Історія України у визначеннях, таблицях і схемах 7-9 клас

Тема 4. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ТА ІНШИХ ДЕРЖАВ (друга половина XIV - перша половина XVI ст.)

Приєднання руських земель до складу Великого князівства Литовського

Міндовг

(1230—1263 рр.)

Поширив свою владу на землі Західної Русі (Білорусь)

Гедимін

(1316—1341 рр.)

Почав наступ на південноруські (українські) землі, проте зіткнувся з претензіями Польщі

Ольгерд

Гедимінович

(1341—1377 рр.)

У битві на річці Сині Води (1362 р.) завдав поразки Золотій Орді та приєднав Чернігівщину, Київщину, Переяславщину, Поділля. Унаслідок боротьби з Польщею відвоював Берестейський, Володимирський і Луцький уділи

Вітовт

(1392—1420 рр.)

Заволодів Чорноморським узбережжям

Особливості статусу українських земель у складі Великого князівства Литовського

• Приєднання відбувалося переважно мирним шляхом через бажання князівств позбавитися монгольського ярма

• Система управління залишилася незмінною: руські князі сплачували щорічну данину та надавали збройну допомогу

• Руська мова стала державною

• Православна церква зберігала панівне становище

• Збереглося руське законодавство («Руська правда»)

• Литовці укладали династичні шлюби з українцями

• Панувала українська культура

Боротьба за Галицько-Волинське князівство

1340 р.

Фактичний розпад Галицько-Волинського князівства після смерті Юрія II Болеслава (Волинь контролював литовський князь Любарт Гедимінович, причому князівство було незалежним від Литви; Любарт намагався відновити міць Галицько-Волинської держави; у Галичині фактичним правителем став боярин Дмитро Дедько, хоча формально вища влада належала Любартові; проте на землі князівства претендувало і Польське королівство)

1349— 1377 рр.

Війни між Любартом і союзними військами Польщі й Угорщини за територію Галичини (тривали з перемінним успіхом); їхнім результатом став остаточний поділ Галицько-Волинського князівства: Волинь відійшла Литві, а в Галичині посів угорський ставленик

1387 р.

Завоювання Галичини Польщею

1434 р.

Створення на території Галичини Руського воєводства з польською адміністрацією

Політика Польщі на українських землях

• Насадження католицизму

• Закриття православних церков і монастирів

• Обмеження православних у праві обіймати державні посади

• Насадження зневаги до православ’я та української культури

• Таким чином, для українців польське панування означало початок тривалого соціального та етнічного конфлікту, який поширився на всі сфери життя України

Кревська унія (1385 р.)

Суть

Укладення угоди про державно-політичний союз між Великим князівством Литовським і Польським королівством

Причини

Наступ Тевтонського ордену на землі Литви й Польщі. Претензії Московського князівства на руські землі. Необхідність протистояти нападам татар.

Прагнення польських феодалів отримати українські землі, литовських — здобуття економічних і політичних привілеїв, які мали польські магнати

Зміст

Великий князь литовський Ягайло одружувався з польською королевою Ядвігою та отримував титул польського короля.

Польща й Литва об’єднувалися в одну державу, хоча Литва зберігала формальну незалежність.

У Литві поширюється католицтво

Наслідки

Розгром Тевтонського ордену в Грюнвальдській битві (1410 р.).

Роздача українських земель польським феодалам.

Поширення католицизму в Литві та Україні.

Опір частини литовської, української та білоруської шляхти (лідер опозиції литовський князь Вітовт, онук Гедиміна, домігся свого призначення довічним правителем Великого князівства Литовського)

Політика Вітовта (1392—1430 рр.)

• Визнав себе васалом польського короля, проте одноосібно володарював у Великому князівстві Литовському

• Був змушений відновити Кревську унію (погодився на повернення Литви до Польщі після своєї смерті)

• Ліквідував найбільші удільні князівства (Київське, Новгород-Сіверське, Подільське) із метою посилення своєї влади

• Перетворив Литву на централізовану державу, розгорнув наступ на українську автономію

• Зазнав поразки від татар на річці Ворсклі (1399 р.)

• Став одним із переможців у Грюнвальдській битві

Грюнвальдська битва

Дата

15 липня 1410 р.

Сторони

протистояння

Об’єднане польсько-литовсько-руське військо та держава німецьких рицарів Тевтонського ордену

Причини

Прагнення коаліції зупинити агресію Тевтонського ордену, що претендував на землі Великого князівства Литовського

Склад коаліції

Польські, литовські, українські, білоруські, російські, чеські, угорські, кримсько-татарські війська

Результат

Польсько-литовсько-руські війська здобули перемогу; орденська верхівка на чолі з магістром загинула

Наслідки

Зупинення агресії Тевтонського ордену.

Занепад Тевтонського ордену, що потрапив у васальну залежність від Польщі.

Посилення позиції Литви в литовсько-польському союзі.

Отримання Литвою від Польщі Західної Волині, відмова Угорщини від претензій на Галичину й Поділля на користь Польщі та Литви

Городельська унія (1413 р.)

Зміст

Скасування Кревської унії, підтвердження існування Великого князівства Литовського як незалежної держави.

Широкі довічні повноваження Вітовта як великого князя литовського.

Постійна автономія Литви у відносинах із Польщею.

Державний устрій Великого князівства Литовського мав реформуватися за польським зразком.

Литовці-католики урівнювалися в правах із поляками-католиками та ставали повними власниками своїх земель (православні мали землі в умовній власності).

Польща і Велике князівство Литовське в майбутньому мали створити єдину державу

Наслідки

Незадоволення православної частини населення. Обмеження прав української православної знаті, її окатоличення та втрата української національності

Боротьба проти наступу Польщі

1430 р.

Призначення литовською та українською шляхтою після смерті Вітовта великим князем Литви Свидригайла Ольгердовича (1430—1440 рр.) усупереч умовам Городельської унії, за якою великий князь литовський міг обиратися лише за згоди Ягайла; Свидригайло очолив боротьбу української знаті проти наступу польських магнатів і католицької церкви

1432 р.

У відповідь на прагнення Свидригайла обмежити або навіть розірвати зв’язки Литви з Польщею поляки окупували Поділля та Волинь. Свидригайла поляки оголосили недійсним князем і замість нього обрали молодшого брата Вітовта Сигізмунда. Таким чином, Велике князівство Литовське розкололося на два ворожі табори: заселені литовцями землі стали на бік Сигізмунда, а українці й білоруси підтримали Свидригайла

1435 р.

Битва під Вількомиром, у якій сили Свидригайла зазнали поразки від Сигізмунда. Таким чином, руська знать програла в боротьбі за власну державність і збереження православних традицій

Середина XV ст.

Перетворення Волині, Київщини, Поділля на звичайні воєводства, очолювані намісниками, які підпорядковувалися безпосереднво великому князю; воєводства поділялися на повіти, влада в яких належала старостам

1458 р.

Відділення православної церкви України й Білорусі від московсвкої митрополії та перетворення на самостійну Київсвку митрополію; початок агітації за унію православної та католицвкої церкви

1481, 1508 р.

Останні невдалі спроби руської верхівки здобути незалежність від польсько-литовського панування («змова руських князів» і повстання М. Глинського)

Московсько-литовські війни

• Наприкінці XV — на початку XVI ст. Велике князівство Литовське вело війни з Московським царством, що претендувало на руські землі

• Воєнні дії тривали з перемінним успіхом, проте Литва поступово втратила майже третину своєї території

• Під владу Москви відійшли чернігово-сіверські землі та Смоленськ

Українські землі у складі інших держав

Закарпаття

Початок XI ст. — Закарпаття потрапило під владу Угорщини.

XIII—XV ст. — позбавлення українців політичних прав і свобод, закріпачення селянства.

1280—1320 рр. — східна частина Закарпаття входила до Галицько-Волинського князівства, проте згодом знову повернулася до Угорщини.

1526 р. — унаслідок поразки в битві з турецькою армією Угорщина припинила незалежне існування. Східне Закарпаття відійшло Трансільванії, Західне — Священній Римській імперії

Буковина

Від XII ст. перебувала у складі Галицько-Волинського князівства.

XIII ст. — на буковинських землях виникла окрема Шипинська земля, що визнала зверхність Золотої Орди.

Від середини XIII ст. увійшла до Угорщини.

1359 р. — Шипинська земля увійшла до Молдавського князівства як автономія, але протягом століття самостійність була втрачена, а територія розділена на Чернівецьку й Хотинську волості.

1514 р. — Молдавія визнала зверхність Османської імперії; на землях Буковини була створена Хотинська райя

Українське

Причорномор’я

До монгольської навали Причорномор’я належало половцям — тюркомовним кочовикам. Після утворення Золотої Орди в середині XIII ст. причорноморські степи ввійшли до її безпосередніх володінь, а на їхніх жителів поширилася назва «татари». Середина XV ст. ознаменувалася розпадом Золотої Орди.

1449 р. — за сприяння великого литовського князя Вітовта Хаджі-Гірей проголосив себе незалежним правителем Кримського ханства зі столицею в Бахчисараї. Його влада поширювалася на Крим, пониззя Дніпра, Приазов’я, Прикубання

1475 р. — Туреччина завоювала Кафу (сучасна Феодосія), Мангуп, Перекоп і змусила хана Менглі-Гірея в 1478 р. розірвати зв’язки з Литвою та стати васалом Османської імперії. Зміна союзника Кримського ханства мала трагічні наслідки для України: починаючи від 1482 р., кримські татари щороку здійснювали походи за здобиччю на українські землі. Головною метою нападників був ясир — полонені, яких продавали на невільницьких ринках

Господарське життя України другої половини XIV — першої половини XVI ст.

Сільське

господарство

Залишається провідною галуззю економіки, поряд із перелогом і двопільною системою сівообігу поширюється трипілля, розвиваються тваринництво, городництво, садівництво, бджільництво; суттєву роль продовжують відігравати рибальство й мисливство; у зв’язку зі зростанням великих феодальних господарств до середини XVI ст. майже зникають вільні общинні землі; збільшується грошова й натуральна рента для селян, додається панщина — 14 днів на рік

Промисли

Традиційними є солеваріння, виробництво дьогтю, смоли й поташу; селяни виготовляли сукно й полотно, гончарний посуд, предмети з металу й дерева для домашнього вжитку

Ремесло й торгівля

Розвиток пов’язаний зі зростанням міст, у яких від XV ст. поширюється магдебурзьке право — міське право, яке передбачало звільнення міста від управління, судової та адміністративної влади місцевих феодалів-власників міст і створення місцевого самоврядування.

Існування в середині XVI ст. близько 130 ремісничих спеціальностей.

Поширення на українських землях, що входили до Польщі, цехів (щоправда, православні українці не могли стати цеховиками, оскільки до цеху приймали тільки католиків).

Зростання міжнародної торгівлі (центрами зовнішньої торгівлі були Київ, Львів, Кам’янець-Подільський і Луцьк).

Основна форма внутрішньої торгівлі — ярмарки, що проводилися кілька разів на рік

Система самоврядування за магдебурзьким правом

Соціальний устрій України другої половини XIV — першої половини XVI ст.

Шляхта (землевласники)

Князі

Найбагатша частина шляхти, нащадки удільних князів, не підпорядковувалися місцевій адміністрації

Пани

Заможна шляхта з давнього боярського роду, земля перебуває в спадковій власності

Зем’яни

Середня шляхта, що отримала землю за військову службу з власним загоном

Бояри

Дрібна шляхта, що служила особисто

Міщани

Патриціат

Найбагатші та найвпливовіші ремісники й купці

Бюргери

«Середній клас»: більшість купців, цехові ремісники

Плебс

Дрібні ремісники й торговці

Селяни

Слуги

Особисто вільні селяни, які перебували на службі й за це користувалися землею

Данники

Особисто вільні та економічно незалежні селяни, які сплачували державі податок (данину)

Тяглові

Могли бути і вільними, і кріпаками. Працювали на державній або шляхетській землі, за що відпрацьовували панщину з власного худобою (тяглом)

Антифеодальний рух

Форми

протесту

Утечі від поміщиків.

Підпал поміщицьких маєтків.

Убивство поміщицьких слуг або родини поміщика. Повстання

Селянські

повстання

Повстання під проводом Мухи (1490 р.), у якому взяли участь близько 10 тис. осіб (повсталі зайняли Святин, Коломию, Галич, підійшли до Львова; у битві проти польсько-литовського війська селяни зазнали поразки й відступили до Молдови).

Повстання під проводом Андрія Борулі (1491 р.), яке також закінчилося поразкою

Значення

повстань

Народні виступи продемонстрували зростання боротьби українців проти соціального та релігійного гноблення

Культура України XIV - початку XVI ст.

Загальні

риси

Складні умови розвитку української культури спочатку за умови навали монголо-татар, а згодом експансії Польщі та Литви, переходу українських територій під владу Польщі, Литви, Угорщини, Молдови

Освіта й наука

Існування українських шкіл при монастирях, церквах, маєтках феодалів; учителями були дяки, які навчали дітей грамоти, молитов, церковного співу.

Навчання дітей окремих можновладців у школах Польщі, Чехії, Німеччини.

Діяльність українського науковця Юрія Котермака (Дрогобича) — професора медицини Болонського й Краківського університетів (його відома праця — «Прогностична оцінка поточного 1483 року», яка вийшла в Римі й містила відомості з астрології, філософії, географії, економіки).

Творчість поета Павла Русина, якого вважають одним із носіїв європейського літературного стилю.

Вплив на розвиток української культури Франціска Скорини — білоруського вченого, який певний час жив в Україні й був носієм гуманістичних традицій Відродження

Література

Провідне місце посідає церковна література, у якій від XIV ст. поширюються південнослов’янські впливи; їхніми речниками в Україні стали митрополити Кипріян і Григорій Цамблаки.

Виникнення світських творів («Троянська історія», «Сказання про індійське царство», збірник «Ізмарагд» тощо).

Важлива роль належала літописам, які подавали цікаві факти з історії України та Білорусі (так звані литовсько-руські літописи).

Усна народна творчість представлена історичними піснями, думами, що оспівують подвиги українського народу в боротьбі з ворогами («Утеча трьох братів з-під Азова», «Маруся Богуславка», «Самійло Кішка» тощо).

Виникнення перших балад, серед яких «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?»

Архітектура й живопис

Будівництво оборонних споруд (поява мурованих замків і фортець: замок у містах Кременці, Білгороді (Дністровському), Луцьку).

Розвиток церковного будівництва (збереження традицій Київської Русі, вплив військового архітектурного стилю). Від початку XVI ст. в Україні знаходить відображення європейський ренесансний стиль — Петропавлівська церква на Поділлі (XV ст.), церква в Рогатині (XIV—XV ст.) та ін.

Панування в XIV—XV ст. церковного стилю перехідного періоду, у якому поєднувалися попередні зразки візантійського стилю та нові європейські впливи готичного стилю (церква Різдва Христового в Галичі (XIV ст.), у Межиріччі на Волині (XV ст.), у Лаврівському монастирі на Бойківщині (XIV—XV ст.) та ін.).

Високий розвиток українського малярства.

Поширення портретного живопису