Підручник з Історії України. 9 клас. Пометун - Нова програма

§ 14 ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

1. Житло та побут селян

Якими за свідченнями документів були характерні риси селянського побуту? Як наведені джерела доповнюють одне одне?

Із записів де ла Фліза

Селянські житла (на Київщині) збудовані з дерева, вони теплі взимку. Їх зовнішнє й внутрішнє планування всюди майже однакове... Майже всі хати вкриті соломою. Загалом у селах будинки невеликі, у них рідко буває більше однієї кімнати, перед якою є сіни, з другого боку від сіней роблять комору. У кімнаті є піч. Хати заможних селян просторіші, у них більше порядку й чистоти, вони побілені всередині і ззовні. Внутрішнє впорядкування кожної хати майже скрізь однакове. В усіх помешканнях можна бачити в кутку кімнати напроти дверей намальовані образи святих, прикрашені рушниками, вишитими червоними узорами. У їхніх помешканнях немає меблів, хіба що іноді шафа і декілька стільців.

Зразки селянських жител (із книжки де ла Фліза)

Внутрішнє планування селянської хати (із книжки де ла Фліза)

Із записів де ла Фліза

Їжа селян майже однакова як улітку, так і взимку. Вони харчуються такими стравами: хліб житній, гречаний або ячмінний, зрідка пшеничний, за винятком свят та місцевостей, де пшениця родить. Борщ готують із салом або зі свининою, капустою, буряками, щавлем влітку та з іншими овочами. Зрідка селяни їдять яловичину, частіше свинину, баранину або птицю, але лише на свято або в неділю. Взагалі вони споживають багато картоплі, яку вирощують всюди, особливо на піщаних ґрунтах, а також ячмінну, гречану, пшоняну кашу та галушки, які готують з житнього, пшеничного або іншого борошна, яєць, молока й сиру. Горіхи, бобові, кукурудза, часник, цибуля, свіжі або солоні огірки також належать до їхнього раціону. Для їжі вони користуються глиняним посудом. Ложки, якими вони користуються, виточені з дерева і складені рядочком у шафі. Виделки їм майже не відомі...

Де ла Фліз. Одяг селян двох районів Київщини

Доберіть 5-7 прикметників, доречних у розповіді про українське село в зазначений період. Обґрунтуйте доречність кожного дібраного слова.

2. Життя та побут мешканців міста

Які зміни в розвитку міст визначає дослідник? Чи були вони характерними для інших регіонів України? Чому ви так думаєте?

Сучасна українська дослідниця Олена Кузема про розвиток міст і містечок Правобережної України наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.

Чисельність та етносоціальна структура населення міст Правобережної України наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. зазнали істотних змін. У цей час відбулося кількісне зростання населення, але здебільшого за рахунок піднесення великих міст і визначених урядом адміністративних центрів. Одночасно, із зростанням кількості міщан, у структурі мешканців міст все менше залишалося українського населення, оскільки провідні позиції тут стали займати міщани та купці — вихідці з Росії, євреї, представники інших національностей. Водночас землеробське українське населення витіснялося із центру на міські окраїни... міста Правобережної України у першій половині XIX ст. ставали все більш розрізненими, чужішими для українців, а їх розвиток підпорядковувався чужонаціональним силам і стороннім осередкам.

Уважно роздивившись ілюстрацію, назвіть п’ять ознак, які свідчать про те, що: 1) на картині зображено місто; 2) у цей період більшість українських міст майже не відрізнялися від сіл. Прочитайте поданий текст і доповніть перелік рис, що характеризують «обличчя» тогочасного міста.

Євграф Крендовський. Полтава. Олександрівська площа

За дослідженням сучасного історика Іванни Гуржій

Загальний благоустрій Києва на початку ХІХ ст. залишався вкрай незадовільним: улітку на вулицях здіймалася жахлива пилюка, а весною та восени в багатьох місцях утворювалося «бездонне» багно. У цьому відношенні не ставала винятком і найліпша частина — Липки. Навіть удень на людей могли напасти зграї бездомних собак. Частим явищем були пожежі. Одна з них у 1811 р. знищила майже весь Поділ і примусила організувати загони спеціальних охоронців — «ратників», які мали стежити на перехресті вулиць і в разі потреби здійснювати відповідні заходи.

Прочитайте уривок із праці історика й зробіть 3-4 висновки щодо житла різних верств населення України.

За дослідженням сучасного українського історика Володимира Молчанова

Ціна на будинки в центральних частинах як губернських, так і повітових міст Правобережної України завжди була високою, особливо якщо вони були новими, мали багато поверхів та значну площу. Так, на початку ХІХ ст. в Києві нові будинки в центральній частині міста оцінювалися від 6500 до 25 000 руб.

Дещо менш якісним і більш доступним за ціною було житло в київських ремісників... За стару хату платили 100-150 руб.

Найбільш якісним було житло в купців. Так... триповерховий кам’яний будинок у Житомирі разом із крамничками було оцінено в 9151 руб.

...Згідно з даними І. Фундуклея, вартість спорудження селянської хати становила 32,99 руб.

3. Сім’я і доля жінки

Чи змінилися традиції шлюбу на початку ХІХ ст.? Чому так сталося?

За українським сучасним дослідником Всеволодом Наулком

Шлюб в Україні був різновидом договору, який укладався у XVIII— XIX ст. письмово, особливо, коли йшлося про розділ землі. Нареченій батько видавав придане. До нього входила скриня (постіль, одяг), інколи худоба, земля, гроші... роль самих молодих часто була незначною, адже в договорі йшлося не про любов, а про «поле», яке належало батькам. Звичаєве право обмежувало укладання нерівних шлюбів між багатими та бідними. І багаті, і бідні неохоче віддавали дітей за нерівного.

Загальним правилом було, що невістка йшла в сім’ю чоловіка. Але в нерівних шлюбах траплявся і випадок, коли бідний чоловік йшов у сім’ю жінки, на приймацтво... Шлюб набував чинності тільки через вінчання.

Українська сім’я після одруження ділилася — оженившись, син ішов із дому і будував власний. Але для допомоги батькам один із синів залишався. На Правобережжі залишався старший, на Лівобережжі — молодший. Інколи (коли в батька не було синів) залишалися й дочки.

Сформулюйте власне ставлення до долі жінки в українській сім’ї. Поділіться своїми думками з однокласниками.

Сучасна українська дослідниця Оксана Кісь про долю жінки

Головою родини був чоловік. Його голос у важливих питаннях був вирішальним — коли йшлося про продаж корови чи одруження дітей. Чоловік мав легітимоване громадою право застосовувати фізичну силу щодо інших членів родини, в тому числі дружини. Дружина не могла сказати образливого слова щодо чоловіка — бо так не було заведено.

...В середньому традиційна українська родина мала від 7 до 12 дітей. Однак це була вимушена багатодітність, причому матеріальної можливості утримувати цих дітей часто не було... З кожною дитиною господарське навантаження на жінку зростало, а ресурси сил і часу були не безмежними...

...в ХІХ ст. серед українок на українських теренах Російської імперії письменних було лише 4 % — на противагу 11-12 % письменних чоловіків. Причина цьому — батьки не вважали за потрібне віддавати дівчат у науку. Дівчина шкільного віку була потрібна в господарстві.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

Обговоріть у загальному колі:

1. Яким чином зміни в політичному та економічному житті українських земель вплинули на повсякденне життя українського населення в першій половині ХІХ ст.?

2. У житті яких верств населення зміни були найвідчутнішими?

3. Які відомості на уроці справили на вас найбільше враження?

4. Про що хотілося б дізнатися ще?