Історія України у визначеннях, таблицях і схемах 7-9 клас

Тема 3. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ в 60-80-ті роки XVII ст.

Становище Української держави після смерті Б. Хмельницького

• Польську шляхту як панівний клас замінило козацтво

• Селяни здобули особисту свободу, право розпоряджатися власним майном, переселятися коли й куди завгодно

• Старшина перетворилася на земельних магнатів, що спричинило конфлікти з козацькою біднотою

• Селянські повинності на користь Війська Запорозького: забезпечення транспортними засобами, провізією, сплата податків

• Підтверджені права монастирів на землі, обов’язок селян нести трудові повинності на користь церкви

• Містечка потрапили під владу місцевої старшини й мали сплачувати мито за торгівлю, тоді як козаки були від нього звільнені

Поняття Руїни

Зміст

Період від смерті Богдана Хмельницького до початку гетьманування Івана Мазепи характеризувався внутрішньою боротьбою козацької старшини за владу та іноземним вторгненням в Україну

Причини

Відсутність загальнонаціонального лідера після смерті Б. Хмельницького.

Розкол серед української еліти з питань внутрішньої та зовнішньої політики: частина орієнтувалася на Москву, частина — на Річ Посполиту.

Перевага особистих інтересів старшини над державними.

Гострі соціальні конфлікти, небажання рядового козацтва й селянства підпорядковуватися будь-якому уряду.

Утручання з боку Речі Посполитої, Московської держави, Османської імперії та Кримського ханства

 

Підходи до визначення Руїни

Період

1657—1687 рр.

1663—1687 рр.

Територія

Лівобережна та Правобережна Україна

Правобережна Україна

Зміст

Розпад Української держави

Спустошення Правобережної України

Гетьманування Івана Виговського (1657—1659 рр.)

• Активізував зв’язки з Кримом, Швецією, домовився про перемир’я з Польщею.

• Зміцнив становище козацької старшини та православної шляхти, роздаючи землі, що призводило до зростання соціальної напруженості.

• Придушив повстання полтавського полковника М. Пушкаря та кошового отамана Я. Барабаша, підбурюване Москвою (1658 р.)

• Підписав Гадяцький договір (1658 р.) із Річчю Посполитою, що спричинило російсько-українську війну. Під час неї І. Виговський розгромив 100-тисячну московську армію під Конотопом (1659 р.), але через власну непопулярність не зміг скористатися результатами перемоги.

• Не зміг приборкати промосковськи налаштовану старшину, тому російська армія в 1659 р., підтримуючи заколотників, захопила лівобережжя України.

• У жовтні 1659 р. зрікся гетьманської булави, передав її вже обраному новому гетьманові Ю. Хмельницькому та виїхав до Польщі

Гадяцький договір 1658 р.

Причини

Підтримка Москвою антигетвмансвкої опозиції, неприйняття методів московсвкої політики

Основний

зміст

Гетьманщина як Велике князівство Руське входить разом із Польщею та Великим князівством Литовським до Речі Посполитої як рівноправна держава.

Король Речі Посполитої обирається на загальному сеймі.

Велике князівство Руське очолює гетьман, обраний довічно козацтвом, шляхтою та духівництвом і затверджений королем.

Вища законодавча влада у Великому князівстві Руському належить обраним Національним зборам.

Велике князівство Руське має незалежну фінансову, податкову й судову системи, власні гроші, збройні сили; правочинство ведеться українською мовою.

Козакам гарантуються права та вольності.

Передбачене скасування унії на території Великого князівства Руського, православні урівнюються в правах із католиками.

Польські феодали повертаються в Україну, відновлюються велике землеволодіння, кріпацтво, повинності й податки селян і міщан, що існували до 1648 р.

Гетьман втрачає право на самостійні міжнародні зв’язки.

Києво-Могилянська колегія урівнюється в правах із Краківським університетом; заплановано заснувати в Україні академію, школи та друкарні.

Установлюється свобода друку та слова, навіть у релігійних питаннях (заборонена тільки образа королівської гідності).

Польські та литовські війська можуть перебувати на території Великого князівства Руського тільки в разі крайньої потреби і в підпорядкуванні гетьмана

Оцінки

договору

Видатна пам’ятка державної та правової думки, українська національна програма.

Став відмовою від незалежності України.

Підштовхнув Україну до соціальних конфліктів, знищивши соціально-економічні здобутки Національно-визвольної війни

Гетьманування Юрія Хмельницького (1659—1663 рр.)

Переяславські статті 1659 р. з Москвою

• Російські війська розташовуються в усіх великих містах.

• Козакам заборонено вести війни й підтримувати зовнішні відносини без дозволу царя.

• Обрання гетьмана й старшини має відбуватися тільки з ухвали московського царя.

• Козаки мають брати участь у московських війнах.

• Українська церква підпорядковується московському патріархові

Результати

Гетьманщина перетворилася на автономію Московії, що викликало велике незадоволення старшини, особливо на Правобережжі

Слободищенський трактат 1660 р. з Польщею

• Відновлюється Гадяцький договір 1658 р.

• Велике князівство Руське не створюється, Україна отримує лише автономію на чолі з гетьманом.

• Українська армія зобов’язується взяти участь у воєнних діях проти Московської держави

Результати

• Правобережна Україна повернулася до складу Речі Посполитої.

• Наказним гетьманом Лівобережної України був обраний Я. Сомко.

• Початок поділу Гетьманщини на Правобережну та Лівобережну частини й війни між окремими регіонами України

У січні 1663 р. Ю. Хмельницький зрікся булави та постригся в ченці

Гетьмани розділеної України

Правобережна Україна

Лівобережна Україна

Павло Тетеря (1663—1665 рр.)

Іван Брюховецький (1663—1668 рр.)

Петро Дорошенко (1665—1677 рр.)

Дем’ян Многогрішний (1669—1672 рр.)

Юрій Хмельницький (1677—1681 рр.)

Іван Самойлович (1672—1687 рр.)

Гетьманування Павла Тетері (1663—1665 рр.)

• Був гетьманом Правобережної України після зречення булави Ю. Хмельницьким.

• Орієнтувався на Польщу, продовжуючи політику І. Виговського.

• Спробував об’єднати Правобережжя та Лівобережжя за допомоги поляків і кримських татар, але невдало.

• Змушений постійно приборкувати антигетьманські виступи полковників.

• Не мав широкої підтримки українського населення.

• Вимагав від Речі Посполитої рівноправ’я православної та католицької церков, підтвердження привілеїв козацької старшини, початку мирних переговорів із Московською державою.

• У 1665 р. призначив наказним гетьманом М. Ханенка, проте до смерті так і не зрікся гетьманства. У 1666 р. виїхав до Польщі

Гетьманування Івана Брюховецького (1663—1668 рр.)

Гетьман Лівобережної України, обраний на Чорній раді.

Був першим українським гетьманом, що відвідав Москву й навіть одружився з московською княжною.

Пошук підтримки в Москви вилився в укладення двох документів — Батуринських і Московських статей

Батуринські статті 1663 р.

Підтверджуються умови Березневих статей 1654 р. і Переяславських статей 1659 р.

Гетьманщина забезпечує продовольством московське військо в Україні.

Україна повертає московським поміщикам селян-утікачів.

Українським купцям забороняється ввозити і продавати тютюн і горілку в Московській державі, а хліб — на Правобережжі та в Кримському ханстві

Московські статті 1165 р.

Українські землі переходять під безпосередню владу московського царя.

Вибори гетьмана — тільки з дозволу царя.

Збільшується кількість московських військ в Україні.

Збирання податків, які надходили до царської скарбниці, покладається на царських урядників.

Гетьман не має права надавати містам самоврядування.

Гетьманові забороняється вступати в дипломатичні відносини.

Київський митрополит підпорядковується московському патріархату

Намагався встановити контроль над Правобережжям.

Підписав Андрусівське перемир’я 1667 р. між Московською державою та Річчю Посполитою.

Побоюючись утратити гетьманство через загальне незадоволення, заявив про вихід України з-під влади Москви й перехід під турецький протекторат (1668 р.).

Був убитий козаками

Поділ України між Московською державою та Річчю Посполитою

Андрусівське перемир’я 1667 р.

Правобережна Україна відходила Польщі, Лівобережна Україна залишалася за Московською державою.

Київ тимчасово контролював лівобережний гетьман, згодом він мав відійти Польщі.

Запорозька Січ перебувала під спільним контролем обох держав

Вічний мир

1686 р.

Кордон між Річчю Посполитою та Московською державою пролягав по Дніпру.

Південна Київщина та Брацлавщина залишалися нейтральною зоною

Запорожжя відходило Москві.

Річ Посполита за викуп відмовлялася від Києва. Спільна боротьба з Туреччиною та Кримським ханством

Гетьманування Петра Дорошенка (1665—1676 рр.)

• Гетьман Правобережної України після зречення булави П. Тетерею.

• Часто скликав козацькі ради, де вислуховував рядових козаків.

• Спирався на підтримку київського митрополита.

• Щоб не залежати від старшини, створив 20-тисячний корпус найманців-сердюків.

• Установив нову митну лінію на українському кордоні, почав карбувати власну монету.

• Проводив колонізацію незаселених прикордонних зі степом земель.

• Домагався поновлення Гадяцького договору, укладеного І. Виговським.

• У 1668 р. об’єднав Ліво- і Правобережжя, був проголошений гетьманом усієї України.

• У 1669 р. повернувся на Правобережжя, щоб протистояти анти-гетьманському заколоту. На Лівобережжі залишився наказний гетьман Д. Многогрішний, який за відсутності П. Дорошенка був проголошений гетьманом Лівобережжя.

• У 1669 р. уклав із Туреччиною союзний договір (Корсунські статті) із метою відновлення єдності України.

• Наслідком війни україно-турецько-татарської армії з Річчю Посполитою стало укладення Бучацького договору (1672 р.): Польща відмовилася від претензій на Правобережну Україну.

• Пограбування Правобережжя татарами й турками, наступ польської армії та лівобережного гетьмана І. Самойловича призвели до відставки П. Дорошенка

Гетьманування Дем’яна Многогрішного (1669—1672 рр.)

Обраний гетьманом Лівобережної України за відсутності П. Дорошенка.

Підписав із Московською державою Глухівські статті 1669 р.:

• московські воєводи залишалися тільки в п’ятьох містах;

• козацький реєстр становив 30 тис. осіб;

• гетьман мав право на наймане військо (1 тис. осіб);

• податки збиралися козацькою старшиною;

• обмежений перехід селян у козацтво;

• гетьманові заборонялося вступати в зовнішні відносини;

• резиденція гетьмана переносилася до Батурина.

Домігся, щоб Київ залишився за Московською державою. Прагнув послабити роль старшини на користь гетьманської влади. Провадив таємні переговори з П. Дорошенком про можливість

переходу Лівобережної України під протекторат Туреччини.

Був заарештований за доносом козацької старшини, відправлений на заслання за звинуваченням у державній зраді

Гетьманування Івана Самойловича (1672—1687 рр.)

Обраний гетьманом Лівобережної України після доносу на Д. Многогрішного.

Підписав із Москвою Конотопські статті 1672 р.:

• гетьманові заборонено підтримувати зовнішні відносини без царської згоди, особливо з П. Дорошенком;

• заборонено допомагати П. Дорошенку в його боротьбі з Річчю Посполитою;

• гетьман не мав права карати та позбавляти старшину посад без згоди старшинської ради;

• розпущені наймані гетьманські війська.

У 1674 р. проголосив себе гетьманом усієї України, у 1676 р. фактично об’єднав Україну.

Організував «Великий згін» — переселення українців із Правобережжя на Лівобережжя, щоб підірвати економіку підвладної П. Дорошенку території.

Брав участь в обороні Чигирина, у російському поході на Крим (1687 р.).

За його правління підписано Вічний мир (1686 р.).

За доносом козацької старшини заарештований, відправлений на заслання

Останнє гетьманування Юрія Хмельницького (1677—1681 рр.)

Ставленик Туреччини, яка прагнула зберегти контроль над Україною, васал турецького султана.

Здійснив із турецько-татарською армією Чигиринські походи з метою завоювання Правобережної України (1677—1678 рр.).

Після підписання Бахчисарайського мирного договору 1681 р. позбавлений гетьманської булави та страчений турками

Бахчисарайський договір 1681 р.

Сторони

Московська держава та Османська імперія

Мета

Урегулювання суперечок щодо володіння українськими землями

Основний

зміст

Туреччина отримала Південну Київщину, Брацлавщину й Поділля.

Кордон між державами установлено по Дніпру.

Землі між Дністром і Бугом залишалися незаселеними 20 років.

Татари, козаки й населення могли вільно полювати в південних степах обох берегів Дніпра, рибалити на Дніпрі та його притоках і в Чорному морі

Результати й наслідки Руїни

• Правобережна Україна розорена й спустошена

• Московська держава укріпила позиції в Україні

• Активне заселення Слобідської України переселенцями з Правобережжя

• Почалася суспільна криза Речі Посполитої, що завершилася загибеллю Польської держави наприкінці XVIII ст.

• Туреччина зазнала поразки від Священної ліги, що призвело до її занепаду у XVIII ст.

• Московська держава вийшла з Руїни ослабленою, її внутрішнє становище вимагало перетворень

Лівобережна Гетьманщина в другій половині XVIII ст.

Лівобережні українські землі та Київ із приміською зоною

Особливості устрою

Формально перебувала в межах Московського царства.

Поділ на десять полків, що були і військовими, і адміністративно-територіальними одиницями.

Гетьман обирався старшинською радою на невизначений термін; кандидатура затверджувалася царем.

Гетьман займався кадровими призначеннями, установленням податків і нагород, роздавав землю за службу або у власність, тому старшина опинилася під залежністю гетьмана.

Із кожним новим гетьманом царський уряд підписував новий договір — статті.

Старшинська рада замінила загальновійськову, що збиралася епізодично.

У містах існувало магдебурзьке право

Слобожанщина в другій половині XVIII ст.

Слобожанщина — історична область, яка охоплює території сучасних Харківської, Сумської, Донецької, Луганської областей України, частину Воронезької, Білгородської та Курської областей Російської Федерації

Заселення

Заселяється в середині XVII ст. в основному українськими козаками й селянами та кріпаками-утікачами з Московії.

Основні хвилі колонізації: XV — початок XVI ст.; перша половина XVII ст. (наслідок козацько-селянських повстань); після поразки козацької армії під Берестечком і під час Руїни

Особливості

розвитку

Для заохочення переселенців московський уряд надавав певні свободи — «слободи», зокрема звільнення від податків.

Міста: Острогозьк, Суми (1652 р.), Охтирка, Харків (1654 р.).

Підпорядковувалася білгородському воєводі, посади гетьмана не існувало.

Сформовані п’ять полків: Острогозький, Харківський, Сумський, Охтирський, Ізюмський.

Полковники обиралися на полкових козацьких радах і затверджувалися царем; мали ті самі повноваження, що й у Гетьманщині. Полкова старшина обиралася довічно

Соціальна структура й господарство Лівобережжя та Слобожанщини в другій половині XVIII ст.

Соціальна

структура

Козаки — привілейований стан: особисто вільні, звільнені від державних податків і повинностей, могли вільно проживати в містах і займатися ремеслом, торгівлею, промислами, мали спадкове землеволодіння, підлягали власному суду. Обов’язок — нести військову службу за власний рахунок.

Українська шляхта — панівний стан українського суспільства, на якого поширено старшинські права та привілеї.

Духівництво — привілейований стан; верхівка духівництва, монастирі мали великі землеволодіння та залежних селян на них.

Міщанство — напівпривілейований стан: мало права й привілеї на самоврядування, становий суд, заняття ремеслами, промислами й торгівлею, але повинно було сплачувати податки та виконувати повинності на користь держави.

Селянство (посполиті) — найчисленніший непривілейований стан: унаслідок Національно-визвольної війни отримало особисту свободу й право змінювати місце проживання, але не мало спадкової власності на землю. Працювали на старшину, шляхту й монастирі, сплачували податки продуктами й грошима. На Слобожанщині сплачували податки до царської скарбниці

Сільське

господарство

Вирощували зернові (жито, пшениця, ячмінь, просо), горох, городину, технічні культури (коноплі, льон, тютюн тощо), займалися садівництвом. Наприкінці XVIII ст. з’явилися важкий плуг і соха на колесах.

Козацька старшина стала найбільшим землевласником.

Поступово поширювалася панщина.

На Слобожанщині діяло право займанщини: поселенці могли брати стільки землі, скільки могли обробити.

На Слобожанщині існували маєтки російських поміщиків, пожалувані царем за службу. Заселяли їх привезеними з Росії кріпаками

Ремесло, торгівля, промисловість

Гуральництво (горілчаний промисел), млинарство, гутництво (виробництво скла), виробництво заліза, солеваріння.

Ремісники виготовляли продукцію як для місцевих потреб, так і на продаж.

Привілеї в торгівлі належали козацтву, але цим займалися також купці, міщани й посполиті.

Торгівля велася переважно на ярмарках

Запорозька Січ у другій половині XVIII ст.

Особливості

статусу

Відігравала роль захисника від турецько-татарських нападів.

Унаслідок масової втечі населення з Правобережжя збільшилася кількість запорозьких козаків.

Часто відігравала роль опозиції гетьманській владі за підтримки Москви.

За Андрусівським перемир’ям 1667 р. контролювалася і Московською державою, і Річчю Посполитою; «Вічний мир» 1686 р. передав Запорозьку Січ у виняткове підпорядкування Москві.

1663—1667 рр. — на Чортомлицьку Січ відправлені московські війська, що мали стежити за подіями на Січі, а від 1686 р. починається будівництво московських фортець на Запорожжі.

Тривали контакти з Польщею та Кримським ханством

Господарське

життя

Грунтувалося на промислах (полювання, рибальство, бджільництво) і скотарстві.

Хліборобство не набуло значного розвитку через набіги татар.

Основна форма господарювання — хутірські господарства й зимівники.

Високий рівень ремісничого виробництва.

Торгівля з Правобережжям, Гетьманщиною, Річчю Посполитою, Кримським ханством, Туреччиною. Вивозили мед, хутро, шкіри, рогату худобу, коней, закуповували сіль, хліб, зброю, боєприпаси, тканину

Україна в 1687—1727 рр.

Діяльність отамана Івана Сірка

Іван Сірко походив із подільської православної шляхти, у 1658— 1660 рр. був вінницьким полковником. Тривалий час жив у Мерефі Харківської області. Помер у 1680 р. в Україні

Особливості

діяльності

Вісім разів обирався кошовим отаманом Запорозької Січі.

Провів близько 60 битв проти військ Туреччини, Кримського ханства, ногайських орд і жодного разу не зазнав поразки.

Визволив із рабства близько 100 тис. полонених.

Не склав присяги на вірність царю в 1654 р., але протистояв гетьманам І. Виговському та П. Тетері через їхню пропольську політику.

Після Андрусівського миру 1667 р. перебував в опозиції Москві.

Брав участь у козацько-селянському повстанні на Слобожанщині (1686 р.) і Правобережжі (1671 р.).

Був заарештований царськими урядниками (1672 р.) і відправлений до Сибіру, проте незабаром його випустили на вимогу польського короля з огляду на потребу очолити боротьбу з турецькою армією.

Брав участь у чигиринських походах.

Підтримував дипломатичні відносини з Москвою, Річчю Посполитою, Туреччиною

Значення

діяльності

Намагався актиьно ьплиьати на події в Україні, проте це не завжди сприяло укріпленню української держави; відіграв важливу роль у боротьбі українського народу з татарами й турками, за що став героєм народних пісень, легенд і художніх творів