Підручник з Історії України. 10 клас. Бурнейко - Нова програма

Розділ I. Україна у роки Першої світової війни

§ 2. Перша світова війна: плани та очікування.

• Які військово-політичні блоки існували у Європі перед 1914 р.?

• У складі яких держав перебували українські землі на початку XX ст.?

• Які політичні партії діяли в українських землях напередодні 1914 р.?

1. Україна в геополітичних планах Росії, Австро-Угорщини та Німеччини.

1 серпня 1914 р. розпочалася Перша світова війна, яку сучасники назвали Великою війною. До неї світ наближався поступово. Міжнародні відносини наприкінці ХІХ - початку XX ст. визначалися двома тенденціями: з одного боку, зростала співпраця країн з метою ефективного використання світових ресурсів; з іншого — відбувалася подальша відокремленість кожної з них задля задоволення власних потреб. У процесі суперництва за розподіл світу оформилися два військово-політичних блоки держав — Троїстий союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія, який уже в ході війни видозмінився на Четверний (Італія перейшла на бік Антанти, її змінили Болгарія і Туреччина) й Антанта, до якої увійшли Велика Британія, Франція та Росія.

Серед основних суперечностей, що породили напругу і конфлікти, були стосунки між Росією й Австро-Угорщиною та Росією й Німеччиною. Через своє геополітичне становище Україна неминуче потрапляла до сфери першочергових інтересів воюючих коаліцій, ставала одним із неодмінних об’єктів обопільних розрахунків, а відтак — «українське питання» — одним з епіцентрів майбутнього військового протиборства. Його сутність у міжнародних відносинах напередодні Першої світової війни визначалася кількома чинниками, зокрема територіальною розчленованістю українських земель, відсутністю власної держави, незадовільним економічним і культурно-національним становищем населення.

На момент початку війни українські землі залишалися поділеними між двома найбільшими тогочасними імперіями — Російською та Австро-Угорською, які не приховували своїх давніх намірів — територіального розширення за рахунок українських земель. Росія претендувала на Східну Галичину, Буковину і Закарпаття, вважаючи їх «ісконно» (споконвічно) російськими землями. Австро-Угорщина і гадки не допускала, щоби втратити ці території, претендуючи ще й на Волинь та Поділля. У сферу впливів Німеччини потрапила вся Україна, особливо економічно розвинені Південь та Схід. Україна розглядалася всіма імперіями також як потенційна колонія, звідки можна було б вивозити сільськогосподарські продукти та сировину. В німецьких колах побутували й думки, хоча і малопоширені, щодо створення самостійної Української держави як чинника послаблення Росії та перешкоди для її безпосереднього впливу на Європу. Це бажання об’єктивно співпадало із головною метою українського національно-визвольного руху.

1. З якою метою утворилися Троїстий союз й Антанта? Які держави входили до цих блоків?

2. Які чинники визначали зміст «українського питання» напередодні Великої війни?

3. Які плани щодо українських земель мали Росія, Австро-Угорщина та Німеччина?

2. Ставлення до війни населення і політичних сил Наддніпрянщини.

Уже першого дня війни — 1 серпня 1914 р. — державний кордон між Росією й Австро-Угорщиною та Німеччиною перетворився на лінію фронту. А розкраяна навпіл Україна мала стати не просто одним із плацдармів кровопролитних, спустошливих, братовбивчих для українців боїв, а й місцем, де реалізовували стратегічні вектори світового конфлікту. І так уже судилося долею, що втілювали їх також за участю українців, які воювали в російській (понад 4 млн осіб) й австрійській (близько 700 тис. осіб) арміях. Із початком війни українству потрібно було визначитися щодо свого ставлення до неї. Об’єктивні умови штовхали політичну еліту як Наддніпрянщини, так і західноукраїнських земель до різних таборів.

Більшість діячів політичних партій Наддніпрянщини, відображаючи настрої значної частини населення, висловилися за підтримку воєнних зусиль російського уряду. Лідер українських соціал-демократів Симон Петлюра опублікував у журналі «Украинская жизнь» («Українське життя») статтю, в якій закликав народи імперії виконати свій громадянський обов’язок. Такої ж думки дотримувалася редакція газети «Рада», переконуючи українців захистити від ворогів Російську державу. Заклик до відокремлення був би сприйнятий як зрада національних інтересів Росії, і за цим би слідували поліцейські репресії. З дещо інших причин проросійські настрої панували серед галицьких москвофілів. Вони з початком війни утворили у Києві Карпато-російський визвольний комітет і надалі вважали Росію захисником інтересів західних українців та закликали їх не опиратися наступаючим російським військам. Товариство українських поступовців (ТУП) дотримувалося нейтральної позиції. Із тактичних міркувань вони підтримували російську військову силу, стратегічно орієнтуючись на інтереси власного народу, а не на російські чи австрійські. Дехто із членів ТУП, як Є. Чикаленко, стояв на «пораженських» позиціях.

Більшість політиків Наддніпрянщини все ж таки сподівалися, що російський уряд після переможного завершення війни надасть Україні автономію. Проте на це ніщо не вказувало. З початком війни влада закривала українські газети, журнали, видавництва, товариства «Просвіта». М. Грушевського заарештували у Києві як «австрійського шпигуна» і ув’язнили у Лук’янівській тюрмі з майбутнім засланням до Сибіру. Однак завдяки клопотанню Російської академії наук він був відправлений ближче — до Симбірська. Згодом учений добився переведення до університетського центру — Казані, а у 1916 р. — до Москви. Історик увесь час перебував під наглядом поліції. Йому заборонили обіймати будь-яку посаду і вести публічну громадську діяльність.

1. Чому Перша світова війна стала братовбивчою для українців?

2. Яку позицію щодо війни зайняли українські політичні сили, які діяли в Наддніпрянщині?

3. Як війна вплинула на ставлення російського уряду до українського національного руху?

Мовою джерела. Лідер УСДРП Симон Петлюра. «Війна і українці»:

«...Українці не піддадуться провокаційним впливам і виконають свій обов’язок громадян Росії ... Якщо ... народи Росії виконають свої обов’язки до неї, то у свідомості суспільства і його керівних кіл повинна просякти думка про надання цим народам і відповідних прав...»

1. Як сформулював очікування українців С. Петлюра?

Мовою джерела. Євген Чикаленко про політичні засади діяльності ТУП у роки війни:

«Ми, українці, з початку війни зайняли нейтральне становище ..., а тепер постановили виступити рішучо проти війни, бо вона тільки знищить наш край, як уже знищила Галичину та частину Волині ... Німці нам не страшні; ... [росіяни] страшніші, але не через те, що вони нас обрусять; коли не обрусили нас за 250 років, то не зможуть обрусити й далі. Вони страшні нам своєю некультурністю: під московським пануванням наш народ не розвинувся, а понизився культурно, навіть став менше грамотним, як про це свідчить «Румянцевская опись», з якої видно, що в 18 столітті на Україні було більше шкіл, як при заведенні земств, в 19 столітті».

Київ, вул. Хрещатик (початок XX ст.)

1. Порівняйте, як обґрунтували власну позицію С. Петлюра та Є. Чикаленко.

3. Національний рух на західноукраїнських землях.

Серед українського населення західноукраїнських земель також не було єдності у ставленні до війни. З серпня 1914 р. українські політичні партії Галичини утворили у Львові міжпартійне об’єднання — Головну українську раду (ГУР). її очолив відомий діяч українського національного руху Кость Левицький. У «Маніфесті» ГУР заявила про підтримку Австро-Угорщини, вважаючи, що державний устрій цієї країни давав кращі можливості, ніж Росії на здобуття українцями автономії.

3 ініціативи ГУР було створено національне військове формування — Легіон Українських січових стрільців (скорочено усусів), котрий розглядали як зародок майбутньої української армії. Очолив його директор гімназії у Рогатині Михайло Галущинський. До січових стрільців вступала здебільшого молодь — члени організацій «Січ», «Сокіл», «Пласт», переконана, що воює за незалежну Українську державу. Проте, незважаючи на значну кількість зголошених стати усусами, влада обмежила їхню чисельність, жорстко контролюючи тим самим український національний рух.

4 серпня 1914 р. емігранти із Наддніпрянщини Андрій Жук, Дмитро Донцов, Володимир Дорошенко, Маркіян Меленевський, Олександр Скоропис-Йолтуховський утворили у Львові Союз визволення України (СВУ) як позапартійне об’єднання. СВУ виступав за перемогу у війні Центральних держав. Програма СВУ, вміщена у документі «Наша платформа», передбачала створення Української держави у формі конституційної монархії з демократичним політичним устроєм. Українським монархом проектувався один із представників династії Габсбургів, зокрема 18-річний Вільгельм фон Габсбург-Лотарінген (Василь Вишиваний), який прихильно ставився до українців. Члени СВУ в низці публікацій намагалися донести до Західної Європи ідею про необхідність утворення Української держави як «захисного валу» від зазіхань Російської імперії. Водночас вони розглядали можливість належності до Австро-Угорщини частини українських етнічних територій за умови надання їм автономного статусу.

1. Де, коли і з якою метою було створено ГУР? Хто її очолив?

2. Назвіть мотиви утворення Легіону Українських січових стрільців.

3. Хто заснував СВУ?

Сотник УСС (Д. Вітовський)

Львів, пл. Галицька (початок XX ст.)

Мовою джерела. Із програмного документа ГУР «Маніфест»:

«Ненаситність царської імперії загрожує також нашому національному життю... Нехай українське громадянство віддасть усі свої матеріальні й моральні сили на те, щоб історичний ворог України був розбитий! Нехай на руїнах царської імперії зійде сонце визволеної України!»

1. Порівняйте позицію ГУР та позицію С. Петлюри (с. 15). Чи є у них спільні стратегічні завдання? Сформулюйте своє ставлення до цих програм.

Дмитро Донцов (1883-1973)

Народився в м. Мелітополь (нині Запорізька обл.) у сім’ї торговця сільськогосподарськими машинами.

Освіта: правничий факультет Петербурзького університету.

За участь у революції 1905-1907 рр. був заарештований. Із 1908 р. жив у Львові, де займався журналістикою. 4 серпня 1914 р. став співзасновником і одним із лідерів СВУ. Після вступу 1914 р. російських військ у Галичину переїхав до Відня. Згодом в уряді гетьмана Павла Скоропадського очолив бюро преси при міністерстві внутрішніх справ. У 1919 р. приєднався до Директорії УHP. Виконував дипломатичні місії у Відні і Швейцарії. У праці «Націоналізм» окреслив доктрину інтегрального націоналізму, що передбачала побудову незалежної національної держави і мала вагомий вплив на український визвольний рух у міжвоєнний період та під час Другої світової війни.

«України, якої прагнемо, ще нема, але ми можемо створити її в нашій душі»

Мовою джерела. Із програмного документа СВУ «Наша платформа»:

«Українці розуміють, що у війні сій [йдеться про] те, чи в результаті війни український П’ємонт в Австрії буде знищений, чи українське життя розцвіте по той бік Збруча, за Дніпро і над Чорне море, і тому [українці] не можуть зоставатися німими свідками. Об’єктивна історична конечність вимагає, аби між Західною Європою і Московщиною повстала самостійна українська держава. Потрібне се для досягнення європейської рівноваги, є це в інтересі народів ... в обох цісарствах, а для українського народу було б се здійсненням вікових [мрій].

1. Як члени СВУ планували використати геополітику для досягнення українських національних цілей?

Мовою джерела. Із програмного документа СВУ «Наша платформа»:

«Формою правління самостійної української держави має бути конституційна монархія, з демократичним внутрішнім устроєм політичним: однопалатною системою законодавства, громадянськими, мовними і релігійними свободами для всіх національностей і віросповідань, з самостійною українською церквою. На випадок прилучення до Австрії більшої чи меншої українсько-російської території буде Союз обстоювати за створенням з усіх земель, заселеним українським народом в Австрії, осібного автономного краю».

1. Які положення документа свідчать про прагнення створити державу із демократичним устроєм?

Мовою джерела. З політичної програми Загальної української ради (утвореної 1915 р. у Відні на основі ГУР та СВУ):

«...український народ, ... в війні поніс найбільші жертви, ... тепер, коли українська країна є охоронним валом для Австрії; тепер український народ ... домагається в межах Австро-Угорщини територіально-національної автономії, з’єднання українських областей в одну автономну, на основах свободи і демократії збудовану територію...»

1. Чим аргументувала ЗУР вимогу створення української автономії у складі Австро-Угорщини?

Тема практичної роботи: «Українські політичні організації й середовища в Російській і Австро-Угорській імперіях: порівняльний аналіз стратегії здобуття української державності.»

Опрацюйте цитати з писемних джерел, що є у параграфі. Дайте письмові відповіді на запитання: 1) які політичні організації/партії планували «заслужити» для України волю/автономію і в який спосіб?; 2) які політичні організації/партії планували здобути для України волю/автономію і в який спосіб?

Коли в Україні у Львові було створено Головну українську раду, ...

в Бельгію вторглися німецькі війська, що спонукало Велику Британію оголосити війну Німеччині.

С. В. Петлюра. Війна і українці: http://symonpetlura.ucoz.ua/publ/vijna_i_ukrajinci/2-1-0-36

Програмові документи СВУ «Наша платформам, ГУР «Маніфест» (див. розділ VII): https://history.vn.ua/book/xrestomatia/

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 1 серпня 1914 р. — розпочалася Перша світова війна (Велика війна);

- 3 серпня 1914 р. —утворення у Львові Головної української ради (ГУР);

- 4 серпня 1914 р. —утворення у Львові Союзу визволення України (СВУ);

- серпень 1914 р. — утворення легіону Українських січових стрільців.

2. Поясніть значення понять: СВУ, ГУР, Карпато-російський визвольний комітет, Легіон Українських січових стрільців, національне військове формування.

3. У зошиті заповніть таблицю: «Національний рух на західноукраїнських землях»

Назва організації, рік створення

Лідери

Програмні документи

Намічені цілі

4. Порівняйте різні позиції українців щодо участі у Першій світовій війні. Підготуйте повідомлення «Причини розходження українських політичних сил у ставленні до війни».