Історія України у визначеннях, таблицях і схемах 7-9 клас

Тема 5. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ в другій половині XVIII ст.

Гетьманування Кирила Розумовського (1750—1764 рр.)

• Обраний старшиною за наказом імператриці Єлизавети в 1750 р.; молодший брат чоловіка імператриці.

• Резиденцію перенесено до Глухова, який розбудовано за європейським зразком.

• Заборонено перехід селян без письмової згоди землевласника.

• Запорозька Січ і Київ підпорядковані гетьманській адміністрації.

• 3 України виведені російські війська.

• Здійснено військову реформу: уніфіковано зброю та уніформу для козацького війська, удосконалено артилерію.

• Проведено судову реформу: запроваджено шляхетські суди; Гетьманщину поділено на 20 повітів, у кожному з яких засновані суди — земський (для розгляду цивільних справ) і підкоморський (для розгляду земельних справ).

• Запроваджено обов’язкове навчання козацьких дітей, заплановано відкрити в Глухові університет.

• Збирав старшинські з’їзди — Генеральні зібрання — як прототип шляхетського парламенту.

• Мав плани щодо спадкового гетьманства.

• Домагався фінансової та дипломатичної автономії, але безрезультатно.

• Пішов у відставку за наказом Катерини II.

• 10 листопада 1764 р. вийшов царський указ про ліквідацію гетьманської влади в Україні

Історичне значення Гетьманщини

• Проіснувала 115 років і відіграла важливу роль у формуванні української держави

• Захистила український народ від асиміляції, експлуатації та національно-релігійних утисків із боку польської влади

• Незважаючи на втручання російських чиновників, ключові посади в Гетьманщині обіймали саме українці

• Створила умови для остаточного становлення українського народу, розвитку його мови й культури

• Чимало нащадків козацької старшини стали видатними українським діячами, які продовжили боротьбу за відновлення української державності

Друга Малоросійська колегія

Роки

1764—1786 рр.

Склад

Чотири представники козацької генеральної старшини та чотири російські чиновники на чолі з П. Рум’янцевим

Мета

діяльності

Ліквідація залишків автономії.

Закріпачення селян.

Контроль над економічним розвитком України. Збільшення збору податків із населення

Ліквідована з утратою Україною залишків державності

Остаточна ліквідація автономії України

1765 р.

Ліквідовано козацькі полки Слобожанщини, створена Слобідсько-Українська губернія

1765— 1769 рр.

Проведено Генеральний опис Малоросії, що став основою для поширення на Україні загальноросійського законодавства

1775 р.

Остаточно зруйновано Запорозьку Січ

1781 р.

Ліквідовано полково-сотенний устрій Лівобережної Гетьманщини та Слобожанщини, запроваджено імперський адміністративний поділ на намісництва.

Козаки були позбавлені їхніх прав і привілеїв

1782— 1786 рр.

Ліквідовано Генеральний суд, інші адміністративні й судові установи Гетьманщини, що замінені на загальноімперські установи

1783 р.

Остаточне закріпачення селян

1785 р.

Козацьку старшину зрівняно в правах із російським дворянством.

Секуляризовано монастирські маєтки

Історичне значення Запорозької Січі

• Ліквідація Запорозької Січі завершила козацьку добу історії України

• Запорожці вели героїчну боротьбу з чужоземними загарбниками, захищали південні кордони України

• Запорозькі козаки створили своєрідну організацію війська та культуру

• Запорожці були активними учасниками національно-визвольних рухів і культурного життя України

Українське козацтво після ліквідації Запорозької Січі

• Частина козаків утворили Задунайську Січ на території Туреччини

• Частина козаків із дозволу російського уряду заселила територію між Бугом і Дністром; згодом із них було створене чорноморське військо, переселене на Кубань

• Частина старшини отримала офіцерські звання російської армії

• Більше ніж половина козаків закріпачені за указом Катерини II

Російсько-турецькі війни другої половини XVIII ст.

Мета

Посилення Росією політичних та економічних позицій у Північному Причорномор’ї, на Балканах, у країнах Близького та Середнього Сходу

Війни

1768—1774 рр.; 1787—1791 рр.

Угоди

Кючук-Кайнарджійський мир 1774 р.: Росія приєднала українські землі в межиріччі Дніпра й Південного Бугу до узбережжя Чорного моря, частину морського узбережжя з фортецями Керч, Єнікале, Кінбурн, Азов, здобула вихід до Чорного моря

Ясський мир 1791 р.: Росія приєднала землі між Південним Бугом і Дністром із фортецею Очаків

Наслідки

Посилена присутність Росії на півдні України.

Зникла потреба в Запорозькій Січі, що була ліквідована в 1775 р.

1783 р. — включення Кримського ханства до складу Російської імперії.

Масове переселення людей на південь України, заснування Одеси, Катеринослава, Маріуполя, Миколаєва, Севастополя тощо.

Швидкий економічний розвиток південних українських земель.

1796 р. — запровадження кріпацтва на південних землях України

Особливості розвитку Правобережної України в другій половині XVIII ст.

• Спустошення регіону тривалими війнами та примусовим переселенням жителів на Лівобережжя.

• Захоплення державних та общинних земель магнатами.

• Збільшення повинностей селян: панщина в чотири-п’ять днів, ремонт і спорудження панських будинків, шляхів, мостів, натуральні побори (птиця, мед, гриби тощо).

• Зростання кількості безземельних селян.

• Заснування в Південній Київщині та Брацлавщині слобід — поселень, що на 10—25 років звільнялися від оподаткування.

• Утрата містами, крім Львова й Кам’янця-Подільського, магдебурзького права, ліквідація міського самоврядування.

• Змушення православних священиків відбувати панщину.

• Анархія та феодальна сваволя через відсутність сильної королівської влади

Національно-визвольна боротьба в Правобережній Україні другої половини XVIII ст.

Характеристика

Гайдамацький рух

Опришківський рух

Перша

згадка

1717 р.

1529 р.

Назва

Гайдамак — від тур. haydamak — «розбійник»

Опришки — від латин. opressor — «знищувач», «порушник»

Територія

Брацлавщина, Поділля, Волинь, Уманщина, Київщина

Прикарпаття, Закарпаття, Буковина

Учасники

Селяни, козаки, наймити, міщани-ремісники, збіднілі шляхтичі. Січ надавала військову й матеріальну допомогу

Безземельне й малоземельне селянство, міська біднота

Тактика

Грабували панські маєтки, знищували шляхту й католицьке духівництво, єврейських лихварів та орендарів. Награбоване добро ділили між собою та роздавали селянам. Часто проводили спільні операції

Основні

ХВИЛІ

1734—1738 рр. — повстання під проводом козацького полковника Верлана.

1741—1748 рр. — повстання під проводом Г. Голого.

1750 р. — повстання під проводом О. Ляха, М. Мамая,

М. Сухого тощо.

1768—1769 рр. — повстання під проводом М. Залізняка та І. Гонти під назвою Коліївщина (від «колій» — «м’ясник»)

1648 р. — повстання під проводом С. Височана. 1700—1737 рр. — діяльність окремих загонів. 1738—1745 рр. — повстання під проводом О. Довбуша.

1745—1759 рр. — боротьба соратників О. Довбуша.

Кінець XVIII ст. — повстання під проводом В. Баюрака та І. Бойчука

Історичне значення

Послаблення позицій польської влади на українських землях

Поділи Польщі та входження Правобережної України до складу Російської імперії

Причини поділу

Політична анархія в Польщі через політичну боротьбу шляхетських угруповань.

Утручання іноземних держав у внутрішні справи Польщі.

Розорення країни внаслідок постійних повстань, війн зі Швецією та Росією, міжусобиць

Учасники

Пруссія

Австрія

Росія

Перший поділ Польщі (1772 р.)

Помор’я (без Гданська)

Східна Галичина

Частина Східної Білорусії

Другий поділ Польщі (1793 р.)

Гданськ, значна частина Великої Польщі

Нічого не отримала

Правобережна Україна, Центральна Білорусія

Третій поділ Польщі (1795 р.)

Основна частина Великої Польщі з Варшавою

Галичина, частина Волині, так звані малопольські землі з Краковом і Познанню

Західна Білорусія, Західна Волинь, латвійські та литовські землі

Результати

Польська держава припинила своє існування

Кримське ханство у XVIII ст.

Кримське ханство — держава кримсько-татарського народу, що проіснувала від 1449 до 1783 р. на землях Кримського півострова, пониззя Дніпра, Приазов’я та Прикубання

Політичний

устрій

Обмежена монархія, очолювана ханом.

Хан обирався курултаєм — з’їздом татарської шляхти — із династії Гіреїв, але призначався турецьким султаном.

Хан не мав права на дипломатичні відносини з іншими державами, оголошувати війну та укладати мир, брати участь у воєнних походах Туреччини

Соціальний

устрій

Населення поділено на мілети — національно-релігійні общини: мусульманську, православну, юдейську, вірменську.

Усі права мали тільки мусульмани: вони несли військову службу, за що користувалися податковими та іншими пільгами.

Більшість населення були вільними, проте існувало й рабство.

Земля перебувала у володінні селянських общин, знаті й хана; ліси й пасовиська вважалися спільною власністю.

Селяни відпрацьовували тиждень на рік у господарстві бея та сплачували десятину на загальнодержавні потреби

Господарське життя

Південне узбережжя Криму — садівництво, виноградарство, городництво, рибальство, вирощування тютюну. Степовий Крим — землеробство й скотарство.

Від XVI ст. — перехід до осілого життя, зростання міст як центрів ремесла й торгівлі

Культура

Дотримання майстрами норм і вимог ісламу.

Змішання різних стилів народів Криму

Існування медресе — вищого духовного училища.

Наука займалася переважно астрологічними, богословськими та юридичними проблемами.

Високий рівень народної творчості (пісні, казки, легенди).

Музичні інструменти — барабан, дасуль, бубон, дарієма, зурна.

Архітектурні пам’ятки: Ханський палац і Фонтан Сліз у Бахчисараї, мавзолей у Кирк-Орі, мечеть Джума-Джамі в Гезльові (Євпаторія)

Культура України другої половини XVIII ст.

Загальні риси

Політика царського уряду спрямована на обмеження та ліквідацію автономії Гетьманщини.

Вплив ідей західноєвропейського Просвітництва.

Поступовий перехід від бароко до класицизму.

Домінування російської культури, політика русифікації. Відплив української інтелектуальної еліти до Москви й Петербурга, перетворення Гетьманщини на російську провінцію

Освіта

Зменшення мережі початкових шкіл, оскільки селяни не мали коштів на їх утримання.

1786 р. — створення в Гетьманщині чотирикласних (для дворян) і двокласних (для міщан) російськомовних народних училищ.

1774 р. — на західноукраїнських землях (Австрійська імперія) запроваджена обов’язкова початкова освіта рідною мовою. Повна середня освіта — у німецькомовних гімназіях.

Вищі навчальні заклади: Києво-Могилянська академія, яка поступово занепадає, Харківський колегіум, Львівський університет (1784 р.), де до 1809 р. працював Руський інститут із підготовки греко-католицьких священиків

Книгодрукування

Найбільші друкарні — у Києво-Печерській лаврі, Почаївському та Уневському монастирях.

У приватній друкарні А. Піллера у Львові стали видавати перший український часопис — «Львівську газету» — французькою мовою.

Переведення друкарень на «гражданський» шрифт

Наука

Філософія: мандрівний філософ Г. Сковорода закликав до самопізнання та морального очищення; розробив учення про «сродну працю», яка має відповідати природним здібностям людини та її життєвому покликанню.

Медицина: представлена лікарями-українцями, які здобули вчений ступінь доктора медицини; Н. Амбодик-Максимович — автор перших у Російській імперії підручників з акушерства й ботаніки; Ю. Мухін — організатор щеплень від віспи та для профілактичної боротьби з холерою; 1773 р. — у Львові відкрито медичний колегіум для підготовки лікарів та аптекарів; 1787 р. — перша в Подніпров’ї спеціальна медична школа (Єлисаветград).

Математика: 1793 р. — викладач Києво-Могилянської академії І. Фальковський видав підручник «Скорочення змішаної математики», книгу «Теоретична астрономія». Ректор Києво-Могилянської академії Ф. Прокопович брав участь у створенні Російської академії наук, одним із перших у Росії вів спостереження, використовуючи телескоп і мікроскоп

Література

Основний стиль — бароко, з’являються елементи класицизму, сентименталізму, реалізму.

Історико-мемуарна проза.

Поезія: С. Дівович, «Розмова Великоросії з Малоросією». 1798 р. — видання «Енеїди» І. Котляревського — першого твору, написаного розмовною українською мовою

Музика

Центри музичної освіти — Глухівська співоча школа та Києво-Могилянська академія.

Композитори: М. Березовський (перша українська опера «Демофонт»), Д. Бортнянський (опери, твори церковної музики), А. Ведель (хорові концерти).

Поширення пісень-романсів, в основу яких покладено народні мотиви

Театр

Зародження світської драматургії, поява аматорських і кріпосних театрів.

1798 р. — відкриття в Харкові першого професійного театру з професійною трупою.

Занепад шкільного театру внаслідок заборони вистав у Києво-Могилянській академії

Архітектура та мистецтво

Видатні архітектори: І. Григорович-Барський, С. Ковнір.

Поширення декоративного ліплення та різьблення, що прикрашали архітектурні споруди.

Видатні скульптори: С. Шалманов, І. Пінзель, А. Косинський.

Монументальний живопис представлений храмовими розписами, оздобленням громадських споруд і палаців.

Портретний живопис: зображення козацької старшини та заможних міщан.

Гравюра: алегоричні композиції Г. Левицького-Носа