Підручник з Історії України. 10 клас. Бурнейко - Нова програма

§ 29. Суцільна колективізація сільського господарства. Голодомор 1932-1933 рр. — геноцид українського народу.

• Які форми землекористування існували в добу непу?

• Що стало головними джерелами індустріалізації?

• Яка форма господарювання прийшла на зміну ринковій економіці?

1. Хлібозаготівельна криза 1927-1928 рр. Курс на суцільну колективізацію.

Більшовики завжди доводили, що без ліквідації приватної власності на землю і перетворення одноосібних селянських господарств на колективні побудова соціалізму неможлива. Саме тому вони й поширювали ідею утворення колективних господарств, бо з їхньою допомогою можна було примусити селян працювати безплатно. Ще в перші роки більшовицької влади утворювали комуни, товариства спільного обробітку землі, радгоспи. Натомість за доби непу на селі відновилися приватновласницький аграрний сектор та різні форми добровільної кооперації, а до нечисленних сільськогосподарських артілей та комун у 1927 р. належало тільки 3% селянських господарств.

Визнавши пріоритетом розвиток промисловості, держава здійснювала його головно за рахунок сільського господарства. Виникли ножиці цін: низькі ціни на сільськогосподарські товари і високі — на промислові. Наслідком такої політики стала відмова селян здавати зерно за надміру заниженими державними закупівельними цінами і купувати необхідні їм промислові товари за надто завищеними цінами. У промисловості почалася криза збуту, в аграрному секторі — хлібозаготівельна криза. Оскільки після скасування продрозверстки хлібний фонд формувався майже повністю закупівлями з ринку, в держави не вистачало хліба для забезпечення міст, новобудов, армії; різко зменшився експорт зерна, який давав валюту для оплати імпортованої техніки.

Із хлібозаготівельної кризи було два виходи: підвищити ціни на зерно і тим самим — попит селянства на товари широкого вжитку й засоби виробництва; або під загрозою штрафних санкцій аж до конфіскації майна примусити селян здавати хліб за невигідними цінами. Упродовж 1922-1927 рр. більшовицьке керівництво діяло першим шляхом. Однак така політика тривала недовго. На XV з’їзді ВКП(б) у грудні 1927 р. проголошено курс на колективізацію сільського господарства. В січні 1928 р. було прийнято рішення про вилучення у селян «зернових надлишків» і відновлення надзвичайних заходів у хлібозаготівлях. Під час особистої подорожі Й. Сталіна до Сибіру в січні 1928 р. відбулося опробування цих «надзвичайних заходів», а влітку й восени 1928 р. їх застосування і в Україні, коли республіка через вимерзання 60% озимих втратила понад половину очікуваного врожаю. Тоді ж в Україну повернулися репресії проти незгодних із новою продрозкладкою. При доведенні хлібозаготівельного плану «до двору» використовували протиставлення бідняків і заможних, наслідком чого стало різке зростання напруження на селі. У листопаді 1929 р. ухвалено рішення про суцільну колективізацію, яку в Україні планували завершити навесні 1932 р. Місцеве керівництво скоротило цей термін: у степових районах — весною 1930 р., на іншій території України — до осені того ж року. Такі високі темпи міг забезпечити лише примус. Для управління новоутвореними колгоспами часто скеровували робітників-комуністів, більшість із яких не мали жодного уявлення про сільське господарство, а діяли за девізом: «Нема таких фортець, яких більшовики не могли б узяти».

1. Чому більшовики прагнули запровадити на селі колективну форму господарювання?

2. Визначте причини хлібозаготівельної кризи.

3. Який вихід із хлібозаготівельної кризи знайшло більшовицьке керівництво?

Темпи колективізації в Україні

1. Охарактеризуйте темпи колективізації в Україні. Поясніть, які чинники впливали на прискорення колективізації у листопаді 1931 р.

2. Насильницьке створення колгоспів. «Розкуркулення» селян.

Основними заходами колективізації стали: насильницьке створення колгоспів; ліквідація заможного селянства («куркулів» за термінологією більшовиків), яких вважали ворогами комуністичної влади; обмеження процесу переселення селян до міст. Насильством, неправдивими обіцянками у березні 1930 р. в Україні майже 63/0 селянських господарств було охоплено колгоспами, які створювали початково за зразком комун. До них забирали усе майно селян: усуспільнювалася уся худоба, часто уся птиця, увесь сільськогосподарський реманент. Такі дії влади породжували опір, котрий набув різних форм. Селяни відмовлялися йти в колгоспи, забирали з них своє зерно і худобу, навмисно псували інвентар, який підлягав колективізації, тощо. Найпоширеніша форма протесту зводилася до того, що селяни стали різати домашню худобу, не бажаючи віддавати її владцям. Селянські протести нерідко переростали у відкриті збройні повстання, які охоплювали цілі райони. В окремих місцевостях спротив проходив під гаслами: «Геть радянську владу! Хай живе самостійна Україна!». За підрахунками британського історика Роберта Конквеста, кількість учасників селянських повстань в Україні перевищувала 40 тис. осіб. У деяких районах проти повсталих була задіяна армія. 2 березня 1930 р. газета «Правда» видрукувала статтю Й. Сталіна «Запаморочення від успіхів», у якій він критикував «перегини» у колгоспному будівництві і всю провину за репресивні методи колективізації поклав на місцевих керівників. Селянам дозволили виходити з колгоспів. Але їхній відтік був настільки масовим, що наприкінці 1930 р. вирішили його призупинити.

У процесі колективізації постало питання про долю заможних селян. За пропозицією Й. Сталіна, влада визначила стратегічне завдання щодо цієї соціальної групи — ліквідувати куркульство як клас. У січні 1930 р. політбюро ЦК ВКП(б) схвалило таємну постанову «Про заходи по ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації». Згідно з нею, всі розкуркулювані поділялися на тих, хто підлягав: а) ізоляції в концтаборах або розстрілу; б) висилці у «віддалені місцевості СРСР»; в) переселенню на землі за межами створюваних колгоспів. Під «розкуркулювання» потрапили не тільки заможні селяни, а й ті, хто не бажав іти в колгосп. їх оголошували «підкуркульниками». Отже, політика ліквідації «куркульства як класу» була формою репресій стосовно всього селянства. За період колективізації постраждало понад 1 млн осіб. Частина з них була виселена у Сибір і на Північ. Там цих людей називали «спецпереселенцями» і використовували на важких роботах: лісорозробках, рибних та інших промислах у віддалених районах, що потребували робочої сили. Право пересування спецпереселенців і їхніх сімей було обмежено. Вони могли залишати територію поселення тільки за спеціальним дозволом. Доля більшості цих людей склалася трагічно. Багато «розкуркулених» загинули.

У 1932 р. в Україні було усуспільнено майже 70% господарств з охопленням понад 80% посівних площ. Колективізацію тут вважали в основному завершеною. Її наслідки були невтішними. Встановлювався повний контроль комуністичного режиму над сільським господарством, в якому утверджувалася командно-адміністративна система управління; забезпечені дармові джерела для індустріалізації та розвитку військово-промислового комплексу; відбулася дезорганізація аграрного сектора. Селян перетворили в «заручників» держави, а найбільш кваліфікованих і працьовитих господарів фізично знищили. Селянство втрачало вироблені століттями риси: хазяйновитість, ініціативність, працелюбність. Реаліями життя стали зрівнялівка, безгосподарність, відсутність економічних стимулів розвитку, повна незацікавленість в ефективній, продуктивній праці. Створені у 1928-1929 рр. для технічної допомоги колгоспам машинно-тракторні станції (МТС) не покращили ситуації. Тракторів поставляли небагато, до того ж вони були низької якості й часто ламалися. Колективізація, яка стала економічною та соціальною катастрофою для українського села, спричинила ще більше лихо — Голодомор 1932-1933 рр.

1. Назвіть основні заходи колективізації.

2. Яка доля спіткала заможних селян під час колективізації?

3. Визначте соціально-економічні наслідки колективізації.

3. Голодомор 1932-1933 рр. — геноцид українського народу.

У Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього від 9 грудня 1948 р. поняття «геноцид» визначено як «дії, вчинені з наміром знищити повністю або частково будь-яку національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку».

Голодомор 1932-1933 рр. був штучно організований сталінським керівництвом з одного боку, щоб покарати українців за протидію колективізації, з другого — залякати, зробити неможливим їхній спротив комуністичній владі у майбутньому. Однією із безпосередніх його причин стали надвисокі норми хлібозаготівель, які визначили без врахування можливостей сільського господарства України. До них долучилися кліматичні аномалії: вимерзання озимих і засуха. Проте, як свідчать джерела, хліба в Україні було достатньо, але його з України забрали. Видані владою постанови та їхнє ретельне виконання засвідчують створення нею таких умов життя для сільського населення, які призвели до його відверто фізичного винищення. 7 серпня 1932 р. ЦБК та РНК СРСР прийняли постанову «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», яку у народі назвали «законом про п’ять колосків». За крадіжку державної власності було передбачено розстріл із конфіскацією майна або позбавлення волі строком не менше як на 10 років з конфіскацією майна. Як крадіжку кваліфікували навіть спробу принести додому з колгоспного поля жменьку зерна, щоб нагодувати голодних дітей. Постанова ЦК КП(б)У про хлібозаготівлі від 18 листопада 1932 р. вимагала повне виконання плану хлібозаготівель до 1 січня 1933 р. До тих колгоспів, які не виконали плани, наказували «застосувати натуральні штрафи порядком додаткового завдання з м’ясозаготівель у розмірі 15-місячної норми здавання даним колгоспом м’яса як усуспільненої худоби, так і худоби колгоспників».

Для вилучення хліба у республіку прибула спеціальна комісія ЦК ВКП(б) на чолі з головою Раднаркому СРСР Вячеславом Молотовим і Лазарем Кагановичем. Окремі села та цілі райони (88 із 358) як «найбільш злісні саботажники» заносили до «чорних дощок». Головним у цьому покаранні було блокування села чи цілого району озброєними загонами, встановлення загороджувальних постів, проведення повальних подвірних обшуків із вилученням усього їстівного, накладення натуральних штрафів м’ясом та картоплею. Коли людей позбавляють усієї їжі й одночасно можливості врятуватися самотужки, покинувши територію смерті, — це і є вбивство, знаряддям якого був голод. Населення у цих селах, якщо у нього не залишилося запасів їжі, вимирало поголовно. Директива політбюро ЦК ВКП(б) та РНК СРСР від 22 січня 1933 р. забороняла селянам виїздити з України. З метою реквізицій у села надсилали військові загони та міліцію. їм допомагали і місцеві активісти. Озброєні довгими загостреними щупами, вони обшукували хати, садиби, щоб вилучити прихований хліб. Забирали не лише необхідну для виконання плану кількість зерна, а й запаси будь-якої їжі. На початку 1933 р. в Україні фактично не залишилося запасів продовольства. Дії партійного керівництва прирекли мільйони людей на повільну мученицьку смерть. Люди вмирали цілими селами; живі не мали сил ховати померлих. А в цей час на залізничних станціях під збройною охороною зберігали тисячі тонн зерна, призначеного для вивезення, зокрема і за кордон. Уражені голодом райони оточили внутрішні війська, які завертали тих, хто намагався потрапити до міста. Охоплені розпачем батьки, рятуючи дітей, везли їх у міста і залишали там — у лікарнях, крамницях або прямо на вулицях.

Фрагмент публікації в газеті «Більшовицька будова» 1932 р. з матеріалами про хлібозаготівлі із сумновідомими «чорними дошками»

Голодомор 1932-1933 рр. спричинив значні людські втрати. Останні дослідження істориків показують, що тільки в 1932-1933 рр. в Україні померло понад 7 млн. осіб, а за її межами, у місцях компактного проживання українців у РСФРР — ще близько 3 млн людей. Демографи називають цифру надсмертності за 1932-1934 рр. (тобто тільки тих, хто помер від голоду) 3942 тис. осіб, обґрунтовуючи свої підрахунки матеріалами Всесоюзних переписів. Вдумайтесь, адже за кожною цифрою стояло людське життя. У спорожнілі українські села масово переселялися жителі з інших регіонів СРСР, зокрема з Росії і Білорусі. Крім цього та величезного морального удару, голод завдав непоправної шкоди українському національному життю. Він практично знищив старе українське село з його багатими традиціями. Замість нього стало реальністю так зване колгоспне село, яке вже ніколи не піднімалося проти більшовицької влади. 28 листопада 2006 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», яким це явище визнане геноцидом українського народу. 13 січня 2010 р. Апеляційний суд м. Києва прийняв постанову у кримінальній справі УСБУ № 475, у якій судово підтверджено, що Голодомор 1932-1933 рр. в Україні є злочином геноциду, і доведено вину головних його організаторів.

1. Назвіть причини Голодомору 1932-1933 рр.

2. За які «провини» населені пункти заносили до «чорних дощок»?

3. Які наслідки Голодомору 1932-1933 рр. для українського народу?

Михайло Михалевич. Листівка «Хліба!!!». 1933 р.

Мовою джерела. З листа секретаря Троянівського райпарткому (Житомирщина) Михайлова Київському обкому КП(б)У:

«Троянівськнй район на 8 грудня по даним райфілії Заготзерно виконав річний план хлібозаготівлі 2197 т., або 87%; колгоспний сектор — на 80%. Фактично невиконання затримують 2-3 села: Велика Татарнівка, де по одноосібному сектору ще недовиконано до 64 т. хліба; Кодня — до 60 т.

Репресивних заходів (суди, штрафи, безмірне стягнення) до них застосовувалось в достатній мірі, хліб в цих селах є, але вся біда в тому, що хліб закопаний в землю, перехований...».

Через це згідно з директивою ЦК ВКП(б) РПК просить занести ці два села: на чорну дошку...».

1. Визначте наслідки виконання плану заготівлі за документом.

Мовою джерела. Американський дослідник Голодомору Джеймс Мейс:

«Примусова колективізація була трагедією для всього радянського селянства, та для українців то була особлива трагедія. Зважаючи на фактичне знищення міських еліт, вона означала ліквідацію їх як соціального організму й політичного фактора, приречення на становище, яке німці зазвичай називали naturvolk («первісний народ»)».

1. У чому дослідник вбачає трагедію українців?

Мовою джерела. Спогади уродженки села Нова Борова Володарськ-Волинського району (Житомирщина) Аделіни Свінціцької (1923 р. н.):

«Нас у сім’ї було 9 дітей. Ми були середняками, в господарстві мали корову, тільну телицю, поросят, птицю. Але прийшли комуністи і забрали все: худобу, нажите майно. Мати випросила в них тільну телицю, але за декілька дній забрали і її, зарізали, пили, гуляли цілу ніч. Після того вся наша сім’я вимерла, а мене від голоду врятували родичі, які виходили мене, і завдяки їм я залишилася жити».

Мовою джерела. Спогади жительки села Дубище Чуднівського району ( Житомирщина ):

«Люди пухли, вмирали, не було що їсти. У сім’ї Сколубів вимерли майже всі члени родини: мати, батько, троє маленьких діток, залишився тільки 17-літній син... Часто-густо траплялися випадки канібалізму. Жителі села, рятуючись від голоду, ловили і їли горобців, собак, котів, ховрахів».

1. Проаналізуйте спогади очевидців. Які почуття вони у вас викликають? Чому?

Мовою джерела. Помічник Сталіна в Україні Мендель Хатаєвич у 1933 р.:

«Між селянами і нашою владою точиться жорстока боротьба. Це боротьба на смерть. Цей рік став випробуванням нашої сили і їхньої витривалості. Голод довів їм, хто тут господар. Він вартував мільйони життів, але колгоспна система існуватиме завжди. Ми виграли війну!»

1. Про що йдеться в документі? Чи можна до нього застосувати тезу: «Мета виправдовує засоби»? Чому?

Тема практичної: «Голодомор мовою документів, свідчень, чисел...». Опрацюйте матеріал параграфа та цитати з писемних джерел. Дайте письмові відповіді на запитання: 1) Якими були причини Голодомору 1932-1933 рр.? 2) До яких наслідків призвів Голодомор 1932-1933 рр.? 3) Чому Голодомор 1932-1933 рр. є злочином геноциду українського народу?

Коли в Україні більшовицька влада цілеспрямовано розпочала геноцид українського народу, ...

у США Велика депресія досягла свого піку.

Фільм «Голодомор 1932—1933 рр. Постгеноцидний синдром»: https://www.youtube.com/watch?v=bHFo_8cthSY

Фільм «Суцільна колективізація в СРСР (укр.). ЗНО з історії України»: https://www.youtube.com/watch?v=KlR1vUwF_Gg

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- листопад 1929 р. — узято курс на суцільну колективізацію;

- січень 1930 р. — прийнято постанову політбюро ЦK ВКП(б) «Про заходи по ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації»;

- 7 серпня 1932 р. — прийнято постанову «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності»;

- 18 листопада 1932 р. — затверджено постанову політбюро ЦК КП(б)У «Про заходи по посиленню хлібозаготівель»;

- 22 січня 1933 р. — затверджено директиву політбюро ЦК ВКП(б) та PНК СРСР «Про запобігання масового виїзду селян, які голодують»;

- 28 листопада 2006 р. — Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні»;

- 13 січня 2010 р. — прийнято постанову Апеляційного суду м. Києва, у якій судово підтверджено, що Голодомор 1932-1933 рр. в Україні є злочином геноциду, і доведено вину головних його організаторів.

2. Поясніть значення понять: ножиці цін, хлібозаготівельна криза, суцільна колективізація, куркуль, розкуркулення, «спецпереселенці», «чорні дошки».

3. Напишіть есей «Голодомор 1932-1933 рр. — злочин геноциду проти української нації».

4. Заповніть таблицю «Суцільна колективізація в УСРР»:

Період здійснення

Причини

Заходи

Наслідки