Історія України у визначеннях, таблицях і схемах 7-9 клас

Тема 5. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ в другій половині XIX ст.

Національна політика царизму щодо України

Заперечення існування українського народу (українська мова оголошена говіркою російської; історик М. Погодін доводив, що українського народу ніколи не існувало (1856 р.); спростування цієї теорії першим ректором Київського університету М. Максимовичем і М. Костомаровим

1863 р.

Видання таємного Валуєвського циркуляру (автор — міністр внутрішніх справ П. Валуєв), згідно з яким було заявлено, що «малоруської мови не було, немає і не може бути», призупинене видання шкільних і релігійних видань українською мовою

1876 р.

Емський указ, який заборонив друкувати будь-які книги українською мовою, ставити українські театральні вистави (заборону знято в 1881 р.), улаштовувати концерти з українськими піснями, увозити українську літературу, надруковану за кордоном, без спеціального дозволу, перекладати українською мовою, викладати українською мовою в початкових школах

Російський визвольний рух в Україні

Мета

Діяльність

І етап (1850—1860-ті рр.)

Створення справедливого суспільного ладу на базі селянської общини й кооперативних майстерень

Діяльність радикальних різночинців, провідником яких став М. Чернишевський.

Створення революційної організації «Земля і Воля» (1861 р.), яка намагалася підняти селянське повстання, проте безуспішно.

Відсутність інтересу до національного питання, сподіваючись на відсутність національного гноблення в соціалістичному суспільстві; участь у роботі «Землі і Волі» українців — А. Красовського, А. Потебні та ін.

II етап (1870—1880-ті рр.)

Розбудова соціалістичного суспільства

Діялвність народників (російські організації — «Чайковці», «Земля і Воля»), які пропагували такі ідеї: селянство готове до повалення самодержавства й побудови соціалізму, необхідна тільки організаційна допомога; соціалвно-економічні та національні проблеми будуть розв’язані шляхом усеросійської соціальної революції; до того часу національно-визвольні прагнення є неактуальними та шкідливими

Суспільно-політичний рух у Наддніпрянській Україні в другій половині XIX ст.

Діяльність російських організацій

«Чайковці» (у Києві та Одесі)

Пропаганда серед робітників і селян, політичні диспути.

«Київська комуна»

1874 р. — масове «ходіння в народ» (народники влаштовувалися працювати в населеному пункті, читали учням і селянам заборонену літературу, твори Т. Шевченка, Марка Вовчка, І. Котляревського, розповідали про козацьку добу в Україні, проводили бесіди на революційні теми; проте підняти селян на боротьбу із самодержавством не вдалося, почалися масові арешти)

«Південні бунтарі»

«Чигиринська змова» 1877 р. (народники спробували спровокувати селян Чигиринського повіту на повстання, нібито схвалене царем; створення нелегальної селянської «Таємної дружини», до якої ввійшла 1 тис. осіб; змову розкрили, учасників заарештували)

Подальша доля російського визвольного руху

1878 р.

Народники переходять до політичного терору (убивство харківського губернатора за те, що в місцевих в’язницях жорстоко поводилися з політичними в’язнями, та ін.). Поліція розгромила найбільші гуртки, їхні лідери засуджені до каторги або страчені

1879 р.

Розкол «Землі і Волі» на дві організації, що мали осередки в Україні («Чорний переділ» продовжував агітаційну роботу з підготовки революції, а «Народна воля» зосередилася на підготовці вбивства царя, уважаючи, що ця подія призведе до революції)

Початок 1880 р.

Народницькі організації розгромлені

1881 р.

Народовольці вбили Олександра II, однак революція не розпочалася. Організатори вбивства (А. Кібальчич, А. Желябов, С. Перовська) страчені

Польський визвольний рух 1850—1860-х рр. Діяльність хлопоманів

Хлопомани — таємний гурток частини польських студентів Київського університету, які вирішили присвятити себе захисту інтересів українського народу; вони спростовували твердження, що Правобережна Україна є частиною Польщі, а українська мова — діалект польської. Провідником хлопоманів став В. Антонович, майбутній професор і видатний історик

Мета

Ліквідація царизму та кріпацтва.

Установлення демократичної республіки на основі рівноправного добровільного співжиття українців, росіян і поляків

Діяльність

Дотримання народних звичаїв, спілкування українською мовою, носіння українського народного одягу.

Збирання українського фольклору.

Просвітницька робота в селі, підняття національної самосвідомості селян.

Припинення ходіння по селах унаслідок поліцейського тиску в 1861 р. і приєднання до українських груп, що діяли в містах

Польське повстання 1863—1864 рр.

Мета

Чергове польське повстання проти панування Росії в Польщі

Учасники

На боці поляків воювали й українські загони під проводом А. Потебні, А. Красовського. Проте масової української підтримки повстання не набуло, оскіль-

ки поляки відкидали право українців на власну державність і прагнули відновлення Польщі в кордонах 1772 р.

Результат

Закінчилося поразкою

Український визвольний рух

І етап

(кінець 1850— 1860-ті рр.)

Перебуває в стадії становлення.

Передумови виникнення — феодально-кріпосницька система, скасування кріпацтва й часткова демократизація суспільного життя внаслідок реформ Олександра II, колонізаційна політика царського уряду.

Головне завдання — культурно-освітня робота й формування національної свідомості; питання про відновлення державності неактуальне. Перебуває в культурницькій фазі розвитку визвольного руху.

Особливості — зміна провідників. Утрата козацько-старшинської еліти, повільний розвиток інтелігенції, нездатність селянства очолити національно-визвольний рух.

Основна організаційна форма — громади

II етап

(1870— 1890-ті рр.)

Діяльність «Старої громади».

Діяльність «Молодих громад» — організацій радикальної молоді в 1870—1880-х рр., які ставили за мету здобуття незалежності України. Проте захоплення марксизмом призвело до того, що більшість молодих громадівців або порвала з українським рухом і приєдналася до російських революційних гуртків та організацій, або звузила українське питання до автономії України в складі Російської федерації

Діяльність громад

Громади — напівлегальні непартійні об’єднання української інтелігенції. Перша громада створена в 1859 р. в Петербурзі

Мета

Підвищення культурно-освітнього рівня українського народу

Учасники

В. Білозерський, М. Костомаров, Т. Шевченко (колишні кирило-мефодіївці)

Діяльність

Видання в Петербурзі літературно-наукового щомісячного журналу «Основа» (1861—1862 рр.), який виходив українською та частково російською мовами. Тут друкувалися художні твори, історичні праці Т. Шевченка, Марка Вовчка, Л. Глібова, М. Максимовича, М. Костомарова тощо.

Поширення громадівського руху в Україні (Київ, Полтава, Одеса, Харків, Чернігів) і Росії (Москва, Катеринодар). Київську громаду очолив колишній хлопоман В. Антонович; Чернігівська громада видавала «Чернігівський листок» — щотижневу газету за редакцією Л. Глібова.

Громадівці обгрунтували самостійність українського народу, його мови, культури, виступали проти антиукраїнської концепції М. Погодіна.

Діяльність

Організація недільних і щоденних шкіл для дорослих. Написання українських підручників (Т. Шевченко, П. Куліш).

Збирання коштів на видання української літератури. Організація публічних лекцій і бібліотек. Поширення літературних творів Т. Шевченка, Марка Вовчка, П. Куліша та інших письменників

Подальша доля

Громади були розгромлені в 1863 р.: закриті недільні школи, заарештовані активні учасники громадівського руху, припинене видання громадівської преси. Валуєвський циркуляр 1863 р. довершив тиск і спричинив перерву в розвитку українського національного руху на десять років

Діяльність «Старої громади»

Дата та місце утворення

Початок 1870-х рр. у Києві

Ініціатор

створення

В. Антонович

Діяльність

Збирання, обробка й публікація етнографічних матеріалів і праць з історії України.

Заснування Історичного товариства Нестора-літописця (1873 р.).

Діяльність

Заснування Південно-Західного відділу Російського географічного товариства на чолі з Г. Галаганом (1873 р.). Учасниками Товариства стали історик В. Антонович, економіст М. Зібер, публіцист М. Драгоманов, статистик О. Русов.

Видання газети «Київський телеграф» (1873— 1875 рр.), яка публікувала й критичні матеріали щодо державної політики.

Негативні наслідки Емського указу 1876 р. для українського визвольного руху (закрито Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, заборонено видавати «Київський телеграф», звільнено ряд професорів Київського університету; спричинив розкол громадівського руху: П. Куліш і М. Костомаров закликали підкоритися політиці царизму й обмежитися культурницькою діяльністю; В. Антонович і П. Житецький пропонували компроміс із самодержавством і закликали розвивати українську культуру в контакті з російською; Б. Грінченко, М. Драгоманов виступили послідовними противниками поширення русифікації; від 1876 р. діяльність громад стає нелегальною, центр політичної боротьби переноситься до Галичини)

Заклали підвалини української науки.

Вплинули на розвиток українського руху в Західній Україні.

Значення

діяльності

громад

Завершили об’єднання ліво- і правобережної течій українського руху в Російській імперії.

Науково обгрунтували окремість українського народу. Підвели український рух до політичної стадії. Забезпечили наступність поколінь українського руху

Діяльність Михайла Драгоманова

Погляди

Послідовник кирило-мефодіївців: «у культурі — раціоналізм, у політиці — федералізм, у соціальних питаннях — демократизм». Уважав, що Україна не мала сил на створення власної державності.

Прийняття марксизму, крім положення про класову боротьбу, результатом якої стане диктатура пролетаріату; уважав неприйнятним будь-який централізм.

Соціалізм має бути демократичним і враховувати національні особливості.

Засуджував тактику терору російських народників і польсько-шляхетський шовінізм.

Якщо на початку діяльності сприймав український рух як культурницький, то наприкінці 1870-х рр. визнав необхідність політичної боротьби за національне й соціальне визволення українського народу, закликав переглянути досвід російсько-українських відносин

Закордонна діяльність (від 1875 р.)

За дорученням і на кошти Київської громади організував у Відні видання української пропагандистської та науково-популярної літератури.

Видавав український політичний журнал «Громада».

У 1886 р. залишив поміркованих громадівців й утратив їхню фінансову підтримку

Значення

діяльності

Першим виніс проблему переслідування української мови на міжнародну арену.

Вплинув на формування ідейно-політичного світогляду наступних поколінь українців.

На думку деяких дослідників, захоплення федералістськими ідеями М. Драгоманова послабило український рух під час боротьби за незалежність 1917—1920-х рр.

Діяльність Братства тарасівців

Братство тарасівців — таємна студентська організація (1892— 1893 рр.), створена І. Липою, В. Шеметом, М. Міхновським. Учасниками братства стали відомі письменники Б. Грінченко, М. Коцюбинський, М. Вороний, Є. Тимченко тощо

Мета

Повна державна незалежність України

Програма

Самостійна суверенна Україна, соборна й неподільна «від Сяну по Кубань, від Карпатів по Кавказ».

Створення Української федерації Лівобережної, Правобережної, Степової України, Кубані й Галичини.

Державу очолюватимуть гетьман (президент) і сейм (парламент).

У державній власності — земля та надра, велика промисловість і гуртова торгівля.

Відокремлення церкви від держави, свобода віри.

Загальна трудова повинність.

Загальна безкоштовна освіта.

Створення національної армії

Діяльність

Організація лекцій, таємних зібрань, українських вистав, нелегальної бібліотеки.

Установлення зв’язків з аналогічними гуртками в Полтаві, Одесі, Херсоні та інших містах

Значення

діяльності

Перша самостійницька українська організація в Наддніпрянській Україні.

Уперше чітко сформульована політична мета українського руху.

Діяльність братства знайшла продовження в студентських громадах, особливо харківській, із якої вийшла перша українська політична партія Наддніпрянщини — Революційна українська партія