Підручник з Історії України. 10 клас. Бурнейко - Нова програма

§ 40. Особливості радянізації Західної України.

• Коли Червона армія вторглася на територію Західної України?

• У чому сутність індустріалізації та колективізації?

• Як розглядав «українське питання» напередодні війни Й. Сталін?

1. Окупація Червоною армією західноукраїнських земель,

6 жовтня 1939 р. вся історична Галичина та Волинь були уже під контролем Червоної армії. Щоб надати легітимності радянській владі, на цих територіях у жовтні 1939 р. було проведено вибори до так званих Народних Зборів. Вони відбувалися під повним контролем радянських спостерігачів. Тож логічно, що на своєму першому засіданні Народні Збори проголосили встановлення радянської влади в Західній Україні та висловилися за об’єднання з радянською Україною.

15 листопада 1939 р. Верховна Ради УРСР ухвалила закон про входження Західної України до складу УРСР. Загалом у результаті вересневої кампанії СРСР зайняв територію близько 200 тис. кв. км, на якій проживало 13 млн осіб. Новоприєднані землі включали майже всю Західну Україну, що у 1919-1939 рр. перебувала у складі Польської держави (за винятком Холмщини, частини Надсяння, Лемківщини і Підляшшя), а також Західну Білорусь. Ці українські території — так зване Закерзоння — входили до Генерального губернаторства, проголошеного німцями на частині окупованих земель колишньої Речі Посполитої, як різновид німецької колонії. Натомість на захоплених Радянським Союзом землях було створено шість областей: Львівську, Станіславську (нині Івано-Франківська), Волинську, Тернопільську, Дрогобицьку (нині належить до Львівської), Рівненську.

Проте цими територіями СРСР не обмежився. Ще з березня 1940 р. нарком закордонних справ СРСР В. Молотов наголошував у промовах на важливості приєднання до УРСР й інших українських земель. 26 червня 1940 р. СРСР звернувся до Румунії з вимогою передати Північну Буковину і Бессарабію. Після консультацій з А. Гітлером, який пообіцяв компенсувати втрати Румунії новими землями, румунське керівництво задовольнило територіальні претензії СРСР. 28 червня 1940 р. Червона армія під командуванням Георгія: Жукова увійшла до Північної Буковини та Бессарабії. 2 серпня 1940 р. Верховна Ради УРСР юридично закріпила входження Північної Буковини та Південної Бессарабії до УРСР та утворила Чернівецьку й Аккерманську (згодом Ізмаїльська) області. Решту територій було передано до новоутвореної Молдавської РСР.

Закарпаття, котре у березні 1939 р. окупували угорські війська, залишалося під владою Угорщини до 1944 р. Угорський окупаційний режим створив Закарпатське губернаторство, яке замість обіцяної місцевим жителям автономії користувалося правом самоврядування. Терор і репресії проти українських діячів влада поєднувала з мадяризацією.

Напис на плакаті: «Обранці трудового народу! Голосуйте за входження Західної України до складу Радянської України, за єдину, вільну і квітучу Українську Соціалістичну Радянську Республіку! Назавжди знищимо кордони між Західною і Радянською Україною!»

1. Яким був адміністративний устрій Західної України після приєднання до УРСР?

2. Коли Північну Буковину і Південну Бессарабію приєднали до УРСР?

3. До складу якої держави упродовж 1939-1944 рр. входило Закарпаття?

Мовою джерела. Сучасник подій Олександр Довженко про приєднання Західної України:

«Вся наша нечуттєвість, боягузтво, наша зрада, і пилатство, і грубість, і дурість під час всієї історії возз’єднання Східної та Західної України є, по суті, готовим звинувачувальним актом, чимось, чого історія не повинна нам пробачити, чимось, за що людство має нас зневажати, коли б воно, людство, думало про нас».

1. У чому звинувачує українців О. Довженко?

2. Порівняйте цитату сучасника подій та зміст радянського агітаційного плаката на с. 217.

2. Радянізація нових територій.

Одним із найсерйозніших випробувань для населення Волині, Галичини, Буковини і Бессарабії було запровадження нових порядків. Після приєднання цих земель до УРСР тут розпочалася радянізація — насаджування норм економічного, суспільно-політичного, культурного життя, властивих для Радянського Союзу. Зокрема, за радянським зразком сформовано адміністративно-територіальний устрій — утворено нові області. На цю місцевість поширено дію радянських законів. Ліквідовано стару систему управління, а колишніх службовців — переважно поляків — депортовано. Створювали радянські органи влади та місцеві осередки Комуністичної партії УРСР. Керівні посади займали головно вихідці з Росії чи зі Східної України.

Натомість діяльність будь-яких інших партій, у тому числі КПЗУ, оголосили поза законом.

Які зміни обіцяв радянський пропагандистський плакат?

Не оминули зміни й економічного життя краю. Головні економічні нововведення звелися до земельної реформи, націоналізації промисловості, торгівлі, банків. Народні Збори ухвалили рішення про конфіскацію земель польських поміщиків, монастирів і державних чиновників. Конфісковані, тобто вилучені силоміць, землі передавали у користування безземельним чи малоземельним селянам. Забирали майно також у заможних селян, а їх разом із сім’ями примусово вивозили у східні райони СРСР. Унаслідок такої політики на кожного селянина припадало в середньому по два гектари землі. Але, отримавши у своє володіння землю, західноукраїнське селянство стало побоюватися колективізації. Зрештою, всі підстави для цього були. Колгоспи таки почали насаджувати без належних умов і підготовки. Позаяк селяни вступали до них неохоче, влада застосовувала примусові методи, а незгодних депортовувала. Водночас було розпочато механізацію сільського господарства, почали діяти машинно-тракторні станції (МТС). Упродовж 1939-1940 рр. усі промислові підприємства підлягали націоналізації, тобто ставали державними без сплати будь-якої компенсації власникам. На початок 1940 р. було націоналізовано більше двох тисяч підприємств. Реконструювали старі промислові об’єкти, зокрема на Буковині. Заохочувався переїзд населення у східні області України для зведення новобудов та роботи на шахтах. Державними стали також банки й кооперативи. Більшовики ліквідували приватну і кооперативну торгівлю.

Процеси радянізації мали й позитивні аспекти. Було збільшено кількість робочих місць, зросла чисельність медичних установ, а медичне обслуговування стало безкоштовним. Щоправда, усе це було кількісне зростання, а не якісне. Щоб забезпечити прихильність місцевого населення, радянська влада українізувала систему освіти. Зокрема, серед 6900 початкових шкіл Західної України у 6000 навчали українською. На українську мову викладання перейшов Львівський університет; йому було присвоєно ім’я Івана Франка. Однак, утверджуючи радянські цінності, більшовики нещадно руйнували існуючі культурні осередки, громадські центри, місцеві традиції українців.

1. Як змінилося політичне життя після радянізації?

2. Які зміни відбулися в економічній сфері?

3. Які позитивні аспекти радянізації?

3. Масові політичні репресії 1939-1940 рр.

Вже на початку радянізації не всі були задоволені як новими порядками, так і брутальними методами їхнього впровадження. Проти усіх незгодних з новим режимом застосували масові політичні репресії — комплекс каральних заходів. Арешти, розстріли та депортації — примусові переселення усіх осіб небажаного соціального походження і національності — були невід’ємною складовою політики радянізації. Депортовували людей переважно углиб СРСР — Сибір, Поволжя, Казахстан.

До репресій влада готувалася відразу після початку Другої світової війни. Згідно з наказом наркома внутрішніх справ СРСР Лаврентія Берії від 8 вересня 1939 р., було сформовано дев’ять груп з оперативних працівників НКВС і оперативно-політичних працівників прикордонних військ НКВС. Кожна — чисельністю від 40 до 70 осіб. У розпорядження кожної групи для виконання спецзавдань передали батальйон із 300 осіб. Завдання цих утворень визначили досить чітко: у міру просування радянських військ захоплювати стратегічні об’єкти — установи зв’язку, друкарні, архіви; арештовувати польських чиновників, поміщиків, підприємців; встановлювати контроль за тюрмами; звільненню підлягали лише в’язні, засуджені за антипольську діяльність.

Українців депортують у Казахстан. Лютий 1940 р.

Першими жертвами репресій стали польські військові, державні службовці, поміщики, осадники, власники підприємств. А невдовзі репресії зачепили й українське населення. Углиб СРСР вивозили «куркулів», а також селян, котрі відмовлялися вступати до колгоспів. Переслідували представників української інтелігенції, зокрема членів «Просвіти» та інших українських товариств, письменників, учителів, лікарів. У Росію вивезли лідера українського національного руху довоєнного часу Костя Левицького, головного редактора «Діла» Івана Німчука, голову українських кооперативів Карла Коберського та багатьох інших українських патріотів. Зрештою, могли заарештувати лише за наявність родичів за кордоном чи перебування в гостях у друзів під час їхнього арешту. І хоча православні та греко-католицькі священики не були піддані репресіям, радянська влада знайшла інші механізми впливу на них. До прикладу, конфісковували церковні землеволодіння, закривали монастирі й семінарії, церкви обкладали великими податками, у пресі розгорнули антирелігійну кампанію. Станом на початок 1941 р. із Західної України й Західної Білорусії було депортовано понад 1 млн осіб, а це — 10% населення краю. Усі ці заходи привели до зростання антирадянських настроїв у Західній Україні та поповнення ОУН новими учасниками.

1. Що таке депортація? Куди депортували жителів Західної України?

2. Підрахуйте, скільки працівників НКВС було скеровано у новоприєднані землі.

3. Кого було піддано репресіям у Західній Україні?

Мовою джерела. З подяки Й. Сталіна Й. Ріббентропу за вітання з нагоди дня народження (газета «Правда» від 25.12.1939 р.):

«Вдячний Вам, пане міністре, за привітання. Дружба народів Німеччини і Радянського Союзу, скріплена кров’ю, має всі підстави бути тривалою та міцною».

1. Чия кров скріпила відносини Німеччини і СРСР?

Коли в Україні Червона армія увійшла на територію Північної Буковини і Бессарабії, ...

Велика Британії визнала генерала Шарля де Голля лідером руху «Вільна Франція», після чого він розпочав формування нових французьких збройних сил.

«Незасуджене зло»: 75 років Катинській трагедії»: https://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2015/04/150409_katyn_zinchenko_interview_ko

Документальний фільм «Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939-1941»: https://www.youtube.com/watch?v=EfXnxyVngkE

Документальний фільм «Народні Збори Західної України 26—28 жовтня 1939 р.»: https://www.youtube.com/watch?v=oPhD5-s21FM8

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 6 жовтня 1939 р. — радянські війська окупували Західну Україну;

- 28 червня 1940 р. — Червона армія вторглася до Північної Буковини і Бессарабії;

- 1939-1944 рр. — перебування Закарпаття під угорською зверхністю.

2. Поясніть значення понять: репресії, радянізація, депортація.

3. Складіть історичну довідку «Радянізація західноукраїнських земель».

4. Займіть позицію. «Приєднання західноукраїнських земель до УРСР: анексія, возз’єднання чи входження до складу СРСР?» Відповідь обґрунтуйте.