Історія України у визначеннях, таблицях і схемах 7-9 клас

Тема 4. НАДДНІПРЯНСЬКА УКРАЇНА в другій половині XIX ст.

Причини реформ 1860—1870-х рр.

• Криза феодально-кріпосницьких відносин, що призвела до військово-економічного відставання Росії від західних країн і поразки Росії в Кримській війні

• Зростання селянських повстань і заворушень: між 1856 і 1860 р. в Україні відбулися 276 повстань, у яких узяли участь 160 тис. селян

• Гальмування кріпацтвом формування ринкових відносин у сільському господарстві та промисловості через нестачу вільної робочої сили, слабкі темпи розвитку економіки

• Необхідність укріплення оборони Росії та бажання повернути військову могутність, що було неможливим без капіталістичних реформ

• Росія залишалася єдиною європейською державою, де існувало кріпацтво, що негативно позначалося на її міжнародному авторитеті

• Розуміння російською верхівкою (передусім царем Олександром II) безперспективності кріпацтва

Скасування кріпосного права

Маніфест Олександра II проголосив скасування кріпацтва в Росії від 19 лютого 1861 р.

Зміст реформи

Скасування особистої залежності селян від поміщиків.

Надання селянам особистої свободи та громадянських прав (вступати в шлюб без дозволу поміщика, укладати договори, торгувати й займатися промислами, вступати на службу або в навчальні заклади, вільно розпоряджатися своїм майном, самостійно виступати в суді).

Передача землі селянам за викуп (20 % поміщику сплачували селяни, решту платила держава; селяни мали погасити борг державі з відсотками протягом 49 років).

До укладення викупної угоди селяни мусили відпрацьовувати панщину й сплачувати оброк, маючи статус тимчасовозобов’язаних.

Відповідальність селянської общини за викупні операції та сплату податків селянами за принципом кругової поруки.

Установлення норми землеволодіння для кожної губернії (в Україні селяни отримали в чорноземних губерніях по 3—5 десятин на душу чоловічої статі, у нечорноземних — 4—7 десятин. Якщо селянський наділ перевищував норму, його землю «відрізали» на користь поміщика. Фактично в селян «відрізали» близько половини землі).

Зміст реформи

Збільшення селянських наділів на Правобережжі, щоб позбавити польських поміщиків селянської підтримки в разі чергового антиросійського повстання. Дозвіл державним селянам викупити їхні землі

(1866 р.)

Результати й наслідки реформи

Сприяла утвердженню товарного капіталістичного виробництва.

Селяни залишилися нижчим станом: сплачували подушний податок (до 1866 р.), відбували рекрутчину, підлягали фізичним покаранням.

Збереглися феодальні пережитки: протягом дев’яти років після реформи селяни не могли відмовитися від наділу й залишати село, був ускладнений вихід із селянської общини, більша частина землі залишилася у власності поміщиків

Реформи адміністративно-політичного управління

Земська 1864 р.

Обрання в повітах і губерніях земських управ — місцевих органів влади, які опікувалися школами, лікарнями, статистикою, лісництвом тощо — тобто культурною, господарською та благочинною діяльністю.

Земські управи були загальностановими органами (до складу входили дворяни, буржуазія, селянство).

Земства не мали політичних повноважень.

Робота земств сприяла поширенню освіти, наданню медичної допомоги в селах, загальному підвищенню культурного рівня селян.

На Правобережжі земська реформа впроваджена тільки в 1911 р., оскільки влада побоювалася польського визвольного руху

Реформа міського самоврядування 1870 р.

Обрання в містах міських дум та управ, що опікувалися комунальними проблемами (дорогами, освітленням, соціальними питаннями тощо)

Судова 1864 р.

Запровадження безстанового суду, незалежного від владних органів.

Публічність засідань (могли бути присутні представники преси, публіка).

Судочинство — на змагальній основі між адвокатом і прокурором.

Уведення суду присяжних.

Розгляд дрібних справ мировим суддею, який обирався земством або міською думою.

Установлення кількох судових інстанцій (мировий, окружний суди, судова палата; для особливо важливих справ — Верховний кримінальний суд)

Освітня 1864 р.

Запровадження єдиної системи початкової освіти.

Створення мережі чоловічих і жіночих класичних гімназій (давали можливість вступити до університету) і реальних училищ (давали можливість вступити до вищої технічної школи), до яких міг вступити будь-хто платоспроможний.

Відновлення автономії університетів.

Дозвіл вищої освіти жіноцтву на приватних жіночих курсах.

Створення популярної літератури, видання підручників

Військова 1862— 1874 рр.

Запровадження загальної військової повинності чоловіків-недворян від 20 років замість рекрутських наборів.

Зменшення служби від 25 до 6—7 років; освічені особи служили менше.

Заборона тілесних покарань.

Поділ країни на 15 військових округів (в Україні — Харківський, Одеський, Київський).

Переозброєння армії за новітніми технологіями, створення парового військового флоту

Фінансова 1860— 1864 рр.

Зосередження управління грошовими ресурсами в руках міністерства фінансів.

Створення незалежних від губернатора контрольних палат, які щомісяця контролювали видатки всіх губернських установ.

Створення Державного банку, який мав переважне право на кредитування торговельних і промислових підприємств.

Скасування відкупної системи податків.

Установлення акцизних зборів, що збиралися державними установами.

Публікація в пресі від 1862 р. даних про прибутки й видатки держави

Реформа цензури 1865 р.

Уведення попередньої цензури періодичних видань. Заборона видавцям торкатися політичних питань

Результати й наслідки реформ

• Сприяли економічному й політичному розвитку держави

• Відбулася певна демократизація суспільства

• Заклали підгрунтя для переходу від феодально-станового устрою до буржуазно-представницького

• Були непослідовними, обмеженими: зберігали недоторканою поміщицьку власність на землю та самодержавну владу

• Законодавчо визначили й закріпили громадянські права населення

Економічний розвиток Наддніпрянщини в 1860—1890-х рр.

Економічна політика царизму

Розвиток в Україні тих галузей, які не мали відповідних умов у Росії (цукрова промисловість) або постачали сировину для російських підприємств.

Штучне гальмування розвитку галузей, що створювали конкуренцію російським підприємствам (текстильної, бавовняної).

Переробка української сировини (переважно за межами країни).

Викачування капіталів з України шляхом продажу російських товарів.

Таким чином, Україна була колонією європейського типу — промислово розвиненою, яку позбавляють не стільки ресурсів, скільки капіталу й потенційних прибутків

Сільське господарство

Пережитки кріпацтва:

• збереження поміщицького землеволодіння;

• поєднання відробіткової (фактична панщина) і вільнонайманої систем господарювання;

• нерозмежованість землекористування і сервітути;

• розорення поміщицьких господарств, особливо на півдні України, унаслідок неспроможності поміщиків пристосуватися до нових умов господарювання.

Розвиток товарних відносин:

• майнове розшарування селян (збільшення заможного селянства, обезземелення бідноти);

• розвиток поміщицького підприємництва за спеціалізацією районів: Південна Україна — зернове господарство, Правобережжя — вирощування цукрового буряку і технічних культур (льон, соняшник), харчова промисловість;

• повільніший розвиток тваринництва;

• запровадження вдосконалених знарядь праці й машин у передових поміщицьких і великих селянських господарствах (кінні молотарки, культиватори, три- і чотирилемішні плуги, косарки тощо);

• поширення вільнонайманої праці, особливо в Південній Україні;

• аграрне перенаселення, що змушувало селян переселятися на малозаселені землі імперії (Сибір, Кубань)

Промисловість

Прискорення промислового перевороту, економічний бум (1860—1870-ті рр.).

Широке промислове будівництво на півдні України.

Поділ України на промислово розвинений Південно-Східний та аграрно-відсталий Північно-Західний райони.

Зростання частки важкої промисловості: вугільної, металургійної, машинобудівної, видобувної, металообробної; Україна стає головною вугільно-металургійною базою Російської імперії.

Активне будівництво залізниць, розвиток річкового й морського парового транспорту (насамперед будувалися магістралі, що з’єднували українські землі не з українськими містами, а з московським промисловим районом).

Промисловість

Завершення створення телеграфної мережі в Україні (1870-ті рр.).

Вагома роль іноземного інвестування (Франції, Бельгії — у кам’яновугільну, машинобудівну, металообробну промисловість, Німеччини — у машинобудівну, металообробну промисловість).

Розвиток цукрової, харчової, легкої промисловості — на Ліво- і Правобережжі (в Україні вироблялося 80 % російського цукру).

Висока концентрація виробництва (на великих підприємствах працювало 44 % робітників).

Монополізація виробництва (кінець XIX ст.)

Торгівля й міста

Формування великих промислово-торговельних центрів — Одеса (400 тис. населення), Київ (250 тис. населення), Харків (175 тис. населення), Катеринослав (115 тис. населення).

Занепад невеликих і середніх міст (Полтава, Суми, Бердичів, Житомир).

Розширення внутрішнього ринку, яке гальмується низькою купівельною спроможністю населення.

Торгівля з іншими регіонами Росії (з України вивозили руди, кам’яне вугілля, метал, цукор, хліб; завозили нафту, гас, машини, текстиль, взуття тощо).

Зовнішня торгівля здійснювалася через чорноморські порти та митниці на Волині й Поділлі (Україна експортувала хліб, цукор, м’ясо, вовну в основному до Англії, Італії, Німеччини, Персії; імпорт складали машини, олово, свинець, шовк, бавовна, чай, кава, рис тощо).

Поява контрактових ярмарків, на яких укладалися договори.

Швидке зростання роздрібної торгівлі (лавкової та магазинної).

Розширення географії торгівлі у зв’язку з розвитком транспортної мережі.

Перше місце України в хлібному експорті Росії (42 %)

Соціальні зміни

Завершення процесу формування найманих робітників і буржуазії при досить значній кількості дрібних виробників, багатонаціональних за складом.

Активна урбанізація (у Східній Україні в містах проживало 16 % населення).

Зростання кількості інтелігенції — людей, зайнятих інтелектуальною працею (українці становили близько третини цієї групи).

Більшість населення — селяни (лише 5 % українців проживають у містах проти 38 % росіян, 45 % євреїв).

Недостатній рівень освіти українських селян, слабкі навички несільськогосподарських занять, глибока прихильність до землеробства, непідготовленість до роботи в промисловості, тому робітничий клас складався в основному з переселенців із російських губерній