Підручник з Історії України. 9 клас. Пометун - Нова програма

Розділ V. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРО-УГОРЩИНИ в другій половині ХІХ ст.

§ 22 ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

1. Стан промисловості західноукраїнських земель

Визначте й коротко занотуйте основні ознаки стану промисловості. Поясніть, як це впливало на життя населення.

У 1867 р. Австрійська імперія перетворилася на дуалістичну федерацію — Австро-Угорську монархію. До австрійської частини монархії увійшли Галичина та Буковина, а до угорської — Закарпаття.

Долучення цих земель до промислового перевороту, як і переважної більшості регіонів у складі Австро-Угорщини, здійснювалося повільно. Окрім того, австрійський та угорський уряди за допомогою податкових пільг стимулювали індустріальний розвиток власне австрійських та угорських земель, що посилювало економічну відсталість західноукраїнського краю. За таких умов навіть традиційні промислові галузі краю (цукрова, текстильна, скляна, паперова) поступово занепадали.

Більшість підприємств краю залишалися дрібними зі значною часткою ручної праці. Таке становище обумовлювалося слабкими фінансовими ресурсами місцевих промисловців. Лише в 60-80-ті роки з’являються перші фабрики й заводи, починає, хоч і досить повільно, зростати чисельність робітників.

Важливе значення для економіки краю мав видобуток солі. Зокрема, з 1861 по 1900 р. її видобуток у Галичині зріс удвічі й становив 64 % видобутку солі в Австро-Угорщині. Влада оголосила розробку цих родовищ державною монополією, що призвело до здороження солі.

У районі Карпат розвивалася лісопильна промисловість. Тільки з Галичини щорічно експортувалося 80-85 тис. вагонів лісоматеріалів, що призводило до скорочення лісів. Привернув увагу іноземних промисловців і видобуток на Прикарпатті озокериту (земного воску).

Зростання попиту на нафтопродукти підштовхнуло до модернізації нафтодобування. У 80-х роках канадські підприємці застосували в Галичині метод буріння глибоких свердловин.

Проаналізуйте дані таблиці «Динаміка розвитку переробної промисловості Галичини» та зробіть висновки про динаміку розвитку переробної промисловості.

Рік

Кількість підприємств із кількістю робітників понад 20

Зайнято робітників, тис.

Потужність парових двигунів, тис. кінських сил

1870

64

5,7

1,6

1880

138

8,0

3,4

1890

280

15,0

5,6

Західноукраїнські землі у складі Австро-Угорщини в другій половині ХІХ ст.

Які явища ілюструють фото кінця XIX ст.? Прокоментуйте кожне з них.

Солеварня в Долині

Склад деревообробного підприємства

Водозбірна споруда на гірській річці для лісосплаву

Бурові вежі

Зростання торгового обігу потребувало розбудови транспортної мережі, орієнтованої на перевезення сировини та промислових товарів. Тому уряд приділяв значну увагу насамперед залізничному транспорту.

Побудована 1861 р. залізнична гілка Перемишль — Львів поєднала Львів з Віднем. Залізниця Львів — Броди, досягнувши російського кордону, з’єднала Галичину з Волинню. Вона стала першою колією, що зв’язала Галичину з Наддніпрянщиною й водночас — першою міжнародною лінією для західноукраїнського регіону, яка поєднала Чорне море з Балтійським, а Львів — з Одесою. Склалося пряме залізничне сполучення Одеса — Гамбург. У 60-х роках залізниця з’єднала Львів із Чернівцями.

Закарпаття мало гірше залізничне забезпечення, ніж Галичина й Буковина. Тут розвивалася мережа вузькоколійок з урахуванням потреб лісового господарства.

Які явища засвідчують фото XIX ст., подані на с. 149-150? Що сприяло розвитку транспорту?

Паровоз галицької залізниці

Львівський вокзал

Залізнична станція селища Вигода, збудована в 1883 р.

Перевезення деревини вузькоколійкою в Карпатах

Розвиток промисловості на західноукраїнських землях збільшив кількість робітників і сприяв урбанізації, яка найбільш активно розгорталася на Галичині. Але, порівняно із землями Австрії та Чехії, що входили до складу монархії Габсбургів, Галичина поступалася в темпах урбанізації.

2. Наслідки селянської реформи 1848 р. в Австрійській імперії

Які позитивні й негативні наслідки мала реформа для селян?

Реформа змінила життя селян. Вони отримали особисту свободу, позбавилися панщини, стали громадянами держави та власниками землі. Але більшість із них залишилися малоземельними й були економічно неспроможні вести власне господарство. Значна кількість селян отримали менше землі, ніж було в їхньому користуванні до реформи. Чимало звільнених без землі селян відразу потрапили в економічну залежність до поміщиків.

Чому наймана робоча сила була дешевою? Які наслідки це мало для розвитку економіки краю? Як лихварство впливало на життя населення?

Орест Субтельний про лихварство

Невесела перспектива відкривалася перед селянами, що прагнули знайти додаткові джерела прибутку. Найнявшись до поміщиків, вони могли розраховувати на найнижчий заробіток в імперії, що становив близько чверті того, що заробляли в самій Австрії. А ті, хто брав у борг у лихварів (ними переважно були євреї-шинкарі на селі та крамарі в місті), ризикували провалитися в економічну прірву. З огляду на річні процентні ставки — від 150 до 250... невеличкий борг, що мав допомогти селянинові протриматися до наступного врожаю, за короткий час виростав у страшенний тягар. Якщо селяни не сплачували боргів, лихвар відбирав у них землю й продавав її.

Реформа сприяла майновому розшаруванню селянства. Наприкінці століття налічувалося майже 80 % бідняцьких, 15 % середняцьких і лише 5 % заможних селянських господарств.

Сільське господарство поступово втягувалося в товарно-грошові відносини. Утверджувалася спеціалізація районів, раціональне землекористування, формувався ринок найманої праці. В агротехнічному процесі виснажену землю засівали культурами, що поліпшували структуру ґрунту, вносили добрива, використовували техніку.

Про які явища свідчать подані фотографії кінця XIX? Наскільки ці явища були поширені?

Моторний плуг системи Венделер-Дорн

Павільйон із продукцією фабрики металевих виробів Зигмунта Мозера

Промислова виставка у Львові 1894 р.

Одним з видів землеробства було хмелярство, розвиток якого пов’язувався з пивоварінням.

Важливим показником розвитку господарства стало торговельне скотарство. Головним продуктом, що призначався на внутрішній і зовнішній ринок, було м’ясо, здебільшого свинина. Буковинці торгували волами. Вирощували селяни і птицю. Чимало м’ясної продукції поставляли до Відня, Берліна.

Населення гірських районів забезпечувало свої потреби в їжі, одязі, взутті за рахунок вівчарства. Продукти вівчарства постачалися на внутрішній і зовнішній ринки. Гуцули продавали масло до Угорщини й навіть до Лондона.

Проте розвиток товарно-грошових відносин на селі, окрім недосконалої аграрної реформи, гальмувала й податкова система. Селяни сплачували державні, крайові й громадські податки. Стягнути із селянина якомога більше — стало неписаним принципом діяльності податківців.

3. Кооперативний рух

Що сприяло, а що заважало розвитку кооперативного руху?

Наприкінці ХІХ ст. кооперативний рух, що зародився в Західній Європі, охопив й українські землі. Австрійське законодавство забезпечувало кооперативу свободу від втручання в його внутрішні справи й передбачало для кооперативів пільги, серед яких було навіть звільнення від податків.

Хто і як саме сприяв розвитку кооперації?

Сучасний український історик Павло Гай-Нижник про початок української кооперації

Першу кооперативну крамницю міського типу «Народна торгівля» було засновано у Львові інженером Василем Нагірним, якого називають «батьком кооперації». Діяльність «Народної торгівлі» спочатку зводилась до підтримки української приватної торгівлі. Згодом вона перетворилась на союзне об’єднання споживчих кооперативів. Відповідно до статуту «Народна торгівля» мала організовувати торгові кооперативи, перевіряти їх діяльність та бути для них центральною організацією. Велику роль в утвердженні кооперації в Галичині відіграли західноукраїнські політики Юліан Павликовський і Кость Левицький. К. Левицький керував Крайовим союзом кредитовим та «Центробанком», був співзасновником Товариства взаємних забезпечень і кредиту «Дністер».

У 1899 р. представники селянства, інтелігенції та духовенства організували товариство «Сільський господар». Основними напрямами його роботи були: створення виробничих і господарських спілок, пропаганда сільськогосподарських знань серед населення, організація бібліотек, сільськогосподарських шкіл, проведення виставок, посередництво при купівлі землі та збуті сільськогосподарської продукції.

Значного розвитку в краї досягла кредитна кооперація, оскільки населення прагнуло убезпечитись від лихварства, що зумовило створення в 1898 р. Крайового союзу кредитового — першого західноукраїнського кооперативного союзу.

На Буковині сільські ощадно-кредитні каси з’явилися на основі ідей Ф. Райффайзена, який для кооперативної самодопомоги селян розробив статут народних кас із малими внесками й невисокими відсотками (до 5 %). Перша з них з’явилася в 1896 р. у Берегометі-над-Прутом.

Наприкінці XIX ст. виникли кредитні каси й установи на Закарпатті, які переважно належали угорським і німецьким банкірам. Водночас тут робив перші кроки кооперативний рух. Кооперативи українців входили до складу угорських спілок — «Кредитної» та споживчої «Мурашка».

Проте до кінця століття кооперативна ідея не набула широкої підтримки в краї серед українців. Зумовили таку ситуацію етнічна розмежованість кооператорів (існували споживчі товариства поляків, румунів, угорців), відсталість цих земель, низький освітній рівень населення, консерватизм українського села та слабкість тодішньої інтелектуальної еліти українців.

4. Трудова еміграція

Визначте причини масової еміграції українського селянства. Знайдіть на карті світу держави, куди вирушали в пошуках кращої долі українці. Як ви думаєте, чому вони емігрували саме в цих напрямках?

Розвиток ринкових відносин супроводжувався посиленням майнової диференціації серед селянства. Чимало з них, потерпаючи від малоземелля, втративши можливість вести власне господарство, але будучи вільними людьми, шукали собі кращої долі поза межами рідного краю. На західноукраїнських землях резерв вільних робочих рук удвічі перевищував потреби виробництва. Наприкінці ХІХ ст. населення краю почало виїжджати за кордон — до США, Канади, Бразилії, Аргентини. На цей крок наважувалися не лише селяни, а й представники інших соціальних груп. Серед української еміграції до США наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. селяни становили 41 %, промислові чорнороби — 22 %, домашні слуги — 20 %, кваліфіковані робітники — 2 %, спеціалісти — 1 %, жінки без роду занять і діти — 13 %.

Найбільшу кількість емігрантів із західноукраїнських земель поглинали США. Першими українськими переселенцями до цієї країни в 60-х роках ХІХ ст. були закарпатці. Вони здебільшого ставали шахтарями, яким заробітки діставалися найважче через складні й небезпечні умови праці. Міграція галичан до Америки почалася в 70-ті роки, згодом туди вирушили й буковинці.

Наприкінці ХІХ ст. значно зріс еміграційний потік до Канади. Спочатку сюди емігрували невеликі групи західноукраїнських селян. Але після того як канадські еміграційні служби збільшили фінансову підтримку переселенцям, українці почали активно перебиратися до цієї країни.

Еміграційний рух до Бразилії на початку 1890-х років мав епізодичний характер. Та через кілька років він став найбільш масовим серед усіх еміграційних напрямків. Згодом уряд Бразилії скасував безкоштовний проїзд сюди європейських емігрантів, що зменшило потік українських трударів.

На основі документа й ілюстрації опишіть життя селян-емігрантів.

Уривок зі статті газети «Громадський голос» (1896 р.)

Тисячі братів наших переселились до Бразилії... В одному листі від нашого чоловіка знаходимо звістку про той край... Недавно приїхали люди з Галичини. Їх вислано на місце, віддалене на кілька миль від Курітіби. У цьому місці гори, а на скелі хліб не родить... З усієї Бразилії в одній Парані закладаються колонії рільничі; тут емігранти, що одержали землю, мають надію, може внукам їх буде ліпше. У кожному місці емігранти стають невільниками панів, що садять плантації кави... Емігрантів вважають у Бразилії за худобу; жовніри знущаються над ними...

Українські емігранти у Канаді (фото 1904 р.)

Водночас із переселенням в заокеанські країни на західноукраїнських землях розгорталася континентальна еміграція, зокрема до Росії, Боснії, Герцеговини. У 1866 р. через голод стався відтік буковинців до підросійської Бессарабії. У 80-х роках переселення із західноукраїнського регіону в цьому напрямку набуло масового характеру, а в 1892 р. до Росії переселилося понад 6 тис. селян. Згодом щороку в Росії перебувало близько тисячі заробітчан із Буковини й до 15 тис. — у Румунії.

Наприкінці ХІХ ст. із західноукраїнських земель емігрувало понад 650 тис. осіб, що в окремих місцевостях сягало половини всього приросту населення. Помітним явищем соціального життя були також виїзди сезонних робітників до європейських країн. Емігранти й сезонні робітники чимало зароблених грошей відправляли додому, де їхні родини купували насамперед землю.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Які галузі промисловості розвивались на західноукраїнських землях? Чому?

2. Спираючись на карту 4, розкажіть, як розвивалося сільське господарство після аграрної реформи.

3. Які кооперативи й коли створювались на українських землях?

4. Яким було життя українських емігрантів? Покажіть на карті 4 землі, охоплені найбільше міграційним рухом.

5. Що обумовлювало низький рівень розвитку промисловості краю?

6. Які наслідки для життя селянства мала реформа 1848 р.?

7. Якими були роль і місце українських земель у господарському житті Австро-Угорщини? Поясніть свою думку, спираючись на карту 4.

8. Чим можна пояснити низький життєвий рівень переважної більшості населення західноукраїнських земель?

9. Як ви думаєте, яку роль відіграли кооперативи в економічному житті краю?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Складіть таблицю «Причини і наслідки трудової еміграції українського населення».

2. У своїй книжці «Злидні Галичини в цифрах» польський письменник Станіслав Щепановський стверджував, що продуктивність праці галичанина становила лише чверть продуктивності праці середнього європейця, а споживання їжі — половину. Про що свідчать ці факти? Прокоментуйте їх.