Історія України у визначеннях, таблицях і схемах 7-9 клас

Тема 6. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ у другій половині XIX ст.

Адміністративні зміни в Австрійській імперії

• Підписання в 1867 р. між Австрією та Угорщиною угоди, за якою імперія перетворювалася на дуалістичну (двоєдину) Австро-Угорську імперію (до складу Австрії ввійшли Галичина й Буковина, до Угорщини — Закарпатська Україна)

• Обмеження влади імператора рейхсратом в Австрії та сеймом в Угорщині (спільними для імперії були міністерства закордонних справ, фінансів, військово-морське, решта міністерств були самостійними для Австрії та Угорщини)

• На чолі Австро-Угорщини — імператор із династії Габсбургів, водночас він був королем Угорщини

• Законодавча влада належала делегаціям, що складалися з представників австрійського та угорського парламентів і скликалися щорічно

Адміністративні зміни в західноукраїнських землях

Галичина

Отримала обмежену внутрішню автономію:

• краєм управляв австрійський намісник, призначений із польських магнатів;

• від 1861 р. у Львові почав працювати Галицький обласний сейм, перевагу в якому мали поляки;

• уряд відмовився поділити Галичину на Східну й Західну

Буковина

Отримала внутрішнє самоврядування, проте в Буковинському сеймі більшість становили румуни й німці

Закарпаття

Стало складовою Угорщини й самоврядування не отримало

Значення реформ

• Затвердили парламентаризм

• Сприяли зростанню громадянської активності населення

• Принаймні формально надали рівність усім народам імперії

• Стали фундаментом для розгортання національно-визвольної боротьби народів імперії

 

Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель

Загальна

характеристика

Західноукраїнські землі залишалися слабкорозвиненим аграрно-сировинним регіоном.

Зберігалися пережитки феодально-кріпосницьких відносин.

Колоніальний характер урядової політики: західноукраїнські землі стали ринком збуту товарів і доступним джерелом сировини для метрополії, забезпечили економічне піднесення центральних і західних провінцій Австро-Угорської імперії

Сільське господарство

Накопичення в аграрній сфері комплексу протиріч, які заважали поступальному розвитку та були зумовлені колоніальним характером економіки краю (з одного боку — відбувається поступовий перехід до капіталістичних форм господарювання, ширше використовується вільнонаймана праця, покращуються знаряддя праці, частіше застосовується техніка, а з іншого — панівні позиції зберігає поміщицьке землеволодіння (великим землевласникам, що мали понад 5 тис. га, належить понад 40 % землі, водночас 94 % господарств мали менше ніж 10 га землі, близько половини — 2 га землі), урожайність у півтора-два рази нижча, ніж у розвинених країнах Заходу).

Загострення проблеми аграрного перенаселення, наслідком чого була масова трудова міграція, пов’язана з малоземеллям, нерозвиненою промисловістю та демографічним бумом другої половини XIX ст. (у 1890-ті рр. за океан емігрувало понад 250 тис. осіб).

Зародження кооперативного руху. Мета кооперативів — закуповувати й продавати великі партії продуктів без посередників, щоб заощаджувати кошти (найчисленніші кооперативи — кредитні спілки, що давали позики під 10 %)

Промисловість

Повільне формування фабрично-заводської промисловості: 95 % підприємств — дрібні (менше ніж п’ять робітників), на них працює понад половини зайнятих у промисловості.

Повільна механізація промисловості: на Галичину припадало 5,5 % парових двигунів імперії.

Промисловий переворот затягнувся до середини 1880-х рр. — на 10—15 років довше, ніж в імперії.

Українська промисловість не одержувала податкові преференції, на відміну від центральних районів, тому не витримувала конкуренції.

Занепад обробної промисловості (цукрової, текстильної, шкіряної, паперової).

Провідні галузі промисловості — лісопильне виробництво; нафтодобувна промисловість Дрогобицько-Бориславського нафтового району; солеварна промисловість (64 % видобутку солі в імперії)

Перевага іноземного капіталу у великій і середній промисловості (австрійський, німецький, англійський, французький, бельгійський, канадський).

Низький рівень зарплат (у півтора-два рази нижчий, ніж у середньому по імперії), високий рівень нещасних випадків на виробництві.

Бурхливий розвиток залізничного транспорту (1860— 1870-ті рр.) не привів, на відміну від Росії, до суттєвого збільшення промислового виробництва

Суспільно-політичний рух на західноукраїнських земелях у другій половині XIX ст.

Загальна характеристика суспільно-політичних рухів Західної України

• Послаблення українського руху на десятиліття внаслідок поразки революції 1848—1849 рр. та імперської реакції

• Не розв’язані політичні завдання революції (не задоволені національні вимоги народів імперії, збережений імперський режим)

• Використання австрійською владою україно-польського протистояння (намісником Галичини призначено поляка, відмовлено в поділі Галичини на Східну (українську) й Західну (польську), зроблена спроба перевести українську мову на латинську абетку, ліквідовано Головну руську раду)

• Проголошення Конституцією 1867 р. міжнаціональної рівноправності в школах, державних установах і судах, що позитивно позначилося на розвитку української культури; австрійська влада не переслідувала українські просвітницькі об’єднання та видавництва

• Надання українцям права обирати й бути обраними до австрійського та угорського парламентів, галицького й буковинського сеймів

Течії суспільно-політичного руху

Москвофіли

Народовці (українофіли)

Радикали

Діяльність радикалів

Радикали — представники молодої інтелігенції, що об’єднують національну та соціальну боротьбу за визволення українського народу; відчули значний вплив соціалізму

Керівники

І. Франко, М. Павлик, О. Терлецький

Програма

Возз’єднання українських земель в одній державі. Зменшення ролі церкви в суспільному житті

Діяльність

Критикували і москвофілів, і народовців, прагнули політизації українського руху

Діяльність

Пропагували свої ідеї серед селян і робітників, намагалися перетворити «Просвіти» на свої осередки. Створили перші українські партії

Значення діяльності

Сприяли політизації українського руху

Діяльність москвофілів

Москвофільство — мовно-літературна й суспільно-політична течія серед українського населення Галичини, Буковини й Закарпаття, що зародилася в середині XIX ст. та відстоювала національно-культурну, а пізніше — державно-політичну єдність із російським народом і Росією

Передумови виникнення

Утрата українським народом власної державності. Багатовікове іноземне поневолення.

Роздробленість і відокремленість окремих земель. Денаціоналізація освіченої еліти.

Низький рівень національної самосвідомості мас

Керівники

Я. Головацький, І. Гуталевич, Б. Дідицький

Програма

Не визнавали існування українського народу та його мови.

Убачали в Росії опору в боротьбі проти полонізації.

Вірили в провідну роль Росії серед слов’янських народів.

Виступали за приєднання західноукраїнських земель до Росії

Діяльність

У 1860—1880-ті рр. посідали провідне становище в громадському житті Західної України.

Отримували фінансову та організаційну допомогу з Москви.

Заснували політичну організацію — Руську раду (1870 р.), яку вважали наступницею Головної руської ради.

Очолювали громадські й культурні установи Львова — Ставропігійський інститут, Народний дім, Галицько-Руську матицю.

Видавали газети в Галичині, Буковині, Закарпатті, науково-літературні збірки, де пропагували свої ідеї. Спекулювали на вірі селян у російського «доброго царя», який розв’яже соціально-економічні проблеми.

Створили «язичіє» — суміш російської, української, польської та церковнослов’янської мов, яку подавали як руську мову

Значення діяльності

Сприяли денаціоналізації українців Галичини, Буковини, Закарпаття.

Відіграли певну роль у підвищенні культурно-освітнього рівня селянства й робітників

Діяльність народовців (українофілів)

Народовці (українофіли) — суспільно-політична, національна українська течія, що зародилася в 1860-ті рр. в Галичині, представники якої (в основному молода українська інтелігенція) доводили самостійність українського народу та мови

Керівники

К. Климкович, Є. Згарський, Ф. Заревич

Програма

Єдність усіх українських земель, необхідність їх об’єднання в одній державі.

Розвиток єдиної української мови.

Створення української літератури на народній основі

Діяльність

Створення українських громад зі студентів і старшокласників, установлення контактів із представниками громадівського руху Наддніпрянщини

Пропаганда творів І. Котляревського, Т. Шевченка, Г. Квітки-Основ’яненка та ін.

Видання журналів («Вечорниці», «Русалка», «Мета», «Правда») і газет («Батьківщина» (1879 р.), щоденна українська «Діло» (1880 р.)).

Ініціювання створення у Львові першого професійного українського театру (1864 р.).

Створення товариств, установ, гуртків для пропаганди своїх поглядів:

• культурно-освітнє товариство «Просвіта» (1868 р.), яке організовувало читальні в містах і селах, де можна було познайомитися як із художньою, так і спеціалізованою літературою із сільського господарства; проводило літературні вечори та лекції; фінансувало діяльність кооперативів. Перший голова — А. Вахнянин;

• Літературне товариство ім. Т. Г. Шевченка (1873 р.),

створене з метою розвитку української мови й літератури, видавало журнали «Правда» й «Зоря», художню літературу (у 1892 р. це товариство перейменоване на Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка; у складі товариства працювали історико-філософська, філологічна та математично-природничо-медична секції). У 1897—1913 рр. товариство очолював видатний історик М. Грушевський;

• Народна рада (1885 р.), яка мала продовжити справу Головної руської ради; стала прообразом політичної партії. Керівник — Ю. Романчук

Значення діяльності

Сприяли перетворенню західноукраїнського населення на згуртовану націю, об’єднану ідеєю власної державності

«Нова ера»

«Нова ера» — це україно-польські домовленості 1890 р.

Передумови

Загострення відносин між Австро-Угорщиною та Росією, що не могли поділити Балкани на сфери впливу.

Уряд Австро-Угорщини прагнув приєднати Наддніпрянську Україну в майбутній війні з Росією, тому хотів заручитися підтримкою українців і припинити україно-польське протистояння в Галичині.

Керівники Київської громади В. Антонович, О. Кониський готові підтримати проект Австро-Угорщини в обмін на широкі національно-культурні права українців Галичини — «українського П’ємонту»

Зміст

Надання українцям певної кількості місць в австрійському парламенті й галицькому сеймі.

Відкриття трьох українських гімназій.

Відкриття кафедри української історії (історії Східної Європи) у Львівському університеті; першим її завідувачем став М. Грушевський.

Перетворення Літературного товариства ім. Т. Г. Шевченка на наукове, частково фінансоване державою.

Надання українському фонетичному правопису статусу офіційного та введення його до шкільних підручників.

Поширення двомовності на низку учительських семінарій.

Створення ощадного товариства «Дністер» для українського населення.

Розширення сфери використання української мови в державних установах.

Відкриття українцям доступу до державних посад

Результати й наслідки

Розширення національно-культурних і політичних прав українців.

Поштовх до політизації українського руху.

Розкол українського руху на прибічників і противників «нової ери».

У 1894 р. «нова ера» завершилася через невдоволення і поляків, і українців

Формування українських партій на західноукраїнських землях

Засновники

Програма

Русько-Українська радикальна партія (РУРП) 1890 р.

І. Франко, М. Павлик

Програма-мінімум:

• досягнення матеріального добробуту трудящих;

• усунення експлуатації;

• проведення економічних реформ.

Програма-максимум:

• утвердження соціалізму;

• демократизація суспільного життя;

• піднесення національної самосвідомості українців;

• автономія України.

У 1895 р. Ю. Бачинський опублікував брошуру «Україна іггесіепіа» («Україна уярмлена»), у якій доводив історичну необхідність здобуття Україною незалежності. РУРП внесла корективи до програми, поставивши незалежність України перспективною метою

Засновники

Програма

Українська національно-демократична партія (УНДП) 1899 р.

В. Будзиновський, Ю. Романчук,

К. та Є. Левицькі, В. Охримович

Виховання почуття єдності з наддніпрянськими українцями.

Створення єдиної української національної провінції Австро-Угорщини з власним сеймом та адміністрацією.

Головна мета — соборність і незалежність України.

До УНДП увійшли народовці, незадоволені «новоерівськими» компромісами, і радикали, які відмовлялися від соціалістичної ідеології на користь національної ідеї. Стала найчисленнішою українською партією

Українська соціал-демократична партія (УСДП) 1899 р.

М. Ганкевич,

С. Вітик,

Ю. Бачинський

Досягнення соціалізму шляхом реформ.

Захист інтересів робітників.

Парламентські методи боротьби.

Перспективна мета — незалежна Українська республіка

Селянський рух на західноукраїнських землях

Причини поширення

Безземелля та малоземелля селянства.

Залучення сільських громад до будівництва й ремонту шляхів

Форми боротьби

Позови до суду на поміщиків, які забороняли користуватися сервітутами, вимога розглянути це питання на галицькому та буковинському сеймах.

Захоплення угідь і самовільне користування ними.

Толочення поміщицьких посівів і лісів.

Збройні повстання з розподілом поміщицької землі (1885—1886 рр.) у низці галицьких повітів, які придушувалися військами.

Від 1890-х рр. відбувається політизація селянського руху: висуваються вимоги щодо рівних національних і політичних прав українців, проводяться мітинги. Вимоги мітингуючих — загальне виборче право з таємним голосуванням; скасування ряду податків; розширення мережі українських шкіл; припинення конфіскації прогресивних періодичних видань; припинення полонізації

Результати

Активізація політичної активності селянства, зростання його націоналвної самосвідомості

Робітничий рух на західноукраїнських землях

Причини поширення

Незважаючи на урядове обмеження робочого дня 11—12 годинами, фактично він тривав до 13—16 годин; застосування жіночої та дитячої праці.

Важке матеріальне становище найманих робітників: низька заробітна плата, яку часто виплачували товаром, штрафи.

Відсутність техніки безпеки та кваліфікованої медичної допомоги

Форми боротьби

Скарги, страйки, Першотравневі мітинги з економічними вимогами; від 1880-х рр. — боротьба за загальне виборче право

Результати

Підвищення заробітної плати.

Скорочення робочого дня до 10—11 годин. Покращення умов праці