Електронний додаток до підручника з Історії України. 10 клас. Пометун - Нова програма

§ 3. Практичне заняття. Перша світова як виклик людському виживанню

Об’єднайтесь у створені заздалегідь групи й обговоріть складені вами плани висвітлення теми. Складіть спільний варіант плану з 2-3 пунктів і запишіть його на великому аркуші паперу (або на дошці). Розподіліть усередині групи, хто і яке питання буде презентувати класові. Протягом 3-5 хв представте своє питання класові.

1. Становище військовополонених під час війни

Кількість полонених військовослужбовців під час Першої світової війни

Загальна кількість полонених військовослужбовців (без Російської імперії)

5 328 447 осіб

Кількість полонених військовослужбовців Російської імперії

2 417 000 осіб

(16,1 % від загальної кількості мобілізованих)

Кількість полонених військовослужбовців австро-угорської армії

1 800 000 осіб

(20 % від загальної кількості мобілізованих)

Віктор Саранча про військовополонених на теренах Російської імперії

У березні-травні 1915 року протягом шести тижнів з Печерської фортеці Києва в тилові гарнізони Російської імперії було відправлено 118 000 австрійських військовослужбовців, які капітулювали в Перемишлі та були захоплені в полон в Карпатах.

Спочатку Київ, а потім Дарницький табір військовополонених відігравали важливу роль в системі військового полону в Російській імперії... Саме в Дарниці відбувався розподіл бранців за національною ознакою, який вирішував їх подальшу долі. Етнічних німців, австрійців та угорців висилали до Сибіру та на Далекий Схід, військовополонених-слов’ян розміщували на території українських та центральних російських губерній.

Окрім сербів, чехів та словаків, серед військовополонених були хорвати, поляки, словенці, румуни та українці (русини). За соціальним походженням переважна більшість бранців була селянами і ремісниками з достатньо низьким рівнем фахової підготовки...

Військовополонені органічно вписалися в повсякденне життя міст, нарівні з хворими та пораненими вояками, біженцями вони стали його «новими мешканцями». їх праця використовувалася військовими і громадськими установами та приватними особами... Гроші на утримання військовополонених асигнувалися з Кременчуцького повітового казначейства [...] Але подібне матеріальне забезпечення незадовольняло потреб військовополонених, і вони вимушені були знаходити засоби для покращення ситуації. Одним з таких засобів були самовільні відлучки в найближчі села, де в цей час була достатньо відчутна нестача робочих рук. Військовополонені наймалися в жінок, що залишилися без чоловіків, на сільськогосподарські та інші роботи, за що отримували гроші та цивільний одяг..

З настанням холодної пори року достатньо гостро постало питання щодо стану взуття військовополонених. В акті огляду, підписаному членами спеціально створеної гарнізонної комісії, задовільний стан «австрійських військових черевиків» відзначено лише в 247 осіб з 506 оглянутих. У 172 військовополонених «австрійські черевики мають бути відремонтовані», а ще 85 осіб були взуті в ликові личаки, які «потребують заміни».

О. Залізнюк, Л. Білименко, І. Швець про військовополонених на території Австро-Угорщини та Німеччини

...Зусиллями українських політичних і громадських діячів у Австро-Угорщині та Німеччині створюються окремі табори для військовополонених українців. У листопаді 1914 р. виник табір у Фрайштадті (Австрія), де завдяки Союзу визволення України проводилася культурна, освітня, виховна робота серед військовополонених українців. У Фрайштадському таборі було сконцентровано 30 000 українських бранців. У 1915 р. виникають українські табори в Німеччині: Раштат, Вецляр, Зальцведель...

За допомогою СВУ в таборах військовополонених українців організовувалися бібліотеки, школи, хори, оркестри, театри, курси з української історії, граматики та літератури, німецької мови, сільського господарства, кооперації, фотографії, суспільно-просвітний гурток, наука нотного співу — курс диригентів і хору, курс рисунків, курс рахунків, а згодом кооперативні чайні, допомогові курси, культурні товариства тощо...

Завдяки наполегливій праці СВУ в таборах прагнення полонених до знання української самобутності, культури, історії поступово збільшувалося. Щоб захопити просвітньою роботою найширші маси полонених, вирішили видавати таборові часописи силами полонених при координації представників СВУ.

Першим таборовим часописом стала «Розвага», що вийшла у Фрайштадті 5 червня 1915 року накладом 2000 примірників... У кожному номері було гасло: «Давайте з рук до рук, з бараку до бараку!». Кожен номер починався з передової статті, іноді й кількох. Основні рубрики: «Вісти з України», «Вісти з цілого світу», «В Росії», «Із терену війни», «Оповістки», «Переписка редакції», «Світова війна», «Таборова хроніка» та ін. Дуже цікавим був «Історичний календар», який подавав інформацію про видатних особистостей від давнини ідо початку XX сторіччя, описував визначні події української історії... У 1916 році часописи полонених українців починають виходити і в Німеччині.

Австро-угоські військовополонені, захоплені в Перемишлі

Австро-угоські військовополонені отримують їжу

Військовополонені в супроводі конвою перед брамою табору Фрайштадт (1915 р.)

Територія табору для військовополонених Фрайштадт (1915-1917 рр.)

Оголошення про виставу в театрі в таборі Вецляр

Відомості з України. «Розвага» (29 квітня (12 травня) 1917 р.)