Підручник з Історії України (рівень стандарту). 10 клас. Гісем - Нова програма

§ 10. Вигнання більшовиків та розвиток УНР взимку—навесні 1918 р.

1. Як розпочалися мирні переговори представників УЦР із Центральними державами? 2. Чому питання про мир було одним із головних у революції? 3. Що таке сепаратний мир?

1. Укладення мирного договору УНР із Центральними державами та вигнання більшовиків із її території.

Після проголошення IV Універсалом незалежності УНР остання виступала як рівноправний учасник переговорів у Брест-Литовську. 9 лютого 1918 р. УНР підписала мирний договір із Центральними державами. Він став першим у Новітній історії міжнародним договором, укладеним Україною. Відповідно до договору, стан війни між сторонами протистояння скасовувався, відновлювалися державні кордони України (Холмщина і Підляшшя визнавалися її територією), економічні зв’язки та дипломатичні відносини. Окремо було підписано таємну декларацію з Австро-Угорщиною, за якою заселена українцями частина Галичини (Східна Галичина) об’єднувалася з Буковиною в окремий коронний край імперії. Проте через протести польського населення цю угоду так і не було реалізовано.

Німецькі війська в Києві. Березень 1918 р.

Яку інформацію про тогочасні події можна отримати за ілюстрацією?

Складність ситуації, що виникла в цей час на території УНР, примусила українську делегацію просити негайної допомоги від Німеччини та Австро-Угорщини. Центральні держави погодилися надати допомогу УНР військовою силою й грошовою позикою в обмін на регулярні поставки сільськогосподарської продукції та сировини. Німеччина й Австро-Угорщина мали і власні інтереси: їх не влаштовували більшовицькі прагнення світової революції.

27 лютого 1918 р. 450 тис. німецько-австрійських військ розпочали просування в Україну, наступаючи на Київ. Перед німецько-австрійськими військами, за домовленістю з УЦР, рухалися українські частини. 1 березня більшовики без бою залишили Київ, і населення побачило на вулицях нечисленні загони українського війська — січових стрільців Є. Коновальця, гайдамаків С. Петлюри й вояків окремого Запорозького загону К. Прісовського. Наступного дня до Києва залізницею прибула німецька армія, яка 3 березня провела урочистий парад на Софійській площі.

Ставлення населення Києва до німецьких солдатів було неоднозначним. З одного боку, вони уособлювали ворога, з іншого — визволили місто від більшовиків. У Києві встановилися спокій і порядок. Відновили роботу театри, ресторани, магазини тощо. Німецькі солдати, що звикли до обмежень років війни, були приголомшені кількістю й різноманіттям продуктів у магазинах міста. Господарювали німці в Києві з притаманною їм схильністю до порядку. Вони надрукували якісний план міста, на вулицях з'явилися написи німецькою мовою. Місто вкрилося павутинням нових телефонних і телеграфних дротів, які пов'язували німецькі установи. Відкрилися дві нові великі книгарні, де, крім книжкових новинок, продавали свіжі берлінські та віденські газети.

За новим мирним договором, підписаним 3 березня 1918 р. Росією із Центральними державами у Брест-Литовську, Росія визнавала законність влади УЦР на території України, зобов’язувалася вивести з її території війська, припинити агітацію проти УНР й укласти з нею мир.

Більшовики під тиском німецько-австрійських сил поступово залишали Україну. У цій ситуації українські більшовики вирішили перейти до партизанської боротьби в тилу противника.

Участь військ радянської Росії в бойових діях в Україні дала привід німецькому командуванню просунути свої війська значно далі на схід та південь за кордони України, захопивши Бєлгород, Ростов-на-Дону тощо. Щоб зупинити наступ Німеччини, було підписано угоду про припинення воєнних дій та утворено «нейтральну зону» на ділянці від Рильська до Суджі. Хоча союзники проголошували своєю метою відновлення в Україні законної влади, фактично її територія була окупована. Австро-Угорщина зайняла південь — Західну Волинь, Подільську, Херсонську й Катеринославську губернії, а Німеччина — решту території. У Миколаєві, Маріуполі, Ростові-на-Дону стояли мішані гарнізони. Управління залізницями та водним транспортом контролювало німецьке командування, кам’яною й залізорудною промисловістю союзники управляли спільно.

Разом із військами Центральних держав 7 березня 1918 р. до Києва повернулася й УЦР. Проте її появу зустріли без особливого ентузіазму, оскільки попередню політику УЦР загалом не схвалювали. Одночасно її німецько-австрійські союзники не приховували своїх намірів щодо України. Командувач збройних сил Німеччини Е. Людендорф пізніше так визначив їхні головні цілі: «В Україні треба було придушити більшовизм і створити там такі умови, щоб мати можливість отримувати з неї військові вигоди й вивозити хліб і сировину».

2. Кримська операція 1918 р.

Навесні 1918 р. німецько-австрійські війська звільняли територію України від більшовиків. У цей час полковника Окремого Запорізького загону П. Болбочана призначили командиром Кримської групи Армії УНР. Він отримав таємний наказ уряду УНР випередити німецькі війська й захопити Крим. Метою Кримської операції 1918 р. було встановлення на півострові української влади та взяття під контроль Чорноморського флоту.

3. Законодавча діяльність УЦР навесні 1918 р.

УЦР вела законодавчу діяльність. Запроваджувалася в обіг українська грошова одиниця — гривня й був затверджений новий державний герб. 29 квітня 1918 р. УЦР прийняла Конституцію УНР. Цим документом було визначено органи державної влади й управління в країні та їхні повноваження. Вища законодавча влада належала Всенародним зборам, виконавча — Раді Народних Міністрів, а судова — Генеральному суду. Місцеве самоврядування здійснювали виборні ради та управи земель, волостей і громад.

4. Загострення кризи у відносинах УЦР та окупаційної адміністрації.

Відносини між УЦР та німецько-австрійським командуванням, що спостерігало за ситуацією в Україні, поступово ускладнювалися. Зокрема, УЦР бачила, що тогочасне українське суспільство не сприймає аграрний курс. Земельний закон, в основі якого була соціалізація землі, призвів до появи значної кількості незадоволених як серед землевласників, так і серед інших груп населення. Разом із тим німецька адміністрація, крім загального несприйняття соціалістичних перетворень, побоювалася, що земельний закон ускладнить отримання нею сільськогосподарської продукції, передбаченої умовами договору. Численні селянські делегації, що прибували з регіонів до Києва, на зустрічах із діячами УЦР виступали проти скасування приватної власності на землю й вимагали скасування закону про землю.

В умовах ослаблення позицій УЦР та активізації незгодних із її діями окупаційна влада стала рішучіше втручатися в усі сфери життя. Зокрема, головнокомандувач німецьких військ в Україні фельдмаршал Г. фон Ейхгорн видав наказ про терміни й початок посівної кампанії, де зазначав, що селянство, яке візьме землю й не зможе її обробити, буде покарано, а врожай належатиме тим, хто засівав землю. У відповідь УЦР висловила протест і заявила, що цей наказ не потрібно виконувати. Реакцією окупаційної адміністрації на наростання анархії стали страти й ув’язнення за вироками військово-польових судів. Намагаючись перешкодити цій практиці, міністр юстиції УНР видав циркуляр, у якому зазначалося, що в Україні існують свої цивільні й польові суди, а тому іноземні військові судові установи тут не мають чинності. Однак німецьке командування це проігнорувало. Ці та інші сутички робили відносини УЦР та окупаційної адміністрації дедалі напруженішими. Для німецького командування стало зрозумілим, що УЦР не зможе забезпечити

регулярне надходження сільськогосподарської продукції з України до Німеччини й Австро-Угорщини. Конфлікт між УЦР та окупаційною адміністрацією став неминучим. У листуванні представників Німеччини та Австро-Угорщини зі своїм керівництвом у цей час дедалі частіше зустрічалася думка про доцільність усунення від влади в Україні УЦР.

Синьожупанна та Сірожупанна дивізії — два українські підрозділи, сформовані заходами СВУ після укладення Брестського мирного договору з військовополонених російської армії, яких утримували в концтаборах Німеччини та Австро-Угорщини, що висловили бажання з патріотичних почуттів служити Україні. Назва походить від кольору уніформи, виданої німцями (синя) та австрійцями (сіра).

26 квітня 1918 р. фельдмаршал Г. фон Ейхгорн видав наказ, який започаткував активну фазу зміни влади в Україні. Він наказав роззброїти Синьожупанну дивізію, що прибула до Києва в березні 1918 р., і заарештувати декількох членів УЦР. Фактично цим він створив можливості для успішної зміни влади в Україні.

Висновки. Договір УHP із Центральними державами допоміг УЦР звільнити Україну від більшовиків й одночасно зробив її залежною від німецько-австрійської окупаційної влади.

• Кримська операція 1918 р., здійснена полковником П. Болбочаном, стала блискучою військовою кампанією, що мала важливе геополітичне значення й зробила можливим майбутній перехід Чорноморського флоту в підпорядкування України.

• Навесні 1918 р. УЦР здійснила важливі законодавчі заходи і, зокрема, прийняла Конституцію УНР. Однак вони залишилися нереалізованими через зміну влади, що відбулася в Україні.

Запитання та завдання

1. Коли УЦР підписала Брестський договір із Центральними державами? 2. Кому належала законодавча влада за Конституцією УНР 1918 р.? 3. Чому німецьке командування в березні 1918 р. вирішило усунути УЦР?

4. Як відбулося відновлення влади УЦР над територією УНР? 5. Чим була важлива законодавча діяльність УЦР навесні 1918 р. для становлення української державності? 6. У чому полягало загострення кризи у відносинах між УЦР та окупаційною адміністрацією?

7. Простежте за картою атласу перебіг звільнення УНР від більшовиків і Кримської операції 1918 р. 8. Продовжте складання таблиці «Події Української революції 1917—1921 рр.» (с. 29). 9. Проведіть дискусію за проблемним питанням: чи могла УЦР уникнути конфлікту з німецько-австрійською адміністрацією.

10. Український політичний діяч, член уряду УНР П. Христюк навесні 1918 р. у спогадах про Українську революцію писав, що в той час німецько-австрійське «військо стало рішаючим чинником для внутрішньої політики Республіки спочатку посереднім, а потім і безпосереднім». Поясніть, як ви розумієте думку автора. Наведіть факти, які їй відповідають.

Практичне заняття

Державне будівництво УЦР: здобутки і прорахунки

Завдання для узагальнення знань і підготовки до тематичного оцінювання за розділом II «Початок Української революції»