Підручник з Історії України (рівень стандарту). 10 клас. Струкевич - Нова програма

Узагальнення до розділу ІІ. Початок Української революції

Українська революція 1917-1921 рр. є виявом природного історичного прагнення українського народу жити в суверенній соборній національній соціально справедливій державі.

Саморуйнування імперій-пригноблювачів вивільнило соціальну енергію українських соціальних сил. Очолені кращою частиною української інтелігенції, вони стали рушійними силами Української національної революції.

Керівним центром революції, представницьким органом української нації стала Українська Центральна рада, яка протягом весни-осені 1917 р. нарощувала свій авторитет.

Протягом березня-листопада 1917 р. Українська революція цілеспрямовано йшла шляхом утвердження національно-територіальної автономії, яка відкривала шлях до утвердження державного суверенітету України.

Українська Центральна рада (УЦР) рішуче засудила російських більшовиків як узурпаторів влади в Росії. У війні з ними українська революційна демократія прийшла до проголошення Української незалежної держави як демократичної республіки з унітарним устроєм.

У внутрішній політиці Українська держава зосередилася на питаннях вгамування класової та національної ворожнечі, розбудови державних органів та місцевого самоврядування, запровадження демократичного законодавства, створення нової армії, підготовки до проведення аграрної реформи.

У зовнішній політиці Українська держава відразу стала на шлях припинення Першої світової війни й укладення демократичного миру.

Російські більшовики розпочали проти України збройну інтервенцію, маскуючи її діяльністю маріонеткового Харківського уряду. Метою першої інтервенції радянської Росії було пограбування українських селян, утримання України під владою російського більшовицького уряду.

Природним зовнішньополітичним кроком став союз УНР з Німеччиною та Австро-Угорщиною заради звільнення України від російських окупантів.

Слабкість Української Центральної ради як державної інституції, недостатність роботи в справі державного будівництва та неприйнятна для селян соціально-економічна політика призвели до втрати влади УЦР.