Підручник з Історії України (рівень стандарту). 10 клас. Власов - Нова програма

§ 17. Культурно-освітнє життя

Перша світова війна, революції та національно-визвольні змагання, збройні військові втручання з боку різних держав украй несприятливо позначилися на матеріальних виявах тогочасного українського життя. Проте культурний процес в умовах революційної ситуації не уповільнився, а, навпаки, пришвидшився. Потяг народних мас до культурних надбань людства істотно зростав. Адже революція знищила самодержавний лад - основне гальмо на шляху розвитку національної культури.

Культурна діяльність Центральної Ради, Гетьманату та Директорії УНР, попри деяку декларативність, була послідовною й мала історичну тяглість. Найбільш сприятливі умови для розвитку культури склалися в Українській Державі П. Скоропадського. Окрім українізації освіти, відкриття українських шкіл, вищих навчальних закладів, було засновано Український національний архів, Український історичний музей та Українську національну бібліотеку, створено Українську академію наук. Тоді ж таки постали Національна опера, драматичний театр, державна капела, кобзарська школа.

Комуністична партія намагалася використати народжене революцією культурне піднесення в інтересах зміцнення своєї диктатури. Надаючи матеріальну підтримку митцям, ученим, працівникам народної освіти, вона водночас здійснювала політичні репресії. Ця політика батога й пряника давала можливість обплутувати культурний процес ідеологічними стереотипами і впливати на думки мільйонів людей, які тягнулися до культури.

1. До яких заходів вдавалися уряди УНР і Української Держави для українізації освіти та створення національної школи

Від початку Української революції запровадження української мови в освіті набуло широкої громадської підтримки. У березні 1917 р. Товариство українських поступовців звернулося до громадян із закликом «закладати українські школи, насамперед народні, українізувати теперішні...» Уряд УНР опікувався створенням нових освітніх закладів з українською мовою навчання. У «Списку українських шкіл, що відкрилися в 1917 р.» зазначено, що на території УНР почали діяти 35 українських гімназій, 2 реальні школи, 6 учительських семінарій.

Українізація освіти була одним із провідних напрямів внутрішньої політики уряду Української Держави П. Скоропадського. Закон «Про обов’язкове навчання української мови і літератури, а також історії та географії України по всіх середніх школах» від 1 серпня 1918 р. закріплював обов’язкове викладання української мови не тільки в усіх типах шкіл, а й в учительських семінаріях, інститутах, духовних семінаріях. За цим законом передбачалося ввести у шкільні навчальні плани викладання української мови не менш як 3 години на тиждень у перших п’яти класах і не менш як 2 години - в останніх. Також було введено штатну посаду вчителя української мови й літератури. Восени 1918 р. в Україні налічувалося близько півтори сотні українських гімназій, у тому числі сільських. У Київському, Харківському й Одеському університетах було створено українознавчі кафедри - української мови, літератури, історії, права. Виняткове значення мало відкриття українських університетів: Київського, що постав на основі створеного урядом Центральної Ради народного університету, та Кам’янець-Подільського.

Українські уряди здійснювали масштабні заходи для утвердження української мови як державної в діяльності органів влади та управління.

1 січня 1919 р. Директорія УНР затвердила ухвалений Радою народних міністрів закон про державну мову в УНР. Українська мова ставала обов’язковою для вжитку в армії, на флоті, в усіх урядових, загальногромадських і публічно-правових установах.

Практичні результати запровадження української мови як державної та їх широка суспільна підтримка змусили більшовиків, які спочатку відкидали ідею державності української мови, підтримати її. Адже це був найефективніший спосіб утвердити свою владу на українських теренах.

Вітальний адрес Української державної академії мистецтв Кам’янець-Подільському державному університету з нагоди заснування. Художнє оформлення Г. Нарбута. Київ. 1918 р.

» 1. Чому українізувати середню та вищу школу було набагато складніше, ніж початкову? » 2. Чому заходи з утвердження української мови як державної отримали якнайширшу суспільну підтримку? » 3. З яких причин більшовицький уряд був змушений підтримати українізацію, започатковану українськими урядами?

» 1. Що спонукало українського школяра написати такого листа? » 2. Що спонукало газетярів надрукувати цього листа? » 3. Чи могли, на ваш погляд, з’явитися публікації з протилежною думкою? Чому?

З допису в тижневику «Народна справа» від 31 серпня 1918 р. «Лепта від малечі»: «Директор однієї з українських гімназій у Києві отримав такого листа: "До пана Директора. Посилаю вам на українську школу зі своєї схованки 2 крб сріблом, 1 крб рос. паперовий, 100 шагів марками, 1 корону і 2 копійки мідних, і прошу дуже доконче найняти помешкання під школу, бо мені дуже хочеться вступити зараз до української гімназії. Я ще пришлю, як назбираю поміж товаришами"».

2. Як відбувалася комуністична ідеологізація культури

Більшовики намагалися використати надзвичайний потяг мас до культури у власних інтересах. Пов’язуючи ідеологію й культуру, партія В. Леніна обирала найпродуктивніший шлях до зміцнення своєї диктатури.

Ідеологізація культури почалася зі створення в лютому 1919 р. Наркомату агітації і пропаганди в українському радянському уряді. З кінця того самого року функції управління агітацією та пропагандою перейшли до комітетів КП(б)У. Політичні агітація та пропаганда відтоді стають функціональними обов’язками парткомів усіх рівнів.

В Україні почалася швидка розбудова мережі культурно-освітніх закладів, метою яких були популяризація, поширення й нав’язування комуністичних ідей. Створювалися палаци культури, народні університети, селянські будинки, клуби, хати-читальні. Влаштовувалися мітинги, лекції, диспути, концерти тощо. Водночас зі створенням нових культурно-освітніх закладів ішов активний процес більшовизації «Просвіт», заснованих українською інтелігенцією у попередні роки.

Усі «буржуазні» газети були закриті. Проте радянська влада подбала про регулярний випуск власних періодичних видань, які активно поширювали комуністичну ідеологію.

При ВУЦВК було засноване Всеукраїнське державне видавництво, яке випускало матеріали для пропагандистів і агітаційну літературу для широких мас. Попри нестачу паперу і поліграфічних потужностей сумарна кількість віддрукованої у 1920 р. пропагандистської продукції (періодичних видань, прокламацій, плакатів, брошур тощо) перевищила 18,5 млн примірників.

Більшовики надавали великого значення монументальній пропаганді, у якій революційні ідеї пов’язували з національною традицією. Зокрема, повсюдно в Україні зводилися пам’ятники К. Марксу і Т. Шевченку.

Зауважте

До кінця 1920 р. в Україні діяло близько 15 тис. культурно-освітніх установ різного типу. Серед них було 1300 клубів, 5000 хат-читалень, близько 4000 «Просвіт». У всіх великих містах працювали палаци культури.

Пам’ятник у сквері на бульварі ім. Т. Шевченка в Ромнах на Сумщині - перший в історії повнофігурний пам’ятник Кобзарю, відкритий у 1918 р. Нині цей пам’ятник є візитівкою міста. Його автор - відомий український скульптор Іван Кавалерідзе.

У січні 1919 р. в Наркоматі освіти УСРР було створено Всеукраїнський кінокомітет (ВУФКУ). Він узяв під суворий контроль виготовлення й прокат фільмів, кіноапаратуру, запаси імпортної плівки. У кіновиробництві надавали перевагу хронікальним журналам і агітаційним стрічкам.

У попередні періоди важливим елементом духовної культури народу була релігія. Комуністична партія поставила собі за мету підпорядкувати або й зовсім винищити церкву. Вона прагнула виховати нове покоління цілковито атеїстичним. Тож із суспільного життя було вилучено духовну музику, чимало шедеврів світової літератури, релігійну філософію, неперевершені досягнення живопису на релігійну тематику тощо.

Поміркуйте, який вплив справляє ідеологізація на культуру: гальмує її поступ чи, навпаки, надає імпульсу для розвитку. Відповідь обґрунтуйте.

3. Якими були особливості освітньої політики більшовиків

РКП(б) - КП(б)У величезного значення надавала ліквідації неписьменності (лікнепу). Одним з основних завдань, яке поставили перед собою більшовики, було навчити кожного читати газети, листівки й відозви. Наркомат освіти отримав право залучати до навчання неписьменних на засадах трудової повинності всіх грамотних громадян, звільнених від воєнної мобілізації. З весни 1920 р. в Україні розгорнулася кампанія з організації шкіл та гуртків лікнепу.

Працівники агітпотяга роздають літературу. Київ. 1920 р.

Зауважте

У 1920/21 навчальному році в республіці працювало 22 тис. шкіл з 2 млн 250 тис. учнів. Майже в половині навчання здійснювалося українською мовою.

У 1920 р. в Україні відкрилося 20 інститутів, 48 технікумів і близько сотні курсів педагогічного профілю. Наприкінці 1920 р. працювало 38 інститутів, у яких навчалося 57 тис. студентів. За цей рік вищу освіту з різних спеціальностей здобуло 3 тис. осіб.

У червні 1920 р. Наркомос УСРР видав постанову «Про запровадження в життя єдиної трудової школи». Шкільні заклади різних типів, зокрема приватні гімназії та ліцеї, перетворювалися на стандартизовані державні установи із семирічним навчанням. Єдина трудова школа поділялася на два ступені - перший (чотири класи) і другий (три класи). Після закінчення семирічки діти могли навчатися в професійно-технічних школах і технікумах. У Росії технікум був підготовчою школою для інститутів, а в Україні інститут і технікум визнавалися як рівноправні форми вищої школи (вишу) з тією різницею, що технікум випускав вузьких спеціалістів-інструкторів, а інститут - висококваліфікованих спеціалістів-практиків.

1920 р. університети ліквідували, поділивши їх на кілька самостійних навчальних закладів. Серед них переважали інститути народної освіти, які готували педагогічні кадри для єдиної трудової школи.

Вихідці з робітників мали пільги під час вступу до вищої школи, а отже, відбувалося масове оробітничення (як тоді казали - пролетаризація) вишів. Утім, оскільки освітній рівень переважної більшості робітників був надзвичайно низький, при вишах створювалися робітничі факультети (робітфаки). Вони працювали за програмою єдиної трудової школи з тих предметів, які відповідали профілю вишу. Робітфаківців забезпечували гуртожитками й виплачували їм державні стипендії.

4. Як і коли було створено Українську академію наук

Ліквідація університетів обмежила можливості провадження наукових досліджень у вищій школі. Розвиток науки зосередився в Українській академії наук. У листопаді 1918 р. наказом гетьмана були призначені перші 12 академіків. Президентом Академії наук став Володимир Вернадський, ученим секретарем - Агатангел Кримський. УАН була поділена на три відділи. Перший відділ очолювали Д. Багалій, С. Єфремов, А. Кримський. Об’єктом його досліджень було духовне життя й культура українського народу. У другому відділі УАН зосереджувалися установи фізико-математичного та природничого профілю. Третій відділ УАН мав соціально-економічний напрям досліджень. У 1919 р. розпочав діяльність Демографічний інститут під керівництвом Михайла Птухи - перша у світі науково-дослідна установа з демографії.

Особливо продуктивно у 1919-1920 рр. працював перший відділ УАН. У його історичному підвідділі вивчали проблеми всесвітньої та вітчизняної історії, географії, етнографії й філософії, у філологічному - всесвітнє і українське письменство, арабо-іранську філологію, тюркологію і загальне мовознавство. Плідно працювали комісії зі складання словника живої української мови, видання пам’яток новітнього письменства, археографічна комісія.

Володимир Вернадський (1863-1945)

Один із засновників УАН та її перший президент (1918-1921), почесний член багатьох іноземних академій і наукових товариств. Ідеї В. Вернадського про роль живої речовини в житті земної кори стали фундаментом створеної ним науки - біогеохімії.

5. Що визначало розвиток образотворчого мистецтва

Помітний поштовх для розвитку образотворчого мистецтва дала Українська державна академія мистецтв. Вона була створена Центральною Радою в грудні 1917 р.

Українська державна академія мистецтв - перша українська вища мистецька школа. Ректорами Академії упродовж 1917-1920 рр. були Василь та Федір Кричевські, Георгій Нарбут, Михайло Бойчук.

Більшу частину життя Г. Нарбут (1886-1920) провів у Санкт-Петербурзі. Він захоплювався українськими старовинними гравюрами й геральдикою. Його знахідки мали велике наукове значення й неабияк вплинули на всю його творчість. У березні 1917 р. художник, тоді уже всесвітньо відомий графік, переїхав до Києва. На замовлення урядів УHP і Української Держави виконав художнє оформлення різноманітних державних паперів: банкнот, поштових марок, обкладинок до ратифікаційних актів, грамот з нагоди урочистих подій. Він є автором українського державного герба й печатки, багатьох ескізів військової форми. Раптово помер у травні 1920 р. за короткочасної окупації Києва польськими військами.

Г. Нарбут

М. Бойчук

Фундатори Української державної академії мистецтв. Сидять (зліва направо): Абрам Маневич, Олександр Мурашко, Федір Кричевський, Михайло Грушевський, Іван Стешенко, Микола Бурачек. Стоять: Георгій Нарбут, Василь Кричевський, Михайло Бойчук. Листопад 1917 р.

Не менший вплив на українське образотворче мистецтво справила творчість М. Бойчука (1882-1937). Народився в Галичині, закінчив Академію мистецтв у Кракові. Бойчукізм у монументальному малярстві визнано окремим стилем. Художник творчо поєднував традиції народного орнаменту, мозаїки та фрески давньокиївської доби, українського портрета 17 і 18 ст., візантійського іконопису й раннього західноєвропейського Відродження.

Г. Нарбут. Ілюстрація до поеми «Енеїда» І. Котляревського. 1919 р.

ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ

1. Установіть хронологічну послідовність подій: » Затвердження Директорією закону про державну мову в УНР » Початок кампанії з ліквідації неписьменності » Заснування Української академії наук.

2. Складіть речення, використавши поняття та терміни: лікнеп, єдина трудова школа, оробітничення вищої школи, робітничі факультети, монументальна пропаганда.

3. Схарактеризуйте одним реченням історичних діячів залежно від їхньої ролі в подіях культурного життя: П. Скоропадський, В. Вернадський, А. Кримський, Г. Нарбут, М. Бойчук.

4. Стисло сформулюйте, у чому полягало значення новостворених установ для культурного поступу України: Українська академія наук, Українська державна академія мистецтв. Наркомат агітації і пропаганди, Всеукраїнське державне видавництво, Всеукраїнський кінокомітет.

5. За яких урядів в У к раїні відбувалися наведені події, явища, процеси?

» Створення Української академії наук; » боротьба з неписьменністю; » вихід друком кількох мільйонів українських підручників; » відкриття державних українських університетів у Києві та Кам’янці-Подільську; » відкриття робітфаків; » упровадження курсу української мови в учительських семінаріях; » заснування вишів в українською мовою викладання; » створення Українського театру драми та опери; » ліквідація університетів; » націоналізація кінематографу, театрів, бібліотек, музеїв тощо й контроль за ними з боку відповідних державних установ; » план монументальної пропаганди; » реорганізація всіх типів шкіл на єдину трудову семирічну школу, розроблення плану українізації школи; » відкриття 150 українських гімназій; » діяльність агітпоїздів, агітмайданчиків, агітпароплавів тощо; » створення Української академії мистецтв.

6. Визначте, про які пам’ятки йдеться: » 1. «У роменському пам’ятнику вже в самій поставі голови, у руці, яка лежить на коліні, у всій фігурі, органічно злитій з п'єдесталом, що нагадує курган, я намагався поряд із соціальною характеристикою передати нездоланну внутрішню силу поета, його зв’язок з рідною землею». » 2. «У гранично лаконічній формі Г. Нарбут поєднав риси української ікони, народної картини та монументального малярства, вирішивши композицію в урочисто-піднесеному, героїчному дусі, притаманному поемі І. Котляревського».