Підручник з Історії України. 10 клас. Бурнейко - Нова програма

§ 27. Суспільно-політичне життя в Україні в роки непу.

• Назвіть націонал-комуністичні партії УСРР.

• Хто очолював КП(б)У в роки непу?

• В яких галузях суспільства були досягнуті успіхи у період українізації?

1. Ліквідація багатопартійності. Утвердження монопольного становища КП(б)У.

Лібералізація економічного життя не супроводжувалася перебудовою суспільно-політичних відносин. Політичні порядки за доби непу, яку історики окреслюють зазвичай 1921-1928 рр., у республіці мало змінилися. Диктатура пролетаріату, що проголосили більшовики, була фактично диктатурою партійно-державної верхівки більшовицької партії, яка реалізовувалася через відповідну систему. Вона включала державні і громадські організації. До державних відносилися ради, комітети незаможних селян, котрі діяли ще на селі. Як державна структура функціонувала і КП(б)У.

Під партійно-державним тиском почали розпадатись і прийняли рішення про саморозпуск більшість політичних партій. Проти їхніх членів були задіяні каральні органи, які піддавали їх не тільки гласному й негласному нагляду, а й реальним арештам, застосуванню фізичних і моральних катувань. Більшовики неодноразово заявляли, що не дадуть легально існувати тим, хто претендує на суперництво із ними. Так, ще у 1920 р. згорнула свою діяльність Українська комуністична партія (боротьбистів). Основна частина її членів тоді поповнила ряди КП(б)У.

В 1925 р. оголосила про саморозпуск Українська комуністична партія (УКП), яка прагнула поєднати соціалістичні ідеї з українським національним рухом. Припинення діяльності інших партій сприяли тому, що ВКП(б) і КП(б)У як одна з її найбільших обласних організацій зміцнили і закріпили свої владні позиції.

В умовах однопартійної системи практично зникли можливості для альтернативності і змагання у формуванні засад раціональної політики. З утвердженням після смерті В. Леніна (1924 р.) на посаді Генерального секретаря ВКП(б) Й. Сталіна посилилася партійна номенклатура, розширилися привілеї, які надавались їй за рішенням партії.

1. Чи змінилися політичні порядки за часів непу? Чому?

2. Як відбувся процес формування однопартійності в У СРР?

3. Що змінилось у партійному керівництві після смерті В. Леніна?

В. Ленін і Й. Сталін. 1922 р.

Мовою джерела. Голова Петроградської ради робочих і селянських депутатів Г. Зінов’єв у звіті XI з’їзду РКП(б) в 1922 р.:

«Ми маємо монополію легальності, ми відмовили у політичній свободі нашим противникам. Ми не даємо можливості легально існувати тим, хто претендує на суперництво з нами».

1. Який зміст вклав у слова «монополія легальності» автор документа?

2. Діяльність громадських організацій.

У 1920-і рр. ради, як задекларовані більшовиками органи влади, не відігравали суттєвої ролі у житті суспільства. Про це свідчить і низька участь населення в їхньому обранні. Наприклад, у виборчій кампанії 1924 р. проголосувало у середньому по республіці 55% виборців. Основні функції влади фактично зосередили партійні структури.

Суспільну активність проявляли добровільні громадські організації, чисельність яких у 1920-х рр. залишалася порівняно значною. За характером своєї діяльності вони були різні: професійні, наукові, інженерно-технічні, молодіжні, жіночі, спортивні, Червоного Хреста, друзів дітей, колишніх політкаторжан тощо. В 1928 р. у республіці діяло близько 60 добровільних організацій.

Однак поступово їхня чисельність зменшувалась, а на початку 1930-х рр. більшість із них припинила своє існування. Залишилися, за деяким винятком, лише ті, які контролювалися владою: профспілкові, комсомольські, кооперативні організації. Одночасно з утвердженням командно-адміністративної системи зменшувалася реальна їхня роль у державному управлінні та громадському житті.

Прикметною рисою суспільно-політичної дійсності того часу стало посилення державно-адміністративного апарату, котрий розширював не лише свої повноваження, а й матеріальні та моральні привілеї. У 1920-ті рр. були прийняті спеціальні постанови центральних органів партії про поліпшення добробуту відповідальних партійних, радянських і господарських працівників, підвищення їхніх ставок. До того ж ці категорії та прирівняні до них особи, члени їхніх сімей одержували спеціальні пайки, безплатне житло, персональний транспорт тощо.

Плакат «Батьківщина кличе комсомол вперед!»

1. Які процеси відбувались у радах?

2. Проаналізуйте суспільно-громадське життя в 1920-1930-х рр.

3. Визначте статус представників державно-адміністративного апарату.

3. Націонал-комунізм за доби непу.

Упродовж 1920-х рр. прихильники націонал-комуністичних поглядів поширювали їх у республіці, прагнучи примирити комуністичні ідеї із завданням національного розвитку України. Сплеск націонал-комуністичних настроїв спричинила й українізація, яку підтримувала національно свідома інтелігенція. Визнаючи ідею диктатури пролетаріату, українські націонал-комуністи хотіли більше влади залишити в Україні.

Ідеологом національного комунізму та його неформальним лідером став український поет, прозаїк, публіцист Микола Хвильовий. Його гасла: «Геть від Москви» та «Орієнтація на духовну Європу» були популярні серед широкого загалу і закликали до зміни культурної орієнтації. Микола Скрипник, який займав високі посади в більшовицьких органах влади, вимагав рівноправного функціонування української і російської мов, служби в армії за місцем проживання, припинення русифікації українців через освітню й армійську системи; намагався вберегти від закриття українські заклади шкільної та спеціалізованої освіти на території Кубані, Курщини і Воронежчини, місцях компактного проживання українців. Він стверджував, що не місцеве населення повинно пристосовуватися до партійних ієрархів, переймаючи їхню мову і культуру, а навпаки, партійці мають доносити комуністичні істини у національній, легкій для сприйняття формі.

Олександр Шумський — нарком освіти України, у 1926 р. розкритикував кадрову політику більшовиків, спрямовану на призначення на вищі державні і партійні посади республіки неукраїнців, яким були байдужі прагнення населення до національного відродження. На одному з партійних засідань він заявив: «Російський комуніст править у партії з підозрою і недружелюбністю.

... Тепер він співає про фальшивий інтернаціоналізм, відкидає з байдужим виглядом усе українське і завжди готовий наплювати на нього, якщо це дасть йому можливість зайняти кращу посаду». Він звинуватив тогочасного генерального секретаря ЦК КП(б)У Лазаря Кагановича у хибній кадровій політиці й рекомендував відкликати його з України. О. Шумський також засуджував тих українців, котрі, декларуючи вірне служіння партії, потурали централізмові Москви.

Микола Скрипник

Олександр Шумсысий

Михайло Волобуєв

Натомість Михайло Волобуєв, молодий комуніст, виступив із критикою економічної політики ВКП(б) в Україні. У 1928 р. в журналі «Більшовик України» була надрукована як дискусійна стаття «До проблеми української економіки», де автор порушив гострі економічні проблеми. Про них не наважувалися писати інші вчені. Зокрема, М. Волобуєв стверджував, що Україна як «історично оформлений народногосподарський організм» має власні шляхи економічного розвитку. Він критикував численні порушення центру при формуванні бюджету, розміщенні промисловості, нехтуванні економічними правами республік. Оперуючи конкретними фактами, вчений доводив, що за радянської влади, як і за умов імперії, Україна залишалася економічною колонією Росії. М. Волобуєв стверджував, що українська економіка може розвиватися за рахунок власних можливостей. Отже, доба непу стала періодом поширення націонал-комуністичних поглядів у довоєнній Україні. Більшовицький центр певний час терпимо ставився до подібних настроїв, позаяк українські націонал-комуністи підтримували боротьбу сталінського керівництва з українською некомуністичною інтелігенцією та ретельно і свідомо виконували сталінські настанови у політиці щодо села. Однак, зміцнивши свої позиції, більшовицька влада перейшла у наступ, репресувавши більшість прихильників українського націонал-комунізму.

1. Які погляди на національний розвиток УСРР мав М. Скрипник?

2. Як відстоював інтереси українського народу О. Шумський?

3. Чому М. Волобуєв виступив із критикою економічної політики ВКП(б)?

Коли в Україні молодий комуніст Михайло Волобуєв виступив із критикою економічної політики ВКП(б) в Україні на сторінках журналу «Більшовик України», ...

у Відні вийшли друком перші примірники журналу «Розбудова нації» Проводу Українських Націоналістів.

Фільм «Прихід Й. Сталіна до влади (укр.). ЗНО з історії України»: https://www.youtube.com/watch?v=CWiaCHj6K4U

Фільм «Цей день 2.12.1890 — народився Олександр Шумський, один із «батьків українізації» 1920-1930-х рр.»: https://www.youtube.com/watch?v=g2WlFPXHI-s

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 1921-1928 рр. — тривала доба непу.

2. Що об’єднує політичних діячів: М. Скрипника, О. Шумського, М. Волобуєва? Стисло охарактеризуйте їхні політичні або економічні погляди.

3. Визначте етапи формування політичної монополії КП(б)У в УСРР. Оформіть це у вигляді плану.

4. За допомогою методу «Прес» доведіть, що суспільну активність громадян поглинула диктатура пролетаріату.