Підручник з Історії України. 10 клас. Бурнейко - Нова програма

Узагальнення за розділом: Встановлення й утвердження комуністичного тоталітарного режиму в Україні

1. Розставте події у хронологічній послідовності, складіть хронологічну таблицю: судовий процес «шахтинській справа»; судовий процес над членами «Спілки визволення України»; приєднання УСРР до СРСР; проголошення курсу на індустріалізацію; перенесення столиці УСРР з Харкова до Києва; початок насильницької колективізації; утворення УАПЦ; Голодомор в Україні.

2. Попрацюйте з логічними ланцюжками. З’ясуйте, яке з понять зайве і чому.

A) «великий терор», репресії, націонал-комунізм, «розстріляне відродження».

Б) індустріалізація, соціалістичне змагання, директивна економіка, соціалістичний реалізм.

B) «закон про п’ять колосків», «чорна дошка», штурмівщина, суцільна колективізація.

Г) русифікація, коренізація, УАПЦ, українізація.

3. Виконайте завдання за історичною картою:

а) покажіть регіони масового голоду 1921-1923 рр.;

б) віднайдіть території, охоплені Голодомором;

в) локалізуйте місця антибільшовицьких повстань;

г) визначте розташування індустріальних новобудов УРСР.

4. Пригадайте причини, етапи та особливості «культурної революції» в УРСР. Визначте її здобутки й прорахунки.

5. Порівняйте нову економічну політику з політикою форсованої індустріалізації і масової колективізації за критеріями: суть, засоби впровадження і наслідки.

6. Проаналізуйте (на вибір), чому виникло протиріччя між: а) комуністичним вченням і новою економічною політикою; б) доктриною інтернаціоналізму та політикою коренізації; в) розвитком індустрії та планованою індустріалізацією; г) кооперацією і колективізацією; д) між дійсним та визначеним конституцією 1937 р. державно-політичним статусом УРСР; е) пропагандистським ідеалом і реальним образом радянської людини.

7. Поміркуйте, чому Голодомор 1932-1933 рр. вважають геноцидом. Які ще злочини здійснила радянська влада у 1920-1930-х рр.?

8. Попрацюйте з характеристиками історичних особистостей на стор. 184-185. Хто з цих діячів культури належить до «розстріляного відродження»? Чому літературно-мистецьке покоління 1920-х-початку 1930-х рр. в Україні, яке знищив тоталітарний сталінський режим, називають «розстріляним відродженням»? Відповідь обґрунтуйте.

Олександр Довженко (1894-1956)

Український письменник і кінорежисер Народився в м. Сосниця на Чернігівщині. Навчався в Глухівському учительському інституті, Київському комерційному інституті, Київській академії мистецтв.

Служив у Червоній армії, працював у Києві завідувачем відділу мистецтв у губернському управлінні народної освіти, в консульствах у Варшаві та Берліні, де вивчав модерне європейське мистецтво; карикатуристом та художником-ілюстратором у редакції харківської газети «Вісті». На тридцять третьому році життя переїхав до Одеси, де почав працювати режисером на кіностудії. У 1920-ті роки зняв такі фільми: «Ягідка кохання», «Сумка дипкур’єра», «Звенигора», «Арсенал», «Земля». Картина «Земля» визнана однією з десяти кращих стрічок усіх часів і народів, але режисер отримав від радянської влади за неї тавро «українського буржуазного націоналіста». В 1934 р., рятуючись від репресій, переїхав до Москви, де вимушено звернувся до Й. Сталіна з проханням «захистити мене й допомогти мені творчо розвиватися».

Лесь Курбас (1887-1937)

Актор, режисер, теоретик театру Народився у м. Самборі на Львівщині. Навчався у Тернопільській гімназії, Віденському та Львівському університетах. Від 1916 року — актор Київського театру М. Садовського. Очолив студію молодих акторів і став її режисером. Так утворився «Молодий театр», який працював три роки — до 1920-го. Організував Київський драматичний театр («Кийдрамте»), який улітку 1920 р. гастролював містами Київщини. Створив філософсько-новаторський театр «Березіль», який діяв з 1922 р. Співпрацював із драматургом Миколою Кулішем: були поставлені п’єси «Комуна в степах», «Народний Малахій», «Мина Мазайло». Дві останні зазнали критики, проти Л. Курбаса й М. Куліша були висунуті звинувачення у викривленні «оптимістичної радянської дійсності». Не зрозуміли критики й філософську драму М. Куліша «Маклена Ґраса». 5 жовтня 1933 р. у спеціальній постанові уряду театр «Березіль» названо «шкідницькою організацією», Л. Курбаса — «націоналістом, який скотився до фашизму». Його звільнили з посади головного режисера, а театр розформували. Митця спочатку вислали на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу, згодом відправили на Соловки, де в 1937 р. розстріляли в урочищі «Сандормо».

Микола Хвильовий (1893-1933)

Український письменник, поет Народився у с. Тростянець на Харківщині (нині Сумської області). Навчався в Богодухівській гімназії.

Брав участь у Першій світовій та громадянській війнах, був дописувачем у фронтові українські газети.

Перші поезії та фейлетони публікував під псевдо «Дядько Микола». 1919 р. вступив до КП(б)У.

В 1920-х рр. переїхав до Харкова, де продовжив творити. Став членом-засновником літературних організацій «Гарт», «Урбіно», ВАПЛІТЕ, Пролітфронт.

Розгорнув літературну дискусію про масовість або професіоналізм у культурі. Підтримував і впроваджував у життя політику українізації, виступав проти русифікаторського напрямку розвитку української радянської культури під гаслами: «Геть від Москви!», «Україна або Малоросія?». За це підданий критиці, змушений публічно засудити свої погляди та відмовитися від них. У 1930-х рр. були закриті редаговані Хвильовим журнали «Літературний ярмарок» та «Пролітфронт», а він сам — ізольований від літературного життя. На знак протесту проти голоду 1932-1933 рр. і арешту свого приятеля М. Ялового покінчив життя самогубством.

Михайло Бойчук (1881-1937)

Український художник

Народився в с. Романівка на Тернопільщині. Навчався у Віденській та Краківській художніх академіях. Працював у Парижі, де заснував власну школу-майстерню неовізантійського мистецтва. Прийшов до монументалізму та орієнтації на мистецтво Візантії і Київської Русі. З 1917 р. жив у Києві. Співзасновник і ректор Української Академії Мистецтв. Брав участь у монументальній пропаганді, очолив перші державні майстерні. Працював над реставрацією ікон, пробував себе у графічному мистецтві, виконав театральні декорації для постановок «Молодого театру» у Києві. Він та його учні — «бойчукісти» - зробили розписи санаторію на Хаджибейському лимані в Одесі, художньо оформили приміщення Харківського театру тощо. За його сприяння продовжував роботу Межигірський керамічний технікум, який відродив українське традиційне фарфоро-фаянсове мистецтво. Там йому допомагали Василь Седляр та Іван Падалка. У 1926-1927 рр. здійснив творчу подорож Європою, що стало підставою для арешту й звинувачення його у шпигунстві. В 1936 р. М. Бойчука заарештували й згодом розстріляли, а більшість робіт знищили.