Підручник з Історії України. 10 клас. Пометун - Нова програма

§ 17. КУЛЬТУРА Й ДУХОВНЕ ЖИТТЯ ЗА ДОБИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

1. Нові тенденції та чинники розвитку культури в 1917-1921 рр.

Проілюструйте чинники, що впливали на розвиток культури, конкретними фактами й визначте особливості розвитку культури цієї доби.

Бурхливі події Української революції вплинули на світогляд митців і відобразилися в нових формах і витворах мистецтва. Ці зрушення відбувалися в умовах наростальної соціально-економічної кризи, яка охопила всі прошарки населення.

Водночас визвольна боротьба зупинила імперський тиск на культурне життя й викликала духовне піднесення українського народу. Відродження української державності позначилося сплеском розвитку національної культури, що стало складником нового державотворення. Спостерігалось піднесення національно-культурного життя, виникли умови, коли проблемами української культури почали опікуватися на державному рівні. Кожний з революційних урядів, прагнучи зміцнення своєї влади, намагався спиратися на культурні надбання народу.

Які наміри декларують обидва документи? Порівняйте їхній зміст: що в них є спільним і в чому їхня відмінність?

Із закону Центральної Ради «Про державну мову» (березень 1918 р.)

Написи на торговельно-промислових, банкових та інших закладах, писати державною українською мовою. Окрім інших мов... написи українською мають бути на чільнім місці. По всіх закладах... мовою діловодства має бути державна українська.

З постанови Народного комісаріату освіти УСРР (9 березня 1919 р.)

В Україні через проведену раніше русифікацію панує російська культура на противагу кількісному переважанню українського населення. Ставимо своїм завданням працювати в напрямі розвитку української мови для здійснення соціалістичних перетворень у суспільстві.

Кожна влада вважала за доцільне не тільки привернути на свій бік інтелігенцію як творця тих цінностей, а й перетворити її на виразника відповідних політичних інтересів. Водночас в умовах політичної нестабільності інтелектуальна діяльність утрачала престиж, а інтелігенція — джерела існування. Чимало діячів культури емігрувало за кордон. З початком радянської доби інтелігенція поповнювалася представниками інших верств населення. За таких умов культурний процес в Україні набував своєрідних рис.

Значний вплив на культурне життя мали й соціальні чинники. Зміни політичної влади за цей час відбувалися з калейдоскопічною швидкістю. А нова структура радянського суспільства, що її штучно формувала більшовицька партія, майже повністю змінила соціальне замовлення у сфері культури та соціальний склад її творців.

Особливістю суспільного розвитку цього періоду була й політизація свідомості людей як наслідок національно-визвольної і класової боротьби, що розколювала суспільство на ворожі табори, спотворювала світогляд людей. У суспільстві панували нетерпимість, зневага до людського життя.

2. Здобутки українських урядів в освітній політиці й культурно-освітня діяльність громадських організацій

У чому спільне та відмінне в освітній політиці різних урядів? Які факти характеризують розвиток середньої та вищої освіти? Яку роль у цих процесах відігравали громадські освітні організації, чому?

Центральна Рада взяла курс на відродження національної школи в Україні. Вона проголосила створення єдиної обов’язкової, безплатної, загальноосвітньої, світської демократичної школи.

Які пріоритети визначила Центральна Рада в освітній політиці?

З пояснень до плану управління народною освітою в Україні

План управління освітою повинен відповідати трьом завданням: а) усім народам Української Республіки забезпечити вільний розвиток їхньої школи і освіти;

б) єдність в освіті, яка забезпечить боротьбу із темрявою, що охопила нашу землю після чужого панування; в) децентралізація управління. Справа освіти кожної національності передається відділам при національних генеральних секретаріатах з шкільними радами при них. В компетенцію їх входить все, що стосується освітньої справи даної національності за винятком загальнодержавних норм, які не повинні бути на шкоду жодному народові в Україні.

У короткі терміни УЦР почала будівництво української школи. Були засновані 53 українські гімназії, складені навчальні програми, розроблений план українізації школи.

Водночас розвиток української національної освіти викликав опір з боку консервативної частини освітян. Особливо сильними були такі тенденції у вищій школі. Але УЦР поставилася до цієї проблеми демократично, не загострюючи ситуацію. У вищій школі навчання здійснювали різними мовами. Проте влада заохочувала професорів до читання курсів українською. В університетах започатковували кафедри історії України, української літератури, української мови та права. УЦР сприяла створенню вищих навчальних закладів з українською мовою викладання. У жовтні 1917 р. в Києві розпочав роботу Український народний університет, невдовзі були засновані педагогічні курси, які згодом переросли в Педагогічну академію.

За часів гетьманату освітня політика в Українській Державі змінилася. Орієнтація на самоврядування поступилася централізації. Влада скасувала відділи освіти національних меншин. Водночас гетьманський уряд розбудовував українське шкільництво й відкривав нові навчальні заклади коштом держави. У середніх навчальних закладах, що залишалися російськомовними, вводилися українознавчі предмети.

Які висновки щодо політики гетьманату в освіті можна зробити на основі закону й наведеної нижче інформації?

Із Закону Української Держави «Про обов’язкове вивчення української мови і літератури, історій географи України в середніх школах» (1 серпня 1918 р.)

1. По всіх середніх хлоп’ячих і дівочих загальноосвітніх, професійних, комерційних школах, учительських інститутах, духовних семінаріях обов’язково викладається українська мова і література, задля чого визначається не менше 3 годин тижнево у перших 5-ти класах, а в 2-х останніх класах — не менше 2 годин, та географія і історія України, для яких визначити не менше як по 2 години тижнево в 2-х останніх класах.

2. По всіх середніх, професійних, комерційних школах, учительських інститутах, а також духовних семінаріях закладаються штатні посади учителя української мови та літератури, учителя географії та історії України.

Обговоріть у загальному колі основні напрями політики П. Скоропадського та розкрийте кожний з них.

ОСВІТНЯ ПОЛІТИКА ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО

• розбудова українського шкільництва: відкриття приблизно 150 нових шкіл коштом держави

• відкриття перших державних українських університетів у Києві, Кам’янці-Подільському; асигнування урядом 403 тис. крб на їх утримання, 1,5 млн крб — на організацію навчання, 28 тис. крб — на стипендії студентам

• фінансова допомога вищій школі на погашення боргів, накопичених за попередні роки

• відкриття Архітектурного інституту, Вищого технічного інституту, Київського клінічного інституту

Після приходу до влади Директорії передбачалося реформування системи шкільної освіти — створення Єдиної школи з кількох циклів — ступенів. Приділялася увага й вищим навчальним закладам, зокрема протягом 1918 р. започатковували 9 учительських інститутів.

Значні зміни сталися у вищій школі за радянської влади. У 1919 р. Народний комісаріат освіти УСРР розпочав ліквідацію автономії навчальних закладів та університетів, які вважав осередками буржуазних настроїв у суспільстві. На базі університетських факультетів започаткували інститути — галузеві навчальні заклади. Для підготовки селянської й робітничої молоді до навчання в них відкривали робітничі факультети (робфаки). Радянська влада шукала підтримку своєї освітянської політики серед широких верств населення.

Як документ характеризує освітню політику радянської влади? Якими мали бути наслідки таких змін для української культури?

З декрету РНК УСРР «Про вступ у вищу школу» (1919 р.)

Двері вищої школи відкриті для всіх охочих отримати вищу освіту. Відповідно до цього: 1. Під час вступу до вищої школи забороняється вимагати дипломи;

2. Забороняється вимагати які б то не було посвідчення, окрім посвідчення особи і віку; 3. У вищі школи приймаються особи незалежно від статі, які досягли 16 років.

У культурно-освітній сфері важливу роль відігравали «Просвіти». Ці організації створювали бібліотеки, видавали українські книжки та журнали. За роки Української революції кількість «Просвіт» зросла уп’ятеро, і в 1921 р. їх нараховувалося понад чотири тисячі.

За умов матеріальної скрути громадськість нерідко перебирала на себе справу утримання шкіл, допомагала видаванню підручників.

3. Стан науки

Які були наукові досягнення? Які були особливості розвитку науки того часу?

Попри труднощі революційного часу, українські науковці докладали зусиль, аби продовжувати дослідництво в різних галузях знань. У цей час активно працювала плеяда видатних учених: історик Дмитро Багалій, геофізик Володимир Вернадський, філолог Агатангел Кримський, біохімік Олександр Палладій, мостобудівник Євген Патон, хімік Лев Писаржевський та інші.

У березні 1917 р. на засіданні Українського наукового товариства обговорювали створення академії наук України. Згодом була сформована підготовча комісія, що здійснила необхідну організаційну роботу.

24 листопада 1918 р. за підтримки гетьмана П. Скоропадського відбулося відкриття Української академії наук (УАН).

На яких напрямах наукових досліджень зосередилася УАН? Оцініть факт створення академії в умовах того часу.

Із Закону Української Держави «Про заснування Української Академії Наук» (14 листопада 1918 р.)

1. Ухвалити статут і штати Української Академії Наук в м. Києві та її установи і закон цей перевести вжиття з 1 листопада 1918 р.

2. З-поміж установ Академії створюються: Фізичний інститут, Геодезичний інститут, лабораторія для дослідів над матеріалами при Інституті прикладної механіки, Ботанічний сад, Акліматизаційний сад, Демографічний інститут для потреб економіки і господарства України...

5. Первісний склад Академії становлять 12 академіків, що, на подання од міністра народної освіти та мистецтва, призначає пан Гетьман.

Академія мала три відділення: історико-філологічне, фізико-математичне, соціально-економічне. До структури відділень увійшло три інститути, 26 кафедр, 15 наукових комісій і комітетів. Першим президентом УАН став Володимир Вернадський.

Після короткого піднесення української культури за гетьманату для діячів науки, освіти й культури знову настали тяжкі часи. За Директорії УАН переживала не найкращі часи, бо захопленість її лідерів прагненням ліквідувати «буржуазні» гетьманські установи становила загрозу й академії.

Чому дослідниця характеризує становище академії як жахливе? Чому за таких умов працювали вчені?

Наталя Полонська-Василенко про становище УАН за часів Директорії

Матеріальне становище академії було жахливе. Приміщення академії (Володимирська 54, колишній пансіон графині Левашової) не опалювалось, чорнило замерзало і його доводилося відігрівати хуканням. Але тут, у зимних кімнатах, збиралися голодні ентузіасти української науки, в потертих плащах, з помороженими, порепаними руками; зігріті любов’ю до України, вони складали плани розбудови української науки. На зворотних сторінках календарів, на старих театральних афішах — бо паперу не було, — чорнилом із розчинених у воді олівців, вони писали свої твори.

Наприкінці 1920 р. в УАН працювало понад 200 штатних науковців, окрім того, чимало дослідників співпрацювало з академією на громадських засадах.

4. Творчі здобутки українських митців

Як розвивався національний театр і хорове мистецтво? Які особливості розвитку художнього мистецтва?

Відчутних змін зазнало в цей період українське мистецтво, й особливо театр під керівництвом Миколи Садовського. У його репертуарі були п’єси Т. Шевченка, І. Франка, М. Старицького, М. Кропивницького, Лесі Українки та інших.

Театральна молодь об’єдналася в товариство «Молодий театр у Києві», яке очолив Лесь Курбас. Він наполягав на перевагах «європейства у національній формі» з новими цінностями, на відміну від попередньої провінційності українського театру. Усе було незвичне в організації цього театру: і те, що він складався з акторів з театральною освітою, і те, що було сформульовано його творчу платформу, і те, що трупа була юридично оформлена й мала статут, де регламентувалися права художньої ради, права й обов’язки режисера.

У цей складний час вдалося заснувати Український театр драми й опери. Театральне життя не обмежувалося лише столицею. Тривала діяльність Харківського міського театру, Одеської російської опери, Маріупольського драматичного театру та інших.

Георгій Нарбут. Обкладинка журналу «Мистецтво» (1920 р.)

Активну участь у творенні української музики в цей час брали молоді митці М. Вериківський, Г. Верьовка, В. Косенко, П. Козицький, О. Кошиць, М. Леонтович, Л. Ревуцький, К. Стеценко та ін. За гетьманату в Києві було створено Перший український національний хор під керівництвом О. Кошиця, який згодом перетворився на Державну українську мандрівну капелу (в абревіатурі — «ДУМКА»). У низці міст України, зокрема Харкові, Полтаві, виникли професійні хори, капели бандуристів.

Важливим явищем в українському мистецтві стало відкриття у грудні 1917 р. Української академії мистецтв (засновники академії — В. і Ф. Кричевські, М. Бойчук, Г. Нарбут, М. Жук та ін.). Вона стала центром підготовки майстрів живопису, різьбярства, гравюри та художніх промислів.

Завдяки діяльності митців академії мистецтв розвивалась українська графіка. У роки Української революції Георгій Нарбут розробив ескізи герба УНР, грошових знаків, поштових марок, ілюстрував книги. Г. Нарбут зумів не тільки створити величезну колекцію графічних рисунків, а й зацікавив своєю творчістю талановиту молодь (згодом заснував школу молодих графіків).

Спираючись на матеріали цього розділу й репродукцію портрета Георгія Нарбута, розкажіть про внесок митця в історію української незалежності. Поясніть, чому в оформленні підручника використані роботи цього художника.

Георгій Нарбут. Обкладинка «Української абетки» (1917 р.) Марина Сосенко. Портрет Георгія Нарбута (2012 р.)

Активно розвивався й жанр політичного плаката. Художники намагалися оперативно реагувати на зміни в суспільному житті. Художньо оформлені політичні плакати були близькими й зрозумілими широкій громадськості.

5. Релігійне життя

Які основні напрями розвитку української церкви цього періоду?

Важливою складовою духовного життя суспільства, в роки Української революції, була релігія. Духовенство, опікуючись своїми внутрішніми проблемами, долучалось і до політичного життя суспільства. Більшість громадських акцій зазвичай починалися або завершувалися молебнем, що надавало їм урочистості.

Демократичні процеси, що охопили українське суспільство, відкрили нові перспективи не тільки православній церкві, а й римо-католицькій. Повалення монархії завершило дискримінацію католиків, і невдовзі їх зрівняли у правах з православними. Прихильно поставилась до католиків і Центральна Рада (вона сприяла поверненню їм монастирів у Вінниці та Бердичеві). Гетьманський переворот, надаючи пріоритет Московському патріархату, все ж таки сприяв громадянам «користуватися повсемістно вільним відправленням їх віри і богослужіння».

Водночас захоплення радянськими військами територій України оберталося для духовенства терором.

Ще навесні 1917 р. в суспільстві поширюється прагнення повернути статус автокефалії (тобто самостійності) Українській православній церкві. Цей рух очолив протоієрей Василь Липківський, метою діяльності якого стало відокремлення українських єпархій від Російської православної церкви. За Директорії, у травні 1920 р., було проголошено автокефалію Української православної церкви, підтверджену Першим Всеукраїнським Церковним Собором у 1921 р. Але поразка У HP обернулася поверненням радянського режиму, що розпочав новий наступ на Українську автокефальну православну церкву (УАПЦ).

Іншою була ситуація в західноукраїнських землях. Кардинальних змін у релігійному житті тут не сталося. Крах Австро-Угорської монархії, хоча й призвів до зміни влади в краї, але він не мав таких тяжких наслідків у сфері духовного життя, як у підросійській України.

ПЕРЕВІРТЕ СЕВЕ

1. Що зумовлювало розвиток культури за доби Української революції?

2. Як розвивалась у цей період загальноосвітня школа?

3. Які зрушення відбулись в українській національній науці?

4. Розкажіть про здобутки митців у сфері образотворчого мистецтва.

5. Які риси притаманні українському театральному мистецтву того часу?

6. Які зміни відбулися в релігійному житті?

7. Складіть таблицю.

Основні напрями розвитку культури

Події та постаті культурного життя

В. Порівняйте основні напрями освітньої політики українських урядів.

9. Порівняйте політику УЦР, гетьманату й Директорії у сфері релігії. Зробіть висновки.

10. Історик з діаспори Орест Субтельний писав: «Так, за якихось кілька місяців гетьманат мав на своєму рахунку такі здобутки у царині культури, про які мріяли багато поколінь інтелігенції». Чи погоджуєтесь ви з такою оцінкою? Чому?

11. Історик Іван Огієнко у книжці «Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу» (1918 р.) запитував: «Чи ми ж справді маємо право на вільне життя, чи ми маємо право на ту автономію, якої так настирливо домагаємось ось уже більше двох віків? Чи народ наш — окремий народ, чи він же має свою культуру, — культуру оригінальну, своєрідну? Чи в минулому єсть у його своя історія, своє життя? Чи справді нам потрібні окремі школи з нашою мовою, окремі університети, чи може це тільки наші вигадки, як про все це тепер кажуть несвідомі люди?» Як би ви відповіли на запитання автора книжки? Поясніть свою думку.