Підручник з Історії України. 9 клас. Сорочинська - Нова програма

§ 11. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ. РОЗВИТОК ТЕАТРУ, МУЗИКИ, ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

За цим параграфом ви зможете:

• визначати особливості розвитку українського театрального мистецтва;

• характеризувати розвиток музичного фольклору й становлення професійного музичного мистецтва;

• пояснювати, якими були здобутки скульптури й образотворчого мистецтва;

• визначати характерні риси розвитку архітектури на українських землях.

1. Як розвивався український театр у другій половині XVIII ст.? 2. Назвіть основні здобутки української музики цього періоду. 3. Які твори скульптури та образотворчого мистецтва, створені у другій половині XVIII ст. на українських землях, ви знаєте?

1. Театр

Глядацька зала кріпацького театру-садиби

Театральне мистецтво здавна користувалося популярністю на українських землях. У першій половині XIX ст. у Наддніпрянщині в поміщицьких маєтках за тогочасною модою з’являється чимало театрів, де грали актори-кріпаки. Серед найвідоміших були кріпацькі театри в селі Кибинці на Полтавщині в маєтку Д. Трощинського та в селі Качанівка на Чернігівщині в поміщика Г. Тарнавського. Кріпацький театр став одним із етапів формування професійного театру. Наступним етапом його становлення був аматорський театр. Гуртки акторів-аматорів існували в гімназіях та вищих навчальних закладах. Відомі аматорські трупи працювали в Полтаві, Харкові, Ніжині, Кременчуці та інших містах.

Український професійний театр зародився у середовищі аматорських театральних колективів. У 1791 р. в Харкові було створено спеціальне приміщення, обладнане для проведення постійних театральних вистав. У ньому двічі на тиждень відбувалися вистави. Згодом сформувалася постійна трупа акторів, яка взяла театр на власне утримання. Відтоді професійні актори Харківського театру за свою гру стали отримувати платню. У 1818 р. в Полтаві з ініціативи малоросійського генерал-губернатора Миколи Рєпніна також заснували професійний театр на основі аматорського театру, який існував тут уже три роки. Саме для Полтавського театру І. Котляревський написав перші українські п’єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник».

Одночасно зі становленням професійного театру з’являються нові українські актори. На думку більшості сучасників, найкращими з них були Михайло Щепкін (1788-1863) та Карпо Соленик (1811-1851).

У 1803 р. будинки для проведення постійних театральних вистав збудували в Києві та Одесі.

На західноукраїнських землях до 30-х рр. XIX ст. театральних вистав не було. Після приєднання Галичини до Австрійської імперії у Львів надіслали з Відня театральну трупу, яка грала вистави німецькою мовою для нових господарів краю. Перша вистава народною мовою відбулася 1834 р. у Львівській духовній семінарії за сприяння її ректора Г. Яхимовича. Семінаристи поставили на сцені русинське селянське весілля з обрядами й піснями. У роки революції 1848-1849 рр. у Львові, Перемишлі та Коломиї відбулися перші публічні вистави українською мовою за п’єсами І. Котляревського «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник».

Михайло Щепкін

У жовтні 1848 р. І. Озаркевич представив виставу за мотивами «Наталки Полтавки» перед Собором руських учених у Львові.

Подальший розвиток театру на західноукраїнських землях призупинила реакція, що запанувала тут у 50-х рр. XIX ст. Унаслідок цього перший український професійний театр з’явився тут лише на початку 60-х рр. XIX ст.

Назвіть діячів, що уславилися у становленні українського театру.

2. Музика

У цей період у житті українського народу, як і раніше, вагоме місце займала музика й музичний фольклор. Українці не забували традиційних народних пісень — весільних, жниварських, купальських, колискових, історичних, колядок, щедрівок тощо. Розвивалися також народні танці: гопак, козачок, полька тощо. Пісні й танці супроводжувалися музикою, що її виконували переважно на струнних інструментах (кобзі, бандурі), цимбалах, а також сопілці, бубнах. На народних святах українців найчастіше грали «троїсті музики» — ансамбль із бубна, скрипки й цимбалів. Загальною повагою користувалися кобзарі, найвідомішими серед яких у цей період були Остап Вересай, Іван Крюковський, Федір Гриценко (Холодний), Андрій Шут.

Зростання зацікавленості українськими романтиками народною культурою спричинило появу нотних збірок українських народних пісень. Зокрема, М. Максимович 1834 р. підготував збірку «Голоси українських пісень» із фортепіанним супроводом 255 текстів пісень, зробленим композитором О. Аляб’євим. На західноукраїнських землях тексти русинських пісень із нотами до них уперше було опубліковано у 1823 р. в календарі «Львівський пілігрим».

Центрами формування професійного музичного мистецтва у Наддніпрянщині були переважно великі міста — Київ, Харків, Полтава, Одеса та інші. Ознакою тогочасного міського життя стали виступи в міських парках і театрах військових духових оркестрів.

У першій половині XIX ст. у Наддніпрянщині виникли перші музичні професійні товариства, які здійснювали концертну діяльність: Філармонійне товариство в Одесі (1842 р. ) та Симфонічне товариство аматорів музики і співу в Києві (1848 р. ).

Остап Вересай

Михайло Вербицький (1815-1870)

Перехід західноукраїнських земель під владу Габсбургів спричинив певне пожвавлення музичного життя в краї. Цьому сприяло встановлення безпосередніх зв’язків із Віднем, який був визнаним центром тогочасного європейського музичного життя. У культурному житті Львова чільне місце посіли відомі європейські музиканти — учитель польського композитора Ф. Шопена, диригент німецького театру Й. Ельснер та німецький композитор і диригент А. Нанке. Розвиток українського музичного мистецтва у краї був пов’язаний із діяльністю у 20-х рр. XIX ст. греко-католицького духівництва в Перемишлі. У 1829 р. завдяки підтримці єпископа І. Снігурського тут заснували постійний церковний хор. На базі цього хору сформувалося нове покоління, яке започаткувало т. зв. «перемишльську школу» — український національний напрямок у музиці західноукраїнських земель. Найвідомішим її представником став Михайло Вербицький — один із перших композиторів-професіоналів у Галичині.

Які міста стали центрами формування професійного музичного мистецтва?

3. Образотворче мистецтво

Початки мистецтва класицизму в живопису відображені у творчості майстрів портрета — Дмитра Левицького (1735-1822) та Володимира Боровиковського (1757-1825). Обидва походили з України, але впродовж усього життя працювали в Петербурзі. Д. Левицького вважали найкращим європейським портретистом. Серед найвідоміших творів його учня В. Боровиковського — портрети земляків-українців, які обіймали високі посади у Петербурзі — Д. Трощинського, О. Безбородька з доньками. Його пензлю належать також розписи церков у Миргороді, Кибинцях та Романівці у Наддніпрянщині.

У першій половині XIX ст. в українському живописі набуває поширення новий стиль — реалізм.

Реалізм — напрям у літературі та мистецтві, з яким пов’язане намагання митців дати правдиве, повне відображення дійсності.

В. Боровиковський. Портрет Д. Трощинського

Першими українськими художниками, у творчості яких з’явилися риси нового стилю, стали Іван Сошенко (1807-1876), Капітон Павлов (1792-1852). Серед творів І. Сошенка, які збереглися дотепер, «Портрет бабусі М. Чалого», «Жіночий портрет», жанрові картини «Хлопчики-рибалки», «Продаж сіна на Дніпрі». Павлов працював переважно в портретному жанрі. Відомі його полотна «Автопортрет», «Портрет доньки художника», «Портрет мічмана Г. Чайковського», «Хлопчик з голубком».

Капітон Павлов

Визначним досягненням мистецтва цього періоду стала творчість Т. Шевченка, який є автором понад тисячі творів різних жанрів. Більшість творів образотворчого мистецтва Т. Шевченка створені у стилі романтизму. Визнання здобули його картини «Циганка-ворожка», «Катерина», «Портрет невідомого», «Портрет дівчини з собакою», «Портрет невідомої у намисті», «Автопортрет» та ін. Він був також відомим майстром графіки І гравюри. Йому належить серія офортів «Живописна Україна».

На західноукраїнських землях у цей період уславився своїми творами переважно релігійного змісту в стилі класицизму Лука Долинський (1750-1824).

Він виконав розписи для новозбудованого собору Св. Юра у Львові та інших церков міста. Його вважали також одним із найкращих тогочасних портретистів, який створив чимало образів представників греко-католицького духівництва.

Т. Шевченко. Катерина

Іван Сошенко. Портрет бабусі М. Чалого

Офорт — відбиток із пластини, вигравіюваної методом протравлювання кислотою.

Йосиф Змій-Міклошій

На Закарпатті засновником світського напряму в живопису став Йосиф Змій-Міклошій (1792-1848). Його пензлю належать портрети, картини на побутові теми з життя закарпатських селян, чудові пейзажі.

В українській скульптурі першої половини XIX ст. відбувався перехід від стилю бароко до класицизму. Загальне визнання у цей час здобув скульптор Іван Мартос (1753-1835), який походив із козацько-старшинського роду з Чернігівщини. Серед найвідоміших його скульптур, створених у стилі класицизму, Павлу І в маєтку графа О. Аракчеева у с. Грузіно, Г. Потьомкіну в Херсоні, Катерині II у Катеринославі, дюку де Рішельє в Одесі.

У Києві, на Володимирській гірці, встановили бронзовий пам’ятник князеві Русі Володимиру, авторами якого були російські скульптори В. Демут-Малиновський, П. Клодт та архітектор О. Тон. Монумент є типовим для стилю класицизму.

На західноукраїнських землях розвиток скульптури пов’язаний із творчістю австрійських митців Г. Вітвера та родинної династії Шимзерів, які працювали в цей час у Львові. Найвдалішою роботою Вітвера вважають чотири фонтани на площі Ринок із фігурами Нептуна, Діани, Адоніса та Амфітри. Окрасою Львова стали барельєфні композиції, виконані за сюжетами античної міфології, та надмогильні пам’ятки, авторами яких були брати Йоанн та Антон Шімзери.

Які стилі були поширені в українському образотворчому мистецтві першої половини XIX ст.?

4. Архітектура

У першій половині XIX ст. тривала розпочата наприкінці минулого століття перебудова губернських і повітових міст Наддніпрянщини. Швидкими темпами тривало будівництво в Єлисаветграді, Херсоні, Маріуполі, Одесі, Севастополі тощо.

У Києві впродовж 30 років головним міським архітектором працював Андрій Меленський (1766-1833). У зв’язку з поверненням Києву 1802 р. прав міського самоврядування, зайого проектом спорудили пам’ятник на честь поновлення магдебурзького права. Саме А. Меленський, розробляючи план забудови міста, визначив Хрещатик як майбутню головну вулицю Києва. За його проектами в місті збудували новий центр губернської адміністрації на Печерську, перший у Києві будинок театру на Хрещатику, Контрактовий дім на Подолі й перебудували Гостинний двір.

Найбільшою спорудою Києва того часу стала створена в 1839-1843 рр. за проектом архітектора Вікентія Беретті (1781-1842) будівля університету Св. Володимира У Харкові за проектом архітекторів Є. Васильєва і О. Тона в 1824-1833 рр. спорудили високу дзвіницю Успенського собору.

У Наддніпрянщині з’являються нові палацово-паркові комплекси, що складалися з розкішних будинків знаті, оточених мальовничими парками. Ці парки називали пейзажними, або англійськими, за країною їх виникнення. У 1799-1803 рр. у мальовничій місцевості над р. Сейм у Батурині за проектом Ч. Камерона збудували палац К. Розумовського. У селі Сокиринці на Чернігівщині в маєтку П. Галагана у 1829 р. спорудили палац у стилі класицизму.

Світову славу завдяки своїй красі здобули декоративно-пейзажні парки «Олександрія» (1797-1829) у Білій Церкві та «Софіївка» на околицях Умані.

Пам’ятник Володимиру Великому у Києві

Фонтан на площі Ринок у Львові

Палац у Сокиринцях

Братський Богоявленський монастир на Подолі, вид на серед. XIX ст.

Багато визначних архітектурних пам’яток цієї доби на західноукраїнських землях було зосереджено у Львові. Це будівлі «Оссолінеуму» (1827 р.), ратуші на площі Ринок із високою вежею та годинником (1835 р.), міського театру (1842 р.) та кількох житлових будинків. Більшість споруд було створено за проектами німецьких архітекторів. На Буковині визначною архітектурною пам’яткою того часу стала збудована в Чернівцях за проектом А. Микулича міська ратуша із 45-метровою вежею (1843-1847 рр.).

«Софіївка» (сучасний вигляд)

Ратуша в Чернівцях

Парк «Софіївка», створений в маєтку графа Потоцького на околицях Умані для його коханої дружини, виявився єдиним серед тогочасних парків, де не було палацу. Руками графських кріпаків побудовано чотири штучні озера, з’єднаних підземними каналами, зроблено ґроти, лабіринти, скелі з великих каменів, численні павільйони та містки. У зеленому оточенні дерев, завезених із Європи та Америки, було встановлено мармурові копії відомих античних статуй. Романтичну атмосферу парку підкреслювали назви його будов: павільйон Флори в кінці каштанової алеї, грот Венери, Рожевий павільйон на острові закоханих та ін.

ВИСНОВКИ

У розвитку театрального мистецтва відбувався перехід від кріпацького та аматорського театрів до професійного. Музична культура цього періоду розвивалася доволі повільно. Однак здобутки музичного мистецтва створили підґрунтя для розвитку українського національного напрямку в другій половині століття. В українському живопису митці, спираючись на традиції європейських майстрів, виробляли власний стиль. Поряд із мистецтвом портрета розвивалися побутовий, історичний та пейзажний жанри. В образотворчому мистецтві України під імперським пануванням відбуваються процеси культурної асиміляції: українські митці працюють в імперських столицях, а в Україні — російські та німецькі майстри.

Основними здобутками архітектури стали планова забудова міст, створення єдиних ансамблів вулиць І площ, видатні палацово-паркові ансамблі.

ЗАКРІПИМО ЗНАННЯ

1. У якому місті Наддніпрянщини виник перший професійний театр?

2. Назвіть перші українські п’єси для театру, написані І. Котляревським.

3. Які інструменти входили до складу «троїстих музик»?

4. Що таке реалізм?

5. Які будівлі було споруджено за проектами архітектора А. Меленського?

6. Якими були особливості розвитку театрального мистецтва?

7. Охарактеризуйте розвиток музичного мистецтва.

8. Назвіть відомих художників цього періоду. Яким був їхній внесок у розвиток живопису?

9. Охарактеризуйте досягнення тогочасної архітектури на українських землях.

10. Завершіть складання таблиці «Культура України кінця XVIII — першої половини XIX ст.».