Підручник з Історії України. 10 клас. Бурнейко - Нова програма

§ 20. Радянсько-польська війна. Наслідки українського визвольного руху.

• Поясніть значення терміна «отаманщина».

• Хто очолював білогвардійські війська у 1919 р.?

• Коли відбувся Перший Зимовий похід військ УНР?

1. Варшавська угода. Війна союзницьких українсько-польських військ проти більшовиків у 1920 р.

На події в Україні, як і у попередньому 1919 р., значно впливали зовнішні чинники. Намагаючись відновити УНР, С. Петлюра вважав тепер стратегічним союзником Польщу. Переговори про спільні дії проти більшовиків завершилися підписанням 21 квітня 1920 р. Варшавської угоди. Згідно з нею, польський уряд визнав незалежність УНР та Директорію УНР на чолі зі С. Петлюрою верховною владою в УНР. В обмін на це Польща отримала Східну Галичину, Західну Волинь, Холмщину, Підляшшя, Полісся. Обидві сторони взаємно зобов’язалися не укладати міжнародних угод, небажаних для будь-якої з них. Аграрне питання мали вирішити

Установчі збори, до скликання яких українська сторона зобов’язалася забезпечити права польських землевласників. Спільні дії проти більшовиків передбачала воєнна конвенція, причому збройні сили УНР підпорядкували польському командуванню. Український політикум сприйняв Варшавську угоду переважно негативно. Галичани вважали її зрадницькою, позаяк поляки отримували контроль над західноукраїнськими землями, а конференція українських есерів на чолі з М. Грушевським у Празі назвала її незаконною. В УНР угода спричинила урядову кризу. Однак С. Петлюра був упевнений, що цей ситуативний договір — єдино можливий у протидії більшовикам.

Симон Петлюра та Юзеф Пілсудський приймають спільний парад. 1920 р.

25 квітня 1920 р. розпочався наступ об’єднаних українсько-польських військ на Правобережну Україну, під час якого вже 7 травня вони оволоділи Києвом. Червона армія відступала майже без бою. Однак вона зберегла обороноздатність і закріпилася на південь та схід від Києва. Під час наступу польські війська поводилися брутально, як завойовники, не зважаючи на своїх союзників. Реквізиції, пограбування населення, знущання, терор — усе це нагадувало колишні, здавалося б, тепер такі далекі часи. Сподівання С. Петлюри на антибільшовицьке повстання селян не виправдалися. Втомлені майже безперервними змінами політичних режимів, вони проявляли апатію до будь-якої влади і були вкрай незадоволені діями окупантів. Невдовзі співвідношення сил у цій війні склалося на користь більшовиків, які розпочали наступ силами Південно-Західного і Західного фронтів. 12 червня 1920 р. польські війська залишили Київ. Посередниками у війні, на прохання Ю. Пілсудського, виступили країни Антанти. Міністр закордонних справ Великої Британії лорд Джордж Керзон запропонував більшовикам зупинитися за 50 км від східного кордону Польщі, затвердженого на Паризькій мирній конференції. Згідно з лінією Керзона, за Польщею залишалися етнічні українські землі: Лемківщина, Підляшшя, Посяння, Холмщина. Однак російська сторона відкинула ці пропозиції і продовжила наступ. У битві під м. Замостя, у серпні 1920 р., більшовикам успішно протидіяли збройні сили УНР під командуванням Марка Безручка. Не змогли взяти більшовики і Варшави. Перед загрозою окупації поляки провели додаткові мобілізації та, отримавши допомогу від Франції, завдали Червоній армії нищівної поразки і відкинули її за річку Буг.

Знесилені війною, обидві сторони розпочали переговори про мир. Представників УНР до переговорів не допустили. 12 жовтня 1920 р. польський і російський уряди уклали перемир’я, а згодом Ризький мирний договір, підписаний делегаціями Польщі та РСФРР і УСРР 18 березня 1921 р. Згідно з його умовами, Польща визнала УСРР. До неї відходили Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь і Західне Полісся. Інша частина Правобережної України залишалася за УСРР.

1. Коли, з якою метою була підписана Варшавська угода? Охарактеризуйте її зміст.

2. Чим завершився спільний похід польсько-українських військ? Що визначило його долю?

3. Визначте умови Ризького мирного договору.

2. Розгром збройних сил Півдня Росії.

У розпал польсько-більшовицької війни із Криму на материкову частину України почали наступати білогвардійські війська під командуванням барона Петра Врангеля. Він, вважаючи себе правонаступником А. Денікіна, створив уряд Півдня Росії і реорганізував збройні сили. Першочерговим завданням П. Врангель визначив захоплення Донбасу, а кінцевим, як і усі його попередники, — реставрацію «єдиної і неділимої Росії».

Наступ білогвардійців, що розпочався у червні 1920 р., початково мав успіх. Проте більшовицькому командуванню вдалося зупинити війська П. Врангеля на лінії Херсон—Нікополь—Бердянськ. Для боротьби із ними більшовики утворили Південний фронт на чолі із Михайлом Фрунзе і уклали союз із махновцями, обіцяючи їм після завершення війни автономію Гуляйпільському повіту, безперешкодне пропагування анархістських ідей, допомогу боєприпасами і спорядженням. Наступ більшовиків на Каховському плацдармі змусив війська П. Врангеля відступити. Під загрозою оточення більшість із них перейшла у Крим, частина потрапила у полон. Однак більшовики не змогли з ходу взяти Крим. їм перешкодив Турецький вал: штучні укріплення на всю довжину Перекопського перешийка (11 км). 7 листопада 1920 р. розпочався кровопролитний штурм Перекопа, в ході якого Червона армія прорвала оборону білогвардійців та увірвалася в Крим. П. Врангель після цього опору не чинив, але капітулювати відмовився. Рештки його армії морем евакуювали до Туреччини. За кілька днів на цивільних та військових суднах, головно французьких, виїхало в еміграцію майже 150 тис. осіб. Доля більшості тих, хто залишився, склалася трагічно. Офіцерів, котрі припинили опір самостійно або повірили більшовицькій владі, що обіцяла амністію, знищили усіх. Серед страчених були представники різних соціопрофесійних груп населення: військові спеціалісти, заможні біженці з Росії, лікарі, учителі, журналісти тощо. «Червоний терор» у Криму тривав більше тижня. Кількість людей, яких знищили більшовики, за даними історичних джерел, — приблизно 50 тис. осіб, хоча називають і цифру 150 тис. осіб. Проте цифри — це суха статистика. Тим часом за кожною з них — загублене людське життя.

Після розгрому військ П. Врангеля більшовики взялися за своїх недавніх союзників — махновців., яких тепер вважали «ворогами радянської республіки і революції». Вони намагалися обеззброїти їх, розуміючи, що цілком боєздатна Революційна повстанська армія Н. Махна буде тепер уже загрозою для більшовицької влади. За наказом М. Фрунзе, частину махновської армії більшовицькі дивізії оточили поблизу Євпаторії. Однак знищити повстанців не вдалося. Вони прорвали кільце, вийшли на материк і об’єдналися з основними силами. На їхній розгром було кинуто більшість військ

Південного фронту, які значно перевищували збройні сили Н. Махна. Проте, застосовуючи партизанську тактику боротьби, махновці зуміли опиратися більшовикам аж до осені 1921 р. Проте репресії та загроза голоду спричинили поступове спадання повстанського руху. Відтак у серпні 1921 р. Н. Махно із невеликою групою прибічників перейшов кордон із Румунією.

1. Які завдання намагався реалізувати уряд Півдня Росії?

2. Назвіть союзників більшовиків.

3. Чим завершилося протистояння між більшовиками і білогвардійцями?

3. Другий Зимовий похід. Поразка та наслідки українського визвольного руху.

Меморіал пам’яті, присвячений загиблим героям Другого Зимового походу у с. Базар Житомирської обл.

Останнім етапом воєнних дій в Україні стали бої на великій території між річками Збруч, Дністер та Південний Буг. Залишившись без союзників, Армія УНР утворила спільний антибільшовицький фронт із колишніми противниками — білогвардійцями. їм вдалося увійти до м. Проскурів (нині Хмельницький).

Однак більшовики перехопили ініціативу, і у листопаді 1920 р. українські збройні сили перейшли кордон з Польщею, де були інтерновані польським урядом. До Польщі виїхав також уряд Директорії, оголосивши про припинення її діяльності.

Частина бійців, які опинилися на польській території, утворили повстанську армію під орудою Юрія Тютюнника і продовжили боротьбу. У листопаді 1921 р. відбувся Другий Зимовий похід військ УНР на Правобережну Україну з метою повалення більшовицької влади. Однак біля містечка Базар на Житомирщині ці загони оточили і розгромили більшовики. Із оточення вирвалася лише невелика частина вояків на чолі з Ю. Тютюнником, які знову перейшли до Польщі. Другим Зимовим походом закінчилися національно-визвольні змагання українців, метою яких було утворення незалежної Української держави. В результаті поразки військ УНР Україна була окупована більшовицькою Росією, яка фактично встановила колоніальний режим у формі УСРР.

Отже, боротьба за збереження Української держави вилилась у кровопролитну війну 1918-1921 рр. Попри зусилля різних політичних сил, у цій боротьбі не вдалося відстояти незалежність. Українські землі були розділені між чотирма країнами — більшовицькою Росією, Польщею, Румунією, Чехословаччиною. На такі наслідки вплинули як внутрішні, так і зовнішні чинники. Визначальним внутрішнім фактором стала неготовність суспільства до ідей незалежності, роз’єднаність політичних сил, які не зуміли виробити спільну програму дій, недостатнє усвідомлення ними необхідності створення боєздатної армії. Водночас спроба самоутвердження України, державне будівництво відбувалося в умовах нескінченних воєн (досить сказати, що лише у Києві влада переходила із рук у руки 14 разів). Не сприяли утворенню Української держави і зовнішні обставини. Україна перебувала у ворожому оточенні, не маючи на міжнародній арені жодного союзника, котрий би підтримав її національні змагання. Зокрема, національні сили не змогли заручитися допомогою країн Антанти — переможців Великої війни. Не досягай мети і ситуативні союзи, що укладали українські національні уряди з іноземними країнами задля збереження Української держави. Українській революції не вдалося утримати свою окремішність. Вона була втягнута у вир російських подій. Державну незалежність відмовилися визнати білогвардійці, котрі прагнули реставрації «єдиної і неділимої Росії». Агресивною була політика більшовиків, які у підсумку окупували Україну. Однак, говорячи про причини поразки, варто погодитися із думкою українського історика Івана Лисяка-Рудницького, що «було б помилкою говорити про абсолютну поразку української революції. Вона не досягла своєї остаточної мети, але внутрішньо переродила суспільство України...» і що «...немає сорому в тому, щоб бути переможеним у боротьбі за свободу. Навпаки, така поразка може стати джерелом духовної обнови, що з нього черпатимуть силу наступні покоління, продовжувачі тієї боротьби на наступному етапі».

1. Що спричинило припинення діяльності уряду Директорії?

2. Коли відбувся Другий Зимовий похід військ УНР? Чим він завершився?

3. Чому Українська держава втратила в 1920 р. суверенітет?

Коли в Україні білогвардійські війська на чолі з П. Врангелем почали наступ на материкову частину України, ...

у Франції між державами Антанти та Угорщиною було підписано Тріанонський договір.

Фільм «Рейд у безсмертя»: https://www.youtube.com/watch?v=RsQNCX7Z_OE

Владислав Верстюк. Ризький мирний договір 1921 р. і завершення боротьби за Українську Народну Республіку: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/40672/14- Verstyuk.pdf?sequence=1

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 21 квітня 1920 р. — підписано Варшавську угоду між УНР та Польщею;

- 25 квітня 1920 р. — початок наступу українсько-польських військ на Правобережну Україну;

- червень 1920 р. — початок наступу білогвардійських військ на чолі з П. Врангелем:

- 18 березня 1921 р. — підписано Ризький мирний договір між Польщею та РСФРР і УСРР;

- листопад 1921 р. — відбувся Другий Зимовий похід військ УНР.

2. Поясніть значення понять: Варшавська угода, Ризький договір.

3. Порівняйте Варшавський та Ризький договори, заповнивши таблицю:

Назва угоди

Рік підписання

Сторони-підписанти

Зміст договору

Наслідки

Варшавський договір

Ризький договір

4. Визначте здобутки українського визвольного руху та причини його поразки.