Історія України у визначеннях, таблицях і схемах 7-9 клас

Тема 2. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ наприкінці XVIII - у першій половині XIX ст.

Адміністративно-територіальний поділ західноукраїнських земель

Унаслідок першого (1772 р.) і третього (1795 р.) поділів Речі Посполитої та згідно з Константинопольською австро-турецькою конвенцією (1775 р.) до Австрійської імперії ввійшла вся територія Руського воєводства (без Холмщини) і Буковина (без Хотинської землі). До Угорського королівства ще від XVII ст. входило Закарпаття. Таким чином, під владою Австрії проживало понад 2,5 млн українців. Українські землі входили до різних адміністративно-територіальних одиниць

Українські землі у складі Австрійської імперії

Східна Галичина

Коронний край Королівство Галичини і Лодомерії

Поділ на жупи

Північна Буковина

Окремий округ

Закарпаття

Угорське королівство

Поділ на комітати

Правляча династія Австрійської імперії — Габсбурги

Особливості національного й соціального становища українців

Східна

Галичина

Провідні позиції належали полякам, із якими українці були штучно об’єднані в одну територіальну одиницю; їм належала більшість земель, у той час як українці переважно були селянами; українська шляхта в основному полонізувалася, тому освіченими людьми були практично тільки греко-католицькі священики

Закарпаття

Панівне становище угорців; білвшіств населення — селяни; русинсвка еліта мадяризувалася та перейшла в католицтво; значна ролв греко-католицького духівництва в національному відродженні

Північна

Буковина

Панівне становище румунських поміщиків; як і в інших західноукраїнських провінціях, основну масу українців становили селяни, а шляхта орумунилася; проте роль греко-католицького духівництва була меншою, ніж у Галичині та на Закарпатті

Мета реформ Марії Терезії та Йосифа II

• Модернізація управлінської системи: заміна місцевої шляхти на імперських чиновників

• Стабілізація соціально-економічної ситуації та укріплення імперії

• Покращення матеріального становища населення

Зміст реформ Марії Терезії та Йосифа II

Адміністративна

Поділ Королівства Галичини і Лодомерії на округи, очолювані старостами. Старости підпорядковувалися губернатору краю, який призначався імператором.

Містами управляли магістрати, призначені імперською адміністрацією. Органами самоврядування стали міські ради.

Вищий представницький орган краю — сейм, провідні позиції в якому посідала польська шляхта.

Замість польських законів запроваджені загальноімперські.

Львів — столиця королівства

Аграрна

Складені «Інвентарі», до яких уносили повинності й розміри податків селян; землевласникам заборонено збільшувати повинності порівняно із зафіксованими.

Заборона тілесних покарань, суботньої та недільної панщини. Панщина обмежувалася трьома днями на тиждень.

Селяни звільнені від особистої залежності й отримали певні громадянські права: брати шлюб, навчати дітей у школах, самоврядування. Скасований поміщицький суд над селянами.

Від 1789 р. скасована панщина (відновлена після смерті Йосифа II)

Релігійна

Церква підпорядкована державі.

Римо-католицька і греко-католицька церкви визнані рівноправними.

Греко-католикам надані рівні права з католиками на державну службу.

Визнана рівноправність євреїв

Освітня

Створена генеральна греко-католицька семінарія у Відні («Барбареум»),

Відновлена діяльність Львівського університету (1784 р.), при якому відкрито «Руський інститут» з українською мовою навчання. Створена мережа державних початкових шкіл із рідною мовою навчання

Наслідки реформ

• Політична модернізація краю

• Посилення німецького впливу та відсторонення українців від управління

• Поширення серед селянства та греко-католицького духівництва позитивного ставлення до правлячої династії Габсбургів

• Згортання реформ після смерті Йосифа II протягом першої половини XIX ст. його наступниками

• Розгортання контрреформістської політики наступниками імператора, що призвело до поновлення панщини та зростання селянських повинностей

Особливості соціально-економічного розвитку Західної України

Сільське

господарство

Екстенсивне землеробство, рутинна техніка спричиняли низьку товарність селянських господарств.

Більшість селян — малоземельні, зростання кількості безземельних селян; значна кількість селян-заробітчан, які виїздили до інших регіонів.

Повинності селян — панщина, данина, чинші (грошові податки), військова служба (14 років).

На Закарпатті — розвиток виноградарства, садівництва; у гірських районах поширені тваринництво, лісозаготівля, полювання

Промисловість

Зайнято близько 2 % населення, переважна більшість підприємств — ремісничо-мануфактурні.

Переробка сировини відбувалася за межами регіону.

Пожвавлення промислового розвитку тільки в 1930— 1940-х рр. під впливом промислового перевороту; парові машини з’являються тільки в середині 1840-х рр.

Майже не розвиваються традиційні галузі — шкіряна, текстильна, лісова, тютюнова через конкуренцію німецької та чеської фабричної промисловості.

Найдовший в імперії робочий день (до 14—16 год) за найнижчих зарплатні та соціального захисту працівників

Торгівля

Розвивається зі зростанням товарного виробництва.

У Західну Європу та провінції імперії з Галичини експортували сільськогосподарську продукцію, у Наддніпрянщину — деревину й тканини; із Північної Буковини вивозили вовну, ліс, лляну пряжу.

До середини XIX ст. — зменшення попиту на галицькі товари, скорочення експорту.

Переважання імпорту над експортом майже в десять разів.

Накопичені кошти купці рідко вкладали в промислове виробництво

Соціальна структура

Більшість населення — селяни.

Українська шляхта відсутня, оскільки була полонізована, румунізована або мадяризована, тому вищі щаблі суспільної піраміди посідали іноземці — поляки, румуни, угорці, німці. Інтелігенція малочисленна

Антифеодальна боротьба на західноукраїнських землях

Виступи проти землевласників

Колективні скарги селян до владних органів, судові процеси селянської громади з феодалом, утечі селян, підпали маєтків, панських підприємств, розправа над сільською старшиною

Виступи проти урядової адміністрації

Відмова сплачувати державні податки, бойкотування рекрутських наборів

Селянські

повстання

Селянські повстання, що придушувалися військами (особливо поширені в 1830—1840-х рр.); селяни захоплювали панські землі, ліси, пасовиська, виганяли чиновників і встановлювали самоврядування; найбільше повстання — на Буковині під проводом Л. Кобилиці (1843—1844 рр.).

Рух опришків — традиційна форма збройної боротьби: невеликі загони нападали на панські й державні маєтки, розправлялися з адміністрацією (особливе поширення — у 1810—1825 рр., але окремі виступи тривали до 1848 р.).

«Холерні бунти» в Закарпатті (1831 р.) були спричинені обмеженням пересування селян (карантини) через епідемію холери, проте виступи були антифеодальними; у результаті в 1836 р. у Закарпатті скасовано частину феодальних повинностей, а деякі інші селянин міг викупити в поміщика; скасоване право поміщика фізично карати селян; проте основні найтяжчі повинності залишалися

Особливості національного відродження на західноукраїнських землях

Основні етапи

Фольклорно-етнографічний — до 1830—1840-х рр., до кінця 1840-х рр. — культурна стадія, від часів революції 1848 р. — перехід до політичного етапу

Особливості

Процес національного відродження розпочався в Закарпатті наприкінці XVIII ст. (діяльність єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії А. Бачинського), звідки перейшов на Галичину та лише в середині XIX ст. — на Буковину.

Західні українці майже повністю втратили національну еліту, тому лідерство в національному відродженні перейшло до греко-католицького духівництва, що спричинило консервативний характер українського національного руху.

Використання Австрійською імперією українського руху для протистояння польському та угорському рухам.

Значний вплив культури Наддніпрянщини.

Від середини XIX ст. національний рух Західної України починає випереджати рух на Наддніпрянщині через утиски російської влади

Початок національного відродження

Передумови

Покращення становища греко-католицького духівництва внаслідок реформ Марії Терезії та Йосифа II.

Засвоєння західноєвропейських ідей у Львівському університеті

Перемишльський культурно-освітній гурток

Заснований єпископом М. Левицьким. Його учасники цікавилися вітчизняною історією, мовою, фольклором. Так, І. Могильницький у «Граматиці» доводив, що українська мова є окремою східнослов’янською мовою, поширеною на всіх українських землях

«Руська трійця»

Гурток студентів Львівської семінарії М. Шашкевича, І. Вагилевича, Я. Головацького, створений у 1833 р. Головною метою вважалося формування патріотичного національного руху в Галичині за допомогою Просвітництва. Складали альманахи української літератури, найвідоміший із яких — «Русалка Дністрова» (1837 р.), перша україномовна книга, видана в Західній Україні (заборонена австрійською владою)

Революція 1848—1849 рр. на західноукраїнських землях

15 березня 1848 р.

Проголошення австрійським цісарем Фердінандом конституції, яка надавала свободу слова, друку, зборів і передбачала скликання парламенту — рейхстагу

Квітень 1848 р.

Скасування панщини в Галичині (раніше, ніж у решті провінцій), проте за поміщиками залишилися сервітути, за користування якими відтепер треба було платити; у Буковині панщину скасували в серпні, а на Закарпатті вона фактично існувала ще п’ять років.

Організація поляками Галичини Центральної ради народової у Львові, метою якої було створення Литовсько-Русько-Польської Речі Посполитої; більшість поляків переконані, що галицькі українці — гілка польського народу; створення під впливом Центральної ради народової «Руського собору» — організації спольщеної української шляхти, яка не бажала відокремлення від польської верхівки; початок україно-польського протистояння

Травень 1848 р.

Створення першої політичної української організації — Головної руської ради

Червень 1848 р.

Створення пропольськи налаштованими силами власної гвардії, а проукраїнськи налаштованими — загонів стрільців; протистояння загрожувало перерости в збройний конфлікт між поляками та українцями

Липень 1848 р.

Початок роботи австрійського парламенту — рейхстагу; участь у його роботі 39 українців (із 383 депутатів), які домагалися розгляду питання про національно-територіальний поділ Галичини

Жовтень 1848 р.

Собор руських учених у Львові, перший з’їзд західноукраїнських діячів науки та культури, основними рішеннями якого були:

• схвалення єдиної граматики української мови;

• вимога про впровадження рідної мови в усі школи;

• підтримка ідеї поділу Галичини на польську й українську.

Відкриття у Львівському університеті кафедри української мови та літератури

1—2 листопада 1848 р.

Збройне повстання у Львові на захист революції проти австрійських військ (повстання придушене, національна гвардія розпущена, закриті всі періодичні видання, заборонені збори й політичні товариства); початок реакції

Березень 1849 р.

Розпуск парламенту, скасування демократичної конституції; нова конституція суттєво обмежила права громадян і парламенту на користь імператора

Листопад 1848 — квітень 1850 р.

Селянські повстання на Буковині під проводом Л. Кобилиці

Головна руська рада

Дата створення

2 травня 1848 р.

Лідери

Г. Яхимович і М. Куземський

Мета

Захист національних інтересів українців; поділ Галичини на Західну (польську) і Східну (українську); меншість прагнула створення слов’янської федерації або незалежної України

Програмні вимоги

Поділ Галичини на Західну й Східну.

Забезпечення для українців і поляків рівного доступу до державних посад.

Запровадження української мови в діловодство.

Зрівняння греко-католицького духівництва в правах із представниками інших віросповідань.

Призначення на державні посади у Східній Галичині чиновників, що володіють українською мовою

Діяльність

Видання української газети «Зоря Галицька». Створення «Галицько-Руської матиці» — організації з видання підручників українською мовою.

Створення близько 50 місцевих рад у містах і селах, поширення революції на провінцію

Результати й наслідки революції

• Скасування панщини; покращення соціального статусу селянства

• Запровадження основ парламентського правління

• Політичні сили Австрійської імперії визнали існування в Галичині українського народу з власними національними потребами

• Головна руська рада — перша в XIX ст. політична організація українців, яка стала виразником їхніх інтересів і потреб

• Уперше українці сформулювали власні політичні програми та усвідомили себе як єдину національну спільноту з наддніпрянськими українцями

• Західні українці досягли суттєвих результатів у національно-визвольному русі порівняно з іншими народами