Підручник з Історії України. 9 клас. Пометун - Нова програма

Розділ VІ. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ на початку ХХ ст.

§ 27 ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ НАДДНІПРЯНЩИНИ

1. Індустріальна модернізація. Монополізація

Як проявились індустріальна модернізація та монополізація в Україні?

В умовах модернізації провідну роль в економіці починає відігравати промислове виробництво. Саме в цьому полягає суть переходу від аграрно-ремісничої до індустріальної епохи. Тому початок XX ст. в економіці України характеризувався пришвидшенням темпів індустріалізації, що виражалося у збільшенні кількості підприємств великої машинної індустрії та створенні нової структури економіки.

В Україні з її родовищами корисних копалин у Донбасі та Криворізькому басейні набула розвитку кам’яновугільна й металургійна промисловості, Російська імперія стимулювала розвиток саме цих галузей промисловості, оскільки виходила з інтересів збереження та посилення своєї військово-політичної могутності. У підросійській Україні в 1900 р. виробництво заліза і сталі зросло у 27 разів порівняно з попереднім десятиріччям. Такі досягнення значною мірою відбулися завдяки модернізації промислового обладнання.

Центральні та північні райони підросійської України мали сприятливі умови для вирощування цукрового буряку, тому саме ці регіони імперії стали центром цукроваріння. Саме на цих трьох галузях — кам’яновугільній, металургійній і цукровій — трималася промисловість України.

Інші важливі галузі промислового виробництва, зорієнтовані на задоволення повсякденних потреб населення, зокрема текстильна, взуттєва, а також машинобудівна, в Україні були представлені слабко. Продукція цих галузей ввозилася в Україну з Росії чи з-за кордону. Виняток становило виробництво сільськогосподарських машин і реманенту, яке розвивалося в південних губерніях України.

Які галузі й чому переважали в структурі промислового виробництва України? Як позначалися на життєвому рівні населення України дані, наведені в таблиці «Структура промислового виробництва України 1912 р.»?

Галузь виробництва

Валова продукція (у %)

Гірнича, гірничозаводська, металургійна, видобування й обробка мінералів

45,9

Харчова промисловість

36,2

Обробка металів і виробництво машин

10,4

Обробка дерева

2,1

Хімічна промисловість

1,8

Текстильна промисловість

1,5

Інші галузі

2,1

Спираючись на текст і фотографії початку XIX ст., визначте особливості розвитку промисловості України на початку ХХ ст.

Ливарний цех заводу братів Классенів в Олександрівську (сучасне Запоріжжя) (1912 р.)

Шахта «Капітальна» Катеринівського товариства (1905 р.)

Будівництво пароплава на Миколаївському заводі (1914 р.)

Рафінадний завод у Тростянці (початок ХХ ст.)

Світова криза 1900-1903 рр. супроводжувалася поглинанням слабших підприємств сильнішими, зменшенням чисельності дрібних фабрик і заводів та збільшенням великих. Це явище було характерним для всіх країн й одержало назву «концентрація виробництва». Великі підприємства, зазвичай, не належали одній особі, а були акціонерними товариствами. У таких об’єднаннях капітал розподілявся на паї (акції). Власники паїв (акціонери) відповідали за справи акціонерного товариства й отримували частку прибутку відповідно до свого паю.

Посилення концентрації промисловості сприяло виникненню монополій, що контролювали значну частину виробництва та збуту певного виду продукції. Можливість суттєво впливати на ринкові ціни та обсяги пропозиції товарів забезпечувала монополіям надвисокі прибутки.

Монополія — підприємство або об’єднання підприємств чи господарське товариство, що виробляє значну кількість продукції певного виду, завдяки чому посідає домінуюче становище на ринку й за рахунок встановлення більш високих цін отримує надвисокі прибутки. Монополізація економіки — збільшення кількості монополій в економіці країни.

Процес монополізації пришвидшився на початку XX ст., коли виникли синдикати «Продвагон» (1901), «Продамет» (1902), «Продвугілля» (1902) та ін. Загалом в Україні діяло близько 30 синдикатів.

Виникали також і великі банківські монополії, які контролювали промисловість України. Поява монополій посилила вплив в економіці України іноземного капіталу. Хоча іноземний капітал сприяв індустріальній модернізації України, технічне переоснащення гальмувалося великими резервами дешевої робочої сили. Водночас окремі монополістичні об’єднання створювалися в Україні й на базі місцевого капіталу: «Товариство солепромисловців Євпаторійсько-Одеського району», товариство «Бахмутська сіль» та ін.

2. Регіональна спеціалізація сільського господарства

Які труднощі були на шляху розвитку сільського господарства України на початку ХХ ст.?

Синдикат — це така форма монопольного об’єднання підприємств однієї галузі промисловості, учасники якої зберігають власність на засоби виробництва, але виготовлений продукт перебуває у спільній власності, що дозволяє встановлювати на нього єдину, зазвичай високу, ціну.

На початку ХХ ст. Україна залишилась аграрною, сільське населення виробляло більшу частину її національного продукту.

Прикметою модернізації сільськогосподарського виробництва була спеціалізація окремих районів, що на початку ХХ ст. посилилася.

Значною мірою цьому сприяло будівництво залізниць, які створили сприятливі умови для вивозу продукції землеробства на внутрішній та зовнішній ринки.

У регіонах, де традиції кріпосництва були слабкішими, а вільне селянство зберігалося з козацьких часів, спостерігався прискорений розвиток продуктивних сил. Одним із таких регіонів стала Степова Україна, що утверджувалася як осередок торговельного зернового господарства й вирощування технічних культур — соняшнику та льону.

У Степовій Україні поміщики й заможні селяни намагалися щороку розширювати посіви зернових, а на Правобережжі (частково й на Лівобережжі) — технічних культур: цукрового буряку, картоплі. Полтавська й Чернігівська губернії спеціалізувалися на вирощуванні тютюну. Вони давали половину збору цієї продукції в Російській імперії. Це дозволяло виробникам не лише покривати витрати, а й одержувати прибуток. Якщо поміщик-степовик займався виключно сільськогосподарським виробництвом, то правобережний, а нерідко й лівобережний поміщик був ще й промисловцем. У правобережних і лівобережних маєтках будували багато цукрових, спиртових заводів та інших підприємств. Окремим поміщикам вдалося модернізувати свої маєтки, перетворивши їх на високоінтенсивні господарства.

Спираючись на текст й ілюстрації, визначте особливості розвитку сільського господарства України на початку ХХ ст.

Паровий млин у Білій Церкві (1912)

Парова молотарка заводу братів Классенів у Олександрівську (1910)

Та, попри регіональну спеціалізацію сільського господарства, найбільш поширеними в землеробстві залишалися зернові культури, на які припадало близько 90 % усіх посівних площ України. На початку ХХ ст. на українських землях збирали більш як 75 % загальноімперського врожаю цієї культури. Мільйони пудів зерна вивозили за кордон через морські порти на Чорному й Азовському морях.

3. Українські промисловці-меценати ХІХ — початку ХХ ст.

Який внесок у розвиток України зробили меценати?

На початку ХХ ст. на українських землях розвивалося підприємництво, до якого долучалося чимало поміщиків, створюючи товарні господарства, забезпечуючи їх технікою та фахівцями. Утверджувалися в цій сфері й представники інших соціальних верств: купці, селяни, ремісники, корчмарі. Завдяки працьовитості й кмітливості успішні українські промисловці збільшували свій капітал. Чимало з них були шанувальниками українства і зробили вагомий внесок у збереження та розбудову української нації.

Погляд зблизька

Висловте власне ставлення до діяльності меценатів.

Родина Терещенків. Терещенки — українські промисловці, землевласники та меценати XIX — початку XX ст. Походили з козаків м. Глухова (нині Сумської області). Відомі глава родини Артем Якович та його сини Микола й Федір. Родина Терещенків посідала провідні місця в торгівлі хлібом, цукром та худобою, у цукровому, суконному виробництві, лісообробці, інших галузях.

Родина Терещенків уславилася багатьма добродійними справами, підтверджуючи тим самим девіз їхнього дворянського герба — «Прагнення суспільної користі». Художнє зібрання Терещенків лягло в основу Національного музею «Київська картинна галерея» та інших музеїв столиці. Микола Терещенко (1819-1903), склавши капітал, займався меценатською діяльністю: фінансово підтримував Перше комерційне училище, Політехнічний інститут, Києво-Подільську жіночу гімназію, Міський музей старожитностей і мистецтва, Пироговську лікарню. Саме завдяки його старанням у Києві з’явився «ОХМАТДИТ» (спочатку — «Безкоштовна лікарня цесаревича Миколи для чорноробів»). За внесок у розвиток Києва отримав звання почесного громадянина міста.

Родина Ханенків. Сім’я Ханенків володіла цінною колекцією творів мистецтва та зібранням старовинних книжок. Зібрання налічувало понад 400 живописних робіт, 8 тис. гравюр, 700 творів мистецтва Сходу, 300 виробів із золота та срібла.

Богдан Ханенко (1849-1917) — промисловець, колекціонер, меценат. Одним із перших почав збирати давньоруські ікони. Відіграв ключову роль у заснуванні Київського художньо-промислового і наукового музею, відкритого в 1904 р., куди передав власну збірку археологічних знахідок і мистецьких творів. Перед смертю відписав мистецьке зібрання, бібліотеку, приміщення музею та власний будинок м. Києву. Згодом його дружина Варвара передала решту колекції Академії наук. У наш час колекція Ханенків представлена в Музеї мистецтв імені Богдана й Варвари Ханенків.

Родина Харитоненків — підприємці-цукрозаводчики, землевласники, доброчинці. Походили із селян-чумаків Сумщини. Іван Харитоненко (1822-1891) був родоначальником сімейної справи. Багато зробив для розбудови м. Суми, де його коштом зведено реальне та духовне училища, дитячий притулок. Батьківські доброчинні справи продовжив його син Павло Харитоненко. Він побудував у Сумах лікарню, притулок для дівчат, чоловічу гімназію, кадетський корпус, Свято-Троїцький собор. За доброчинну діяльність нагороджений орденами, отримав спадкове дворянське звання.

Пам’ятник Івану Харитоненку в Сумах

Родина Симиренків — родина промисловців-цукроварів, конструкторів, власників заводів, пароплавів, учених-садівників, меценатів. Започаткував родинне підприємництво Федір Симиренко, який із трьома братами Яхненками заснував фірму «Брати Яхненки й Симиренки». Будуючи на Черкащині цукровий завод, спорудили лікарню на 150 ліжок, шестикласну школу, театр. Заснували на Черкащині дослідницький центр садівництва, де виводили нові сорти фруктових дерев. Саме тут було вирощено найвідоміший сорт українських зимових яблук «Ренет Симиренка». Протягом 40 років Симиренки передавали одну десяту своїх доходів на розбудову української культури. Фінансували журнали «Україна», «Рада».

Ювілейна монета, присвячена родині Симиренків

4. Розвиток кооперативного руху

Як розвивався кооперативний рух у Наддніпрянській Україні?

Важливим чинником модернізації сільського господарства стала діяльність кооперативів. Поява кооперативного руху була відповіддю на нагальні потреби розвитку селянського господарства. Недостатнім вважалося щось виростити, треба було ще й вигідно продати, аби потім купити необхідне для життя в селі.

У чому історик вбачає причини поширення кооперативного руху?

За дослідженням сучасного українського історика Ірини Фареній

Економічна ситуація на рубежі ХІХ—ХХ ст. мала об’єктивну основу для поширення всіх галузей селянської кооперації: лихварство мотивувало необхідність організації кооперативного кредиту, масове користування промтоварами — споживчих товариств, діяльність скупників-спекулянтів — налагодження кооперативного збуту, малоземелля — виникнення сільськогосподарських артілей. Тому поряд з іншими тенденціями аграрного розвитку кооперативний рух на початку ХХ ст. став невід’ємною частиною селянського господарювання.

Першими були кредитні товариства, що давали позики на виробничі потреби за порукою членів таких об’єднань. У 1901 р. створено перший на українських землях «Союз кредитних кооперативів» у Бердянську. У 1907 р. кредитні кооперативи Київської, Волинської та Подільської губерній об’єдналися в Союз південно-західного краю, що став організаційно-фінансовим осередком кооперативаного руху всієї Наддніпрянщини.

Український кооперативний рух поступово охопив широкий спектр діяльності: кредитування, збут виробленої продукції, постачання до господарств сільськогосподарської техніки та добрив і посівного матеріалу тощо. Він зміцнив господарське становище багатьох українських селян, стримав процес їх обезземелення й перетворення в найманих робітників. Фінансова допомога, яку надавали кооперативи, дозволила селянам вистояти в боротьбі за землю. У 1914 р. в Україні діяло більш як 2 тис. кредитних і близько тисячі ощадно-позикових товариств. Вони об’єднували понад 1,7 млн членів, мали основного капіталу майже 20 млн руб.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Спираючись на карту 6 (див. Альбом карт), схарактеризуйте структуру промисловості України на початку ХХ ст.

2. Що таке монополія та які монополістичні об’єднання називаються синдикатами?

3. Яке місце займало сільське господарство в економіці України на початку ХХ ст.?

4. Ким були українські меценати другої половини ХІХ - початку ХХ ст.?

5. Коли й чому виник кооперативний рух у Наддніпрянщині?

6. Які регіони були основним споживачем промислової продукції великих фабрично-заводських підприємств України? Покажіть на карті 6 основні промислові центри.

7. Підтвердіть фактами, що на початку XX ст. Донбас став «всеросійською кочегаркою», а разом із Середнім Придніпров’ям — основною металургійною базою імперії. Знайдіть ці промислові осередки на карті 6.

8. Як поява монополій вплинула на економічну та соціально-політичну ситуацію в українських землях?

9. Який вплив справив розвиток ринкових відносин на сільське господарство України? Обґрунтуйте свою думку, спираючись на карту 6.

10. Яку роль кооперація відігравала в економіці?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Заповніть пропуски в тексті, використовуючи подані поняття.

Значний промисловий потенціал Наддніпрянської України не залишався поза увагою ... . Західну буржуазію приваблювали величезні..., дешева ..., висока ..., ринок ... . Французький, бельгійський, англійський та німецький капітали були головними у ... . Така ситуація гальмувала і деформувала не лише ... українських земель, а й обох імперій, адже ... витіснявся з ринку, а значну частину прибутків, одержаних від монопольних цін та державних військових замовлень, вивозили... .

Поняття:

місцевий виробник; кам’яновугільна; залізорудна та металургійна промисловість; норма прибутку; природні багатства; іноземний капітал; робоча сила; збут; підприємницька діяльність; економічний розвиток; за кордон.

2. Підготуйте одне з досліджень (на вибір):

«Про що розповідають герби родин українських меценатів?»;

«Доля пам’ятника Івану Харитоненку в Сумах»;

«Дерево роду Симиренків».