Підручник з Історії України. 10 клас. Бурнейко - Нова програма

§ 14. Директорія УНР.

• Коли відбулася перша війна УНР з більшовицькою Росією?

• Коли утворилася Директорія? Хто входив до її складу?

• Чому гетьмана Павла Скоропадського не підтримувало селянство?

1. Політична програма Директорії.

Після вступу до Києва повстанських військ, 19 грудня 1918 р. до столиці урочисто в’їхала Директорія. У програмному документі —

Декларації, яку вона оприлюднила, — було проголошено відновлення Української Народної Республіки. Призначений уряд —

Рада Народних Міністрів на чолі з Володимиром Чехівським. Директорія представляла в українському політикумі прихильників соціалістичного спрямування, котрі опиралися насамперед на селянство.

Важливу роль у формуванні її програми відігравав В. Винниченко, який належав до лівого крила УСДРП. Такої ж орієнтації дотримувався й очільник уряду В. Чехівський. С. Петлюра, будучи одним із впливових членів Директорії, зосередився головно на формуванні армії і суттєво не впливав на вироблення політичного курсу.

Для усталення влади Директорія ініціювала скликання 23 січня 1919 р. Трудового конгресу за участю 400 делегатів, зокрема 36 із Західної України. Трудовий конгрес, який обирали без «поміщиків і капіталістів», було проголошено вищим законодавчим органом влади. На місцях влада мала належати трудовим радам селян, робітників і трудової інтелігенції. Прагнучи позбавити промислову й аграрну буржуазію виборчих прав, Директорія намагалася встановити в Україні національний варіант радянської влади, тим самим протидіяти спробам більшовиків відновити владу рад робітничих і солдатських депутатів. Проте такий політичний курс Директорії не враховував інтересів різних соціальних груп, що надалі посилило напругу і дестабілізацію ситуації у суспільстві.

Нова влада скасувала гетьманське законодавство та відновила дію законів УНР. Було звільнено всіх призначених за Гетьманату чиновників. Запроваджено державний контроль над виробництвом і розподілом продукції. Відновлено 8-годинний робочий день, права на колективні договори, страйки, професійні спілки, заявлено про запровадження демократичних свобод.

1. Як називався уряд у відновленій УНР? Хто його очолював?

2. Задля чого Директорія намагалася встановити національний варіант радянської влади?

3. Які заходи здійснила Директорія в перші місяці перебування при владі?

Мовою джерела. З декларації Директорії УНР:

«... Директорія Української Народної Республіки оголосила: всі дрібні селянські господарства і всі трудові господарства залишаються в користуванні попередніх їх власників ..., а решта земель переходить у користування безземельних і малоземельних селян ... Відновлено восьмигодинний робочий день ... право страйків, а також усю повноту прав робітничих фабричних комітетів ... Влада в Українській Народній Республіці повинна належати лише класам працюючим — робітництву й селянству...»

Проголошення Декларації Директорії на Софійському майдані. 1918 р.

1. На які соціальні групи опиралася Директорія? Чому?

2. Внутрішня політика Директорії.

Попри задекларовані принципи, Директорії не вдалося налагодити управління економікою. Промисловість переживала не кращі часи. Скоротили виробництво більшість галузей, а залізнорудна і марганцева промисловості майже не випускали продукції, зростала нестача паливно-енергетичних матеріалів. Істотно зменшилося виробництво цукру. В такій ситуації перебували й інші галузі харчової промисловості. Усе це негативно відбивалося на становищі населення, особливо міського.

Головним питанням нової влади, як і попередніх політичних режимів, залишалось аграрне. Селяни, котрі підтримали Директорію, сподівалися, що вона вирішить земельне питання на їхню користь. Водночас, формуючи програму аграрних перетворень, Директорія змушена була враховувати демагогічну пропаганду більшовиків, яка мала відгук серед селян. Аграрні закони, ухвалені нею, були компромісними. Скасовано приватну власність на землю, її передали земельним управам у приватно-трудове користування, із наступним розподілом між селянами. Ці ж управи встановлювали терміни землекористування. Однак селяни часто відмовлялися відновлювати їхню діяльність, висловлювали невдоволення особовим складом земельних управ. Водночас не підлягали конфіскації землі заможних селян, промислових підприємств, цукрових заводів, іноземних власників.

Проте, як і за доби УЦР, така реформа не змогла примирити селянську бідноту та великих землевласників. Селяни вважали, що їх укотре обдурили, відтак самочинно вирішували аграрне питання силою. Замість трудових рад на місцях утворювалися селянські загони, які очолювали отамани, котрі перестали коритися Директорії, часто діючи на свій розсуд. В атмосфері зростаючої анархії розпочалися єврейські погроми. їх посилювали наявні в суспільстві ще з імперських часів антиєврейські настрої і значний відсоток євреїв серед більшовиків, політика яких викликала незадоволення населення. Долучалися до погромів також отамани. Незважаючи на всі зусилля, Директорії так і не вдалося їх зупинити. Великі землевласники і буржуазія також виявляли невдоволення політикою Директорії, позаяк їхні інтереси ігнорували. Відтак, балансуючи між економічною доцільністю та популізмом, між реаліями життя та ідеологічними догмами соціалістів, Директорія втратила час і не домоглася бажаних результатів.

1. Стисло охарактеризуйте становище в економіці.

2. Яке питання було для нової влади пріоритетним? Як його вирішували?

3. До чого призвела аграрна політика Директорії?

Мовою джерела. Телеграма зі зверненням С. Петлюри до козаків:

«По деяких місцях України окремими групами козаків вчинялися насильства над євреями. За перевіреними відомостями, козаків вербували провокатори гетьманці, добровольці й ті, хто називав себе «большевіками». Вони робили це, щоб осоромити Українську республіканську армію, внести в край безладдя та безчинство і такими способами вернути старе панування поміщиків і буржуазії...»

1. Хто, на думку С. Петлюри, здійснював єврейські погроми?

2. Знайдіть підтвердження чи спростування цієї версії у п. 2 параграфа.

3. Зовнішня політика.

Складною залишалась і зовнішньополітична ситуація, в якій опинилась УНР. Директорія зуміла досягти розширення міжнародних зв’язків УНР, яку визнали Угорщина, Чехословаччина, Голландія та інші країни. Проте важче було порозумітись із державами, що могли вплинути на існування УНР, зокрема більшовицькою Росією, Великою Британією, Францією. До того лідери УНР не мали консенсусу щодо зовнішньополітичних орієнтирів. Більшість на чолі з В. Винниченком виступала за союз із більшовицькою Росією проти Антанти. Натомість прихильники С. Петлюри наполягали на союзі з країнами Антанти, спрямованому проти більшовиків.

Анулювавши Берестейський (Брестський) договір, більшовицька Росія розпочала наступ на територію УНР. Переговори про мир, що відбувалися у грудні 1918 р. між Директорією УНР та РНК РСФРР, виявилися малопродуктивними, позаяк більшовицьке керівництво лицемірно заявило, що ніяких регулярних російських військ в Україні немає, воєнні дії тривають між арміями Директорії і радянського уряду України. 16 січня 1919 р. УНР оголосила війну більшовицькій Росії. Проте військові дії вела вкрай невдало. 5 лютого 1919 р. Директорія залишила Київ, до якого вдруге увійшли більшовики, і переїхала до Вінниці. Весною 1919 р. більшовики встановили контроль майже над усією Правобережною Україною. Реформувавши армію та зміцнивши дисципліну, Директорія у травні 1919 р. змогла зупинити більшовицький наступ на лінії Старокостянтинів-Проскурів (нині Хмельницький)-Кам’янець-Подільськ. Однак перехопити ініціативу вона так і не спромоглася. Військо Директорії відчувало нестачу озброєння та матеріальних ресурсів.

5 лютого 1919 р. більшовицькі війська увійшли до Києва

Прагнучи знайти союзників у протидії більшовицькій агресії, Директорія розпочала переговори з країнами Антанти. У листопаді 1918 р. англо-французькі війська висадилися на півдні України, намагаючись взяти під контроль українські землі, які, за умовами Комп’єнського перемир’я, залишили німецькі війська. Збройні сили Антанти, просуваючись углиб української території, зупинилися на лінії Тирасполь-Вознесенськ-Олешки. Загальна чисельність антантівських військ у Криму і материковій частині України становила 60 тис. осіб. На їхню підтримку сподівалася Директорія, ведучи в Одесі переговори із французьким командуванням. Проте Франція орієнтувалася на білогвардійську Росію, відновлену Польщу, а УНР намагалася використати для боротьби з більшовиками. До того ж керівників УНР вони вважали соціалістами і вимагали їхнього усунення від управління державою. Для продовження переговорів на початку 1919 р. відбулася реорганізація Директорії: В. Винниченко і В. Чехівський оголосили про відставку, уряд очолив Сергій Остапенко, а Директорію — Симон Петлюра. Однак досягнуту угоду про спільні дії проти більшовиків реалізувати не вдалося. Наприкінці весни 1919 р. під контролем Директорії залишилася тільки смужка української території у районі Надзбруччя. Її поразку зумовили низка факторів. По-перше, у розбудові держави Директорія, як і УЦР, опиралася насамперед на інтелігенцію і селянство, не залучивши до співпраці підприємців, великих землевласників, військову еліту. По-друге, перебудовуючи

владні структури Гетьманату, вона не знайшла їм адекватної заміни. По-третє, більшість проголошених економічних реформ виявилися декларативними, оскільки Директорія не виробила механізму їхнього впровадження, особливо в аграрному питанні. Відтак революційність стихійних селянських формувань, які усунули від влади Гетьманат, швидко почала перетворюватися на руйнівну для Директорії анархію. По-четверте, несприятливо позначилися на перебігу подій в УНР і зовнішні чинники — війна з більшовицькою Росією та невдалі переговори із країнами Антанти.

1. Якими були зовнішньополітичні орієнтири керівників Директорії?

2. Коли та чому почалася друга війна УНР з більшовицькою Росією?

3. Стисло охарактеризуйте відносини Директорії із країнами Антанти.

Симон Петлюра (1879-1926)

Народився в передмісті Полтави.

Освіта: Полтавська духовна семінарія.

Брав участь у діяльності РУП, УСДРП. У роки Першої світової війни працював у Земському союзі. Написав працю «Війна і українці», в якій закликав українців підтримувати Росію у війні. Входив до УЦР. У Генеральному секретаріаті відповідав за військову справу. Під час Гетьманату виступав за обмеження прав великих землевласників. Член Директорії, брав участь в антигетьманському повстанні. Від листопада 1918 р. — Керівний Отаман армії УНР. На початку лютого 1919 р. став Головою Директорії. Ініціатор підписання Варшавської угоди між Польською Республікою та УНР про спільні дії проти більшовиків. Після поразки українських військ опинився в еміграції. З 1920 до 1923 рр. керував урядом УНР в еміграції (екзилі). В 1926 р. С. Петлюру вбив у Парижі С. Шварцбард, агент радянської політичної спецслужби.

Із Декларації Директорії УНР: http://uahistory.info/2012/08/14/z_deklarac_direktor_unr.html

Фільм «Симон Петлюра»: https://www.youtube.com/watch?v=5M8xHTFNKYM

Коли в Україні англо-французькі війська висадились на півдні України, ...

у Франції було підписане Комп’єнське перемир’я, закінчилась Перша Світова війна.

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 19 грудня 1918 р. — в’їзд Директорії до Києва; оприлюднено Декларацію Директорії;

- 23 січня 1919 р. — Директорія скликала Трудовий конгрес;

- 16 січня 1919 р. — початок війни УНР з більшовицькою Росією;

- 5 лютого 1919 р. — Директорія залишила Київ.

2. Поясніть значення понять: Рада Народних Міністрів, Трудовий конгрес.

3. Проаналізуйте внутрішню політику Директорії, визначте її сильні й слабкі сторони.

4. Підтвердіть або спростуйте думку: «Національний варіант радянської влади, який запроваджувала Директорія, призвів до краху зовнішньої політики УНР». Наведіть аргументи.