Підручник з Історії України. 9 клас. Бурнейко - Нова програма

§ 21 Суспільно-політичні рухи в останній чверті XIX ст.

Унаслідок яких подій Крим було приєднано до Російської імперії?

Хто такі робітники і підприємці?

Якими були цілі учасників громадівського руху?

Упродовж уроку з’ясуйте найсуттєвіші відмінності між різними суспільно-політичними рухами Наддніпрянщини в останній чверті XIX століття.

1. Національне відродження кримських татар. Ісмаїл Гаспринський.

Приєднання Кримського ханату до Російської імперії спричинило масову еміграцію до Туреччини татар, які хотіли жити в мусульманській державі, але побоювалися утисків від російського уряду. Проте початково російська влада лояльно ставилася до верхівки кримськотатарського населення, відкривши беям (князям) та мірзам (дрібній шляхті) доступ до статусу російського дворянства і наділивши їх землею із селянами, які на ній проживали.

Проте у середині XIX ст. ставлення російського уряду до Криму і його мешканців змінилося. Невелике кримськотатарське містечко Ак-Мечеть було перетворено в адміністративний центр Сімферополь, земельні володіння кримських татар влада почала передавати російським аристократам. Після завершення Кримської війни російський уряд посилив утиски кримських татар, що спричинило нову хвилю еміграції. На їхнє місце прибували українці, росіяни та представники інших етносів. Якщо до початку російського правління татари становили 90% жителів Криму, у 1854 р. — вже 60%, то у 1897 р. — 34%. Зазнала втрат і місцева культура. Частину пам’яток було зруйновано, мечеті перетворено на православні храми.

Проте така російська політика не завадила розгортанню у 1880-х рр. кримськотатарського національного відродження. Його центром стала історична столиця Кримського ханату м. Бахчисарай, а лідером — Ісмаїл Гаспринський (Гаспіралі). У Бахчисараї І. Гаспринський заснував газету «Перекладач-терджиман» (1883—1914 рр.), яка мала на меті служити словом не лише кримським татарам, а й усім тюркським народам Російської імперії. Також І. Гаспринський започаткував просвітянський рух, учасники котрого прагнули реформувати застарілу татарську систему освіти, створити єдину тюркську мову, розвивати національний друк, модернізувати мусульманський спосіб життя та поліпшити становище жінок.

1. Якою була політика Росії щодо кримськотатарської знаті після приєднання Криму?

2. Як змінилася політика російського уряду стосовно кримських татар із середини XIX ст.?

3. Як розвивався національний рух кримських татар з 80-х років XIX ст.?

Дослідник про Ісмаїла Гаспринського. Олексій Сокирко (український історик):

«...його дуже часто називають батьком кримськотатарського народу... Гаспринський казав, що справа відродження кримських татар можлива тільки шляхом їх долучення до європейських цінностей, до плодів цивілізації та її найрізноманітніших технологій... Гаспринський ... написав: «Мій народ хворий, але його одужання — це не справа сьогоднішнього». Головним способом він вважав освіту і прищеплення нових цінностей: «побутова культура..., самовдосконалення, активна діяльність...»

1. Прихильником еволюційних чи революційних змін був І. Гаспринський?

Ісмаїл Гаспринський

Детальніше про... діяльність Ісмаїла Гаспринського (Гаспіралі)

Утворені з ініціативи І. Гаспринського школи нового методу навчання були світськими, чим викликали незадоволення мусульманського духовенства. Цей діяч написав і видав кілька навчальних посібників для нових шкіл, з-поміж яких найвідоміший — «Учитель дітей». Ісмаїл Гаспринський також організував видання жіночого журналу, що містив поради з виховання дітей у європейському стилі, пропагував світську жіночу освіту.

1. Як ілюстрація, що праворуч, пов’язана з текстом рубрики? Що на ній зображено?

2. Народництво, соціал-демократичний і робітничий рух.

У 70-х — 80-х рр. XIX ст. у Наддніпрянській Україні поширився народницький рух. Народники, якими найчастіше були представники різночинної інтелігенції, вважали неприйнятним для Росії капіталістичний шлях розвитку. Натомість вони пропагували ідеї побудови справедливого соціалістичного суспільства на основі селянської общини. Головним способом досягнення мети вважали революцію. З 1874 р. народники розпочали практику «ходіння в народ». Вони поселялись у селах, влаштувавшись там на роботу писарями, вчителями, фельдшерами тощо, і проводили із селянами бесіди про встановлення справедливого суспільного ладу, підштовхуючи їх до повстання. Під дією такої пропаганди селяни Чигиринського повіту на чолі з народником Яковом Стефановичем у 1877 р. хотіли підняти повстання задля справедливого розподілу поміщицької землі. Цю подію назвали «Чигиринською змовою». Однак змову викрили, а більше тисячі селян покарали. Втім, народ не відгукнувся на революційні заклики. Селяни не довіряли чужинцям з міста, нерідко навіть допомагали жандармам їх виявляти.

У зв’язку з промисловим переворотом зростала чисельність робітників, умови життя і праці яких були надто важкими. Це сприяло поширенню робітничого руху. На українських землях він розпочався наприкінці 60-х рр. XIX ст. Робітники вимагали підвищення заробітної плати, покращення умов праці. Зазвичай практикували такі форми протесту: руйнування машин і обладнання, страйки. 1875 р. в Одесі Євген Заславський заснував першу робітничу організацію — «Південноросійський союз робітників». До нього належали 250 робітників. Члени союзу керували страйками на заводах Одеси, поширювали свої відозви у Харкові, Катеринославі (Дніпрі), Миколаєві, Херсоні. Однак влада ліквідувала цю організацію швидше, ніж за рік.

На початку 1870-х рр. у робітничому середовищі поширилися соціалістичні ідеї і, зокрема, марксизм, який пов’язував побудову соціалістичного суспільства саме з робітниками. Серед пропагандистів марксизму на українських землях були професор Київського університету Микола Зібер та учасник громадівського і народницького рухів Сергій Подолинський. У середині 90-х рр. XIX ст. Володимир Ульянов (Ленін) утворив у Петербурзі «Союз боротьби за визволення робітничого класу». Аналогічні групи виникли в Києві, Катеринославі, Миколаєві та інших містах. 1898 р. вони об’єднались у Російську соціал-демократичну робітничу партію — РСДРП, яка стала першою загальноросійською соціалістичною партією, що діяла і на українських землях.

1. Який рух назвали народницьким? Як він розвивався в Україні?

2. Де виникла перша робітнича організація? Хто її очолив?

3. Що таке РСДРП? Якої ідеології дотримувались її члени?

Дослідник про формування політичної свідомості українців. Норман Дейвіс (англійський історик):

«Якщо брати до уваги психологічну сферу, то життя у містах та робота на промислових підприємствах сприяли розвиткові рис, що були цілковито чужими жителям сіл. Фабричний гудок, залізничний графік, потреба у пунктуальності — ці новації здавалися селянам незрозумілими і дратівливими... Серед ...людей, непевних свого становища в... (новому) суспільстві, стала зароджуватися класова свідомість. Почала формуватись і національна свідомість — серед поколінь, які тільки-но здобули освіту й у своїх селах ніколи не замислювалися про свою ідентичність та про свою мову. А серед тих, хто вже не був безпорадним кріпаком і міг формувати власну думку про добрі результати й погані наслідки політичних подій, поставала політична свідомість».

1. Що незвичного для селян було у житті робітників?

Годинник XIX ст. з музею в Ірпіні

Халупи шахтарів

3. «Братство тарасівців».

Наприкінці XIX ст. український рух політизувався. Виникли перші українські групи з політичними вимогами. З-поміж них — «Братство тарасівців». Організацію створили у 1891 р. харківські студенти Іван Липа, Микола Байздренко, Михайло Базькевич і студент Київського університету Віталій Боровик. Працюючи під час канікул у комісії з перепису нерухомого майна в Полтавській губернії, вони відвідали могилу Тараса Шевченка у Каневі й постановили заснувати національну українську таємну організацію. За короткий час її поповнили представники молодої інтелігенції з інших міст України. Провідними ідеологами та лідерами товариства були Іван Липа, Борис Грінченко, Михайло Коцюбинський, Микола Міхновський.

Програма «Братства тарасівців» передбачала боротьбу за визволення українського народу з-під імперського гніту, поширення української мови в родині, державних установах, школі, навчання дітей української грамоти. Водночас тарасівці критикували старше покоління громадівців за надмірне захоплення культурницькою діяльністю, яка, на їхню думку, не привела до поліпшення становища простих людей. Вони визнавали діяльність громадівців для української справи корисною, але недостатньою. Погляди тарасівців пропагували Михайло Коцюбинський, зокрема у казці-алегорії «Хо», Борис Грінченко у «Листах з України Наддніпрянської».

Спершу центром руху тарасівців був Харків, згодом розгорнули діяльність осередки у Києві, Катеринославі (Дніпрі), Лубнах, Одесі, Полтаві, Прилуках, Чернігові. Загальна чисельність братчиків становила близько 100 осіб. Тарасівці діяли серед студентства, шкільної молоді, селян і робітників. Члени гуртка читали лекції з української історії, писали науково-популярні твори, організовували постановки вистав українською мовою, намагалися налагодити нелегальне постачання з Галичини до Наддніпрянщини тутешніх українських видань. «Братство тарасівців» проіснувало до 1898 року. Більшість його учасників зазнали переслідувань із боку царського уряду. Проте напрям, який вони задали, продовжився у роботі інших молодіжних організацій.

1. Хто та з якою метою створив організацію «Братство тарасівців»? Коли вона виникла?

2. Які ідеї сповідували члени «Братства тарасівців»?

3. На що була спрямована діяльність членів братства?

Із програмних засад «Братства тарасівців» (1893 р.)

«...ми, молоді українці... поклали привселюдно в коротких словах висловити наші погляди... Кожна освічена людина з науки і власного досвіду знає, що людськість уся поділяється на раси, народності, нації... Так, кожна нація має свою мову, звичаї, історію, культуру і взагалі свій світогляд... Ми повинні віддати усі свої сили на те, щоб визволити свою націю з того гніту, в якому вона зараз перебуває... Україна була, єсть і буде завсіди окремою нацією... потребує національної волі для своєї праці й поступу.

1. Підберіть з документа аргументи, які б пояснили девіз членів братства: «Не ми будемо, коли Вкраїні волі й долі не здобудемо!»

Члени «Братства тарасівців». Харків. Світлина 1891 р.

Активна життєва позиція Борис Грінченко (1863—1910)

Ім’я (повне). Борис Дмитрович Грінченко.

Народження. 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки Харківської губернії (нині Сумської обл.).

Походження. З родини збіднілих дворян.

Освіта. Харківська реальна школа. Склав при Харківському університеті іспити на звання народного вчителя.

Початкові умови формування особистості. З дитинства полюбив мелодійну українську мову, якою розмовляли хутірські люди та й батько при спілкуванні зі селянами. Перечитав усі книжки з батьківської бібліотеки.

Особистість і українське національне відродження. Учителював у селах Харківщини, Сумщини, Катеринославщини (нині Дніпропетровська обл.), у тому числі в селищі Олексіївка Катеринославської губернії у народній школі Христини Алчевської. Роботу поєднував з фольклорно-етнографічною, науковою та лінгвістичною діяльністю. В 1891 році був одним із засновників «Братства тарасівців». Організатор видання популярних книжок українською мовою. Разом з дружиною — письменницею М. Загірною — впорядковував музей української старовини Василя Тарнавського. Переїхавши в 1902 р. до Києва, став редактором українських періодичних видань: газети «Громадська думка», журналу «Нова громада»: очолив київське товариство «Просвіта». Видав «Словник української мови». Автор більш як 50 оповідань, повістей, збірок поезій, українських шкільних підручників. Долучився до створення Всеукраїнської учительської спілки.

Результати діяльності. (Сформулюйте самостійно)

1. Як у пам’ятнику Б. Грінченку (в Києві) відображено наслідки його діяльності?

Пам’ятник Б. Грінченку в Києві біля університету його імені

Коли в Україні викрили «Чигиринську змову», ... в Тихому океані британський королівський фрегат «Шах» уперше під час бою використав торпеду проти перуанського броненосця «Уаскар».

Підсумуйте свої знання.

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

— 80-ті роки XIX ст. — кримськотатарський визвольний рух;

— 70—80-ті роки XIX ст. — розгортання народницького руху;

— 1877 р. — Яків Стефанович «Чигиринська змова»;

— 1891 р. — створення «Братства тарасівців».

2. Поясніть значення понять: татарське національне відродження, ходіння в народ, «Братство тарасівців».

3. Підготуйте статтю до енциклопедії про Ісмаїла Гаспринського.

4. За схемою підготуйте доповідь про кримськотатарський суспільно-політичний рух і радикалізацію українського й загальноросійських політичних рухів у останній чверті XIX ст.