Підручник з Історії України. 11 клас. Кульчицький

§ 8. Культура в 1939-1945 рр.

Пригадайте!

1. Коли територія України була остаточно визволена від окупантів?

2. Як ви розумієте термін «ідеологізація»?

Основні терміни і поняття

• «Культурна революція» • комуністична ідеологія • цензура • духовне життя • соціалістичний реалізм» • колабораціонізм.

1. Стан освіти й культури в 1939-1941 рр.

У 1940-1941 навчальному році в республіці працювало понад .42 тис. шкіл, до 700 технікумів, 170 вищих навчальних закладів. Порівняно з 1913 р. кількість молоді, що навчається, збільшилася в 3 рази.

Відбувався активний процес формування кадрів нової робітничо-селянської інтелігенції. Особлива увага приділялася науковим установам, які працювали над максимально наближеними до розвитку господарства темами. В Україні працювали такі видатні вчені, як М. Боголюбов, О. Богомолець, М. Крилов, І. Курчатов, Є. Патон, В. Філатов та багато інших. Було здобуто вагомі досягнення у галузі розщеплення атомного ядра, отримання рідких газів, автоматичного дугового електрозварювання тощо.

У галузі літератури поряд із знаними майстрами М. Рильським, В. Сосюрою, Ю. Яновським з’явилося багато обдарованої молоді: М. Трублаїні, О. Донченко, О. Десняк та ін.

Суттєво розширилася мережа кінотеатрів. Кіно продовжувало бути наймасовішим серед мистецтв, блискучим представником якого був О. Довженко. Його ім’я знали в багатьох країнах світу, а твори - увійшли до скарбниці світового кіно.

Широкою популярністю користувалися театри: Київський драматичний ім. І. Франка і Харківський ім. Т. Шевченка, Київський театр опери і балету ім Т. Шевченка. У них працювали видатні актори Г. Юра, З. Гайдай, І. Мар’яненко, О. Петрусенко та ін. Чимало уваги приділялося впровадженню української мови в усі сфери культурного життя.

Плідно працювали художники М. Бурачек, М. Самокиш, І. Їжакевич, композитори Ю. Мейтус, М. Вериківський, Г. Жуковський.

2. Освіта

З початком Другої світової війни культурні процеси в Україні продовжували розвиватися. Напередодні окупації освітні, вищі та наукові заклади України були евакуйовані в глиб СРСР. У лютому 1942 р. у Казахстані поновив свою діяльність Український університет (який об’єднував колективи Київського і Харківського університетів). Одеський університет переїхав до Туркменії, Миколаївський суднобудівний інститут - до Киргизії. Деякі вузи діяли на правах факультетів при місцевих вищих навчальних закладах. Перебуваючи у тилу (Саратовська, Новосибірська, Пензенська обл. та ін.), вони продовжували готувати спеціалістів, розвивати науку, здійснюючи свій внесок у розгром ворога.

В евакуації працювали сотні шкіл. Відкривалися школи й класи з українською мовою навчання.

На окупованій території проводилася політика, спрямована на духовну і культурну деградацію українців. Під час воєнних дій були спалені сотні сільських шкіл, розпущені всі українські громадські організації, закриті 75 газет, решта підлягала жорстокій цензурі. Радянська система освіти була ліквідована. Для дітей 9-12-ти років запровадили чотирирічні школи. Будь-які навчальні посібники були відсутні. Мережа шкіл, порівняно з довоєнною, була скорочена в 4 рази.

Мовою джерела

Прочитайте витяг з розпорядження рейхскомісара України Е. Коха, виданого в жовтні 1942 р. Дайте відповіді на запитання.

«У такий час, коли навіть у Німеччині розвиток освіти майже відсутній... абсолютно не має значення, буде чи не буде в Україні освіта, яку німецька влада планує тільки через 10 років.

А тому я вимагаю... закрити всі школи, інститути, у яких навчаються учні старше 15 років, а всіх учнів і викладачів цих закладів... закритим способом відправити на роботу до Німеччини.

Я вимагаю також одночасно подбати про те, щоб, крім 4-класних шкіл, не було жодної школи, не дозволеної мною».

Хрестоматія з історії України / Упорядники В. Гусев, Г. Сургай. - К., 1986. - С. 253-254.

1. Поміркуйте, чому про майбутнє освіти в Україні німецька влада планувала подумати тільки через 10 років.

2. Поясніть, чому Е. Кох дозволяв існування в Україні лише 4-класних шкіл.

Вища освіта скасовувалася. Особисто Гітлер вважав, що «краще не вчити їх навіть писати». Німецькі пропагандисти прагнули довести, що українська освіта і культура виникли й розвиваються виключно завдяки німецькому впливу.

Проте у міру вигнання окупантів відновлювалася робота щодо розвитку шкільництва. Багато вчителів були мобілізовані на фронт, тисячі дітей стали сиротами та напівсиротами і не мали можливості продовжувати навчання. Не вистачало палива, продуктів харчування, теплого одягу, взуття, шкільного обладнання, посібників, підручників. Дитячі будинки та інтернати були переповнені. На кінець 1943-1944 навчального року почали роботу понад 30 тис. шкіл та 490 дитбудинків, в яких навчалися лише 1,77 млн учнів. Протягом 1943-1945 рр. уряд видав постанови «Про навчання підлітків, працюючих на виробництві», «Про організацію вечірніх шкіл сільської молоді».

В республіку повернулися й розгорнули активну роботу 154 вищі навчальні заклади, в яких навчалося 137 тис. студентів.

3. Наука

З початком війни українська інтелігенція пішла на фронт, у народне ополчення. Ті, хто залишався в тилу, бажали допомогти фронту своєю працею. Вже на другий день після вторгнення німецьких військ в СРСР президент АН УРСР О. Богомолець зустрівся з командуючим Південно-Західним фронтом М. Кирпоносом, щоб опрацювати план допомоги вчених діючій армії.

Особа в історії

О. Богомолець

Олександр Богомолець (1881— 1946). Народився в Києві. Закінчив медичний факультет Новоросійського університету. Стажувався у Франції. Працював у Саратовському університеті, 2-му Московському державному університеті. На кінець 1920-х рр. завдяки йому було створено мережу наукових інститутів і станцій переливання крові, яка в період Другої світової війни врятувала сотні тисяч життів. У 1929 р. обраний дійсним членом Академії наук УРСР, а в 1930-му - її президентом.

Автор багатьох праць у галузі фізіології та патології вегетативної нервової системи, переливання крові, висунув теорію довголіття.

Герой Соціалістичної Праці і лауреат Державної премії СРСР.

Науковці Харківського фізико-технічного інституту у власних майстернях почали виробляти запалювач для запалювальної суміші в пляшках, що використовувалися у боротьбі з танками. Київським інститутом клінічної фізіології були створені препарати для лікування ран і переломів кісток.

Співробітники Харківського інституту переливання крові відправляли на фронт для переливання консервовану кров та готували відповідних спеціалістів для роботи на пунктах переливання крові. На великий спеціалізований госпіталь перетворився Одеський інститут очних хвороб під керівництвом академіка В. Філатова.

Величезним був внесок вчених Інституту електрозварювання під керівництвом академіка Є. Патона у створення досконалої зброї. На танкових заводах Уралу вони застосували ефективний спосіб автоматичного дугового зварювання під флюсом, який сприяв різкому підвищенню продуктивності праці. Завдяки цьому істотно зріс випуск танків Т-34, створених в Україні, у Харкові. Цю машину фельдмаршал фон Клейст назвав найкращим танком у світі.

За роки війни на танкових заводах СРСР з використанням нової технології зварювання було випущено 35 тис. бойових машин. За видатні заслуги з прискорення виробництва бойової техніки Є. Патону було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

Харківський фізико-технічний інститут, який перебазувався в Алма-Ату, підключився до розробки нових видів зброї. Група співробітників на чолі з А. Слуцкіним удосконалила сконструйовану ними ж оригінальну радіолокаційну установку і провела її успішне випробування у бойовій обстановці.

Завдяки зусиллям українських вчених в Башкири була створена виробнича база кольорових і рідкісних металів. Геологи і хіміки довели, що низькосортні башкирські боксити придатні для виробництва глинозему, тобто основної сировини для одержання алюмінію.

Навесні 1944 р. почалася реевакуація установ АН УРСР в Україну. Було прийнято рішення зосередити всі установи у Києві, за винятком Фізико-технічного інституту, який залишився у Харкові. Перед науковими установами АН УРСР було поставлене завдання якнайшвидше перебудувати роботу з метою відновлення народного господарства УРСР.

4. Література і мистецтво

На фронті перебувало більше половини з майже 200 членів Спілки письменників України. З них на передовій вже в перші місяці війни загинув кожен четвертий письменник-фронтовик. З’являються патріотичні твори В. Сосюри, П. Тичини, М. Рильського, А. Малишка, Л. Первомайського та багатьох інших, які допомагали людям вийти зі стану пригнічення і відчаю, викликаного сталінськими репресіями. Починають друкувати статті, присвячені героїчним сторінкам українського минулого, що пов’язані з боротьбою проти загарбників і поневолювачів.

У роки війни нові твори написали: П. Тичина (збірник «Перемагать і жить»), М. Рильський (поема «Спрага»), А. Малишко (збірник «Битва»), В. Сосюра («Любіть Україну») та багато інших. Літератори пристрасно закликали до священної боротьби з порогом. Багатьох українських письменників за мужність нагороджено бойовими орденами і медалями. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно Ю. Збанацькому, С. Борзенку, Б. Котову, І. Рачаді (І. Зайцеву).

Письменники працювали військовими кореспондентами в майже 50 фронтових газетах, були рядовими і командирами. Мужність кореспондентів не може не вражати. їхні імена були знані бійцями: О. Довженко і А. Малишко, В. Собко і Л. Первомайський та ін.

З перших днів війни кінооператори-фронтовики Б. Вапер, В. Смородин знімали хронікально-документальні репортажі з фронту. О. Довженко разом з оператором Ю. Солнцевою створили в 1943 р. документально-художній фільм «Битва за нашу Радянську Україну», а в 1945 р. — «Перемога на Правобережній Україні». Це були документальні фільми за матеріалом і високохудожні за виконанням. На Київській кіностудії, евакуйованій в Ашхабад, режисер М. Донськой створив шедеври кіно «Райдуга» (1943 р.) та «Нескорені» (1945 р.). Йому першому з кінематографістів було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

Кадри з фільму «Райдуга»

Проте творити митцям в той час було непросто. За свій кіносценарій «Україна в огні» (1943 р.) О. Довженко на засіданні політбюро ЦК ВКП(б) був звинувачений Й. Сталіним у націоналізмі. Кіноповість була названа антирадянською, а сам письменник затаврований як націоналіст і звільнений від обов’язків художнього керівника Київської кіностудії.

Мовою джерела

Прочитайте уривки із «Щоденника» О. Довженка. Дайте відповіді на запитання.

«Заборона “України в огні” сильно пригнобила мене... Сьогодні я, нарешті, говорив по телефону з Хрущовим... Виявляється, я ошукав Микиту Сергійовича, я написав “Україну в огні”, щось вороже народу, партії і уряду... я розумів... що Сталін обурений мною, а за ним і Хрущов... Я відчуваю скоро на своєму карку... тягар розправи».

О. Довженко. Зачарована Десна. Україна в огні. Щоденник. - К., 1995. - С. 323-324.

1. Поміркуйте, чому влада затаврувала О. Довженка як націоналіста.

2. Чому письменник жив у передчутті«тягаря розправи»?

З 1942 р. у радянському тилу почали видаватися українські газети й журнали («Радянська Україна», «Правда України», «Перець», «Українська література» тощо).

Було замовлено кілька кінофільмів на історичну тематику, що пробуджували патріотизм людей («Кутузов», «Богдан Хмельницький», «Олександр Пархоменко» та ін.). У прифронтовій смузі діяла радіостанція «Дніпро», в Саратові - радіостанція ім. Т. Шевченка, в Москві - «Радянська Україна». Для воїнів інших національностей та населення тилу Україна ставала більш зрозумілою і ближчою.

В умовах війни зростала роль засобів театрального мистецтва. Були створені так звані «театри малих форм», фронтові театри. Під час війни діяли понад 100 концертних фронтових бригад, які виступали на фронті, в госпіталях і тилу. Популярністю користувалися ансамблі української пісні і танцю.

Саме під час війни отримав визнання відомий дует Штепселя і Тарапуньки (Ю. Березіна і Ю. Тимошенка). Згадуючи свої виступи на фронті, артист естради Ю. Березін в одному з телеінтерв’ю сказав, що вони з Ю. Тимошенком часто сумнівалися в доцільності своїх сатирико-гумористичних виступів на фронті. Але щирі посмішки та вдячність бійців за короткі хвилини перепочинку між боями приносили радість взаємного спілкування, підтримували віру в неминучу перемогу.

Талановиті музичні твори створили М. Вериківський, Ю. Мейтус, К. Данькевич, Б. Лятошинський. їхня музика мала яскраво виражений патріотичний характер.

В роки війни продовжувалася творча діяльність українських художників. Майстри з України брали участь у художніх виставках у Москві (1942, 1943 рр.), Алма-Аті, Самарканді та інших містах, створювали портрети воїнів безпосередньо в військових частинах діючої армії, в партизанських загонах.

Під час окупації було зруйновано 151 музей, вивезено близько 40 тис. експонатів. Масово вивозили до Німеччини цінне обладнання, твори образотворчого мистецтва, унікальні колекції тощо.

Воєнний період був важливим етапом у розвитку української літератури і мистецтва, закликаючи до боротьби з ворогами та стверджуючи ідеали гуманізму.

ВИСНОВКИ

Українська культура відчутно постраждала під час Другої світової війни. На окупованих територіях було втрачено багато культурних цінностей.

Проте культура не лише вижила, а й продовжувала бути активним чинником визвольного руху народу як на фронті, так і в тилу. Українська наука, література і мистецтво були гострою, дієвою зброєю у боротьбі проти людиноненависницької ідеології нацизму.

Завдання для закріплення матеріалу

1. Покажіть на карті місця евакуації українських закладів освіти і науки.

2. Назвіть твори літератури і мистецтва воєнного періоду, які вам відомі.

Питання для обговорення в групі, класі

1. Поміркуйте, чи могли повноцінно існувати українські заклади освіти й культури на окупованій ворогом території.

2. Спробуйте оцінити масштаби втрат культурного надбання України в часи війни.

Висловіть власне судження

1. У чому полягає історичне значення розвитку літератури і мистецтва в часи війни?

2. Чому А. Гітлер вважав, що «українців краще не вчити навіть писати»?

Працюємо з документом

Прочитайте текст про заклади освіти на окупованій території. Дайте відповідь на запитання.

«У Західній Україні на прохання греко-католицької церкви окупаційна влада дозволила продовження навчання в 10 гімназіях та відкрила мережу ремісничих, промислових, торговель-

6. Порівняйте та проаналізуйте життя остарбайтерів з України та інших держав у містах і селах Німеччини. Зробіть відповідні висновки.

7. Поясніть, чому А. Гітлер був проти української державності в будь-якій формі.

8. Проаналізуйте мету й дії радянських партизанів та ОУН і УПА. Зробіть відповідні висновки.

9. Порівняйте позицію Франції та Великої Британії щодо Німеччини і СРСР до початку Другої світової війни та після 22 червня 1941 р. Поясніть причини змін.

10. У чому полягали роль і значення культури в роки війни? Наведіть приклади.

Поміркуйте!

1. Поясніть, як ви розумієте суть поняття «українське питання». У чому полягало історичне значення возз’єднання західноукраїнських земель у межах УРСР?

2. Складіть таблицю: «Пакт Молотова-Ріббентропа - початок територіальних змін в Європі» за схемою: Назва території - Країна, яка втрачала території - Країна, яка нарощувала території - Можливі наслідки. Доведіть, що за секретним протоколом СРСР і Німеччина прагнули розмежувати сфери впливу в Європі.

3. Поміркуйте, чому радянізація західноукраїнських земель супроводжувалася державним терором, хоча було зрозуміло, що він викличе спротив населення.

4. Уявіть собі, що ви є свідком політичного діалогу, один з учасників якого стверджує, що українці в СРСР не відчували на собі тиску тоталітарної системи. Інший дотримується протилежної думки. Хто правий у цій суперечці? Наведіть аргументи, які б підтвердили вашу думку.

5. Поясніть, як ви розумієте вислів І. Еренбурга, що «горе годує ненависть. Ненависть укріплює надію».

6. Поміркуйте, яку роль відіграв тил у розгромі ворога.

7. Поясніть, чому Черчілль назвав нацистсько-радянський союз «тимчасовим заходом, продиктованим обставинами». Чи підтвердилися його слова в подальшому? Дайте відповідь, спираючись на конкретні факти.

8. Проаналізуйте внесок України в перемогу над ворогом. Зробіть висновки.

9. Спробуйте оцінити масштаби втрат, завданих під час війни Україні.