Історія України у визначеннях, таблицях і схемах 7-9 клас

Тема 8. УКРАЇНА на початку XX ст.

Економічний розвиток Наддніпрянської України на початку XX ст.

Перебування у складі Російської імперії більшої частини українських земель (Правобережжя, Лівобережжя, Слобожанщина, Південна Україна)

Промисловість

Промислове піднесення (створення великих підприємств; високі темпи промислового розвитку; підпорядкованість імперському центру; залучення іноземного капіталу; спеціалізація промислових районів; нерівномірний розвиток окремих регіонів; деформована структура промисловості (70 % припадало на видобуток сировини та виготовлення напівфабрикатів)

Капіталістичні

відносини

Проведення столипінської аграрної реформи 1906— 1911 рр.

Розвиток капіталістичних відносин у сільському господарстві (переважання великого поміщицького землеволодіння; посилення розшарування селянства; аграрне перенаселення; нерівномірний розвиток окремих районів; перевага у виробництві зерна; слабке використання науково-технічного прогресу (машин, нових технологій тощо); значне відставання темпів розвитку сільського господарства від промислових).

Міграція населення на Далекій Схід, до Сибіру, Середньої Азії

Столипінська аграрна реформа 1906—1911 рр.

Зміст

Надання права кожному селянину закріпити за собою свій земельний наділ в особисту приватну власність; надання можливості господарям, що закріпили наділ у свою власність, продавати й купувати землю; передбачалася ліквідація аграрного перенаселення європейської частини країни шляхом переселення селян у східні райони Росії

Наслідки

Наслідки були суперечливими: знищення общинного землекористування та перетворення селян на індивідуальних власників землі, створення великих фермерських господарств, які змогли залучити до сільськогосподарського виробництва передові технології та найновіші технічні заходи; зростання валового збору зернових, товарності сільського господарства; погіршення становища малоземельних селян і сільської бідноти; подальше розшарування українського села та загострення соціальних суперечностей; малопродуктивність і малотоварність бідняцьких господарств тощо

Створення український політичних партій у Наддніпрянській Україні

Лідери

Програмні положення та діяльність

Революційна українська партія (РУП) 1900 р

Д. Антонович,

Б. Камінський,

Л. Мацієвич,

М. Русов

Укладення М. Міхновським програми партії «Самостійна Україна», у якій були обгрунтовані історичні права України на самостійне існування.

Зміни в програмі РУП у процесі подальшого організаційного оформлення (перехід на засади автономії України у внутрішніх справах, надання переваги марксистському соціалізму)

Українська соціалістична партія 1900 р

Б. Ярошевський,

М. Меленевський

Кінцева мета — демократична Українська Республіка із суспільною власністю на засоби виробництва.

Укладення «братерського союзу» із соціалістичними партіями Польщі та Росії в боротьбі із самодержавством за самостійність України

Українська народна партія (УНП) 1902 р

М. Міхновський,

О. Макаренко

Виступала з позицій повної державної самостійності України.

Орієнтація на національну інтелігенцію

Українська соціал-демократична спілка («Спілка») 1904 р

М. Меленевський

Виступала з марксистських позицій.

Прагнення виражати інтереси всіх робітників України незалежно від їх національності.

Злиття в 1905 р. з меншовицькою фракцією РСДРП

Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП) 1905 р

B. Винниченко,

C. Петлюра,

М. Порш

Орієнтація на селян і робітників.

Прагнення поєднати марксизм із націоналізмом. Вимога автономії для України

Українська демократично-радикальна партія (УДРП) 1905 р

А. Лотоцький,

Є. Чикаленко,

Б. Грінченко

Виникла в результаті злиття Української демократичної партії (УДП) та Української радикальної партії (УРП).

Відстоювання ліберально-демократичних позицій, ідеї встановлення в Російській імперії конституційної монархії, яка надала б Україні автономію у складі Росії

Україна в роки буржуазно-демократичної революції 1905—1907 рр.

Причини революції

Погіршення соціально-економічного становища внаслідок економічної кризи 1900—1903 рр.

Невдоволення політикою самодержавства (не розв’язані аграрне, робітниче, національне питання, необхідність здійснення політичної реформи).

Поразка у війні з Японією 1904—1905 рр.

Поширення ідей марксизму, діяльність революційних організацій

Перебіг подій

9 січня 1905 р. — «кривава неділя» — розстріл мирної демонстрації в Петербурзі за наказом російського царя Миколи II; початок революції.

Масові виступи робітників (створення під час революції в Катеринославі, Києві, Одесі, Миколаєві, Єнакієвому рад робітничих депутатів, які взяли на себе керівництво боротьбою).

Поширення профспілкового руху в Україні (літо-осінь 1905 р.).

Висунення вимог радами та профспілками: установлення робітничого контролю над виробництвом, 8-годинний робочий день, зниження цін на товари у фабрично-заводських крамницях тощо.

Підтримка українськими робітниками гасла російських соціал-демократів «Геть самодержавство!»; участь у страйках 120 тис. робітників в Україні в жовтні 1905 р.

Збройні виступи трудящих Горлівки, Катеринослава, Харкова, Києва, Одеси, Миколаєва в грудні 1905 р.

Селянські виступи, які в більшості випадків набули характеру погромів поміщицьких маєтків (навесні 1905 р. селяни розгромили маєток поміщика Терещенка в Сумському повіті, вивезли все майно, інвентар, хліб, а цукровий завод зруйнували та спалили.

У жовтні 1905 р. селяни села Вихвостова Чернігівської губернії розгромили поміщицький маєток, спалили горілчаний завод, у відповідь поміщики організували самосуд над 15 активістами виступу, убивши їх після жорстоких катувань. Ця трагедія стала відомою всій країні та була основою повісті М. Коцюбинського «Fata Morgana»),

Виступи в армії та на флоті (збройне повстання на броненосці «Потьомкін» у червні 1905 р.; повстання моряків Севастополя на чолі з лейтенантом П. Шмідтом у листопаді 1905 р.; виступ полку саперів у Києві на чолі з підпоручиком Б. Жаданівським у листопаді 1905 р.)

Національний рух у роки революції

Вимоги

Скасування будь-яких національних привілеїв та встановлення рівноправності народів у Російській імперії, забезпечення вільного розвитку української мови й культури, навчання в Україні рідною мовою, користування українською мовою в судах та інших державних установах, заснування культурно-освітніх гуртків і товариств, видання україномовної літератури

Здобути

Виникнення легальної української преси (загалом у 1905— 1907 рр. виходило 24 періодичних видання).

Діяльність культурно-освітніх організацій «Просвіт», у роботі яких брали участь М. Аркас, Б. Грінченко, М. Коцюбинський, Леся Українка, Панас Мирний, Д. Яворницький та ін.

Відкриття українських шкіл, перші спроби викладання українською мовою в університетах — в Одесі М. Грушевський викладав історію України, у Харкові професор 0. Сумцов почав викладати історію літератури)

Діяльність українців у Першій і Другій Державних думах

Перша

Вибори відбулися навесні 1906 р.

Українські політичні партії, за винятком радикальної та демократичної, бойкотували вибори. У результаті від України було обрано 102 депутати від дев’яти українських губерній.

Створення українцями в Думі для відстоювання своїх інтересів Української парламентської громади на чолі з І. Шрагом, до складу якої ввійшли 42 особи

Обгрунтування національної програми думської громади М. Грушевським, яка передбачала надання права на національно-територіальну автономію України зі своїм обласним сеймом, запровадження української мови в народній школі як мови викладання тощо. (Українська громада збиралася поставити ці вимоги перед Думою, проте здійснити цю акцію не вдалося у зв’язку з розпуском Першої Державної думи 8 липня 1906 р.)

Друга

Вибори відбулися в січні 1907 р.

У виборах узяли участь усі українські політичні партії. У результаті Україну в Думі представляли 102 депутати.

Створення українськими делегатами власної фракції, що налічувала 47 осіб, більшість із яких становили селяни.

Українська думська громада вимагала автономії України, запровадження української мови в систему освіти та державного управління, створення кафедр української мови, літератури, історії в університетах, запровадження української мови в учительських семінаріях із метою підготовки викладачів.

Розпуск Другої Державної думи через 102 дні роботи (3 червня 1907 р.).

Запровадження нового виборчого закону, який забезпечував поміщикам і буржуазії перевагу в Думі.

Столипінська політична реакція

Привід

Поразка першої Російської демократичної революції в результаті здійснення третьочервневого державного перевороту

Політична

реакція

Установлення реакційного політичного режиму, відомого під назвою «столипінщина» (жорстокі репресії проти учасників усіх антисамодержавних рухів — політичних, національних, соціальних, культурно-освітніх; засудження в 1907—1909 рр. 26 тис. осіб, із яких 5 тис. осіб були страчені)

Боротьба царизму з українським визвольним рухом

Створення в Києві в березні 1908 р. клубу російських націоналістів, який мав на меті протидіяти польському тиску та українському руху.

Сплеск російського націоналізму, поширення націоналістичного руху «чорносотенців», який жорстоко розправлявся з усіма, кого вважав ворогами російського народу.

Спрямування головного удару проти українських патріотичних організацій та об’єднань.

Закриття половини українських газет і частини видавництв

Припинення діяльності багатьох «Просвіт».

Заборона викладати українською мовою в школах (1909 р.) і проводити заходи, присвячені пам’яті Т. Шевченка.

Видання П. Столипіним циркуляру, згідно з яким заборонялося реєструвати будь-які «інородницькі» (неросійські) товариства й видавництва

Товариство українських поступовців (ТУП)

Товариство українських поступовців (ТУП) — нелегальна міжпартійна громадсько-політична організація, що діяла в Наддніпрянській Україні в 1908—1917 рр.

Лідери

М. Грушевський, С. Єфремов, Є. Чикаленко

Діяльність

Заклик до всіх українських політичних сил консолідуватися в боротьбі за національне відродження.

Обстоювання членами ТУП конституційно-парламентського шляху боротьби за українську справу.

Визначення найближчими завданнями українізації освіти, громадських установ, суду й церкви, опікування діяльністю «Просвіти», українського Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка, що діяло в Києві від 1907 р., тощо

Українські землі у складі Австро-Угорської імперії

Перебування у складі Австро-Угорської імперії частини українських земель (Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття)

Промисловість

Гальмування промислового розвитку (переважання дрібних підприємств; повільний розвиток промисловості; кустарно-ремісничий характер промисловості; незацікавленість австрійського уряду в промисловому розвитку регіону), свідоме гальмування австрійським урядом розвитку економіки західноукраїнських земель (більш високі податки, низьке фінансування, створення кращих умов для австрійських підприємців тощо), консервація економічної відсталості.

Перетворення західноукраїнських земель на джерело сировини та ринок збуту (система державного мита блокувала продаж за кордон готової продукції).

Домінування іноземного капіталу.

Нерівномірний розвиток галузей промисловості.

Переважання добування та первісної обробки сировини

Сільське господарство

Повільний розвиток капіталістичних відносин у сільському господарстві (наявність пережитків кріпацтва; збереження церковного землеволодіння; зменшення кількості поміщицьких маєтків, зосередження земель у руках невеликої групи найвпливовіших поміщиків; диференціація селянства, аграрне перенаселення; низька продуктивність сільського господарства).

Еміграція населення до Канади, США, Аргентини, Бразилії та інших країн

Система управління

Пристосування політичної системи управління до здійснення в західноукраїнських землях великодержавної колонізаторської політики цісарського уряду (уся адміністративна влада в Галичині, як і на Буковині, зосереджувалася в руках намісників, яких призначав імператор; їм підпорядковувалася поліція, місцеві органи управління — повітові старости, бурмістри в містах і війти в селах)

Політична ситуація

Наростання українського національно-визвольного руху.

Піднесення страйкової боротьби українських робітників і селян (страйк львівських будівельників у червні 1902 р., страйк сільськогосподарських робітників у Східній Галичині влітку 1902 р., страйкова боротьба нафтовиків у дрогобицько-бориславському нафтовому регіоні в 1904 р.).

Великий досвід роботи в умовах Австро-Угорської конституційної монархії легальних українських політичних партій, створених наприкінці XIX ст.

Значна роль Греко-католицької церкви.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка