Історія України у визначеннях, таблицях і схемах 7-9 клас

Тема 2. КИЇВСЬКА РУСЬ

Передумови створення держави

Економічний

розвиток

Зростання продуктивності праці внаслідок удосконалення знарядь праці, піднесення міст як центрів ремесла й торгівлі, розвиток торговельного шляху «із варягів у греки»

Феодальні

відносини

Зростання майнової та соціальної нерівності, виділення панівної верхівки — вождів племен, старійшин, у залежність до якої потрапляли більшість селян і городян

Племінні

відносини

Заміна родової общини сусідською, яка об’єднувала маленькі сім’ї.

Завершення формування союзів племен, які починають переростати в племінні князівства.

Необхідність оборони своїх земель від нападів варягів, хозарів

Виникнення та становлення Давньоруської держави (кінець IX—X ст.)

Аскольд і Дір

(? - 882 рр.)

Розширення кордонів (владу Києва визнали племена деревлян, частина сіверян і дреговичів).

Невдала спроба приєднати полочан і кривичів.

Організація перших великих походів на Візантію (860 і 866 р.), політичним наслідком яких було укладення угоди, за якою Візантія сплачувала щорічну данину Києву, а Русь зобов’язувалася надавати їй військову допомогу.

Зростання могутності Київської держави.

Перетворення Києва на велике торговельне місто та центр наддніпрянської держави

Олег

(882 - 912 рр.)

Регент при малолітньому сині Рюрика Ігорі.

Захоплення Києва після вбивства Аскольда і Діра, наслідком чого стало об’єднання Північної та Південної Русі, що створило основу для загальноруської державності.

Розширення кордонів держави шляхом приєднання сіверян, радимичів, деревлян, а також неслов’янських племен меря, чудь і весь.

Звільнення підкорених племен від данини Хозарському каганату; боротьба з хозарами.

Сприяння централізації Русі.

Організація опору угорським племенам, що проходили з Уралу в Подунав’я.

Здійснення вдалих походів проти Візантії (907 і 911 р.), наслідком яких став вигідний торговельний договір, згідно з яким руські купці торгували без мита та проживали в Константинополі за рахунок імператора.

Укріплення військової могутності Русі, активізація її зовнішньополітичної діяльності

Ігор

(912—945 рр.)

Відновлення влади над повсталими деревлянами й уличами. Продовження об’єднання слов’янських племен.

Жорстке укріплення центральної влади.

Дав відсіч печенігам, що з’явилися біля кордонів Київської Русі, і навіть найняв їх у військо.

Походи на Візантію (941 і 943 р.), але менш удалі, ніж в Олега. Здобуття міст Дербент і Берда внаслідок походу на Закавказзя. Був убитий деревлянами під час спроби зібрати повторну данину

Ольга

(945 - 964 рр.)

Помста деревлянам за вбивство свого чоловіка Ігоря (спалення деревлянського міста Іскоростеня).

Упорядкування збору данини: установлення уставів — порядку збору данини та погостів — місць для збору данини (полюддя).

Розподіл податків на власне князівські та державні

Здійснення візиту до Константинополя, де прийняла хрещення під ім’ям Олени.

Укладення договору з Візантією, за яким Київська Русь допомагала імперії в боротьбі з болгарами, норманами й арабами в обмін на данину.

Відновлення привілеїв для руських купців у Візантії.

Спроба встановити дипломатичні контакти з Німецькою імперією.

Сприяння створенню єдиної держави.

Надання переваги в зовнішній політиці дипломатії перед військовою силою.

Підвищення міжнародного авторитету Київської Русі

Святослав

(964 - 972 рр.)

Призначення своїх синів намісниками в Києві, Овручі й Новгороді.

Прибічник язичництва, руйнував християнські храми.

Приєднання племен в’ятичів (межиріччя Оки та Волги).

Розгром Волзької Булгарії та Хозарського каганату, підкорення племен ясів і касогів (Північний Кавказ); розгром Хозарського каганату відкрив шлях кочовикам, які завдавали великої шкоди Київській Русі.

Здійснення двох походів на Дунайську Болгарію, що допомогло Візантії придушити болгарське повстання.

Мав план перенесення столиці до болгарського міста Переяславця.

Знесилення Русі численними війнами.

Загинув від рук печенігів, найнятих Візантією.

Більшість завойованих територій після смерті Святослава були втрачені

Характерні риси періоду становлення Київської Русі

• Постійна рухливість кордонів, розширення території

• Слабкість великокнязівської влади, що не була ще чітко організованою та централізованою

• Складання нових феодальних відносин у суспільстві

• Зародження основної уваги князів на зовнішній політиці

• Вихід Київської Русі на міжнародну арену

Київська Русь за часів правління Ярославичів

Розквіт Київської Русі

Володимир Великий

(980 - 1015 рр.)

Після смерті Святослава між його синами почалася міжусобна війна, у якій переміг наймолодший Володимир.

Завершення формування території Київської Русі із приєднанням племен білих хорватів, дулібів, в’ятичів, радимичів (територія Київської Русі простягалася від Чудського, Ладозького, Онезького озер на півночі до Південного Бугу на півдні, від Карпат на заході до межиріччя Оки та Волги на сході).

Проведення адміністративної реформи, суть якої полягала в передачі земель, якими раніше правили місцеві правителі, своїм синам, вірним великокнязівським посадникам і найближчим боярам; таким чином, на зміну родоплемінному поділу суспільства остаточно прийшов територіальний.

Здійснення військової реформи, суть якої полягала у формуванні боєздатного відданого князю війська з дружинників-слов’ян, а не з варягів; таким чином, було укріплено князівську владу, створено сильну централізовану державу.

Проведення релігійних реформ:

близько 980 р. — невдала спроба модернізувати язичництво з метою об’єднання племен навколо Києва, визнання головним богом Перуна;

988 р. — прийняття Володимиром хрещення за православним обрядом і запровадження християнства на Русі; хрещення Русі зрівняло її з провідними європейськими державами.

Оборона Київської Русі від печенігів, для чого були побудовані застави з військовими гарнізонами на кордонах держави.

Сприяння розвитку освіти (відкриття перших шкіл).

Розбудова Києва як столиці держави: укріплена фортеця — «місто Володимира», церква Пресвятої Богородиці (Десятинна), князівські палаци тощо.

Початок карбування золотих і срібних монет (срібники і златники), на яких зображувалися образи Христа й Володимира та тризуб.

Зміцнення дипломатичних зв’язків із Польщею, Угорщиною, Чехією, Норвегією, Швецією шляхом укладення династичних шлюбів (територія Київської Русі простягалася від Чудського, Ладозького, Онезького озер на півночі до Південного Бугу на півдні, від Карпат на заході до межиріччя Оки та Волги на сході).

Проведення адміністративної реформи, суть якої полягала в передачі земель, якими раніше правили місцеві правителі, своїм синам, вірним великокнязівським посадникам і найближчим боярам; таким чином, на зміну родоплемінному поділу суспільства остаточно прийшов територіальний.

Здійснення військової реформи, суть якої полягала у формуванні боєздатного відданого князю війська з дружинників-слов’ян, а не з варягів; таким чином, було укріплено князівську владу, створено сильну централізовану державу.

Володимир Великий

Проведення релігійних реформ:

• близько 980 р. — невдала спроба модернізувати язичництво з метою об’єднання племен навколо Києва, визнання головним богом Перуна;

• 988 р. — прийняття Володимиром хрещення за православним обрядом і запровадження християнства на Русі; хрещення Русі зрівняло її з провідними європейськими державами.

Оборона Київської Русі від печенігів, для чого були побудовані застави з військовими гарнізонами на кордонах держави. Сприяння розвитку освіти (відкриття перших шкіл). Розбудова Києва як столиці держави: укріплена фортеця — «місто Володимира», церква Пресвятої Богородиці (Десятинна), князівські палаци тощо.

Початок карбування золотих і срібних монет (срібники і златники), на яких зображувалися образи Христа й Володимира та тризуб.

Зміцнення дипломатичних зв’язків із Польщею, Угорщиною, Чехією, Норвегією, Швецією шляхом укладення династичних шлюбів

Ярослав Мудрий

(1019 - 1054 рр.)

Захоплення престолу в Києві після смерті Володимира в 1015 р. Святополком, який убив своїх зведених братів Бориса, Гліба та Святослава; Ярослав двічі воював зі Святополком і в 1019 р. сів князювати в Києві.

Мав співправителя брата Мстислава до 1036 р.: Правобережжя Дніпра належало Ярославу, Лівобережжя — Мстиславу.

Сприяння відновленню сильної князівської влади; посилення централізації Русі.

Створення першого рукописного зведення законів — «Руської правди ».

Опікування будівництвом нових міст і розвитком уже існуючих.

Будівництво в Києві Софійського собору, церков Св. Георгія та Св. Ірини, Печерського монастиря (майбутньої Києво-Печерської лаври); місто оточили валами з трьома брамами, одна з яких — «Золоті ворота» — була парадним в’їздом.

Обрання першого руського митрополита Іларіона (1051 р.).

Розвиток освіти й культури (відкриття шкіл, у тому числі для дівчат; започаткування літописання; заснування при Софійському соборі бібліотеки, де були зібрані твори античних авторів, тощо).

Розгром печенігів, які після цього припинили напади на Русь.

Похід на Візантію, унаслідок якого було укладено договір про службу руських дружин у Константинополі, а дочка візантійського імператора стала дружиною сина Ярослава Всеволода.

Розширення території Русі за рахунок угро-фінських племен (Прибалтика) і Червоної Русі (Польща).

Ярослав Мудрий

Установлення добрих відносин із країнами Західної та Центральної Європи шляхом укладення династичних шлюбів (сам був одружений із дочкою шведського короля Інгігердою, одружив своїх дочок: Анну — із королем Франції, Єлизавету — із норвезьким королевичем, Анастасію — з угорським королем; сини взяли шлюби з німецькими принцесами).

Розквіт Київської Русі, яка стала однією з провідних держав Європи

Значення та наслідки прийняття християнства

• Зростання міжнародного авторитету Київської Русі

• Створення надійного підгрунтя для формування могутньої централізованої держави, укріплення великокнязівської влади

• Сприяння формуванню та зміцненню нових феодальних відносин у суспільстві

• Розвиток культури (кам’яне будівництво, архітектура, іконопис, мозаїки, фрески; знайомство Русі з античними традиціями; запровадження слов’янської писемності (кирилиці); початок літописання, поширення книги)

• Пом’якшення звичаїв

Правління Ярославичів

1054 р.

Розподіл Святославом перед смертю Русі між своїми синами (старші сини отримали головні міста: Ізяслав — Київ, Святослав — Чернігів, Всеволод — Переяслав). Ярослав наказував своїм синам жити в мирі та берегти державу

1054— 1073 рр.

Співправління старших синів Ярослава — Ізяслава, Святослава та Всеволода (тріумвірат)

1068 р.

Битва на річці Альті, у якій половці (кочові племена) розгромили Ярославичів, що викликало повстання киян. Установити лад у Києві Ізяславу вдалося тільки за допомогою польського війська

1073— 1078 рр.

Початок міжусобних війн між Ярославичами, які насамперед були спричинені відсутністю єдиної системи престолонаслідування

1078— 1093 рр.

Правління останнього сина Ярослава Мудрого — Всеволода (його влада не поширювалася на західні й північно-східні землі; воювати він не любив, конфлікти розв’язував дипломатичним шляхом; після його смерті в Києві посів Святополк Ізяславич, останній онук Ярослава Мудрого)

1097 р.

Любецький з’їзд князів, який прийняв рішення про припинення міжусобиць, щоб не послаблювати країну, і про наслідування князями своїх вотчин; таким чином, з’їзд закріпив поділ Русі на удільні князівства, які стали власністю окремих родин — нащадків Ярослава

Князювання Володимира Мономаха та Мстислава Володимировича

Володимир Мономах (1113— 1125 рр.)

Онук візантійського імператора Константина Мономаха та Ярослава Мудрого.

Після смерті батька Всеволода Ярославича поступився київським престолом Святополку Ізяславичу, а сам повернувся до Чернігова, а згодом — до Переяслава.

Був запрошений киянами на князювання (1113 р.).

Відновив централізовану одноосібну владу на Русі.

Припинив князівські міжусобиці.

Загальмував процес розпаду держави.

Знизив податки залежних верств населення.

Зменшив відсотки за позиками лихварів.

Автор «Повчання дітям» про любов до рідної землі, батьків, ближніх; змалював образ ідеального правителя, який має зберігати єдність і могутність Русі, запобігати князівським чварам і захищати країну від нападників.

Опікувався розбудовою Києва, освітою.

Був організатором усіх переможних походів проти половців.

Забезпечив обороноздатність країни.

Відновив міжнародний авторитет Київської Русі

Мстислав Володимирович (1125— 1132 рр.)

Старший син Володимира Мономаха, який став його наступником.

Зберігав єдність Київської Русі.

Успішно відбивав напади половців.

Здійснив переможний похід проти литовських племен.

Підтримував династичні зв’язки з Норвегією, Данією, Візантією, Угорщиною.

Останній одноосібний правитель Київської Русі, після смерті якого Давньоруська держава вступила в період феодальної роздробленості

Феодальна роздробленість Київської Русі

Друга половина XI ст.

Перші ознаки феодальної роздробленості. Була закріплена Любецьким з’їздом князів 1097 р., на якому вирішили: «Хай кожен тримає вотчину свою». Верховенство належало великому київському князю, а удільні князі правили в інших містах і землях, спираючись на підтримку бояр

Середина XII ст.

Початок феодальної роздробленості, яка є неминучим періодом розвитку феодальної Європи.

Політична роздробленість

Причини феодальної роздробленості Київської Русі

• Перетворення великого землеволодіння на спадкове, а господарства — на натуральне, що зменшувало потребу в торговельних контактах та об’єднанні земель

• Воєнно-політичне посилення бояр та удільних князів, які ставили власні інтереси вище за державні; влада великого князя стала зайвою

• Поява нових міст як економічних і воєнно-політичних центрів, наростання суперництва між ними й Києвом

• Зміна торговельних шляхів у зв’язку з пануванням у степу кочових племен, які перекрили шляхи до Чорного та Каспійського морів; Київ залишився поза межами основних торговельних шляхів

• Різний етнічний склад руських територій, формування українців, білорусів і росіян

Найбільші князівства

• Київське, Переяславське, Чернігово-Сіверське, Волинське, Галицьке (основа формування Української держави)

• Володимиро-Суздальське, Новгородське, Псковське, Смоленське, Рязанське (основа формування Московської держави)

• Полоцьке, Мінське, Турівське (основа формування Білоруської держави)

Наслідки феодальної роздробленості

Позитивні

Економічне й культурне піднесення руських земель: розвиток міст, ремесел, торгівлі, культури.

Удосконалення системи управління удільних земель.

Розвиток демократичних традицій: скликання народного вічі, звернення за підтримкою до міщан.

Сприяння формуванню українського, білоруського та російського народів

Негативні

Міжусобна боротьба, яка підривала сили князівств, призводила до загибелі людей і нищення культурних пам’яток.

Неспроможність Русі протидіяти нападам половців, які грабували руські землі.

Русь опинилася на узбіччі торговельних шляхів (оскільки половці перекрили торговельні шляхи через Каспій)

Особливості розвитку українських князівств

Київське князівство (В основному — Правобережжя Дніпра до Волині)

Економічний

розвиток

Одне з найбільш розвинених і густонаселених князівств.

Центр — Київ, одне з найбільших і найбагатших європейських міст.

Орне землеробство, у містах — ремесла.

Торговельні шляхи («із варягів у греки», соляний тощо) поєднували князівство з багатьма країнами

Політичний

розвиток

Політичний центр Київської Русі.

Не було спадковою вотчиною певної династії, тому стало об’єктом боротьби за владу.

Уважалося власністю великокнязівського київського престолу.

Часта зміна правителів: від 1146 до 1246 р. — 46 разів

Чернігово-Сіверське князівство (Північ Лівобережжя Дніпра, до середини XII ст. — місто Тмутаракань у Керченській протоці)

Економічний

розвиток

Густозаселене князівство: міста Курськ, Брянськ, Новгород-Сіверський тощо.

Центр — Чернігів, що за величчю поступався лише Києву.

Відсутність тісних економічних зв’язків усередині князівства

Політичний

розвиток

Сформувалося в XI ст.

Князі мали династичні зв’язки з половцями й залучали їх до міжусобиць.

Про невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря проти половців написано поему «Слово о полку Ігоревім» із закликом до об’єднання руських земель

Переяславське князівство (Лівобережжя Дніпра, прикордоння Степу)

Економічний

розвиток

Велика кількість міст-фортець (Прилуки, Лубни, Жовнин тощо).

Центр — Переяслав.

У містах — розвиток ремесел.

Через близькість до Степу й постійні набіги половців потребувало продовольчої допомоги

Політичний

розвиток

Сформувалося в середині XI ст.

Фактично не мало самостійності, залежало від Києва. Було щитом Русі від нападів кочовиків.

Як правило, тут правили князі, які мали посісти київський престол або отримували його як компенсацію за відмову від Києва

Монголо-татарська навала

1223 р.

Битва на річці Калці (руські князі вперше зіткнулися з монгольськими військами; руське військо зазнало величезної поразки: додому повернувся тільки кожний десятий)

1237 р.

Похід на Русь очолив онук Чингізхана Батий: була спустошена Північно-Східна Русь (Рязань, Володимир, Москва, Твер тощо)

1239 р.

Похід Батия на Південно-Західну Русь: були захоплені Переяслав, Чернігів, Крим

1240 р.

Похід Батия на Київ (обороною міста керував воєвода Дмитро, ставленик Данила Галицького; кияни відмовилися віддати місто без бою; облога Києва тривала, за деякими джерелами, понад десять тижнів, проте сили були нерівними, і місто майже повністю було зруйноване)

1241 р.

Похід монголів на Західну Русь: були зруйновані міста Київського й Галицько-Волинського князівств. Далі монголи вдерлися на територію Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини, Сербії, Боснії, Хорватії

1242 р.

Монголи припинили похід на Захід і рушили назад. Повернувшись у пониззя Волги, завойовники заснували там нову державу — Золоту Орду

Причини поразок руських князівств

• Феодальна роздробленість, не подолана навіть перед лицем військової загрози

• Концентровані удари монголів по окремих князівствах

• Великий досвід монголів щодо штурму міст і фортець, здобутий у Китаї, Середній Азії, Закавказзі

Золотоординське ярмо

Економічна сфера

Данина становила десятину майна і продуктів; вона збиралася монгольськими урядовцями, найвищого з яких називали баскаком

Політична сфера

Право на князювання підтверджував ярлик — грамота-дозвіл на володіння землями монгольського хана, яка давалася в обмін на сплату данини

Військова сфера

Князі делегували до монгольського війська воїнів і брали участь у походах

Особливості та наслідки золотоординського панування на Русі

Особливості

Руські землі не ввійшли безпосередньо до складу Золотої Орди.

На території Русі не було створено постійно діючого адміністративного апарату завойовників.

Толерантне ставлення золотоординців до християнства

Наслідки

Руйнація та зменшення ролі міст.

Занепад ремесла й торгівлі (утрачені ремісничі спеціальності — виробництво емалі, черні, різьблення по каменю).

Демографічні втрати.

Знищення значної частини феодальної еліти.

Законсервована роздробленість Русі.

Запровадження системи підданства у взаєминах між князем і знаттю, що грунтувалася на абсолютній покірності підданих і безмежній владі правителя.

Утрата державної незалежності Русі, призупинення державотворчих процесів.

Консервація та поглиблення феодальної роздробленості.

Відставання Русі від Західної Європи.

Послаблення Русі, яким скористалися західні держави (Польща, Литва, Угорщина), що на тривалий час розділили українські землі

 

Політичний устрій Давньоруської держави

Форма

правління

Київська Русь IX—X ст. — ранньофеодальна монархія

Голова

держави

Великий київсвкий князь, який концентрував законодавчу, виконавчу, судову, військову владу, представляв державу на міжнародній арені; його влада була спадковою

Особливості

політичного

устрою

Удільні князі самостійно розпоряджалися своїми землями, і навіть намісники київського князя не могли втручатися в їхні внутрішні справи.

Рада князів і старшої дружини (бояр) складала Боярську думу, яка приймала важливі рішення (при сильному князі роль думи була формальною, і навпаки, сильна дума існувала при слабкому князі).

Суд, збирання данини здійснювалися спеціальними дружинниками. Управління в невеликих містечках здійснювали намісники великого князя — тисяцькі й посадники.

Віче змінило свій склад і замість загальних зборів чоловічого населення стало зібранням впливових бояр, дружинників, заможного купецтва тощо

Соціальний устрій

Вільне населення

Привілейовані

Князі: їхній титул успадковувався; були найбільшими землевласниками.

Бояри: формувалися з родоплемінної знаті та дружинників; отримували від князя землю за службу. Поділялися на великих (воєводи, тисяцькі) і малих (соцькі, десяцькі).

Дружинники: професійні воїни, що обіймали й урядові посади. Отримували за службу грошову винагороду та земельні наділи.

Духівництво: найосвіченіша верства, впливало на духовне й культурне життя. Поділялося на верхівку (митрополит, єпископи, ігумени монастирів) і рядових (священики, ченці)

Непривілейовані

Міщани: жителі міст, які займалися ремеслом, торгівлею. Виділялася міська заможна верхівка.

Селяни-смерди: вільні землероби, які мали власне господарство, землю та сплачували князеві данину.

Наймити: особисто вільні люди, що наймалися для певної роботи.

Ізгої: люди, що втрачали зв’язок зі звичним середовищем (князі без князівства, смерди без землі тощо), але охоронялися законом

Залежне

населення

Закупи: тимчасово залежні селяни, які брали позику («купу») у феодала та мали її відробити.

Рядовичі: тимчасово залежні селяни, які уклали з феодалом договір («ряд») на виконання певних робіт.

Челядь: раби-полонені.

Холопи: селяни, які розорилися та працювали в господарстві землевласника, фактично раби, але за добру службу могли бути відпущені на волю

Економічний розвиток

Процес становлення феодальних відносин (формується система приватного землеволодіння)

Галузі господарства

Провідна галузь економіки — сільське господарство (землеробство, приселищне скотарство, садівництво, городництво).

Допоміжні галузі — бджільництво, мисливство, рибальство

Ремесла

Розвиток ремесла, концентрація ремісників у «градах» (існувало близько 80 видів ремесел; найпоширеніші — чорна металургія, залізоробне, гончарне, ювелірне, ткацьке, деревообробне)

Торгівля

Активізація обміну й торгівлі (територією Русі проходили міжнародні торговельні шляхи — грецький, шовковий, залозний, соляний; у XII—XIII ст. активізується внутрішня торгівля між князівствами)

Культура Київської Русі

Загальні

риси

Формування давньоруської культури під впливом візантійських традицій, взаємодія із західноєвропейською та азіатською культурами.

Великий вплив християнства на духовну й матеріальну культуру держави.

Збереження язичницьких традицій

Освіта і наукові знання

Запровадження писемності (глаголиця та кирилиця).

Відкриття шкіл (перші започатковані за князя Володимира) при церквах і монастирях, у тому числі і для дівчат.

Створення бібліотеки при Софійському соборі.

Отримання початкових географічних знань.

Зародження історичних знань, започаткування та розвиток літописання (найвідоміші літописи — «Повість минулих літ», Київський літопис).

Становлення медичних знань (перші лікарі — Агапіт, Даміан, що були ченцями Печерського монастиря)

Література

Розвиток усної народної творчості (казки, легенди, билини, думи, пісні, прислів’я тощо).

Розвиток художньої літератури (Остромирове Євангеліє, «Ізборник», «Слово про закон і благодать» Іларіона, «Повчання дітям» Володимира Мономаха, «Слово о полку Ігоревім»), Паломницька література (твір ігумена Данила «Житье и хождение Данила Русьскыя земли игумена»).

Поширення перекладів, зокрема візантійських хронік та античної літератури, літератури Індії та Близького Сходу тощо

Архітектура й живопис

Розвиток містобудування (могутні фортифікаційні споруди, розбудова дворів князів і бояр — «гридниці світлі» й «тереми злотоверхі»).

Розквіт дерев’яної та кам’яної архітектури (Десятинна церква, Софійський собор, Михайлівський Золотоверхий собор у Києві, Спаський собор у Чернігові, Михайлівський собор у Переяславі); руський літопис XI ст. налічує 700 церков на Русі.

Розвиток монументального живопису (фрески, мозаїка), іконопису, книжкової мініатюри

Музика й театр

Музика: церковна (виконувалася в храмах церковними музикантами та співаками), світська (мала розважальний чи побутовий характер) і військова (супроводжувала князівські дружини у походах і під час битв).

Творчість давньоруських музикантів та акторів (співаки, скоморохи, акробати, фокусники, жонглери), які переходили з міста до міста, виконували музичні твори, ставили спектаклі.

Зображення музикантів, акробатів, ряджених на фресках Софії Київської.

Найпопулярніші музичні інструменти — труби, флейти, гуслі, дудки, барабани тощо

Історичне значення Київської Русі

• Уперше об’єднала східнослов’янські племена в єдиній державі

• Прискорила економічний, політичний і культурний розвиток східних слов’ян

• Захистила східнослов’янські землі від нападів іноземних держав і кочовиків (Польщі, Угорщини, Візантії, варягів, печенігів, половців)

• Була бар’єром між Західною Європою та Степом

• Підняла й зміцнила міжнародний авторитет східних слов’ян, долучила їх до міжнародної політики