Підручник з Історії України. 10 клас. Пометун - Нова програма

§ 15. РАДЯНСЬКО РОСІЙСЬКА ОКУПАЦІЯ УКРАЇНИ

1. Формування державної системи УСРР

Схарактеризуйте систему державної влади й управління, що сформував більшовицький режим. Як вплинув цей державний устрій на життя населення?

Протягом зими/весни 1919 р. на території України (окрім Надзбруччя) встановлено радянську владу. У січні 1919 р. затверджено назву нової держави — Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР), а в березні 1919 р. ухвалено першу Конституцію УСРР.

Яким був державний устрій і політичний режим УСРР? У чому полягає демократизм Конституції УСРР? У чому її обмеженість?

З Конституції

Української Соціалістичної Радянської Республіки

1. Українська Соціалістична Радянська Республіка є організація диктатури трудящих експлуатованих мас пролетаріату і бідного селянства над їх гнобителями та експлуататорами — капіталістами і поміщиками.

2. Задачею цієї диктатури є перехід від буржуазного ладу до соціалізму...

4. Українська Соціалістична Радянська Республіка заявляє про рішучість ввійти до складу Єдиної Міжнародної Соціалістичної Радянської Республіки, як тільки створяться умови для її виникнення...

20. Правом обирати і бути обраними до Рад користуються незалежно від віросповідання, національності і т. п. громадяни, яким виповнилося 18 років:

а) усі, хто заробляють на життя продуктивною і суспільно-корисною працею: робітники і службовці в промисловості, торгівлі, сільському господарстві, селяни й козаки-землевласники; б) солдати Червоної Армії і матроси Червоного Флоту...

21. Не обирають і не можуть бути обраними:

а) особи, які вдаються до найманої праці з метою одержання прибутків; б) особи, які живуть на нетрудові доходи, на відсотки капіталу, доходи з підприємств, надходження з майна; в) приватні торговці, комерційні посередники; г) ченці, духовні служителі; д) службовці, агенти колишньої поліції, жандармів і охоронних відділень, а також члени царської династії...

33. Керуючись інтересами робітничого класу, УСРР позбавляє політичних прав осіб, які користуються ними на шкоду комуністичній революції.

Фактично російські окупанти насадили свої маріонеткові органи влади, проголосивши квазідержаву УСРР з усіма її атрибутами, «за образом і подобою» органів РСФРР, аби зручніше було виконувати пряме управління з Москви. Повторюючи назву російського, український уряд теж дістав назву — Рада Народних Комісарів (РНК). Уряд обирався Всеукраїнським Центральним виконавчим комітетом (ВУЦВК), а в Росії — Всеросійським Центральним виконавчим комітетом. Головою українського уряду Москва рекомендувала болгарина X. Раковського.

Водночас з Раднаркомом існувала й партійна влада. Її очолював Центральний Комітет партії більшовиків України — ЦК КП(б)У, що підпорядковувався ЦК РКП(б). Зазвичай у складі уряду й партійної верхівки були ті самі люди.

Партійна влада не лише існувала паралельно, а й була тим стрижнем, на якому РКП(б) будувала нову комуністичну Російську імперію. На місцях у губернських центрах створювалися ради, у волосних центрах діяли військово-революційні комітети. Нова влада офіційно проголошувала їх органами диктатури пролетаріату, хоча насправді вони здійснювали диктатуру більшовицької партії.

Характерно, що спочатку більшовицька влада в Україні намагалася використовувати всі близькі їй політичні сили, зокрема й націонал-комунізм.

Націонал-комунізм — національно орієнтований напрям у комуністичному русі, що виник у 1917-1920-х роках серед частини народів колишньої Російської імперії.

Якою була позиція українських націонал-комуністів? Як ставилась до них більшовицька влада? Чому?

Сучасний історик Геннадій Єфіменко про український націонал-комунізм

Націонал-комуністи вважали, що комунізм потрібно не уніфікувати за російським зразком, а пристосовувати до національних умов. У роки революції українські націонал-комуністи вимагали створення незалежної української радянської республіки з окремою армією і під керівництвом самостійної комуністичної партії. Популярність таких ідей у суспільстві, наявність впливу націонал-комуністів на українське селянство зумовили обережне ставлення центрального більшовицького керівництва до цього руху і відсутність, на той час, репресій до його представників.

Та утвердившись при владі, більшовики стали придушувати рух українського націонал-комунізму.

Сутність внутрішньо політичного курсу більшовиків полягала в руйнації наявної в Україні господарської системи, що ґрунтувалася на товарно-грошових відносинах, і заміні її прямим товарообміном. Така політика отримала назву «воєнний комунізм».

Воєнний комунізм — внутрішня політика радянської влади 1919-1921 рр., метою якої було зосередження всіх трудових і матеріальних ресурсів у руках держави.

Фактично політика «воєнного комунізму» стала внутрішньою політикою партії більшовиків Росії, яку вони поширили на Україну, окупувавши її. Важливою складовою частиною політики «воєнного комунізму» був процес привласнення державою засобів виробництва у промисловості й сільському господарстві. Зміна власності виявилася складною і трагічною.

Селянство (на той час приблизно 80 % населення України), від якого залежала забезпеченість держави продовольством, було власником засобів виробництва. Радянська влада намагалася силою підпорядкувати його собі. Вона здійснювала конфіскацію поміщицьких, удільних, монастирських та церковних земель і створювала на них державні сільськогосподарські підприємства. Лише частина конфіскованих земель передавалася безземельному та малоземельному селянству. Кращі чорноземи радянська влада передала новоствореним радянським господарствам — радгоспам і комунам. Окрім того, найпродуктивніші землі передавали націоналізованим цукровим заводам і ґуральням. Така політика, як і насильницьке вилучення в селян продовольства, викликала їхнє незадоволення.

2. Повстанський рух

Які причини викликали повстанський рух 1919 р.? Якою була політика радянської влади щодо селянських збройних формувань? Яку політику проводив А. Денікін на захоплених територіях? Як діяли повстанці?

Більшовицька економічна політика, орієнтована на ліквідацію приватної власності та засоби виробництва і «зрівнялівку» життєвого рівня всіх верств населення, викликала навесні 1919 р. хвилю антирадянських виступів. Особливо гострого характеру вони набули на селі, де державні органи постійно здійснювали конфіскацію зерна й перетворювали селян на безправну робочу силу. Селянський рух опору радянська влада назвала куркульським бандитизмом, спрямовуючи проти нього каральні експедиції, що здійснювали масові розстріли і спалювали села. Але такі дії ще більше руйнували сільське господарство.

Чим, на вашу думку, обумовлена поява документа? До кого він звернений? Яке ставлення він у вас викликає? Чому?

З резолюції ЦВК Рад України від 16 квітня 1919 р.

«Про неприпустимість спалення сіл під час придушення куркульських повстань»

Неодноразові випадки спалення сіл під час придушення куркульських повстань є недоцільними і вкрай шкідливими для справи радянської влади, тому запропонувати Раднаркому в терміновому порядку видати всім належним відомствам розпорядження про повне припинення під страхом суворої відповідальності спалення сіл.

Але це рішення каральні загони здебільшого ігнорували. У відповідь селяни розгорнули ще більш активну боротьбу проти радянської влади. Якщо у квітні було зареєстровано 98 антирадянських виступів, то в червні-липні їх нараховувалося 328. Селянські повстання охопили майже всю Україну. Повстанці знищували більшовицькі продовольчі загони, які відбирали по селах зерно для потреб комуністичного режиму.

Як документ відтворює характер повстанців? Якими були завдання повстанців?

З наказу Революційної повстанської армії України Батька Махна

1. Завданням нашої армії є звільнення трудящих від всякого поневолення.

2. Кожен повстанець має пам’ятати, його вороги — особи буржуазного класу, радянські комісари, члени каральних загонів, що їздять по селах і мордують трудовий народ. Представників таких загонів затримувати і доставляти в штаб армії, а при спротиві — розстрілювати на місці.

3. Конфіскації у селян без належних документів забороняються. Закликаю повстанців слідкувати за порядком і боротися з несправедливістю.

Повстанці створювали власну систему захисту від радянської державної влади й білогвардійських сил, які перетворили Україну на арену жорстоких боїв і постійно вимагали від селян хліба, нічого не даючи їм узамін.

3. Україна за денікінського режиму

Навесні-улітку 1919 р. Добровольча армія А. Денікіна витіснила Червону армію з українських земель. Установлений нею в Україні денікінський режим спрямовував зусилля на захист інтересів поміщиків і підприємців. Нова влада почала відбирати в селян поділену поміщицьку землю. Окрім того, селян зобов’язали підтримати Добровольчу армію разовим внесенням податку в розмірі 5 пудів зерна з кожної десятини землі. На підприємствах заборонялися профспілки та страйки. Тривалість робочого дня визначалася в 9,5 години.

Виступаючи за Велику Росію, А. Денікін не визнавав права українців на утворення своєї держави. Режим негативно ставився до виявів українського національного життя. Адміністрація видала наказ про зняття портретів Т. Шевченка в установах. Земствам заборонили надавати матеріальну допомогу українським школам, у навчальних закладах скасовували українознавчі предмети. Водночас, А. Денікін усвідомлював, що лише диктаторськими методами управляти Україною неможливо, і пішов на окремі поступки.

Як ставився А. Денікін до національних інтересів українців? Як він прагнув вирішити українське питання?

З відозви Антона Денікіна «До населення Малоросії»

Прагнення відділити від Росії малоросійську гілку російського народу не залишене і понині. Зважаючи на це, в основу устрою областей Півдня Росії буде встановлено початки самоврядування і децентралізації при неодмінній повазі до життєвих особливостей місцевого побуту. Оголошуючи державною мовою на всьому просторі Росії мову російську, вважаю неприпустимим і забороняю переслідування малоросійської мови. Кожен може говорити в суді по-малоруські. Приватні школи, що утримуються на місцеві кошти, можуть вести викладання якою завгодно мовою.

Але поступки А. Денікіна на тлі негативних зрушень в економічному житті не викликали симпатій в українському суспільстві. До того ж восени 1919 р. посилився повстанський рух в Україні як спротив білогвардійцям. Для його придушення А. Денікін змушений був відкликати військові частини з фронту, де розгортався наступ денікінців на Москву. Окрім того, селянство ще схилялося до підтримки більшовиків, оскільки їхня перемога над денікінцями усувала загрозу втратити поділену поміщицьку землю. Майже кожне село мало загони самооборони, що давали відсіч денікінцям у спробах проводити реквізицію продуктів, необхідних для армії.

Восени 1919 р. Червона армія, створивши кількісну перевагу над військами А. Денікіна, перейшла в наступ і в грудні витіснила білогвардійців з території України. Місцеве населення знову змушене було дбати про захист власних інтересів, формуючи збройні загони, і забезпечувати їх необхідними резервами.

Які зміни сталися в повстанському русі восени 1919 р.? Чим вони були викликані?

Зі спогадів голови уряду УНР Ісаака Мазепи про повстанський рух

У 1919 р. Україною пронеслося дві повстанські хвилі. Одна в березні—травні, викликана грабіжницькою політикою російських більшовиків, і друга — улітку через наступ армії Денікіна. Починаючи з літа 1919 р., опинившись між двома ворожими силами — «червоними» і «білими» московськими окупантами, повстанці почали шукати контакт із фронтом УНР. Замість орієнтації на ради, вони стали орієнтуватися на парламентаризм і демократію. Крім мотивів соціального характеру, українські народні маси прийшли до глибшої національної свідомості. Національний момент почав грати у повстанському русі значно більшу роль, ніж це було раніше.

4. Терор окупаційної влади

Чому більшовики та білогвардійці вдавалися до терору проти населення?

Більшовицькі лідери розуміли, що захопити владу легше, ніж утримати. Тому вони створили систему каральних органів, яка діяла в Україні. У її складі були: Всеукраїнська надзвичайна комісія (ВУНК), Народні суди, революційні трибунали, міліція. Головною ланкою була ВУНК, на неї покладалися обов’язки боротьби з контрреволюцією. їй надавалися спеціальні військові частини, які відігравали вирішальну роль у боротьбі проти українських повстанців. Така діяльність супроводжувалася репресіями проти селянства, знищенням політичної опозиції, що протистояла радянській владі, очолюваній більшовицькою партією. Отже, для того щоб утримати владу у своїх руках, більшовики застосовували політику насильства, яка увійшла в історію під назвою «червоний терор».

Терор (від лат. terror — страх) — особлива форма політичного насильства, якому притаманні жорстокість, цілеспрямованість.

Як діяла радянська влада? Чи могла вона діяти іншими методами? Чому? Які враження у вас залишає цей документ?

З доповіді ЦК Російського Червоного Хреста про діяльність Надзвичайних Комісій (ЧК) у Києві 1919 р.

Більшовики увійшли до Києва в лютому 1919 р., і наступного ж дня почала діяти Надзвичайка, вірніше навіть не одна, а декілька. Штаби полків, районні комітети, міліція, кожна окрема радянська установа являли собою ніби філіал Надзвичайної комісії. Кожна з них заарештовувала і вбивала. По всьому місту хапали людей. Коли людина зникала, найти її було важко, бо списків арештованих не було, а довідки радянські установи давали неохоче. Центром розшуку і страт була Всеукраїнська Надзвичайна Комісія. Діяльність Надзвичайної комісії не вкладалася в жодні логічні схеми. Арешти проводили найчастіше за доносами особистих ворогів. Незадоволені службовці, прислуга, охоча помститися своїм господарям, корисливі сподіванки на майно арештованих, — усе могло бути мотивом арешту і розстрілу.

Інша російська політична сила — білогвардійський рух, зокрема денікінці, так само визначили терор одним з основних напрямів своєї діяльності. На українських землях, захоплених білогвардійцями, діяли закони, спрямовані на безкомпромісну боротьбу з більшовизмом і наведення жорсткого порядку методами військової диктатури. Наприклад, за участь у повстанському русі, більшовицьких організаціях і дезертирство з Добровольчої армії застосовували смертну кару. Звичайним явищем стали масові страти. Зокрема, в Одесі без суду і слідства було покарано на смерть понад 3 тис. осіб. Схожа ситуація була і в інших містах. Така політика дістала назву «білий терор».

Жертвою і червоного, і білого терору був український народ.

Кому були потрібні ці плакати? Яким верствам населення адресувалася ця агітаційна продукція? Поясніть свою думку.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Як формувався радянський режим в Україні? Які його основні риси?

2. У чому полягала сутність політичного курсу більшовиків в Україні в 1919 р.?

3. Чому та як відбувалися селянські виступи проти радянської влади в 1919 р.? Покажіть на карті № 4 (див. Альбом карт) найважливіші райони повстанського руху.

4. Спираючись на карту № 4, опишіть наступ білогвардійських військ на територію України навесні-влітку 1919 р.

5. Який режим установили білогвардійці на захоплених територіях?

6. Яким чином більшовики перемогли денікінські війська?

7. Доведіть, що формою державного устрою України з установленням радянської влади стала диктатура більшовиків.

8. Схарактеризуйте білогвардійський режим та наслідки його встановлення для українського народу.

9. Які нові риси такого соціального явища, як отаманщина, ви виявили, вивчаючи події повстанського руху 1919 р.?

10. Що спільного і в чому відмінність російського радянського та білогвардійського окупаційних режимів в Україні в 1919 р.?