Підручник з Історії України. 10 клас. Пометун - Нова програма

§ 20. УПРОВАДЖЕННЯ НЕПу В УСРР

1. Наростання кризових явищ у житті українського суспільства

Яким було становище господарства УСРР? Яку політику проводила радянська влада? Як реагувало населення?

На початку 20-х років промисловість УСРР опинилась у критичному становищі. Вона виробляла тільки 10 % продукції від довоєнного обсягу. У металургії з 57 доменних печей працювала тільки одна. У жалюгідному стані перебував транспорт: уціліло лише 40 % паровозів, близько 4 тис. км залізничних колій виведено з ладу. Складною була ситуація і в сільському господарстві. У 1920 р. посівні площі скоротилися на 20 % у порівнянні з довоєнним часом. Через недостатню забезпеченість реманентом, тягловою силою, брак якісного посівного матеріалу впала врожайність. У 1921 р. валовий збір зернових в Україні становив лише 19,4 % від рівня 1913 р.

Розвал економіки негативно позначився на життєвому рівні народу. Соціально-економічна криза, що охопила республіку на початку 20-х років, становила серйозну небезпеку для радянської влади. Ситуація ускладнювалася незадоволенням населення продрозкладкою, запровадженою ще з 1919 р.

Продрозкладка (продовольча розкладка) — реквізаційний спосіб заготівлі сільськогосподарської продукції, запроваджений декретом РНК РСФРР від 11 січня 1919 р. В УСРР запроваджена декретом ВУЦВК від 12 квітня 1919 р.

У відповідь на насильницькі методи з боку держави селянство знову взялося за зброю. У лютому 1921 р. в УСРР було зафіксовано 118 селянських повстань. Проти «воєнного комунізму», нав’язаного російською окупаційною владою, виступили й робітники. На підприємствах Харкова, Києва, Одеси й інших міст спалахнули страйки, де поряд з економічними гаслами були й політичні (антибільшовицького спрямування). На Півдні й частині Лівобережжя повстанці діяли під анархо-комуністичними гаслами, закликаючи населення підтримувати ради, але без більшовиків. На решті української території боротьба розгорталася під національними гаслами.

2. Масовий голод 1921—1923 рр. в УСРР

Які були об'єктивні й суб'єктивні причини голоду в УСРР? Яким чином вдалося подолати голод?

У результаті опору продрозкладці навесні 1921 р. вона була здійснена менш ніж на 40 %, але більшовицький правлячий режим, спираючись на ЦК КП(б)У, вимагав від українського селянства нових постач хліба, що поставило під загрозу їх власне виживання.

На початку літа ситуацію ускладнила посуха в південних губерніях УСРР. Водночас у деяких районах Лівобережжя і Правобережжя видався щедрий урожай, що міг зарадити в цій ситуації. Та посуха охопила Поволжя й Північний Кавказ, тож В. Ленін намагався надати допомогу цим регіонам за рахунок України.

Чому, на думку В. Леніна, селянство України повинно було надавати допомогу? Як ви оцінюєте документ на підставі тогочасної ситуації в Україні? Як ви думаєте, чи пов’язана постанова ЦК КП(б)У зі зверненням В. Леніна? Чому ви так вважаєте? Доведіть.

Звернення Володимира Леніна до селян України від 2 серпня 1921 р.

Правобережна Україна цього року зібрала чудовий урожай. Робітники і селяни голодного Поволжя, яких спіткало тепер лихо... чекають допомоги від українських землеробів. Допомога потрібна швидка. Допомога потрібна велика. Хай не залишиться жодного землероба, який не поділився б своїм надлишком з поволзькими голодуючими селянами, яким нічим засіяти поля.

З постанови політбюро ЦК КП(б)У «Про кампанію по боротьбі з голодом» 4 серпня 1921 р.

Указати губернським комітетам, що при здійсненні кампанії треба розрізняти заклик до боротьби з голодом в Росії і боротьбу з неврожаєм на Україні, де допомога територіям, постраждалим від неврожаю, може бути надана цілковито своїми губернськими або повітовими засобами.

У липні 1921 р. в республіці було створено Центральну комісію допомоги голодуючим (Допгол) на чолі з Григорієм Петровським. Окрім того, за вказівкою Леніна, в українські села спрямовували червоноармійські підрозділи, яким дозволялося, у разі відмови селян здавати хліб державі, брати на місцях заручників і навіть розстрілювати їх.

Більшовицький правлячий режим використовував голод для боротьби з повстанським рухом. Голодне селянство, пограбоване державою, вже не могло підтримувати повстанські загони (наприкінці 1921 р. їхня кількість скоротилась). Військові підрозділи перекрили шляхи, що зв’язували північні регіони УСРР з південними. Вони намагалися завадити так званим мішечникам», якими були забиті поїзди. «Мішечники» їхали в райони, де ще були продукти харчування, намагаючись виміняти їх на якісь цінності, та поверталися назад.

Тим часом ситуація в південних районах швидко погіршувалася, але уряд замовчував це, забороняючи друкувати в газетах інформацію про голод в УСРР. Адже тоді було б важко пояснити «братерську допомогу хлібом» України сусідній Росії. Тільки в січні 1922 р., в умовах наростаючої смертності від голоду в південних українських губерніях, було знято інформаційну блокаду. Уряд республіки відразу уклав угоду з Американською адміністрацією допомоги (АРА), що почала підтримувати продовольством голодуючих в УСРР. Згодом стала надходити допомога й від інших міжнародних організацій. Зокрема, від Міжнародного комітету допомоги голодуючим радянської Росії, місії Ф. Нансена, єврейської організації «Джойнт», Червоного Хреста Чехо-Словаччини, Львівського крайового комітету допомоги голодній Україні, аналогічних комітетів у Відні, Берліні, Празі та ін. Надавали допомогу голодуючому народу й українські громадські, релігійні та кооперативні організації. Завдяки цій допомозі вдалося частково полегшити ситуацію в окремих районах України.

Проаналізуйте наведені дані, дайте оцінку масштабам голоду та його наслідкам для України. Чим, на вашу думку, пояснюється різниця в кількості голодуючих і масштабах допомоги по різних губерніях України?

З листа голови ВУЦВК Григорія Петровського голові ВЦВК М. Калініну про масштаби допомоги голодуючому населенню України (24 травня 1922 р.)

У п’яти губерніях України: Донецькій, Запорізькій, Катеринославській, Миколаївській, Одеській налічується 3 709 556 голодуючих, що складає 35 % населення цих губерній. Відсоток голодуючих у них коливається, знижуючись до 22 % у Донецькій та підвищуючись до 75 % у Запорізькій. Близько 40 % голодуючих — діти. Кількість нужденних в Україні — 6 600 тис. осіб. Допомога, одержана населенням голодуючих губерній України через державні органи, не перевищує 7,5 % задоволення голодуючого населення, коливаючись між 4,2 % у Миколаївській губернії і 15,3 % у Донецькій. Допомога закордонних організацій досягне у майбутньому 8 % задоволення голодуючого населення у разі реалізації плану організації громадського харчування за рахунок закордонних комісій. Тепер кількість тих, хто харчується завдяки допомозі голодуючим в Україні, не перевищує 10 % загальної кількості голодуючих.

Працюючи в парах, оберіть одну з фотографій і складіть низку запитань для її аналізу. Запропонуйте однокласникам дати відповіді на ці запитання. Зробіть висновки на основі аналізу документа й фотографій.

Селянське повстання (початок 1920-х рр.)

Бердянські діти (1922 р.)

Та попри наведені головою ВУЦВК цифри голодуючих в УСРР є інформація представника фонда Нансена в Україні В. Квіслінга, який ще в лютому 1922 р. повідомляв: «...в Україні близько 7 мільйонів людей вмирають з голоду в усьому страшному розумінні цих слів».

УСРР, одержуючи допомогу голодуючим, водночас постачала хліб до Росії. Тільки в червні 1922 р. уряд припинив ці постачання. Але перепочинок був недовгим. У тому ж році радянська влада, відчуваючи дефіцит валюти, розпочала експорт хліба з нового врожаю. Така політика затягнула голод в Україні аж до першої половини 1923 р. За підрахунками дослідника В. Марочка, у 1921-1923 рр. в УСРР померло від голоду 3,5 млн осіб.

3. Основні складники НЕПу

Які причини введення НЕПу? Випишіть з тексту кілька опорних слів (2-3 на кожний абзац), що відображають характеристику НЕПу в УСРР. Обговоріть, що спільного й у чому відмінність НЕПу в УСРР і РСФРР.

Прагнення радянського керівництва розв’язати економічні проблеми надзвичайними методами не давали очікуваних результатів. Для подолання економічної кризи треба було зацікавити виробника в результатах своєї праці. Насамперед — скасувати продрозкладку, перейти до вільної торгівлі, децентралізувати управління економікою. Більшовицькі лідери вимушено робили такі зміни, хоча й не відмовились від будівництва соціалізму. Навесні 1921 р. вони проголосили курс на нову економічну політику (НЕП), що засвідчувала відхід від «воєнного комунізму».

ЦК РКП(б) не мав чіткої завчасно розробленої програми. Йшлося насамперед про збереження в руках більшовицької верхівки контролю за економікою. Тому НЕП запроваджували з великими труднощами.

У березні 1921 р. уряд замінив продрозкладку на продподаток, що становив 117 млн пудів зерна, замість 160 млн за продрозкладкою. Наслідки цієї заміни стали відчутними не одразу, оскільки продподаток у республіці мали стягувати з урожаю 1921 р., а до осені ще діяла продрозкладка. З переходом до НЕПу почала відроджуватися кооперація. Більшовицький уряд убачав у ній засіб залучення селянства до соціалістичного будівництва. Дуже швидко сільськогосподарська кооперація зосередила у своїх руках значну частину товарної продукції: до 37 % заготівлі зерна й майже 50 % технічних культур.

У серпні 1921 р. уряд розпочав запроваджувати НЕП у промисловості. Великими підприємствами володіла держава, а дрібні й середні передавалися в оренду. Передаючи підприємства в оренду, місцева влада надавала перевагу кооперативним організаціям, а не приватним особам, вважаючи, що колективна власність є ближчою радянській владі.

Улітку 1921 р. влада почала відроджувати ринкові відносини, і це змусило відновити грошово-фінансову систему, відкрити Державний банк. Невдовзі держава випустила забезпечені золотом нові гроші. Одночасно формувався збалансований бюджет й активний зовнішньоторговельний баланс, розпочалося залучення іноземного капіталу.

Нова економічна політика сприяла легалізації приватної торгівлі, зміцненню фінансів. Вона вивела з підпілля підприємницьку діяльність. З’явилася нова соціальна група так званих непманів, діяльність яких сприяла подоланню економічного хаосу й розрухи.

Уведення НЕПу позначилося і на зміні структури управління промисловістю. Замість централізованих бюрократичних управлінь (главків), що склалися за «воєнного комунізму», запроваджували трести, орієнтовані на самоокупність і високі прибутки. Водночас із трестами утворювалися синдикати — організації, що закуповували сировину, планували торговельні операції, регулювали збут однорідної продукції групи трестів.

Здійснення НЕПу в УСРР, порівняно з РСФРР, мало певні особливості. Через тривалу революційну боротьбу в Україні процес націоналізації економіки затримався порівняно з Росією. Тому протягом першого півріччя 1921 р., коли в РСФРР із проголошенням НЕПу здійснювали роздержавлення підприємств, в Україні лише завершували націоналізацію. Розгортання НЕПу в УСРР на початку 20-х років гальмував голод 1921-1923 рр., що паралізував господарську діяльність цілих регіонів.

Водночас нова економічна політика сприяла відбудові економіки. У 1929 р. в УСРР вироблення електроенергії було на 138 % більше, ніж у довоєнні часи, кам’яного вугілля — на 119 %, сталі — на 117 %. Поступово виходило з кризи сільське господарство. Але незважаючи на здобутки, серед радянського керівництва поширювалася думка про необхідність згортання НЕПу, оскільки непівська економіка будувалася на ринкових відносинах і не вписувалася в більшовицьку модель соціально-економічних відносин. Тож у 1927-1928 рр. НЕП було згорнуто.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Якими методами радянська влада намагалася подолати соціально-економічну кризу на початку 20-х років?

2. Як відреагувало населення на спроби влади подолати кризу насильницькими методами?

3. За яких обставин виник в УСРР голод 1921-1923 рр.?

4. Спираючись на карту № 7 (див. Альбом карт), розкажіть про голод 1921-1923 рр. в УСРР.

5. Чому радянська влада спочатку приховувала масштаби голоду в УСРР?

6. Які зміни відбулися в економічному житті УСРР за часів НЕПу?

7. Дайте розгорнуту характеристику нової економічної політики. Якими були її причини та наслідки? Свої думки підтверджуйте фактами.

8. Порівняйте політику «воєнного комунізму» й НЕПу за основними напрямами та заходами. Зробіть висновки.

9. У чому була обмеженість НЕПу?

10. Чому кооперування сільського господарства, незважаючи на те, що це була колективна форма господарювання, не задовольняло радянське керівництво?

11. Чому, незважаючи на економічні досягнення, радянський уряд почав згортати НЕП наприкінці 20-х років?

12. Історик Орест Субтельний із приводу введення НЕПу писав: «І знову до гри вступила тактична майстерність Леніна, його готовність зробити крок назад, щоб згодом просунути соціалізм на два кроки вперед — знамените ленінське “танго”». Чи погоджуєтесь ви з такою характеристикою ленінського рішення щодо НЕПу? Доведіть свою думку конкретними фактами.