Історія України у визначеннях, таблицях і схемах 7-9 клас

8 КЛАС

Тема 1. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ в XVI - першій половині XVII ст.

Люблінська унія (1569 р.). Утворення Речі Посполитої

Річ Посполита — держава, що утворилася внаслідок об’єднання Великого князівства Литовського та Польського королівства за Люблінською унією

Передумови

об’єднання

Ослаблення Литви внаслідок московсько-литовських війн кінця XV — початку XVI ст.

Прагнення Польщі отримати українські землі та залежних селян.

Прагнення українських, білоруських, литовських шляхтичів мати рівні права з польськими землевласниками.

Необхідність організації спільного ефективного захисту від турецько-татарських набігів

Основний зміст унії

Польща та Литва об’єдналися в єдину державу.

Державу очолив єдиний правитель — король, що обирався польсько-литовським сеймом.

Створені єдині органи державного управління.

Запроваджувалася єдина монета.

Польська шляхта отримала право на землеволодіння в Литві, а литовці — у Польщі.

Польща та Литва проводили спільну зовнішню політику.

Українські землі переходили під владу Польщі

Державний устрій Речі Посполитої

Вищий орган державного управління — сейм, що розв’язував усі державні питання.

Сейм поділявся на дві палати — сенат та ізба.

Обов’язковий принцип одностайності при прийнятті рішень сеймом.

У період між сеймами державою керував король.

Діяльність короля контролювалася сеймом.

Король був зобов’язаний виконувати рішення сейму.

Шляхта мала право не тільки не підпорядковуватися владі короля, а й чинити збройний опір

Наслідки унії для України

Майже всі українські землі об’єдналися в одній державі.

Об’єднання сприяло інтенсивному розвитку економіки та посиленню експлуатації селянства.

Міста перетворилися на магнатсько-шляхетські резиденції, центри розвитку ремесел і торгівлі.

Українські землі почали активно залучатися до міжнародної торгівлі, передусім через Балтійське море.

Відбувається зміцнення політичного та економічного впливу польської шляхти в державі.

Починається формування фільварків — багатогалузевих господарських комплексів, що грунтувалися на постійній щотижневій панщині кріпаків і були орієнтовані на товарно-грошові відносини та ринок.

Українські землі остаточно втратили власний адміністративний поділ і поділені на воєводства.

Поширюється католицизм, почався наступ на православ’я

Виникнення українського козацтва

В Україні козацтво — суспільний стан вільних від кріпосного права людей, які займалися господарською діяльністю та обороняли Україну від іноземних загарбників. Козаків називали запорозькими, оскільки основні їхні центри розташовувалися нижче за дніпровські пороги

Початок формування

Кінець XV — початок XVI ст.; перша згадка датована 1492 р.

Причини виникнення

Економічні: захоплення українських земель польськими та литовськими феодалами, нестача власної землі в селян і, як наслідок, переселення їх у Запорожжя та Нижнє Подніпров’я.

Соціальні: посилення феодального гніту, оформлення кріпосної залежності.

Політичні: намагання Польщі встановити контроль над утікачами в Подніпров’ї.

Національно-релігійні: політика спольщення, гоніння на православну церкву.

Військові: необхідність захисту кордонів від Кримського ханства

Соціальний склад

Селяни, міщани, дрібна шляхта

Основні заняття

Землеробство, скотарство, полювання, рибальство, торгівля.

Головне завдання — несення військової служби

Організація

Центром козацтва була Запорозька Січ, що розташовувалася на одному з дніпровських островів (Хортиця, Базавлук, Чортомлик тощо).

Січ мала ознаки державності: територію, систему владних органів, військо та правові звичаї

Вищим органом влади була Січова Рада, яка проводилася двічі-тричі на рік.

На радах обирали козацьку старшину: гетьмана, або кошового отамана, якому належала вища адміністративна, воєнна й судова влада на Січі; воєнного суддю, який за відсутності гетьмана виконував його обов’язки; писаря, який очолював канцелярію; осавула, що відповідав за оборону Січі; обозного, який відав артилерією.

Символами влади були клейноди — хоругви, булава, печатка, бунчук, литаври і пірнач

Значення козацтва

Освоїли степові запустілі землі.

Були захисниками південних районів України від турецько-татарських нападів.

Брали участь у народних повстаннях.

Сформували основи козацької державності

Походи запорожців проти турків

1602 р.

Розгром турецького флоту під Кілією

1606 р.

Узяття турецької фортеці Варни

1608 р.

Зруйнування Перекопа

1614 р.

Напад козацького флоту під командуванням П. Сагайдачного на Трапезунд, Синоп і спалення турецького флоту

1615 р.

Атакування флотом П. Сагайдачного Стамбула

1616 р.

Розгром турецького флоту під Очаковим, зруйнування Кафи

1620— 1621 рр.

Хотинська війна Османської імперії проти Речі Посполитої з метою завоювання українських і польських земель. За Хотинським мирним договором турки зобов’язувалися не нападати на українські землі, а поляки — зупинити козацькі походи на Туреччину

1624 р.

Похід на Стамбул

Запорізька Січ у XVI —першій половині XVII ст.

Реєстрове козацтво

Реєстрові козаки — козаки, зараховані на військову службу Речі Посполитої та записані в спеціальні списки-реєстри

Мета

створення

Захист південних кордонів держави

Рік

створення

1572 р., за ініціативи короля Сигізмунда II Августа

Права та привілеї

Право землеволодіння, заняття промислами й торгівлею.

Плата за військову службу.

Звільнення від сплати податків і виконання повинностей.

Обрання гетьмана та старшини на козацькій раді.

Власна судова й адміністративна юрисдикція.

У містечку Трахтемирів на Київщині — власний монастир для шпиталю й арсеналу.

Підпорядкування офіцерам, призначеним королем

Козацькі повстання

Причини

Закріпачення селянства та нереєстрових козаків. Поширення фільваркової системи.

Захоплення польськими феодалами південноукраїнських земель, де вони зіткнулися з інтересами козаків.

Ігнорування польським урядом вимог щодо збільшення реєстру

Основні вимоги

Збільшення плати за військову службу.

Розширення козацького реєстру.

Вільні походи проти Кримського ханства та Османської імперії.

Привілеї для православної церкви

Характер

Національно-визвольний

Основні повстання

1591—1593 рр. — повстання під проводом К. Косинського.

1594 р. — козацька війна під проводом С. Наливайка. 1625 р. — повстання під проводом М. Жмайла. 1630 р. — повстання під проводом Т. Федоровича (Трясила).

1635 р. — повстання під проводом І. Сулими.

1637 р. — повстання під проводом П. Бута (Павлюка).

1638 р. — повстання під проводом Я. Острянина (Остряниці)

Значення повстань

Козаки стали лідерами національно-визвольного руху, набули досвіду організації повстань на великих територіях.

Набули форми національно-визвольної боротьби.

Козацькі вимоги об’єднали різні верстви українського населення.

Сприяли поширенню ідеї національного визволення, підготували підгрунтя для Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького

Результати й наслідки

Реєстрове козацтво позбавлене самоврядування. Обмежена територія розселення козаків.

На Дніпрі відбудована Кодацька фортеця, в України постійно перебувало польське військо

Результати й наслідки

Нереєстрові козаки перетворені на кріпаків, посилився феодальний гніт.

Масові втечі населення від польської розправи на територію Росії — Дон і Слобожанщину.

Хоча й формально, але визнане існування православної церкви в Україні, православним надано право будувати церкви, відкривати братства, школи, друкарні, обіймати державні посади

Діяльність гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного

Петро Конашевич-Сагайдачний (1577—1622 рр.) — гетьман українського козацького реєстрового війська, один із найталановитіших його організаторів. Коли саме був обраний гетьманом, невідомо, але до 1616 р. уже кілька років гетьманував

Військово-політична

Перетворив козацьке військо на регулярне з відповідними дисципліною, навчанням та озброєнням.

Збільшив козацький флот до 300 кораблів.

Співпрацював із нереєстровим козацтвом.

Організував успішні походи козаків проти Османської імперії та Кримського ханства, що привернуло увагу Європи.

Брав участь у поході королевича Владислава на Москву в 1618 р.

У Хотинській війні 1620—1621 рр. козацьке військо під його проводом відіграло вирішальну роль у розгромі турків.

Дав згоду приєднатися до антитурецького союзу європейських держав.

Стримував антипольські настрої в козацькому середовищі, віддаючи перевагу переговорам і компромісам. Завдяки цьому козакам дозволили оселятися в містах, повернули окремий козацький суд і Трахтемирів, плата реєстровцям стала постійною

Культурно-

просвітницька

Разом із Військом Запорозьким вступив у Київське братство, забезпечивши останньому підтримку.

Відстоював права православної церкви: єрусалимський патріарх Феофан висвятив київського митрополита й п’ять єпископів.

Сприяв відновленню православної ієрархії в Речі Посполитій.

Заповів великі кошти Львівському, Луцькому та Київському братствам

Значення

Піднесення культурно-релігійного життя в Україні, передусім у Києві.

Захист українських земель від турецько-татарських набігів.

Зростання ролі козацтва як рятівника всієї Європи

Реформаційний і контрреформаційний рухи в Україні в XVI — першій половині XVII ст.

Реформація — антикатолицький рух за переоблаштування церкви, що поширився в Європі в XVI ст. Унаслідок Реформації виник протестантизм — третій напрямок у християнській релігії (після католицизму та православ’я)

Кальвінізм

Не набув прихильників у народі. Створено близько 100 протестантських громад, до яких входили передусім представники шляхти, у тому числі таких родин, як Потоцькі, Радзивілли, Вишневецькі

Соціанство

Теоретик — Фавст Соціан: сповідував ідеї про свободу й духовну чистоту людини, людську природу Ісуса Христа, неприйняття ікон у богослужінні, необхідність ліквідувати смертну кару. Соціани відкривали школи, друкарні, поширювали літературу; їхніми покровителями були князі, посадовці

Діяльність братств

Братства — громадські релігійні об’єднання православних українців (міщан, духівництва, козаків, шляхти)

Мета діяльності

Захист національно-релігійних прав українців, протистояння окатоличенню та спольщенню українського народу

Основні заходи

Виступали за право міських громад брати участь в управлінні церковними справами, контролювати діяльність вищого духівництва.

Захищали інтереси православних ремісників при вступі до цеху.

Основні

заходи

Займалися просвітницькою діяльністю: створенням шкіл і друкарень.

Військо Запорозьке, очолюване П. Сагайдачним, вступило в Київське братство, забезпечивши останньому підтримку

Напрямки контрреформаційної діяльності

• Від 1569 р. на українських і білоруських землях діє єзуїтський орден, представники якого схиляють на свій бік різні верстви населення

• Від 1570-х рр. починає формуватися мережа єзуїтських колегій — навчальних закладів на основі католицького віровчення. Вони давали високий рівень освіти й успішно конкурували з протестантськими школами

• Поширюються ідеї об’єднання (унії) православної та католицької церков, які знаходять підтримку як серед католицького, так і серед православного духівництва

Утворення греко-католицької (уніатської) церкви

Греко-католицька церква була створена внаслідок об’єднання (унії) католицької та православної церков на Берестейському соборі 1596 р.

Причини укладення унії

Католицька церква прагнула розширити свій вплив. Річ Посполита розцінювала унію як перехідний етап до католицизму.

Православні духівництво та знать намагалися позбавитися нерівноправності з католиками

Основний зміст

Православна й католицька церкви об’єдналися в греко-католицьку (уніатську).

Уніатська церква зберігала обряди, церковнослов’янську мову, право на митрополичу та єпископські кафедри, право на одруження нижчого духівництва.

Уніатська церква визнавала зверхність Папи Римського та вчення католицької церкви.

Уніатське духівництво зрівнялося в правах із католицьким.

Шляхта та міщани, які прийняли унію, зрівнялися в правах із католиками

Результати й наслідки

Утворилася Українська греко-католицька церква, яка відстоювала національну ідентичність українців і чинила опір окатоличенню.

Почалася боротьба православних із греко-католиками, в українському суспільстві загострилися релігійні протиріччя.

Не відбулося обіцяного зрівняння уніатів із католиками

Становище православної церкви в XVI — першій половині XVII ст.

До укладення Берестейської унії

Формально визнана рівноправною, мала урядові «вольності та привілеї».

Вищих церковних посадовців призначав король.

Державні та світські особи постійно втручалися в церковні справи: судили священиків, не призначали настоятелів, щоб самим отримувати доходи з церковних маєтків, обкладали церкву високими податками

Після укладення Берестейської унії

Відбувся розкол церкви на уніатську та напівлегальну православну.

Православне духівництво, яке не приєдналося до унії, було фактично поставлене поза законом.

Частина православних церков і монастирів передавалася новоствореній греко-католицькій церкві.

Зачинялися приходські школи.

Православні шляхта та міщани обмежувалися в правах.

У 1633 р. польський уряд видав «Статті для заспокоєння руського народу», які офіційно визнавали існування православної церкви й надавали широкі права православним

Таким чином, Берестейська унія погіршила становище православної церкви

Діяльність Петра Могили

Петро Могила (1596—1647 рр.) — видатний церковний і культурний діяч України, який присвятив життя укріпленню православної церкви

Церковна

На посаді архімандрита Києво-Печерського монастиря започаткував навчання неписьменних священиків, займався благодійництвом.

1632 р. — став київським митрополитом.

Щорічно збирав церковні собори для розв’язання церковних проблем.

Реставрував Софійський собор та повернув його православній церкві.

Сприяв виданню «Статей для заспокоєння руського народу»

Культурно-просвітницька

1631 р. — став опікуном Київського братства, відкрив Лаврську школу.

1632 р. — відкрив Києво-Печерську колегію, що пізніше дістала назву Києво-Могилянської, а на початку XVIII ст. стала академією.

Сприяв відкриттю колегій у Вінниці, Кременці, Молдавії.

Розширив діяльність друкарні Києво-Печерського монастиря

Укріплення позицій православної церкви в суспілвстві як об’єднавчого центру інтересів українців

Культура України в XVI — першій половині XVII ст.

Загальні риси

Розвивалася в умовах постійного національного, релігійного, національного утиску.

Відсутність єдиного політичного й духовного центру гальмувала культурний розвиток українських земель.

Відчула значний вплив героїчних козацьких походів, Відродження, Реформації та гуманізму

Книгодруку вання

Першими друкарями в Україні стали С. Дропан (1460 р.), ПІ. Фіоль (1491 р.), Ф. Скорина (1517 р.), І. Федоров (1569 р.). До середини XVII ст. в Україні діяло 25 друкарень.

Пам’яткою того часу є Пересопницьке Євангеліє — рукописний переклад Євангелія з церковнослов’янської українською мовою (1556—1561 рр.)

Освіта

Початкові школи — при церквах і монастирях.

Слов’яно-греко-латинські школи, де викладалися грецька, церковнослов’янська, латинська мови, «сім вільних мистецтв».

У містах відкривалися братські, протестантські, греко-католицькі, єзуїтські школи.

1576—1580 рр. — заснована Острозька колегія (згодом академія).

1632 р. — унаслідок злиття Київської братської та Лаврської шкіл почала працювати Києво-Могилянська колегія (за ім’ям першого ректора — П. Могили)

Література й літописи

Полемічна література між католиками, уніатами й православними.

Історичні мемуари.

Латиномовна поезія.

Перекладна література: рицарські романи, перекази, драматичні твори

Густинський, Львівський літописи, Острозький літописець

Театр

Шкільний театр, де ставили драматичні твори релігійного й побутово-комедійного змісту.

У першій половині XVII ст. формується вертеп — мандрівний ляльковий театр

Музика

Церковна музика: поява багатоголосних співів, нотного письма.

Світська музика: з’явилися пісні для хору або триголосного ансамблю — канти жартівливої, повчальної, звеличувальної та іншої тематики.

Інструментальна музика поширена в козаків, у містах існують музичні цехи

Архітектура й образотворче мистецтво

Будівництво оборонних споруд, міст-фортець, культових споруд, міського житла.

Архітектурні стилі: готичний і Ренесанс — переважно в Північно-Західній Україні, бароко — по всій Україні. Найвидатніші пам’ятки — ансамблі Печерської лаври, Кирилівського монастиря, Софійського собору в Києві, церкви Чернігова та Переяслава.

Скульптура: надгробні пам’ятники, прикраси для архітектурних споруд.

Церковний живопис: фрески та іконопис, у які проникають ідеї Відродження та гуманізму.

Світський живопис: портрети Р. Сангушка, К. Острозького, Р. Вишневецької; батальні та історичні картини.

Видатні художники — Ф. Сенькович, М. Муха, А. Попович.

Книгодрукування сприяє розвитку гравюри, книжкової мініатюри