Підручник з Історії України (профільний рівень). 10 клас. Власов - Нова програма

Вступ

Основні тенденції соціально-економічного, політичного та культурного розвитку

Україна і світ на порозі 20 ст.

19 ст. характеризувалось істотним прискоренням економічного розвитку провідних країн Західної Європи завдяки витісненню мануфактурного виробництва фабрично-заводським. За політичним ладом ці країни були або республіками, або конституційними монархіями, тож їхнє населення мало колективний суверенітет. Демократичні принципи, покладені в основу суспільно-політичного життя, забезпечували прискорений соціально-економічний і культурний прогрес. Вагомі переваги у розвиткові, які забезпечили насамперед військову могутність, дали змогу цим країнам разом із Північноамериканськими Сполученими Штатами перетворити майже весь інший світ на свої колонії та напівколонії.

Міждержавні суперечності, підсилювані боротьбою за колонії та залежні території, які давали метрополіям неабиякі додаткові ресурси, зумовили появу в самій Європі воєнно-політичних блоків, які протистояли одне одному. На правах другорядних членів цих блоків виступили дві імперії Центрально-Східної Європи - Австро-Угорська і Російська. Саме в їх складі перебували українські землі.

Скасування кріпосного права (1861) в Російській імперії зумовило швидке економічне зростання, передусім завдяки капіталам, запозичуваним із країн Західної Європи. Однак за політичним устроєм країна залишалася середньовічною монархією із самодержавним способом правління. Завдяки невичерпним людським та природним ресурсам царська Росія зберігала статус великої держави, але залишалася другорядним учасником коаліції, до якої входили Великобританія і Франція. Ці країни спромоглися подолати власні імперіалістичні суперечності й об’єдналися в Антанту, щоб протистояти Центральним державам - Німеччині та Австро-Угорщині.

20 століття у світовій історії

Для українців у складі Росії та Австро-Угорщини протистояння цих країн обернулося трагедією. Коли спалахнула Перша світова війна, вони були мобілізовані до царської й цісарської армій, щоб воювати одне проти одного й гинути не за свої, а за імперіалістичні інтереси.

Український народ не мав політичної перспективи у разі поразки або перемоги як однієї, так і іншої протиборчої сторони. Перемога Антанти забезпечувала Росії анексію західноукраїнських земель. Натомість перемога Центральних держав давала можливість Австро-Угорщині претендувати на Правобережну Україну. Однак результат світової війни виявився неочікуваним для деяких її учасників. Знекровлена війною економіка, соціальна криза і визвольний рух пригноблених націй спричинили розпад Російської та Австро-Угорської імперій.

Унаслідок їх розпаду в кінці Першої світової війни на карті світу з’явилися Українська Народна Республіка (1917) та Західноукраїнська Народна Республіка (1918), які проголосили утворення єдиної соборної України (1919). Однак визвольні змагання українського народу зазнали поразки, і українські землі поділили між собою чотири держави, які утворилися на уламках імперій: Росія, Польща, Румунія і Чехословаччина.

Два десятиліття між Першою і Другою світовими війнами в поглинутій Росією основній частині України будувався радянський комуносоціалізм. Й. Сталін не зупинився навіть перед геноцидом, щоб зламати опір українського народу насаджуванню протиприродних відносин між суспільством і державою. Здійснюючи денаціоналізацію на українських землях за межами радянської України на північному та південному сході на території Росії, тобто позбавляючи місцевих українців національної ідентичності, радянське керівництво одночасно приєднувало до неї західноукраїнські землі, відібрані у сусідніх держав. Отже, одним із наслідків територіальних змін, спричинених Другою світовою війною, була поява соборної України.

Під час Другої світової війни відбувся перехід найрозвинутіших країн Заходу від індустріального до постіндустріального суспільства. Радянський Союз перетворився на наддержаву і почав насаджувати комуністичні порядки в інших країнах, прагнучи світової гегемонії, але наразився на спротив спочатку з боку Югославії, а потім - червоного Китаю. Розв’язана СРСР холодна війна з країнами Заходу була приречена на провал унаслідок неефективності планово-директивної економіки й соціального устрою, заснованого на диктатурі.

Періодизація історії України в 20 - на початку 21 ст.

10 клас

Якщо в першій половині 20 ст. зазнали краху імперії традиційного типу, то в другій - зникли колоніальні імперії. Поразка СРСР у холодній війні зумовила розпад багатонаціональної імперії, реставрованої більшовиками на нових засадах, по периметру кордонів союзних республік.

Україна на початку 21 ст.

У 21 ст. у світі триває науково-технічна революція, яка набуває різноманітних форм. Зокрема, інформаційна революція, яка почалася у 50-ті роки 20 ст. з широкого використання засобів цифрової обчислювальної техніки, зробила можливою появу Інтернету та соціальних мереж у ньому, що істотно посилило вплив громадянського суспільства на всі сфери життя держави.

Провал «революції згори», яку Москва намагалася здійснити у формі «перебудови», і спричинений нею розпад Радянського Союзу забезпечили Україні справжню державність, включно з поверненням її народу колективного суверенітету. Проте реальне звільнення від радянських форм життя розтягнулося на цілі десятиліття. Сучасна Україна зупинилася на порозі тієї Європи, яка не зазнала деформуючого впливу радянізації. Євромайдан і Революція гідності стали точкою неповернення у «світле минуле» і гарантією входження українського народу в коло європейських народів.

11 клас

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст