Підручник з Історії України. 10 клас. Бурнейко - Нова програма

§ 25. Нова економічна політика більшовиків та її впровадження в УСРР.

• Проти кого був спрямований повстанський рух у 1919-1920 рр.?

• Які елементи «воєнного комунізму» запроваджували на селі?

• Хто очолював уряд УСРР у 1919-1923 рр.?

1. Антибільшовицький повстанський рух.

Наполегливі спроби більшовиків упродовж 1918-1920 рр. побудувати безтоварну централізовану економіку мали згубні наслідки, але їх маскували війною. В Україні, де воєнні дії тривали майже безперервно з 1914 р., економіка справді істотно постраждала. Але параліч виробництва, що невідворотно насувався, був пов’язаний насамперед зі спробами більшовиків зруйнувати ринковий механізм. Відтак, перемігши у воєнних діях, вони зіткнулись із ще більшою небезпекою для себе — масовим невдоволенням населення.

Селян обурювала продрозкладка та пов’язана з нею заборона торгівлі. Селянський опір часто набував форм партизанського руху. Влада розглядала його як куркульський бандитизм, хоча більшість учасників повстанських загонів були вихідці з бідняцького чи середняцького середовища. Наприкінці 1920— початку 1921 рр. лише у великих повстанських загонах налічувалося понад 100 тис. осіб.

Більшовики жорстоко розправлялись із повстанцями. За непокору запроваджували кругову поруку, коли карали усіх мешканців сіл, і навіть знищували цілі села. Проти бунтівних селян були кинуті найбоєздатніші військові частини. Армію використовували і для реквізиції хліба. Наприкінці 1921 р. владі вдалося нейтралізувати 52 повстанських загони, зокрема Махна, Чорного, Богатиренка, Колесникова, різними способами було виведено з боротьби більше чотирьох сотень отаманів.

Стяг 1-го куреня Холодноярської республіки

Узятий обов’язок годувати працівників націоналізованої промисловості держава виконувала вкрай незадовільно. Робітничий пайок зменшився до 100 грамів хліба на день, котрий до того ж могли отримувати не щодня. Голодуючі робітники вдавалися до різних форм протесту, зокрема «італійських страйків», тобто уповільнення темпів праці на робочому місці. Вперше їх апробували італійські робітники як ефективну форму боротьби. Коли ж страйкарі полишали місце роботи, вимагаючи покращення умов життя і праці, їх позбавляли продуктових пайків. Містяни вимінювали на їжу залишки свого майна, помирали від голоду, епідемій, нещадної експлуатації. Отже, в Україні перед більшовиками постало дві гострі проблеми: утихомирити непокірне селянство і залучити на свій бік містян.

1. Чим завершилися спроби більшовиків побудувати безтоварну централізовану економіку?

2. Як селяни реагували на економічну політику більшовиків?

3. В якому становищі перебували робітники?

2. Масовий голод 1921-1923 рр.

У 1921-1923 рр. на території України був масовий голод. Виникнення цього лиха зумовила низка причин. Ними стали передусім наслідки Першої світової війни, які призвели до економічного послаблення селянських господарств, зменшення врожайності зернових, скорочення посівних площ. Не менш згубною для села була проведена більшовиками аграрна революція. Так, загальний рівень сільського господарства різко погіршився через ліквідацію господарств поміщиків, купців, верхівки заможних селян, котрі мали передову агротехніку і забезпечували основну масу товарних надлишків продовольства. У 1920 р. валовий збір зерна та іншої сільськогосподарської продукції складав лише 38,5% від рівня 1913 р. Поширенню голоду сприяли також несприятливі погодні умови, які спричинили засухи 1921-1922 рр., що охопили південні степові райони У країни, і неврожай. Однак головною його причиною стало пограбування більшовицькою владою селян у ході хлібозаготівель і вивезення хліба з України в промислові центри Росії, а з 1922 р. — й за кордон.

Катастрофічне становище склалося на Катеринославщині, Донеччині, Запоріжжі, Одещині, Миколаївщині, Харківщині. За даними істориків, навесні 1922 р. голодувало близько 10 млн осіб, з-поміж яких 40% — діти. Влада прагнула ізолювати райони, охоплені голодом, від іншої частини України; військові підрозділи перекривали шляхи сполучення між північними та південними губерніями, конфісковували продовольство у тих, хто прагнув провезти його на південь. Використовуючи масовий голод, більшовицьке керівництво намагалося придушити селянський повстанський рух, який був найсильнішим саме в охоплених засухою і голодом губерніях. Утрати від голоду збільшилися внаслідок епідемії холери, яка взимку 1921-1922 рр. поширилася з Поволжя на Україну. До нового врожаю не дожили сотні тисяч селян.

Вимоги про допомогу підрадянській Україні, які лунали від українських емігрантів, та свідчення представників іноземних допомогових місій, котрі працювали в РСФРР і мали інформацію про ситуацію в Україні, змусили владу зняти інформаційну блокаду, яка заперечувала голод. Навесні 1922 р. сюди були допущені міжнародні організації — Американська адміністрація допомоги, фонд Нансена, єврейська організація «Джойнт», відділення Червоного Хреста тощо. їм дозволили годувати обідами у першу чергу жителів міст, адже ті були скупчені, організовані працею на заводах і могли піднятися проти влади. Іноземні організації годували також дітей у притулках. Населенню надавали посильну допомогу українські кооперативні, мистецькі та інші громадські організації. Завдяки цьому в 1922 р. вдалося зменшити смертність серед голодуючих. Проте внаслідок масового голоду 1921-1923 рр. в Україні померло, за різними даними, 500-550 тис. осіб. В умовах голоду почав спадати повстанський рух. За рахунок українського селянства більшовики спромоглися розв’язати проблему постачання продовольства у промислові центри і тим самим втримати владу.

1. Якими були причини голоду 1921-1923 рр.?

2. Визначте області, охоплені голодом. Якою була реакція влади?

3. Які заходи були вжиті для подолання голоду?

Мовою джерела. Наказ Вознесенського повітового продовольчого комітету про покарання заручників на випадок нездачі продподатку від 15 листопада 1921 р.:

«Взяти в кожній волості від 15 до 25 чоловік заручників, коли село відмовляється дати підписку про кругову відповідальність, або ж, давши підписку про виконання продподатку в 48 годин, не виконає, такі села будуть оголошені ворогами влади. Половина заручників має бути засуджена аж до ... вищої міри покарання — розстрілу, після чого буде взято наступну групу. Все зерно, незалежно від продподатку, конфіскується».

1. Дайте як правову, так і моральну оцінку урядовій інструкції.

Мовою джерела. Газета «Селянська правда» (5 березня 1922 р.):

«В Харківській губернії сотні й тисячі селян лежать по холодних хатах і не мають сил піти пошукати їжі. Поруч них і трупи, які нема кому поховати. Від голоду виникають хвороби, з якими медичний персонал безпорадний в боротьбі».

Мовою джерела. Газета «Канадський фермер», стаття Івана Герасимовича «Хто є причиною голоду на Україні?» (22 червня 1922 р.):

«І як довго Україна буде зв’язана з російським (однаково комуністичним, білим чи чорним) царством, як довго московський молох буде смоктати з неї всі живучі соки, так довго для населення сеї найбогатшої молоком і медом країни в Европі не мине постійна небезпека страшної голодової смерти. Тільки суверенна, независима Україна зможе в короткому часі власними силами вилікуватися зі страшних ран, завданих московськими імперіалістами, та бути в будуччині головною житницею Европи».

1. Проаналізуйте уривки зі статей у пресі. Чи є вміщена інформація достовірною?

2. В яких періодичних виданнях наведені дані інформативні, а в яких аналітичні? Чому?

Мовою джерела. Свідчення Островерха Миколи Миколайовича, 1918 р. н., уродженця хутора Замірці Дергачівського району Харківської області:

«Пам’ятаю, ще трирічним хлопчиком у 1921-1922 році, коли був великий неурожай, тоді був голод. Діти і вся сім’я їли те, що наросло, лободу, кропиву, все перемелювали чи перерізали і ліпили коржики, пекли, і дітям мати роздавала...»

1. Що ви уявляєте, читаючи ці спогади? Які емоції вони викликали у вас?

3. Особливості впровадження непу в УСРР.

Більшовики могли утримати владу, лише й надалі застосовуючи терор проти населення. Але репресії мали свої межі. Ситуація вимагала від них зміни економічного курсу. Керівництво партії запропонувало вимушений тимчасовий відступ, який надалі міг би забезпечити можливість для наступу. У березні 1921 р. відбувся X з’їзд РКП(б), який прийняв нову економічну політику (неп). Таку назву запровадили з ініціативи В. Леніна, щоб відрізнити її від попередньої політики «воєнного комунізму».

Неп передбачала часткове повернення до ринкової економіки. Основне її положення стосувалося селян, зокрема продрозкладку замінили продподатком, розмір якого був заздалегідь відомий.

Після його здачі селяни могли розпоряджатися надлишками своєї продукції. Дозволено оренду землі, вільнонайману працю, різні форми кооперації. Скасовано загальну трудову повинність. Відновлено торгівлю, яка замінила притаманний «воєнному комунізмові» товарообмін. У 1922-1924 рр. проведено грошову реформу, яка запроваджувала у грошовий обіг конвертовану валюту — червонець, що дорівнював 10 золотим карбованцям. У промисловості передбачено продаж у приватну власність дрібних і середніх підприємств. Великі підприємства об’єднали у трести і перевели на госпрозрахунок, тобто вони отримали певну самостійність. Проте, відсутність конкуренції з боку підприємств інших форм власності, залежність від державного управлінського апарату, державної монополії на зовнішню торгівлю, яка фактично відрізала трести від світового торгово-економічного простору, перетворили трестівський госпрозрахунок у бліде відображення реальної ринкової економіки. Легалізація приватної ініціативи і зміцнення фінансів привели до появи торговців-оптовиків, власників або орендаторів підприємств, брокерів тощо. Більшовики користувалися їхніми послугами, але досить презирливо називали їх непманами. В. Ленін вказував, що непмани потрібні, щоб знаходити ринкову змичку між містом і селом. Будувати комуністичне суспільство руками комуністів — це дитяча ідея, тому що комуністи — крапля в народному морі. Ця установка вимагала застосування насильства, про яке заявляв лідер більшовиків: «Величезна помилка думати, що неп поклав край теророві. Ми ще повернемося до терору і терору економічного». І вже із середини 1920-х рр. розпочався наступ на непманів. Для них був встановлений одноразовий податок. Згодом у приватних підприємців почали вилучати валюту і коштовності.

Золотий червонець СРСР. 1923 р.

Реалізація непу в УСРР відбувалася суперечливо. 1921 р. ВУЦВК прийняв рішення про заміну продрозкладки продовольчим податком. Проте в Україні вона була відмінена пізніше — у 1922 р., бо влада прагнула «викачати» з українського села якнайбільше продовольства суто силовими методами. Поряд з тим, розмір продподатку в Україні був більшим, ніж в інших республіках, а перехід до непу супроводжувався боротьбою із селянським повстанським рухом. Віддалив нормалізацію ситуації у сільському господарстві також голод 1921-1923 рр. Лише у липні 1922 р. ВУЦВК законодавчо закріпив право приватної власності на майно підприємств. Неп сприйняли не всі як у правлячій партії, так і серед простих громадян, котрі здійснили революцію під гаслами соціальної рівності; відтак майнове розшарування при непі викликало в одних обурення, а в інших — розчарування.

1. Визначте причини, які спонукали більшовиків відійти від курсу «воєнного комунізму».

2. Що передбачала нова економічна політика?

3. Які особливості впровадження непу в УСРР?

Коли в Україні південні губернії охопив голод, ...

у Німеччині Адольф Гітлер очолив Націонал-соціалістичну робітничу партію Німеччини.

Фільм «Україна в 20-х — на поч. 30-х рр. Воєнний комунізм. НЕП» (укр.). ЗНО з історії України»: https://www.youtube.com/watch?v=qup6n3pA3VA

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 1921-1923 рр. — масовий голод на території України;

- березень 1921 р. — X з’їздом РКП(б) прийнято нову економічну політику (неп);

- 27 березня 1921 р. — ВУЦВК утвердив рішення про заміну продрозкладки продподатком; вступило в силу восени 1922 р.

2. Поясніть значення понять: неп, продподаток, червонець.

3. Складіть історичну довідку: «Причини, масштаби, наслідки голоду 1921-1923 рр.».

4. «Нова економічна політика — це розв’язання проблеми економічними чи директивними методами?» Висловіть аргументовані судження.