Підручник з Історії України. 10 клас. Пометун - Нова програма

§ 9-10. ПЕРША СПРОБА РАДЯНСЬКОЇ РОСІЇ ЗАГАРБАТИ УКРАЇНУ

1. Більшовицько-російська окупація українських земель

Які наслідки мала більшовицько-російська агресія початку 1918 р. для України?

Організовані більшовиками повстання в Одесі, Миколаєві, Києві та інших українських містах послабили владу Центральної Ради. А вторгнення військ радянської Росії поставило під загрозу існування УЦР. Після боїв за Київ Центральна Рада залишила місто. 7 лютого (26 січня) радянські війська увірвалися до української столиці й розгорнули масовий терор проти її мешканців. Жертвами стали тисячі людей.

На основі наведених документів опишіть, як відбувалась і чим обернулась для українського населення перша радянська окупація. Яких висновків можна дійти на основі цих фото? Свою думку аргументуйте.

1. Червоногвардійці в Києві (фото початку 1918 р.)

2. Артилерія Муравйова в Марийському парку Києва (1918 р.)

3. Будинок М. Грушевського в Києві, показово розстріляний під час окупації Києва на початку 1918 р.

4. Іван Владіміров. Погром винного магазину (із серії «Революція з натури», 1917 р.)

5. Броньоване авто на вулицях Києва (1918 р.)

6. Більшовицький плакат (1918 р.)

У чому полягала більшовицька окупаційна політика? Як оцінюють її представники обох ворожих станів? Чим, на вашу думку, було викликане таке ставлення до українства?

Зі спогадів члена більшовицького уряду в Харкові Володимира Затонського про становище в Києві після його захоплення радянськими військами

Я приїхав до Києва, коли його було взято. Кошмарне видовище... постраждали й невинні... Він [Муравйов] і його солдати ставились до Києва, як до завойованого краю. В Києві творились жахіття. Знаходили у людей посвідчення, написані українською мовою, і розстрілювали їх... Я сам мало не загинув: мене наш патруль зупинив. Я йому посвідку члена Українського Уряду, написану мовою українською, з печаткою Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів. Мені кажуть: «А, спіймався, голубе!» Але, на щастя, у мене був мандат члена Раднаркому РСФРР за підписом Леніна. Це мене врятувало. Ми увійшли в місто: трупи і кров. Там розстрілювали всіх, хто мав якесь відношення до Центральної Ради.

Зі спогадів лідерів лівих соціал-демократів про політику більшовиків в Україні на початку 1918 р.

Ми на практиці знаємо, що є завоювання України Совітською Росією. Ми пережили нищення ознак української нації, топтання портретів Шевченка, розстрілів за українське посвідчення і українську мову. Ми пам’ятаємо плакати з написом «Смерть буржуям и украинцам». Ми знаємо, як совдепи викликали вчителів українознавства і звинувачували їх в тому, що вони викладають «контрреволюційну дисципліну».

На другий день після захоплення Києва сюди прибув з Харкова більшовицький уряд радянської України — Народний Секретаріат, який так само, як і Центральний Виконавчий Комітет Рад України, був повністю залежний від радянської Росії, оскільки створювався і діяв під захистом її збройних сил.

Які були основи розбудови Української Радянської Республіки? Чи можна вважати таку політику здобутком в українському державотворенні? Чому?

З Декларації ЦВК Рад України від 7 березня 1918 р.

1) Ми ніколи не розглядали Українську Радянську Республіку як національну республіку, а виключно як Радянську Республіку на території України; 2) Ми ніколи не стояли на точці зору повної незалежності УНР, а розглядали її лише як відносно самостійне ціле, пов’язане із загальноросійською робітничо-селянською республікою федеративними зв’язками; 3) Водночас ми не заперечували різних радянських об’єднань, залишаючи питання їх взаємостосунків із крайовою і Центральною загальнофедеративною Радянською владою до кращих часів.

Насправді більшовики ігнорували проблеми української автономії. Вони вважали себе спадкоємцями Російської імперії і, прагнучи зібрати її землі під своєю владою, використовували популістське гасло про Російську федерацію вільних народів.

Упродовж зими 1918 р. більшовицько-радянський окупаційний режим було встановлено на Полтавщині, Миколаївщині, Одещині, Житомирщині та в Криму. Причинами швидкого поширення більшовицької влади в Україні на початку 1918 р. стало: затягування УЦР із проведенням соціально-економічних реформ, провал політики українізації армії, активна агітаційна діяльність більшовицьких партійних організацій, наявність проросійських настроїв у промислових центрах, створення більшовицьких радянських органів влади в Україні та їхніх збройних сил, військова агресія з боку Росії.

2. Мирний договір УНР із Центральними державами

За яких обставин було підписано мирний договір у Брест-Литовську? Що він давав Україні? До яких наслідків це призвело?

Наприкінці 1917 р. Росія вже не могла продовжувати війну й розпочала мирні переговори із Центральними державами у Брест-Литовську. Довідавшись про це, уряд УНР звернувся до воюючих держав з нотою, де проголошував, що радянська влада не має права представляти на переговорах інтереси всіх народів Росії, зокрема українського. Німці збагнули, що присутність у Брест-Литовську української делегації дасть їм додаткові важелі впливу на переговорний процес, і разом зі своїми союзниками погодилися на участь УНР у переговорному процесі. Водночас Центральні держави визнали УНР суверенною державою, яка має право укладати міжнародні договори.

9 лютого (27 січня) 1918 р. між УНР і Німеччиною та її союзниками було підписано мирний договір. Він став першим міжнародно-правовим документом, який визначив міжнародний статус УНР та її західні кордони.

Які були основні пункти Брестського мирного договору? Чи можна вважати його здобутком для УЦР? Чому?

З мирного договору між УНР і Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною (9 лютого (27 січня) 1918 р.)

Українська Народна Республіка з одної і Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія і Туреччина з другої сторони, заявляють, що воєнний стан між ними покінчений. Між Українською Народною Республікою і Австро-Угорщиною будуть кордони, які існували до війни. Далі на північ йтиме кордон від Тарнограда і по лінії Білгорай — Красностав — Радин — Каменець-Литовськ — Прушани — Вигоновське Озеро. Кордон визначатиметься на етнографічних узгодженнях та інтересах сторін. Сторони зрікаються відшкодування збитків, зроблених у ворожому краю. Воєнні полонені з обох сторін будуть відпущені. Сторони поновлять взаємні господарські відносини.

Окрім того, УНР зобов’язалася поставити Німеччині й Австро-Угорщині 60 млн пудів хліба, 2 млн 750 тис. пудів м’яса, іншу сільськогосподарську продукцію та промислову сировину. Німеччина й Австро-Угорщина обіцяли УНР сільськогосподарську техніку, вугілля та іншу сировину й товари.

3. Вигнання більшовиків з території УНР та спроба визволення Криму

Чому Німеччина й Австрія надали військову допомогу УЦР у боротьбі з агресією радянської Росії? Які здобутки й прорахунку на вашу думку, були у Кримському поході УЦР?

На час підписання договору у Брест-Литовську українська делегація вже знала про захоплення Києва більшовицькими військами. Вона звернулася до Центральних держав із проханням надати Україні військову допомогу проти агресії радянської Росії. Союзники погодилися, розуміючи, що отримати продовольство з України вони зможуть тільки за умов уведення на її територію своїх військ.

Німецькі війська вирушили територією України 21 (8) лютого 1918 р. Невдовзі до них приєдналась австро-угорська армія. Загальна кількість союзних військ становила 450 тис. осіб. Наступ союзників не зустрічав значного опору з боку радянських військ, які залишили Київ 13 березня 1918 р. Було узгоджено, що, наступаючи на Київ, українські частини, Січові стрільці та гайдамаки мусили йти попереду німецького війська. Кияни стримано реагували на повернення Центральної Ради, оскільки вона привела із собою німецькі війська, котрі треба було утримувати.

Німецькі війська в Кам’янці-Подільському (лютий 1918 р.)

Більшовики, які теж підписали Брестський мир із Центральними державами, спробували зупинити просування німецьких військ, проголошуючи на території України окремі регіональні «республіки»: Донецько-Криворізьку, Кримську, Одеську та ін. Але союзне командування не визнало їх, і наступ тривав.

Навесні 1918 р. збройні сили УНР, за підтримки союзників, звільнили від більшовицько-російської окупації майже всю Україну. Серед частин УНР успішно діяла Запорізька дивізія на чолі з полковником Петром Болбочаном.

Німці в Києві (березень 1918 р.)

Погляд зблизька

Дізнайтеся більше про трагічну долю П. Болбочана. Поясніть, чому його називали «останньою надією України».

Петро БОЛБОЧАН (1883-1919) — військовий діяч, полковник Армії УНР. Народився на Хотинщині, у родині священика. Здобув військову освіту в Чугуївській юнкерській школі. Стояв біля витоків армії УНР. У 1917 р. — командир Республіканського полку. В наступних роках його популярність, як командира найбільш боєздатного і дисциплінованого з’єднання української армії — Запорізького корпусу, досягла своєї вершини. У 1918 р. визнання йому і його збройному підрозділу приніс Кримський похід. Але згодом увійшов у конфлікт з військовим керівництвом УНР, був заарештований і розстріляний за самочинну поведінку.

На початку квітня 1918 р. більшовики залишили Харків і до міста увійшли спочатку німецькі війська, а наступного дня — Запорізька дивізія. Вона поповнилася місцевими українцями й була розгорнута в Запорізький корпус. За наказом військового міністра УНР, із Запорізького корпусу сформувалася група військ, очолювана П. Болбочаном, якій ставилося завдання: випередити просування німців до Криму, звільнити півострів від більшовиків і створити умови, аби Чорноморський флот став українським.

Кримська група П. Болбочана була добре укомплектована (окрім піхоти, мала кавалерію, артилерію, бронеавтомобілі, два бронепотяги). Рухаючись із Харкова до Криму, група звільнила від більшовиків Олександрівськ і зустрілася із Січовими стрільцями, які з австрійськими частинами виганяли більшовиків із Правобережної України.

Які факти війни з більшовиками засвідчують фото? Чому українським військам вдалося швидко звільнити південні території?

• Запорожці під час зустрічі із Січовими стрільцями в Олександрівську (квітень 1918 р.)

• Запорожці й Січові стрільці на о. Хортиця поблизу хреста на місці похідної церкви Запорозької Січі (травень 1918 р.)

Невдовзі група вибила більшовиків з Мелітополя і, перебравшись через Сиваш (минаючи більшовицькі укріплення на перешийку), увірвалася до Криму. 22 квітня вояки П. Болбочана захопили м. Джанкой. До українських частин стали приєднуватися загони кримських татар і місцевого населення. Це розширило можливості П. Болбочана, і він віддав наказ розгорнути наступ відразу за кількома напрямками: Сімферополь, Євпаторія, Феодосія. 24 квітня було звільнено від більшовиків Сімферополь і Бахчисарай.

Як місцеве населення зустріло українське військо? Чому? Зробіть висновок щодо політики попередньої більшовицької влади в Криму.

Зі спогадів учасника Кримського походу сотника армії УНР Бориса Монкевича

Ніде в усій Україні не зустрічали українського війська з таким ентузіазмом, як робило це населення Сімферополя. Вулиці були декоровані квітами і переповнені публікою, яка радісно вітала Болбочана. Всю дорогу автомобіль супроводжував натовп, який проводжав свого визволителя з таким запалом, якому немає порівняння, якого не забути.

Прокоментуйте малюнок сучасного художника Юрка Журавля. Чи згодні ви з його назвою?

Юрко Журавель. Забута перемога (2015 р.)

Але на півострові на той час уже діяли й німецькі війська. їхнє командування поставило П. Болбочану ультиматум — залишити Крим, оскільки, за умовами Брестського миру, півострів не входив до території УНР. УЦР не хотіла ускладнювати стосунки з Німеччиною, а ще й змушена була зважати на інтереси кримських татар. Останні, після вигнання більшовиків, розгорнули діяльність із відновлення власної державності в Криму і звернулися до УЦР з нотою протесту, нагадавши, що в Третьому універсалі визначено кордони УНР без Криму. У ноті наголошувалося, що «поширення влади УНР на територію Кримської Республіки» буде розцінюватися як «агресивний акт Києва до спершу дружніх йому мусульман Росії» та «виклик всьому солідарному з Кримом мусульманському населенню». Документ був доведений до відома урядів Центральних держав і мусульманських урядів Поволжя, Південного Уралу, Кавказу, Туркестану, Казахстану.

Наприкінці квітня 1918 р., за наказом військового міністра УНР, українські війська були виведені з Криму. Та попри це, похід П. Болбочана на Крим продемонстрував не тільки його військовий талант, а й сприяв розгрому більшовиків, унаслідок чого наприкінці квітня 1918 р. Чорноморський флот підняв український прапор, а керівництво флоту заявило про його підпорядкування уряду УНР.

4. Законотворча діяльність УЦР у 1918 р. та криза влади в УНР

Якою була головна ідея законотворчості УЦР? Що спричинило занепад державної влади в УНР?

Центральна Рада продовжила законотворчу діяльність не тільки в універсалах, а й в інших документах. Зокрема, у «Законі про національно-персональну автономію».

Які сторони життя українського суспільства регулював закон? Чи був він актуальним для УНР? Чому? Підтвердьте свою думку фактами.

Із Закону про національно-персональну автономію (9 січня 1918 р.)

Кожна із населяючих Україну націй має право в межах Української Народної Республіки на національно-персональну автономію, тобто право на самостійний устрій свого національного життя, що здійснюється через Орган Національного Союзу, влада якого шириться на всіх його членів, незалежно від місця їх заселення в межах УНР. Це є невід’ємне право націй, і ні одна з них не може бути позбавлена його або обмежена в ньому.

Цей документ став першим у світовій практиці законом про національно-персональну автономію. Згодом він увійшов окремою частиною до Конституції УНР.

Важливим напрямом в українському державотворенні доби УЦР стало створення власних збройних сил. Якщо на початках свого існування лідери УЦР вважали, що народ сам захистить власні інтереси без армії, яка є ознакою імперської держави, то згодом УЦР змінила своє ставлення до збройних сил, і це відбилося в документах УНР.

Для чого створювалося Реєстрове Вільне Козацтво? На яких принципах воно формувалося й кому підпорядковувалося?

З ухвали УЦР про організацію Реєстрового Вільного Козацтва (28 січня 1918 р.)

Признати необхідним організацію Реєстрового Вільного Козацтва, яке б обслуговувало внутрішню охорону повітів на таких умовах: 1) мобілізацію Вільного Козацтва проводить Військове Міністерство по територіальному принципу; 2) з кожним козаком і старшиною укладається договір на певний строк; 3) на місцях сотні Реестрового Вільного Козацтва знаходяться в розпорядженні повітових військових начальників, відносно боротьби з анархією — в розпорядженні повітових комісарів; 4) сотні повітів об’єднуються в полки, а полки — в коші, останні затверджуються Військовим Міністерством; козаки і старшина отримують платню.

УЦР ухвалювала цей документ із запізненням, оскільки під час його прийняття більшовицька Росія вже вела війну проти УНР.

12 лютого 1918 р. УЦР ухвалила «Закон про Державний Герб України» (тризуб). У березні того ж року оприлюднено «Закон про громадянство УНР» та «Закон про державну мову», за яким усе діловодство на території УНР має здійснюватися «державною українською мовою». У документі наголошувалося, що українською мовою доцільно послуговуватися і в побутовому житті: «всякого роду написи, вивіски на торговельно-промислових, банкових та інших закладах і конторах повинно писатися державною українською мовою».

Упродовж 1918 р. Центральна Рада розробила багато важливих для розбудови держави документів, і чи не найбільш значущим серед них стала Конституція УНР.

З якими попередніми документами УЦР перегукується наведений фрагмент тексту Конституції? Про що це свідчить?

З Конституції Української Народної Республіки {29 квітня 1918 р.)

1) Відновивши своє державне право, як Українська Народна Республіка, Україна, для кращої оборони свого краю, для повнішого забезпечення права і охорони вольностей, культури і добробуту своїх громадян, проголосила себе і нині є державою суверенною, самостійною і ні від кого не залежною;

2) Суверенне право в Українській Народній Республіці належить народові України.

Конституція УНР була прийнята 29 квітня 1918 р. на останньому засіданні Центральної Ради. Проект закону підготувала спеціальна конституційна комісія на чолі з М. Грушевським. За Конституцією УНР, законодавча влада в державі належала обраним на три роки Всенародним зборам, які обирали Раду народних міністрів і Генеральний суд. Населенню надавалися широкі громадянські та політичні права незалежно від статі, віросповідання, національності, рівня освіти, майнового стану.

Проте законотворчі напрацювання Центральної Ради на той час уже мало цікавили українське населення, яке, переживши більшовицько-російську окупацію, опинилося під німецько-австрійським контролем. Спочатку союзники декларували невтручання в українські справи, намагаючись схилити УЦР до щонайшвидшого виконання договірних зобов’язань, однак одразу зрозуміли слабкість Центральної Ради й безперспективність співпраці з нею.

На початку квітня командувач німецьких військ в Україні видав наказ, згідно з яким українських селян попереджали про заборону захоплювати поміщицьких земель більше, ніж можуть засіяти, і водночас їм заборонялось перешкоджати поміщикам у засіві землі. У разі спільного обробітку землі поміщиками й селянами урожай ділили між ними навпіл. Центральна Рада розцінила цей наказ як пряме втручання у внутрішні справи України, видавши резолюцію, де засудила ці дії.

Наприкінці квітня німецьке командування оголосило про створення військово-польових судів над українськими громадянами. УЦР заявила протест проти такого рішення.

Ускладнення відносин між Центральною Радою й союзними військами відбувалося на тлі загострення внутрішньополітичної ситуації в Україні, стрімкої втрати УЦР авторитету серед населення та політичних сил. Заможні верстви дратувала соціалістична фразеологія лідерів УЦР і водночас викликала тривогу проголошена урядом націоналізація великої земельної власності. Вони просили командування союзних військ захистити їх від селянських погромів і свавілля УЦР.

Конфлікт із Центральною Радою призвів до того, що консервативні кола України зблизилися з союзницьким командуванням. 29 квітня 1918 р. УЦР була розігнана внаслідок державного перевороту, здійсненого опозиційними силами на чолі з генералом П. Скоропадським, якого підтримали союзницькі війська.

Поясніть і проілюструйте кожну з наведених причин відомими вам фактами.

ПРИЧИНИ ПАДІННЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ

Отже, спроба створити демократичну Українську Народну Республіку завершилась поразкою. Ініціатива державотворення перейшла до консервативно-монархістської опозиції.

ПЕРЕВІРТЕ СЕВЕ

1. Покажіть на карті № 2 територію України, що опинилася під більшовицько-радянською окупацією на початку 1918 р.

2. Чому радянська Росія прагнула поширити свою владу в Україні?

3. Яку політику проводив більшовицький окупаційний режим щодо українського населення?

4. Коли й на яких умовах був підписаний мирний договір у Брест-Литовську?

5. З якою метою здійснювався похід українських військ на чолі з П. Болбочаном до Криму?

6. Коли й за яких обставин ухвалено Конституцію УНР?

7. Чому більшовицька влада вдалася до репресій в Україні на початку 1918 р.?

8. Як ставилась більшовицька влада до проблем української автономії? Чому?

9. Які були результати Кримського походу П. Болбочана?

10. Поясніть, чого було більше у Брестському договорі для УЦР — здобутків чи втрат.

11. У чому полягала криза політики УЦР?

12. Визначте здобутки та прорахунки Центральної Ради.