Підручник з Історії України (рівень стандарту). 10 клас. Гісем - Нова програма

§ 3. Воєнні дії на території України в 1914—1915 рр.

1. Якими були основні театри воєнних дій у Першій світовій війні? 2. Які фронти існували в Європі в період війни? 3. Як розгорталися воєнні дії на Східному фронті в 1914—1915 рр.?

1. Воєнні дії на українських землях у серпні 1914 — березні 1915 р.

Воєнні дії в 1914 р. на українських землях розпочалися грандіозною Галицькою битвою (18 серпня — 11 вересня 1914 р.). Російські війська Південно-Західного фронту в прикордонних боях зупинили просування австро-угорської армії і, розгорнувши наступ, 21 серпня взяли Львів, а наступного дня — Галич. Розвиваючи наступ, російська армія оточила й блокувала добре укріплену фортецю Перемишль і вийшла до річки Віслока, що за 80 км від Кракова. У результаті Галицької битви російські війська оволоділи Східною Галичиною, Північною Буковиною та вийшли на Карпатські перевали.

Після Галицької битви ситуація на Півдні загострилася внаслідок вступу у війну Османської імперії на боці Центральних держав. До Чорного моря через Дарданелли увійшли німецькі крейсери «Гебен» і «Бреслау». У жовтні 1914 р., потіснивши британсько-французьку ескадру, вони обстріляли Севастополь, Одесу, Феодосію та Новоросійськ.

Наприкінці осені та протягом зими 1914 р. точилася боротьба російської та австро-угорської армій за Карпатські перевали. Завдяки допомозі німецьких військ австро-угорці завадили російській армії подолати перевали. Воєнна кампанія 1914 р. завершилася для Росії перемогою. Німецький план «блискавичної війни» провалився. Значну роль у цьому відіграла боротьба на Східному фронті, що примусила Центральні держави спрямувати сюди значні сили.

Російські солдати радіють перемозі в Галицькій битві. 1914 р.

Чим була викликана зображена реакція на Галицьку битву?

У 1915 р. Центральні держави головний удар вирішили завдати на Східному фронті, щоб вивести з війни Росію. У лютому австро-угорська армія примусила російські війська залишити Чернівці. Одночасно із цим тривали запеклі бої російської армії в Карпатах. 22 березня 1915 р. російська армія оволоділа Перемишлем. Унаслідок капітуляції гарнізону фортеці в полоні опинилися 120 тис. солдатів австро-угорської армії. Ця подія стала останнім успіхом російської армії в кампанії 1914—1915 рр.

2. Російська окупаційна політика в Західній Україні в 1914—1915 рр.

На території окупованих західноукраїнських земель російська влада утворила тимчасове військове Галицько-Буковинське генерал-губернаторство. Воно проіснувало із серпня 1914 до червня 1915 р. (евакуйовані окупаційні органи діяли до липня 1916 р.). Генерал-губернаторство поділялося на чотири губернії — Львівську, Перемишльську, Тернопільську та Чернівецьку.

Керівником окупаційної адміністрації став чорносотенець граф Г. Бобринський. Головною метою своєї діяльності на цій посаді він вважав швидке включення західноукраїнських земель до складу Російської імперії за тісної співпраці з місцевими москвофілами та їхніми установами.

Г. Бобринський заявляв: «Східна Галичина і Лемківщина — споконвічна корінна частина єдиної великої Русі; у цих землях корінне населення завжди було російським, устрій їх через це має ґрунтуватися на російських засадах». Виходячи з таких ідей, окупанти почали закривати українську пресу, заборонили видавати книги українською мовою, припинили діяльність українських партій, «Просвіт» та інших культурно-освітніх і громадських організацій. Розгорнулася реорганізація шкіл за російським зразком і переведення їх на російську мову навчання.

Адміністрація генерал-губернаторства застосовувала до неблагонадійних осіб депортації. У 1914—1915 рр., як стверджував Г. Бобринський, за його розпорядженнями з краю до Сибіру та інших віддалених районів було вислано 10 тис. осіб і переселено 2364 особи. Також набуло поширення взяття заручників.

Окупація — тимчасове захоплення збройними силами однієї держави території держави-противника.

Генерал-губернаторство — у Російській імперії 1775—1917 рр.: велика адміністративно-територіальна одиниця, до складу якої входили кілька губерній. Створювалося російським урядом переважно для боротьби з національно-визвольним рухом, протестами поневолених народів для проведення уніфікації всіх сторін життя відповідно до імперських порядків. На території генерал-губернаторства фактично встановлювався стан військової диктатури.

Депортація — примусове, за наказом органів державної влади, виселення осіб або груп населення, а інколи й народів за межі постійного проживання.

Крім українських, у генерал-губернаторстві заборонялася діяльність польських, єврейських та німецьких культурних і громадських організацій. Переслідувань зазнала греко-католицька церква. За розпорядженнями російської адміністрації греко-католицьких священиків заарештовували й висилали до Сибіру. 19 вересня 1914 р. було ув’язнено й митрополита А. Шептицького, якого згодом вивезли до Росії. Замість греко-католицьких до краю завозили православних священиків і створювали православні парафії зі школами при них.

3. Воєнні дії на українських землях навесні—восени 1915 р. Політика австрійської влади після повернення в Західну Україну.

Німецьке та австро-угорське командування, реалізуючи план розгрому російської армії, навесні 1915 р. перекинуло із Західного на Східний фронт значні сили. Головний удар мав відбутися в Галичині. 30 квітня 1915 р. в районі міст Горліце та Громник німецько-австрійська армія розпочала масову артилерійську підготовку, яка тривала майже добу, а після цього перейшла в наступ. Російські армії через нестачу озброєння та боєприпасів відступили. Протягом травня 1915 р. вони залишили Перемишль і відійшли за Дністер, у червні втратили Львів, а до кінця місяця — більшу частину Галичини.

У жовтні 1915 р. відступ російської армії завершився на лінії Чернівці—Тернопіль—Дубно—Пінськ—Барановичі—Двінськ—Рига. Австро-німецьке командування не змогло досягти своєї мети й вивести Посію з війни, однак завдало їй відчутних втрат. Водночас російська армія залишила Північну Буковину, Східну Галичину, Підляшшя, Холмщину, Берестейщину й Західну Волинь. Відступаючи, вона дотримувалася тактики «спаленої землі» — мости, будівлі, залізниці було зруйновано. На Схід вивозилися матеріальні й культурні цінності. Значна кількість населення змушена була залишити свої оселі. Так, лише в Київському комітеті допомоги біженцям у 1915 р. було зареєстровано 12 тис. біженців із Галичини.

4. Участь Українських січових стрільців у воєнних діях 1914—1915 рр.

Українські січові стрільці, незважаючи на їх нечисленність, відіграли помітну роль у бойових діях Першої світової війни. Командування австро-угорської армії використало їх в осінній кампанії 1914 р. в гірських боях на перевалах Карпат. 25 вересня в районі Сянока в бою за Ужоцький перевал прийняв бойове хрещення перший із підрозділів легіону — сотня О. Семенюка.

Біженці — люди, що залишають місце свого проживання під час війни або стихійного лиха.

У бою з кубанськими козаками загинуло 22 січові стрільці. Командування австро-угорської армії, не враховуючи думку українських старшин, поділило решту легіону на окремі розвідувальні групи по 20 стрільців у кожній і наказало їм збирати інформацію в тилах російської армії. Після невдалих спроб перетнути лінію фронту більшість груп, зазнавши втрат, повернулася назад. Після провалу цього плану 7 жовтня всі сотні УСС зайняли лінію оборони на Бескидах.

У першій половині жовтня січові стрільці брали участь у контрнаступі австро-угорської армії через Карпатські перевали в напрямку на Стрий, Миколаїв і Львів. На початку листопада російська армія перейшла в контрнаступ, намагаючись прорватися в Закарпаття. 3—5 листопада 1914 р. в запеклих боях під Синьовидним сотні УСС не лише відстояли свої позиції, а й завдали значних втрат противнику.

У грудні 1914 — січні 1915 р. сотні УСС здійснювали охоронно-розвідувальну службу на перевалах Карпат. На початку січня разом з австро-угорськими військами вони перейшли в наступ. У люті морози, долаючи вкриті глибоким снігом круті схили, вони зайняли Славське й Лавочне. На початку березня стрільці вийшли в район гори Маківки.

28 квітня — 2 травня 1915 р. сотні УСС брали участь у бою за гору Маківка поблизу Славського. Це місце було ключовим пунктом оборони австрійської Південної армії, оскільки не давало російським підрозділам пробитися долинами річок до Тухлі й Славського. Січовики в запеклих сутичках захищали свої позиції. Кілька разів гора переходила з рук у руки. З травня через значні втрати австрійське командування вивело звідти УСС, а наступного дня російська армія захопила Маківку. У бою загинуло 42 стрільці, 76 осіб було поранено й 35 осіб потрапило в полон.

Найвідомішою розвідницею УСС, що відзначилася в боях на горі Маківка, захопивши в полон російських солдатів та важливі документи, стала Олена (Ярема) Кузь.

30 травня — 1 червня 1915 р. УСС під час наступу німецько-австрійської армії вели бої з російськими військами під Болеховом. Наприкінці червня вони брали участь у боях за Галич. 21 серпня 1915 р. у складі 55-ї австрійської дивізії було створено Перший полк УСС як самостійну військову одиницю. Його комендантом став Г. Коссак.

У вересні-жовтні 1915 р. УСС вели бої з російськими військами в подільських степах між річками Серет та Стріпа. Запеклий бій, що перевершував усі попередні, відбувся 9 жовтня — 9 листопада 1915 р. поблизу села Семиківці на Стріпі. Він завершився перемогою австро-угорської армії. Втрати УСС становили 40 осіб загиблими, 80 пораненими і понад 100 полоненими. В одному зі звітів німецького командування за цей період зазначалося, що українські стрільці — «найкращий відділ з усієї австро-угорської армії». Незабаром після Семиківського бою полк УСС відвели в тил, де він перебував до травня 1916 р.

Олена (Ярема) Кузь

Висновки. У 1914—1915 рр. Західна Україна стала одним із важливих театрів воєнних дій Першої світової війни. Тут у 1914 р. розгорнулася грандіозна Галицька битва, а в 1915 р. — успішний наступ австро-німецьких військ. На кінець 1915 р. обидві воюючі сторони зазнали значних втрат і не змогли реалізувати свої стратегічні плани. Війна набула позиційного характеру.

• У результаті бойових дій у 1914—1915 рр. західноукраїнські землі спочатку перебували під російською окупаційною владою, а потім повернулися під австрійську.

• У складі австро-угорської армії в роки війни було створено легіон (полк) УСС. Своєю стійкістю та відвагою в бойових операціях він здобув визнання в командування.

Запитання та завдання

1. Коли відбулася Галицька битва? 2. Яка подія стала останнім воєнним успіхом російської армії на Східному фронті в 1915 р.? 3. Хто очолював Галицько-Буковинське генерал-губернаторство? 4. Коли відбувся бій за гору Маківка? 5. Після якого бою полк УСС відвели в тил?

6. Охарактеризуйте перебіг подій Першої світової війни на території України в серпні 1914 — березні 1915 р. 7. Як відбувалися бойові дії на українських землях навесні—восени 1915 р.? 8. Охарактеризуйте бойовий шлях легіону (полку) УСС у 1914—1915 рр.

9. Простежте за картою атласу перебіг воєнних дій на території України в 1914—1915 рр. 10. Об'єднайтеся в малі групи й обговоріть питання: чому перетворення Західної України на театр воєнних дій стало трагедією для українського населення краю?

11. Львівська газета «Діло» 2 травня 1915 р. про бій УСС під Маківкою повідомляла: «Маківка — це перший визначний етап на тому шляху, по якім українська нація зі стану пасивності переходила до стану активності. Битва на Маківці — це перша велика спроба галицьких українців стати найактивнішим чинником історії, стати ковалями й творцями своєї будучини». Поясніть, як ви розумієте це твердження. Чи згодні ви з ним? Чому? 12. Підготуйте повідомлення про життєвий шлях Вільгельма Габсбурга (Василя Вишиваного) після Першої світової війни. 13. За допомогою пошукових систем Інтернету знайдіть інформацію про участь жіноцтва в бойових діях Першої світової війни у складі легіону УСС та представте її класу.