Історія України у визначеннях, таблицях і схемах 7-9 клас

Тема 3. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА

Особливості Галицького й Волинського князівств

• Віддаленість від Києва і, як наслідок, обмеження впливу центральної влади

• Розміщення на перехресті торговельних шляхів (із Балтійського моря в Чорне, із Русі до Центральної та Південно-Східної Європи)

• Великі поклади солі, яка стала важливим експортним товаром і чинником економічного піднесення

• Розташування далеко від кордону зі Степом, що захищало від нападів кочовиків

• Потреба в об’єднанні для боротьби з поляками та угорцями, пізніше — із монголо-татарами

Галицьке й Волинське князівства напередодні об’єднання

Галицьке князівство

Засноване в другій половині XI ст. онуком Ярослава Мудрого Ростиславом Володимировичем.

Територія: Прикарпаття, Верхнє Подністров’я.

Сильна боярська влада — олігархія (влада небагатьох) заможних людей.

Розквіт Галицького князівства за правління Ярослава Осмомисла (1152—1187 рр.), який мав великий авторитет на Русі.

Основні заходи:

• боротьба проти боярської опозиції;

• розширення території князівства шляхом приєднання землі між Карпатами та Дністром, пониззя Дунаю;

• будівництво й укріплення міст;

• спорудження Успенського собору в Галичі (1153— 1177 рр.);

• боротьба проти половців у союзі з іншими князями;

• участь у боротьбі за Київ;

• укладення союзницького договору з Угорщиною;

• дружні відносини з Візантією та Священною Римською імперією

Волинське

князівство

До середини ХІІ ст. вважалося вотчиною київських князів; набуло самостійності в 1135 р. за правління правнука Володимира Мономаха — Мстислава Ізяславича, який разом зі своїм батьком започаткував місцеву династію.

Територія: басейн правих приток Прип’яті, Західного Бугу.

Від 1170 р. — князювання Романа Мстиславича. Основні заходи:

• послідовне й рішуче обмеження сваволі бояр;

• перша спроба захопити Галицьке князівство (безуспішна) (1188 р.);

• об’єднання Галицького й Волинського князівств після смерті галицького князя Володимира Ярославича в єдину державу зі столицею в Галичі (1199 р.)

Галицько-Волинська держава у першій половині XIII ст.

Становлення та розквіт Галицько-Волинської держави

Правління Романа Мстиславича

(1199 - 1205 рр.)

1199 р. — створення великої централізованої держави — Галицько-Волинського князівства, яке стало наступником Київської Русі.

Придушення галицького боярства (завдяки підтримці середнього та дрібного боярства).

1202 р. — завершення боротьби за Київ.

Успішна боротьба проти половців.

Приєднання до князівства балтського племені ятвягів.

Підтримання дружніх відносин із Візантією, Угорщиною; утручання в європейські справи.

Відмова князя прийняти корону з рук Папи Римського Інокентія III.

Виступ із планом «дотримання доброго порядку на Русі», згідно з яким слід було уладнати міжкнязівські чвари, обрати центральну владу, зорганізуватися для спільної боротьби з половцями.

1205 р. — загибель Романа Мстиславича неподалік від польського міста Завихвоста під час походу проти польського князя Лешка Краківського

Часи боярської смути

(1205 - 1238 рр.)

Виступ боярства після загибелі Романа Мстиславича проти його спадкоємців — регентші княгині Анни та малолітніх княжичів — чотирирічного Данила та дворічного Василька.

Утвердження боярських ставлеників у князівстві; у Галичині — кількаразове правління угорського королевича).

Початок боротьби Данила з досягненням повноліття за повернення батьківської спадщини (перший успіх — відвоювання у поляків Берестейської та Забузької земель).

Продовження Данилом справи збирання «волинської вотчини» — приєднання Луцької, Пересопницької та Белзької земель.

1238 р. — здобуття Галича князем Данилом і відновлення єдності держави

Правління Данила Галицького

(1238 - 1264 рр.)

Співправління в Галицько-Волинському князівстві братів Данила (у Галичині) і Василька (у Волині), існування князівства як єдиної держави під зверхністю старшого брата.

1240 р. — оволодіння Києвом, доручення управляти містом воєводі Дмитру, якому довелося керувати обороною столиці від монгольської навали.

Зміцнення державної та князівської влади.

Укріплення старих міст, будівництво нових (Львів, Холм).

Зміцнення православної церкви.

Сприяння розвитку культури.

1241 р. — вторгнення в князівство монголо-татар, під ударами яких упали міста Галич, Володимир, Кам’янець, Данилів та ін.

Правління Данила Галицького

1245 р. — Ярославська битва, у якій Данило Галицький переміг об’єднані сили поляків, угорців і галицьких бояр, що прагнули повернути Галичину.

Візит Данила Галицького до Золотої Орди з метою отримання ярлика на управління, згідно з яким князь мав періодично надавати свої дружини татарам для їхніх походів на Польщу, Литву, Угорщину, сплачувати щорічну данину, віддавати певну шану ханові; натомість Галицько-Волинське князівство фактично зберігало незалежність у внутрішній і зовнішній політиці.

Антимонгольська політика князя (союз з угорським королем і Папою Римським, який обіцяв організувати хрестовий похід проти монголо-татар)

1254 р. — військовий похід Данила Галицького проти монголо-татар, у результаті якого хан Куремса зазнав поразки.

1259 р. — коронація Данила Галицького Папою Римським (але очікувана допомога від нього так і не надійшла).

Хан Бурундай змусив Данила визнати зверхність Золотої Орди (таким чином, антимонгольська політика Данила зазнала краху).

1264 р. — смерть Данила Галицького

Галицько-Волинське князівство за нащадків Данила Галицького

Лев Данилович (1264— 1301 рр.)

Правив у Галичині.

Приєднав Закарпатську Русь і люблінські землі. Підтримував дипломатичні відносини з Німецьким орденом, Угорщиною, Чехією, Польщею, Литвою. Переніс столицю з Холма до Львова.

Зберігав васальну залежність від Золотої Орди

Володимир Васильковий (1271— 1289 рр.)

Правив у Волині.

Приділяв увагу будівництву міст, замків, церков. Опікувався розвитком культури

Юрій І

(1301— 1308 рр.)

Прийняв титул «короля Русі».

Відмовився від завоювань, віддаючи перевагу дипломатії.

Утратив люблінські землі й частину Закарпаття. Переніс столицю до Володимира.

Дістав згоду на заснування Галицької митрополії (1303 р.)

Андрій і Лев

(1308— 1323 рр.)

Були співправителями князівства.

Продовжували створення антиординського союзу, установивши зв’язок із Тевтонським орденом і Польщею; існує припущення, що вони загинули саме в боротьбі з ординцями.

Із їхньою смертю припинилася династія Романовичів (князівство перейшло до зятя Андрія та Лева, чоловіка їхньої сестри Юрія II Болеслава, сина польського князя Тройдена)

Юрій II

Болеслав (1325— 1340 рр.)

Намагався вийти з-під боярського впливу.

Проводив мирну зовнішню політику.

Сприяв переселенню німців і поляків в українські землі.

Лояльно ставився до католицтва та його поширення в Україні.

Невдоволені бояри отруїли князя, і князівство перейшло до його литовського зятя Любарта

Культура Галицько-Волинського князівства

Освіта

Продовження культурно-освітніх традицій Київської Русі.

Здобуття освіти в міських школах або при церквах у сільській місцевості

Літописання

Мало світське спрямування (Галицько-Волинський літопис, «Повість про засліплення Василька»)

Архітектура

Розвиток церковної архітектури (Успенські собори у Володимирі та Галичі, церква Іоанна Златоуста в Холмі).

Будівництво міських оборонних споруд (Кременець, Данилів, Холм)

Живопис

Розвиток монументального живопису (фрески), іконописання (найдавніша ікона — «Покров» — датується XIII ст.)

Ювелірна справа

Високий рівень ювелірного мистецтва

Значення Галицько-Волинської держави

• Створення великої держави на українських землях, спадкоємниці Київської Русі, що продовжила її традиції

• Забезпечення високого рівня економічного та духовно-культурного розвитку

• Захист від загарбання та асиміляції східних слов’ян

• Забезпечення безперервності державності на українських землях

• Відкриття доступу в українські землі західноєвропейських культурних впливів завдяки орієнтації князівства на захід