Підручник з Історії України. 10 клас. Бурнейко - Нова програма

§ 13. Формування антигетьманської опозиції.

• За яких обставин П. Скоропадський здобув владу?

• Як вирішували аграрне питання в період Гетьманату?

• Яку модель організації влади запропонував П. Скоропадський?

1. Зародження повстанського руху.

Українській Державі під орудою Павла Скоропадського вдалося забезпечити стабілізацію економічного життя, сформувати дієздатний чиновницький апарат, досягти певних успіхів у зовнішній політиці. Однак порівняно вузька соціальна база Гетьманату, тобто однобічна орієнтація на заможні верстви населення, відштовхнула від нього селянство, національну інтелігенцію, робітників. Окрім того, опора на німецьку військову адміністрацію не виправдала сподівань П. Скоропадського, бо Німеччина програвала війну, й на її території зріла революція.

Особливе незадоволення проявляло селянство, котре підтримувало лозунг «Земля — селянам!», який поширювали і лідери УЦР, і більшовики, і вже встигло частково реалізувати його за перебування при владі цих політичних режимів. Як наслідок, виник повстанський рух. Селяни воювали за свої інтереси, землю, проти будь-якої влади, яка приходила у село і намагалася повернути податки і централізоване управління. Одночасно вони боролись із німецько-австрійськими військами, котрі, намагаючись забезпечити поставки продовольства до своїх країн, вилучали його у селах. Повстанський рух був переважно стихійним. Його ідеологія і мета зазвичай відображались у заявах, наказах, зверненнях керівників-отаманів до жителів України, окремих повітів чи округ. Основною організаційною формою руху були місцеві групи, загони, які здебільшого охороняли свій населений пункт або найближчі околиці, спираючись на прихильне до них населення.

Улітку 1918 р. розпочалися селянські повстання у Звенигородському і Таращанському повітах на Київщині. Під тиском урядових військ селянські загони частково вдалися до партизанської боротьби на Київщині, а частково, переправившись через Дніпро, з боями пройшли Лівобережну Україну і зупинились у «нейтральній зоні» (територія по лінії Сураж-Унеча-Стародуб-Новгород-Сіверський-Глухів-Рильськ-Суджа-Куп’янськ), на якій, згідно з умовами Берестейського (Брестського) миру, не могли розташовуватися більшовицькі й німецькі війська. Селянським повстанням на Чернігівщині, спрямованим проти німецько-австрійських військ, керував штаб на чолі з підполковником російської армії Миколою Кропив’янським. На Катеринославщині й у Північній Таврії селянські протести набрали виразного анархістського забарвлення. Вони розпочалися з Гуляйполя Олександрівського повіту Катеринославської губернії під орудою Нестора Махна, який себе й своїх соратників називав анархістами-комуністами. Основною формою влади махновці вважали ради, підконтрольні місцевій людності, яка визначатиме їхню політику без будь-якого впливу центру. Після бою в Дібрівському лісі, де Н. Махно проявив особисту хоробрість та риси керівника, які дали загонові змогу вийти з оточення, повстанці нарекли його «батьком». Цим повстанським титулом він пишався і часто підписувався так під публічними документами. 16 жовтня 1918 року махновці захопили Гуляйполе. Регулярні війська, кинуті проти них, не змогли ефективно боротись із повстанцями, позаяк ті уникали боїв з переважаючими силами, завдаючи дошкульних ударів дрібним з’єднанням. До кінця 1918 р. Н. Махно об’єднав більшість повстанських загонів. Вони стали значною воєнною силою, на яку влада та німецько-австрійське командування змушені були серйозно зважати.

1. Як ставилися до Гетьманату різні групи суспільства? Чому?

2. Що привело до зародження повстанського руху в Україні?

3. Стисло охарактеризуйте селянський рух на Катеринославщині під проводом Н. Махна.

2. Комуністична партія більшовиків України. Український національний союз.

Консервативний режим, що встановив гетьман, викликав негативну реакцію серед представників політичних сил, які були при владі у попередній період. Більшовики, котрі, за умовами Берестейського (Брестського) миру, залишили територію України, вважали таку ситуацію тимчасовою і прагнули відновити владу в Україні. З цією метою у липні 1918 р. в Москві вони утворили Комуністичну партію більшовиків України (КП(б)У як автономну організацію у складі Російської комуністичної партії більшовиків (РКП(б)) (так почала називатися РСДРП із січня 1918 р.). Отже, на майбутні десятиліття було визначено статус комуністичної партії України як обласної організації РКП(б). Першим секретарем ЦК КП(б)У обрано Георгія П’ятакова. Після цього відразу було заявлено про боротьбу з Гетьманатом як «антинародною владою». А 13 листопада 1918 р., після революції у Німеччині, більшовики анулювали положення Берестейського (Брестського) миру, що стосувалися визнання незалежності України, і почали готувати новий наступ на Україну. В цьому їм допомагала КП(б)У. Наприкінці листопада 1918 р. у місті Суджа (прикордонне з Україною місто в Росії) був утворений залежний від Росії Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, який тоді ж оголосив про відновлення влади рад і закликав до боротьби з «контрреволюційною владою».

Проголошення Української Держави та утвердження у ній консервативних порядків викликало незадоволення серед українських національних партій, які заявили про опозицію, хоча гетьман запрошував їх до співпраці. Дискусії щодо ставлення до Гетьманату призвели до розколу цих політичних сил. Прихильники радикальних методів боротьби із владою гетьмана в УПСР вийшли з партії й об’єдналися навколо новоутвореного друкованого органу «Боротьба». Вони стали називатися УПРС-боротьбисти. Лідерами партії були Василь Еллан-Блакитний, Олександр Шумський. Боротьбисти вважали, що комунізм не варто уніфікувати за російським зразком, а необхідно пристосовувати до специфічних умов життя українського суспільства, і відстоювали ідею утворення незалежної від Росії України. Натомість частина членів УПСФ співпрацювала з владою, зокрема Дмитро Дорошенко, Володимир Леонтович, Петро Стебницький, Олександр Лотоцький стали міністрами уряду Ф. Лизогуба.

У серпні 1918 р. був утворений Український національний союз (УНС) на чолі з В. Винниченком як опозиційна до Гетьманату організація. До нього увійшли українські есери, есдеки, есефи, деякі громадсько-політичні організації. За реформування гетьманської влади виступала також Українська демократично-хліборобська партія.

1. Де й коли було створено КП(б)У? Яким був її статус щодо РКП(б)?

2. Хто належав до лідерів боротьбистів?

3. З якою метою і коли був утворений УНС?

Мовою джерела. Представник Галицького уряду Л. Цегельський про більшовицьку загрозу:

«Я остерігав, що повалення гетьмана буде початком кінця... що Німеччина і Австрія самі стоять перед крахом, що їх армії підуть з України, а тоді «Український Революційний уряд» одного місяця не продержиться в Києві, большевики москалі його заберуть... Все те одначе було даремно. Вони горіли якоюсь божевільною жадобою революції, на мене гляділи фанатичними очами з очевидною ненавистю до галицького контрреволюціонера... Я роздумував, що велика Україна оце пропала, а Галичина мусить дбати за себе сама».

1. Від чого застерігав українців Наддніпрянщини Л. Цегельський?

Мовою джерела. Рішення І з’їзду КП(б)У в Москві:

«І з'їзд Комуністичної партії (більшовиків) України вважає, що завданням нашої партії на Україні є: рішуче порвавши з помилками минулого, боротися за революційне об'єднання України з Росією на засадах пролетарського централізму, в межах Російської Радянської Соціалістичної Республіки».

1. Визначте головну мету діяльності КП(б)У в Україні.

3. Директорія. Антигетьманське повстання.

Час працював на противників гетьманського режиму — революція у Німеччині, дезорієнтація у зв’язку з цим окупаційних військ, посилення повстанського руху погіршували ситуацію в Україні. У такій вкрай небезпечній обстановці П. Скоропадський вдався до зміни політичного курсу і почав шукати контактів з державами Антанти — Великою Британією і Францією. Знаючи про прихильність їхніх урядів до ідеї «єдиної і неподільної Росії», 14 листопада 1918 р. гетьман опублікував грамоту про союз із небільшовицькою Росією. Члени УНС витлумачили її як зраду ідеї самостійної України і розпочали підготовку до повстання задля відновлення УНР. 14 листопада 1918 р. вони утворили надзвичайний орган управління — Директорію в особовому складі Володимира Винниченка (голова), Опанаса Андрієвського, Андрія Макаренка, Симона Петлюри, Федора Швеця.

Зліва направо: члени Директорії Ф. Швець, С. Петлюра.

Того ж дня Директорія виїхала у Білу Церкву — центр антигетьманських сил, де дислокувалися січові стрільці, збройне ядро повстання. В оприлюдненому універсалі Директорія закликала населення до повстання проти Гетьманату.

Регулярних військ у Директорії було мало, але її підтримали добровольці із селян та містян. Німецькі війська дотримувалися нейтралітету й шукали можливості повернутися додому. 17 листопада 1918 р. повстанська армія зайняла Білу Церкву і Фастів та рушила на Київ. 18 листопада вона розбила гетьманські війська під Мотовилівкою — неподалік від столиці.

Перші успіхи повстанців вплинули на ті військові частини, які підтримували уряд П. Скоропадського. На бік Директорії перейшли Запорізька дивізія полковника П. Болбочана, Сердюцька дивізія та інші військові підрозділи. За кілька тижнів боїв війська Директорії оволоділи Києвом. 14 грудня 1918 р. П. Скоропадський зробив таку заяву: «Я, гетьман всієї України, на протязі семи з половиною місяців прикладав усіх своїх сил, щоб вивести край з того тяжкого становища, в якім він перебуває. Бог не дав мені сил справитись із цим завданням, і нині я, з огляду на умови, які тепер склались, керуючись виключно добром України, відмовляюся від влади». 18 грудня 1918 р. війська Директорії під керівництвом отамана С. Петлюри вступили у Київ.

Падіння Гетьманату зумовили як внутрішні, так і зовнішні чинники. Визначальним внутрішнім фактором стала вузька соціальна база режиму, бо політика урядів Української Держави була розрахована на задоволення інтересів майнових класів та окупаційної влади. Гетьманові не вдалося вирішити аграрне питання так, щоб його хоча б частково сприйняли селяни. Насторожено, а іноді навіть вороже ставилося до влади робітниче середовище міст, у якого забрали право на страйки та інші форми соціального протесту і котре вже спробувало у попередній період реалізувати популістські лозунги, не особливо задумуючись, до чого вони можуть призвести. П. Скоропадський не зміг порозумітися з опозицією, зокрема членами УНС. Негативно позначилася на існуванні Гетьманату і відсутність дієздатної армії. Не сприяли усталенню Гетьманату і зовнішні обставини. Центральні держави, що його підтримували, програли Першу світову війну, а налагодити діалог із державами Антанти не вдалося. Деструктивною була позиція більшовиків, які анулювали Берестейський (Брестський) договір і розпочали військові дії проти Української Держави. Натомість українським політичним силам не вдалося створити єдиний антибільшовицький фронт, оскільки вони воювали між собою.

1. Коли була створена Директорія? Хто до неї належав?

2. Хто підтримав антигетьманський виступ? Коли Директорія утвердилась у Києві?

3. Що зумовило падіння Гетьманату?

Мовою джерела. Універсал С. Петлюри від 18 листопада 1918 р.:

«По наказу Директорії Української Республіки, я, яко верховний главнокомандуючий, закликаю всіх українських солдат і козаків боротися за державну самостійність України, проти зрадника, бувшого царського наймита, генерала Скоропадського, самочинно присвоївшого собі права гетьмана України... Скоропадський оголошений поза законом за утворені ним злочинства проти самостійности Української республіки, за знищення її вільностей, за переповнення тюрем найкращими синами українського народу...»

Мовою джерела. Грамота П. Скоропадського про федерацію України з Росією:

«...Нині перед нами нове державне завдання. Держави Згоди були приятелями єдиної Російської держави. Тепер після пережитих Росією великих заворушень умови її майбутнього існування повинні безумовно змінитися. На інших принципах, принципах федеративних повинна бути відновлена давня могутність і сила всеросійської держави. В цій федерації Україні належить зайняти одне з перших місць, бо від неї пішов порядок і законність краю. Від неї ж вийшла дружба і єднання з славним Всевеликим Доном і славним Кубанським і Терським Козацтвами. На тих принципах... повинна бути збудована майбутня політика нашої України...»

1. Проаналізуйте думки учасників подій. Який документ справив на вас більше враження? Чому?

Коли в Україні було створено Комуністичну партію більшовиків України, ...

в Єкатеринбурзі більшовики стратили колишнього імператора Росії Миколу II із сім’єю.

Фільм «Отаманщина. Авантюристи громадянської війни»: https://www.youtube.com/watch?v=caDoVf695U0

Відозва Директорії Української Народної Республіки: http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/1918(11)15.vidozva_unr.php

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 16 жовтня 1918 р. — махновці захопили Гуляйполе;

- липень 1918 р. — утворено Комуністичну партію більшовиків України (КП(б)У);

- листопад 1918 р. — утворено Тимчасовий робітничо-селянський уряд України;

- 14 листопада 1918 р. — утворено Директорію;

- 18 листопада 1918 р. — гетьманські війська розбиті під Мотовилівкою;

- 14 грудня 1918 р. — П. Скоропадський зрікся гетьманської влади;

- 18 грудня 1918 р. — війська Директорії увійшли до Києва.

2. Поясніть значення понять: повстанський рух, Директорія, Український Національний Союз (УНС), Тимчасовий робітничо-селянський уряд.

3. Напишіть міні-есей на тему: «Нестор Махно — батько анархістського руху в Україні».

4. Поміркуйте, чому Директори не вдалося закріпити досягнуті результати.