Підручник з Історії України (профільний рівень). 10 клас. Власов - Нова програма

§ 47—48. Масові репресії в радянській Україні

Терор голодом 1932-1933 рр. шокував багатьох представників більшовицької керівної ланки. Не бажаючи бути учасниками злочинної структури, що на неї перероджувалася компартійно-радянська олігархія на чолі з Й. Сталіним, вони почали шукати шляхи до виправлення становища. Проба сил відбулася в січні 1934 р. на XVII з’їзді ВКП(б). Безпосередньо проти Й. Сталіна на з’їзді не виступив ніхто. Однак членів Центрального комітету обирали таємним голосуванням. За його результатами у Й. Сталіна виявилося менше голосів, ніж у інших кандидатів. Найбільшу підтримку делегатів отримав С. Кіров. 1 грудня 1934 р. С. Кірова було вбито. Причетність Й. Сталіна до цієї акції не доведена документально. Але смерть Кірова була вигідна лише Сталіну. Генсек позбувся можливого в майбутньому суперника й одержав переконливі підстави для розгортання терору, спрямованого проти міфічних «ворогів народу». До «чистки» компартійного апарату, ВКП(б) і всього суспільства він долучив Наркомат внутрішніх справ СРСР на чолі з М. Єжовим.

У 1930-х рр. у СРСР остаточно визрів тоталітарний режим, заснований на системі насильства, позбавленні людей елементарних прав і свобод, на політичній диктатурі вождів партії, яка уособлювала «соціалістичну» державу.

1. Якими були перші прояви масового терору радянсько-комуністичної влади проти громадян УСРР

Одним із перших кроків до масового терору стала кампанія боротьби зі «шкідниками» та «саботажниками». Ви вже дізналися про «Шахтинську справу», коли на лаві підсудних опинилися представники інженерно-технічної інтелігенції.

Словник

Тоталітаризм (від лат. totalis - весь, цілий, повний) - організація державної влади, характерними рисами якої є цілковитий контроль над усіма сферами життя суспільства, заборона демократичних організацій, ліквідація реальних конституційних прав та свобод, репресії, мілітаризація суспільного життя.

«Чистка» - офіційна назва процесу очищення компартійно-радянського апарату і всієї партії від збюрократілих, корумпованих і ворожих елементів. Насправді партія позбавлялася інакодумців, усіх тих, хто не мирився з чинопочитанням, нав’язуваним на підставі «демократичного централізму».

Першим судовим процесом проти української гуманітарної інтелігенції став розгляд справи «Спілки визволення України» («СВУ»), що відбувся у Харкові в березні 1930 р. Він мав на меті дискредитацію української інтелігенції: на чолі цієї міфічної спілки нібито стояв один із керівних діячів Української революції, віце-президент ВУАН Сергій Єфремов. Усього на лаві підсудних опинилося 45 осіб: два академіки ВУАН (С. Єфремов і М. Слабченко), 15 професорів вишів, 10 учителів, письменники, священики, редактори, кооператори, студенти. У минулому 31 звинувачений належав до різних українських політичних партій, шестеро були членами Центральної Ради, двоє - міністрами УНР, один - прем’єр-міністром (В. Чехівський). Третина підсудних працювала в системі ВУАН. Загалом у цій справі пізніше було заарештовано понад 6 тис. осіб.

Сергій Єфремов (1876-1939)

У березні 1917 р. увійшов до складу Української Центральної Ради, згодом був обраний заступником голови УЦР і членом Малої Ради. Після створення Генерального секретаріату УЦР обіймав пост генерального секретаря міжнаціональних справ. З вересня 1917 р. очолював Українську партію соціалістів-федералістів. Позбавлений можливості займатися активною політичною діяльністю, проводив велику наукову роботу. У справі «СВУ» засуджений до десяти років позбавлення волі. Перші сім років провів у Ярославському політізоляторі. 1937 р. його перевели до Владимирського політичного ізолятора. Помер, за офіційними даними, в березні 1939 р. в одному з таборів ГУЛАГу.

С. Єфремов розповідав письменникові Б. Антоненку-Давидовичу: «Мені сказано на допиті: ви й такі, як ви, повинні зійти зі сцени сьогоднішнього українського культурного й громадського життя, бо ви являєте собою притягальну силу для прихованих і потенціальних ворогів радянської системи. Українська культура й наука будуть далі розвиватись, але без вас. Отож вибирайте: або ж „СВУ“ в тому аспекті, який ми вам пропонуємо, й тоді ви та інші пройдуть через відкритий судовий процес, де не буде жодного розстрілу й взагалі вироки будуть досить м’які, або суду не буде, а все це пройде через постанову колегії ОДПУ й тоді ми заллємо кров’ю так званих свідомих українців усю Україну».

У 1930 р. сфабрикували нову справу про «контрреволюційну» організацію на зразок «СВУ» «Український національний центр» («УНЦ»). «Слідство» у справі «УНЦ» тривало упродовж 1930-1931 рр. Звинувачення висунули 50 особам, близько 30 з них були колишніми членами УПСР і УСДРП - основних партій Центральної Ради. Керівництво «УНЦ» приписали М. Грушевському. У 1931 р. вченого заарештували, і він під тиском був змушений визнати свою належність до «УНЦ». Проте через деякий час відмовився від свідчень на попередньому слідстві, після чого «справа УНЦ» зазнала краху. М. Грушевському дозволили жити в Москві, тобто фактично у вигнанні. У 1934 р., під час відпочинку в Кисловодську, після нескладної операції він за нез’ясованих обставин помер.

Словник

«Націонал-ухильництво» - ідеологічний штамп, що вживався в агітаційно-пропагандистській роботі в СРСР і стосувався тих членів компартії, які «переоцінювали, перебільшували значення місцевих особливостей».

Справі «СВУ» передували менш резонансні акції, пов’язані з боротьбою проти «націонал-ухильництва». Кожен з ухилів уособлював певну групу потенційно опозиційних режиму сил: «шумськізм» - працівників радянського і партійного апаратів; «хвильовізм» - творчу інтелігенцію; «волобуєвщина» - наукову інтелігенцію; «скрипниківщина» (від 1933 р.) - так звану ленінську гвардію.

У 1926 р. на політбюро ЦК КП(б)У Л. Каганович звинуватив Наркомат освіти і його наркома О. Шумського в українському націоналізмі, оскільки, мовляв, вони обмежували права національних меншин в Україні. На початку 1927 р. Каганович констатував неймовірний розвал у роботі Наркомату освіти. О. Шумський подав у відставку. Наркомос очолив М. Скрипник. X з’їзд КП(б)У (1927), який відбувся під цілковитим контролем Кагановича, засудив «націоналістичний ухил Шумського». З’їзд запропонував проводити рішучу боротьбу з націоналістичними ухилами, хоч не зазначив, у чому конкретно вони виявляються.

Підставою для звинувачень економіста Михайла Волобуєва стала стаття «До проблеми української економіки», надрукована в журналі «Більшовик України». М. Волобуєв обґрунтовував, чому народним господарством в Україні мають керувати українські економічні центри. Учений висловив незгоду з «надмірним вилученням прибутку поза межі України» і поставив питання про «доцільність контролю Україною та іншими союзними республіками союзних органів».

2. Що розповідають джерела про судовий процес над «СВУ»

Прочитавши джерело, з’ясуйте, про що в ньому йдеться, коли відбулися описані події, визначте, як автор ставиться до них. З’ясуйте значення подій та явищ, які висвітлено в джерелі. Поміркуйте, у чому цінність джерела саме для вас, стисло викладіть своє ставлення до подій або діячів, згаданих у ньому.

Документ 1

Зі спогадів мовознавця, публіциста, активного учасника національно-визвольних змагань і дисидентського руху опору Бориса Антоненка-Давидовича: «Комюніке ДПУ про викриття контрреволюційної підпільної організації СВУ та перші повідомлення в пресі про початок судового процесу в Харкові, тодішній столиці радянської України, викликали в усіх подив: що ж це за всеукраїнська організація, в якої нема на Україні периферії? Поодинокі особи з різних українських міст, посаджені на стільці підсудних, аж ніяк не вкладалися в поняття периферії. Так само не клеїлось у повідомленнях про існування СУМу - Спілки української молоді, цього бойового терористичного додатка до СВУ, репрезентованого на процесі лише двома молодиками. А де ж інші? Чи вони повтікали кудись, чи їх не викрито, чи, може, такої спілки взагалі не існувало, бо арифметичне число 2 занадто мале, щоб відповідати поняттю спілка?.. Проте усім відомо, що органи безпеки ніколи не помиляються, тож і всі дії їхні мають бути одностайно схвалені. Та не тільки схвалені, а можна й треба наперед вимагати суворого вироку тим, кого вихопили з життя непомильні сталінські органи безпеки. Це ставало нормою громадянської поведінки тої радянської людини, що воліла кривити власним сумлінням, ніж стати об'єктом переслідування.

Тільки-но розпочався судовий процес над СВУ в Харкові, як по київських установах і підприємствах почалась кампанія загальних зборів робітників та службовців, на яких одностайно схвалювали резолюції з вимогою застосувати до підсудних найвищу міру покарання - розстріл. Утриматись або, боронь Боже, голосувати проти - було небезпечно, тим-то й була така "одностайність".

Їхати до Харкова треба було з двох причин: по-перше, не виключено, що наступного дня прийдуть до мене брати заднім числом той підпис або ще зажадають належного інтерв'ю, а по-друге, треба кінець кінцем дізнатись, що ж справді відбувається на сцені харківської опери. Радіопередача про перший день процесу, яку я слухав через навушники, бо гучномовців ще не було, вразила не тільки мене. Підсудні, починаючи з Єфремова, вважали за слушний обвинувачувальний висновок, котрий закидав їм терор, готування до повстання та всі ті смертні гріхи, за які розплата могла бути тільки ціною життя. Але, коли допит підсудних дійшов до Петра Холодного з Чернігова, той категорично відкинув його, і засідання суду перервали до вечора, а всіх підсудних одвезли до тюрми... Якась пружина в механізмі добре злагодженого процесу несподівано зіпсувалась, і її треба було конче спішно відремонтувати. На це пішло півдня, і вечірнє засідання почалося знову з допиту Холодного. Цього разу він беззастережно визнав обвинувачення за слушне, й допит решти підсудних пройшов зовсім гладко. Чому сталась через кілька годин перерви така зміна в поведінці Холодного - ми дізнаємось далеко пізніш, а тим часом годі було чимось пояснити її й зрозуміти».

На основі біографічної довідки, уривків з документів та відомостей з попередніх тем підготуйте розповідь про С. Єфремова за планом: » 1. Які основні віхи громадської та політичної діяльності С. Єфремова? » 2. Чому С. Єфремов відійшов від політики за радянських часів? » 3. Чи мають підстави докори С. Єфремову за оборудку з власного совістю, як про це написав Б. Антоненко-Давидович?

Судовий процес над «СВУ»: 45 душ на стільцях підсудних, що протягом 42 днів брали участь у лицедійстві, широковідомому тоді під влучною назвою: «Опера СВУ, музика ДПУ» (судовий процес над «СВУ» відбувся в будинку Харківської опери)

3. Якою була природа партійно-радянського апарату в СРСР. У чому сутність Великого терору і як він відбувався

У 1928 р. Й. Сталін здобув у СРСР диктаторську владу. Більше того - тепер він уособлював тоталітарну владу над усім суспільством. Навіть члени політбюро ЦК, які формально за компартійним статутом мали ті самі права, що й генсек, тепер стали такими ж безправними перед диктатором, як і пересічні громадяни. Він міг перетворити кожного на «табірний пил».

Використавши у 1932-1933 рр. проти українського селянства терор голодом, Сталін не залишив поза увагою й інші верстви населення. Репресивна машина не оминула церкви та духівництва, яким відповідно до радянської ідеології не було місця в соціальній структурі. У 1932 р. Сталін проголосив запровадження «безбожної п’ятирічки» й ліквідацію в СРСР до 1937 р. в усіх релігійних конфесій і зовнішніх виявів релігійності.

У березні 1937 р. в СРСР почалася кампанія репресій, відома як Великий терор. Сталін заявив, що країна опинилася у небезпечному становищі через підступну діяльність саботажників, шпигунів і диверсантів. Зловісний 1937 рік розпочався в Україні набагато раніше, ніж у інших регіонах СРСР, майже одразу після приїзду П. Постишева в 1933 р. Однак найбільші масштаби репресій спостерігалися саме в 1937-му.

2 липня 1937 р. Сталін підписав рішення ЦК ВКП(б), на основі якого з’явився таємний оперативний наказ по НКВС СРСР із визначенням розверстки «ворогів народу». Вимагалося у найближчі чотири місяці викрити й репресувати 269 тис. «ворогів», із них 76 тис. - за першою категорією (розстріл), а 193 тис. - за другою (ув’язнення в тюрмі або таборі).

Щоб полегшити виявлення такої кількості «ворогів народу», чекістам офіційно було дозволено використовувати фізичні методи впливу на допитуваних. Під тортурами люди часто визнавали себе винними у скоєнні найхимерніших злочинів, давали неправдиві свідчення проти знайомих і навіть рідних.

1937 р. став переломним у долях багатьох в’язнів-українців. Так, в урочищі Сандармох у Карелії (Росія) упродовж кількох днів (з 27 жовтня до 4 листопада) 1937 р. вбили 1111 осіб. У розстрільному списку тих днів було вказано прізвища 201 в’язня-українця, серед яких видатні діячі української культури: Лесь Курбас, Микола Куліш, Валер’ян Підмогильний, Микола Зеров...

Найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій розташоване в Биківнянському лісі поблизу Києва. Саме тут у 1936-1941 рр. таємно ховали розстріляних органами НКВС репресованих осіб, зрівнюючи могили із землею. На сьогодні, за виявленими й опрацьованими документами, встановлено прізвища 14 191 особи. На думку дослідників, у Биківні поховано не менш як 100 тис. людей.

Служіння Сталіну вірою і правдою не врятувало компартійно-радянське керівництво України. Із 62 членів ЦК КП(б)У, обраного XIII з’їздом у червні 1937 р., 56 були звинувачені у ворожій діяльності. З 11 членів політбюро ЦК КП(б)У було репресовано 10, зокрема С. Косіора і П. Постишева. Вижив тільки Г. Петровський, якого позбавили посади всеукраїнського старости, викликали до Москви, але потім забули про нього.

» Яку лінію партії демонстрував глядачам цей плакат?

Центральний меморіал на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» в околицях Києва. Створений 1994 р. для увічнення пам’яті жертв політичних репресій сталінського режиму

В Україні хвиля репресій у 1938 р. майже не спала. У січні 1938 р. М. Хрущов приїхав до Києва як виконувач обов’язків першого секретаря ЦК КП(б)У. З його ініціативи політбюро ЦК ВКП(б) збільшило ліміт репресованих для НКВС УРСР на 30 тис, осіб. Усього жертвами репресій ДПУ-УДБ НКВС у 1933-1938 рр. стали 360 тис, громадян України. Закінчився Великий терор з усуненням наркома НКВС М. Єжова в листопаді 1938 р. Його розстріляли за стандартним звинуваченням: «шпигунство на користь іноземних розвідок».

На XVIII з’їзді ВКП(б), який відбувся в березні 1939 р., стало очевидно, що становище Сталіна в партії і державі істотно зміцнилося. Старі партійні кадри були винищені майже цілком. Ставати в опозицію до генсека ніхто більше не наважувався. Так утвердився «культ особи».

Плакат із зображенням Сталіна з дівчинкою Гелею (Енгельсіною) Маркізовою. Сталіна - «найкращого друга дітей» - сфотографовано 1936 р. у Кремлі на офіційному прийнятті трудящих Бурят-Монгольської АРСР. До речі, батька Гелі було розстріляно як ворога народу, матір заарештовано, вона вкоротила собі віку

» Поміркуйте, з якою метою пропагандисти використовували сюжети «влада і діти». Поділіться припущеннями, як образ партійного лідера в колі дітей мав впливати на сприйняття влади. Які емоції у громадян прагнули викликати пропагандисти такими образами?

Оберіть кілька тверджень про наслідки політичних репресій та на їх основі аргументуйте відповідь на запитання: Чому внаслідок масових репресій деформацій зазнало все суспільство?

Наслідки політичних репресій 1930-х рр. в радянській Україні

• Посилення політичної залежності України від центру.

• Знищення або нейтралізація в концтаборах потенційних противників тоталітарного режиму. Придушення опозиційних сил, зокрема через створення фіктивних антирадянських організацій у кабінетах чекістів.

• Руйнування горизонтальних зв’язків між людьми (у тому числі встановлення нагляду за релігійними громадами і втручання в сімейні стосунки). Нав’язування громадянам обов’язкового членства у побудованих на засадах «демократичного централізму» вертикальних структурах (масова партія, комсомол, профспілки, громадські організації).

• Фізичне знищення сотень тисяч українців усіх соціальних верств, розкол суспільства, протиставлення соціальних верств одна одній.

• Занепад української національної культури внаслідок фізичного винищення інтелектуального потенціалу республіки.

• Підтримка головного стимулу до праці на державу - страху. Забезпечення системи таборів ГУЛАГу дармовою робочою силою.

• Деформація морально-етичних відносин і нагнітання атмосфери страху, взаємної підозри, недовіри та абсолютної покори владі.

• Поразки Червоної армії на початковому етапі війни з гітлерівською Німеччиною через неукомплектованість кадрами кваліфікованих командирів і небажання істотної частини мобілізованих громадян, які пройшли через Голодомор і Великий терор, захищати цю владу.

Будівля Верховної Ради УРСР в Києві. 1936-1939 рр.

Після перенесення столиці радянської України з Харкова до Києва (1934) постало питання будівництва низки адміністративних споруд. Оголошений 1936 р. конкурс на найкращий проект будівлі Верховної Ради, до якого були залучені відомі в Україні архітектори, виграв колектив на чолі з В. Заболотним. Будинок Верховної Ради - один із найкращих на той час архітектурних витворів у країні.

4. Чи діяли норми нової Конституції СРСР

У лютому 1935 р. відбувся VII з’їзд рад СРСР. Напередодні з’їзду пленум ЦК ВКП(б) запропонував внести до його порядку денного питання про зміни в Конституції СРСР, спрямовані на демократизацію виборчої системи. Раніше робітники мали п’ятикратну перевагу над селянами в нормах представництва. Тепер вибори пропонували зробити рівними. Раніше вибори в систему рад були багатоступеневими. Тепер вони мали стати прямими. Раніше делегатів у ради кожної ланки адміністративно-територіального поділу висували відкрито - підняттям рук. Тепер вибори пропонували зробити закритими, з кабінками для голосування. Радянська виборча система мала набути парламентської форми.

VII з’їзд рад створив комісію для підготовки проекту нової Конституції СРСР під головуванням Й. Сталіна. У червні 1936 р. проект було опубліковано. Почалося його тривале, майже піврічне обговорення на партійних зборах, зборах трудових колективів або за місцем проживання.

Надзвичайний VIII з’їзд рад 5 грудня 1936 р. затвердив нову Конституцію СРСР. За її зразком були розроблені проекти конституцій союзних республік. Проект Конституції УРСР1 опубліковано 1 січня 1937 р. Наприкінці січня надзвичайний XIV з’їзд рад України її затвердив.

Утім, радикальна зміна виборчої системи не позначилася на реальній владі, адже ради не були самостійною владою у своїй традиційній формі. Однак демократична процедура виборів створювала загрозу для диктатури партійних комітетів. Виборці могли обрати тих, кого вони хотіли, а не рекомендованих райкомом партії цілком лояльних людей. Щоб такого не трапилося, на кожне місце в системі рад висувався тільки один кандидат - від блоку комуністів і безпартійних. У бюлетені для таємного голосування друкувалося тільки прізвище цього кандидата і назва колективу виборців, який його висував. Щоб висловити своє позитивне ставлення до кандидата, виборець не повинен був робити будь-яких позначок у бюлетені, а просто опустити його в урну. Щоб викреслити прізвище кандидата, йому треба було зайти в кабінку для таємного голосування. Однак за умов масових репресій майже не знаходилося сміливців, які наважувалися б викреслити прізвище офіційно схваленого єдиного кандидата від блоку комуністів і безпартійних.

1 Порядок слів у назвах союзних і автономних республік за новою Конституцією змінився. Наприклад, Українська Радянська Соціалістична Республіка - УРСР.

Поміркуйте, навіщо радянській виборчій системі вирішили надати парламентської форми. Чому нова Конституція поглибила моральну деградацію суспільства?

» Які деталі на плакатах указують на тоталітарний режим у країні попри гасла про народовладдя? Як пропагандистська продукція свідчить про поширення культу особи в країні? Чому художники, попри очевидне надуживання образом генсека, не могли не зобразити його на плакаті? Чи можна твердити, що пропаганда, усупереч настановам, стала доказом тоталітаризму та культу особи?

ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ

1. Установіть хронологічну послідовність подій: » Переїзд вищих державних та партійних установ з Харкова до Києва » Судовий процес над організацією «Спілка визволення України» » Схвалення нової Конституції УРСР Надзвичайним XIV Всеукраїнським з’їздом рад.

2. Складіть речення, використавши поняття та терміни: тоталітарний режим, «націонал-ухильництво», «шумськізм», «волобуєвщина», Великий терор, «єжовщина», «вороги пародії», «безбожна п’ятирічка», культ особи, сталінська Конституція, «СВУ», УНЦ, НКВС, ГУЛАГ, ДПУ.

3. Схарактеризуйте одним реченням історичних діячів залежно від їхньої ролі в подіях доби: С. Єфремов, М. Грушевський, Л. Каганович, О. Шумський. М. Скрипник, М. Волобуєв, М. Єжон.

Про який «судовий» процес ідеться в джерелі? Сформулюйте відповіді про конкретні факти, обставини процесу («Що? Де? Коли? Як? Навіщо?»).

«Підсудних привозили з тюрми не в "чорних воронках", а в звичайних автобусах, ніби на прогулянку. На сцені в перервах підсудним підносили чай з тістечками. Організатори явно перегравали... Особливо ці масні й демонстративно великі солодощі, кондитерські вершини тодішнього щасливого життя, були тут не до речі. Проте думаю, що відкинути, відсунути їх підсудний академік Сергій Єфремов, людина великої гідності, не міг. Не могли й інші. Так само не могли відкликати своїх попередніх свідчень, даних у Києві, вимучені довгими днями і ночами без сну. І признання, і театральні солодощі, - все належало до заздалегідь розробленого ритуалу, й підсудні мали коритися йому».

5. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагменті джерела.

«Дозволяю, якщо це петлюрівець, політбандит, контрабандист, польський або німецький націоналіст, дописати йому, негіднику, в протокол 40 % того, що він не говорить. За це вас ні партія, ні радянський народ не засудять» (із заяви Житомирського обласного управління НКВС УРСР своїм підлеглим, 1938 р.).

6. У яких твердженнях ідеться про С. Єфремова?

» 1. Один із лідерів Української партії соціалістів-федералістів (УПСФ). один із засновників Української Центральної Ради. » 2. Член Спілки радянських письменників України, автор творів, присвячених подіям 1917-1920 рр. » 3. Очолював делегацію УНР у переговорах з Німеччиною та її союзниками в Брест-Литовську. » 4. Повернувшись з еміграції, очолив Всеукраїнську академію наук. » 5. Засуджений у «справі СВУ» як один із керівників антирадянської організації.

7. Які особливості життя 1930-х рр. викрито в тогочасних анекдотах?

1. «Чужинець запитує радянського громадянина: "Як поживаєте?” - "Як пасажири в автобусі...” - “???” - “Одні сидять, а інші трусяться”».

2. «Сталін загубив люльку й подзвонив до НКВС. щоб знайшли. Через якийсь час люлька знайшлася, і Сталін телефонує до НКВС. мовляв, не треба шукати, бо люлька є. Звідти повідомляють, що за люльку арештовано вже десятьох осіб. "Випустити”, - наказує Сталін. “Не можна”, - відповідають у НКВС. “Чому?” - питає Сталін. - “Усі десять зізналися, що вкрали вашу люльку”».

3. «На сцені висить портрет Сталіна. Доповідач говорить про Сталіна. Хор співає пісні про Сталіна. Артисти декламують вірші про Сталіна. Що це таке? Відповідь: вечір, присвячений пам’яті Т. Шевченка».

8. Підтвердіть фактами або спростуйте слушність твердження: «Масштаби репресій десятикратно зросли якраз після прийняття “найдемократичнішої у світі” Конституції».