Історія України у визначеннях, таблицях і схемах 7-9 клас

9 КЛАС

Тема 1. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.

Адміністративно-територіальний поділ Наддніпрянської України

Регіони

Генерал-

губернаторство

Губернії

Південно-Західний край (Правобережжя)

Київське

Київська, Волинська, Подільська

Малоросія (Лівобережжя), Слобожанщина

Малоросійське

Чернігівська, Полтавська, Слобідсько-Українська (від 1835 р. — Харківська)

Новоросія (Південь)

Новоросійсько-Бесарабське

Катеринославська, Таврійська, Миколаївська (від 1805 р. — Херсонська)

Соціально-економічний розвиток у першій половині XIX ст.

Сільське господарство

Криза феодально-кріпосницького виробництва:

• домінування кріпосницьких відносин: поміщик мав право на працю та майно селянина, продати його із землею або без землі;

• основні форми експлуатації кріпаків — відробіткова, грошова, натуральна рента;

• посилення експлуатації селян: урочна система (поміщик давав селянам таке завдання (урок), яке неможливо виконати за один день); панщина — чотири-шість днів на тиждень;

• витіснення селян на неродючі віддалені землі;

• обезземелення селян;

• сплата державними селянами грошової ренти й несення повинностей на користь держави;

• майнове розшарування селян; селяни, що розорилися, ішли на заробітки, насамперед у Південну Україну;

• існування військових поселень (1817—1857 рр.): частина війська передавалася на утримання селянам. Фактично селяни-поселенці перетворювалися на довічних солдатів, які водночас займалися сільським господарством; дітей від семи років зараховували до кантоністів (новобранців);

Сільське господарство

• примітивні й застарілі знаряддя праці не давали можливості запроваджувати прогресивні технології, спричиняли технічну відсталість сільськогосподарського виробництва, неефективне екстенсивне господарювання;

• зниження прибутків землевласників (під заставою — майже кожний четвертий поміщицький маєток). Проникнення капіталістичних відносин у сільське

господарство:

• розширення посівів технічних культур (буряки, тютюн, льон, коноплі, соняшник), що вимагало покращення обробітку землі, використання добрив;

• початок використання більш продуктивної найманої праці;

• передання землі в оренду купцям, заможним селянам тощо;

• зростання товарного виробництва, поглиблення спеціалізації окремих районів і поміщицьких господарств

Промисловість

Тісний зв’язок із сільським господарством: млини, крупорушки, гуральні та інші обробні підприємства в поміщицьких господарствах; відкриття цукрових заводів.

Більшість промисловців — поміщики, купці.

Розвиток державної промисловості.

Використання як вільнонайманої праці (капіталістичні підприємства), так і кріпосної (поміщицько-кріпосні підприємства). Поступове зростання кількості найманих робітників (від 1825 до 1861 р. — утричі).

Розвиток чумацького промислу, який сприяв розшаруванню селянства і був одним з основних джерел нагромадження капіталу.

1830—1840-ті рр. — початок промислового перевороту.

Від 1820-х рр. — розвиток кам’яновугільної та металургійної галузей, прискорений розвиток машинобудівної промисловості.

Формування робітничого класу й промислової буржуазії

Торгівля

Пожвавлення торгівлі внаслідок розвитку промислового й сільськогосподарського виробництва.

Україна — складова частина загальноросійського внутрішнього ринку.

Ярмаркова торгівля (понад 2 тис. ярмарків, найбільші — у Харкові, Єлисаветграді, Сумах, Полтаві). Товари, що вивозилися з України: хліб, м’ясо, вовна, тютюн, сало, олія, цукор; товари, що завозилися з Росії: тканини, вироби з металу, скло, посуд.

Зовнішня торгівля — через порти Чорного та Азовського морів.

Більшість купців — росіяни, поступово з’являються й українці (найвідоміші — Яхненки)

Антифеодальний рух на українських землях

Причини

Посилення кріпосного гніту. Безправне становище кріпаків. Зловживання імперських чиновників

Мета

Скасування кріпацтва й отримання землі

Форми протесту

Псування знарядь праці.

Відмова виконувати повинності.

Підпалення маєтків і вбивства поміщиків.

Утечі з маєтків.

Збройний опір поміщикам і місцевій адміністрації, повстання.

Партизанські напади на поміщицькі маєтки

Масові повстання

Повстання проти режиму військових поселень у Чугуєві на Харківщині (1819 р.).

Селянські рухи на Катеринославщині (1818— 1820 рр.), Харківщині, Херсонщині, Чернігівщині (1832—1833 рр.).

Виступи під проводом У. Кармелюка (1813—1835 рр.) на Поділлі.

«Київська козаччина» (1855 р.) — масовий рух селянства Київщини за повернення козацького стану

Результати й наслідки

Повстання були стихійними й неорганізованими, вони засвідчили, що білвшіств населення України виступає проти кріпосництва й готова на збройну протидію, і змусили окремих представників українсвкого дворянства шукати шляхи покращення умов життя селянства

Україна у війнах Наполеона

• 1812 р. — вторгнення французького імператора Наполеона в Росію

• Захоплення наполеонівською армією Західної Волині (з українських земель), де було розгромлено третю російську армію під командуванням генерала А. Тормасова

• Сподівання невеликої частини українського дворянства на відновлення української державності Наполеоном, але переважна більшість українців усіх станів підтримали російську владу

• Формування ополчення (близько 75 тис. осіб); багато ополченців були кріпаками й сподівалися після війни стати вільними, але в 1814 р. ополчення було розформоване, усі привілеї в колишніх бійців-ополченців відібрано

• Участь у воєнних діях на боці Росії козацьких кавалерійських полків (25 тис. осіб), зокрема в Лейпцизькій битві 1813 р., де антифранцузька коаліція розгромила наполеонівську армію (брали участь вісім козацьких полків)

Плани Наполеона щодо України

• Правобережна Україна мала відійти до Великого герцогства Варшавського

• Галичина й Волинь мали відійти до Австрії за воєнну допомогу у війні з Росією

• На території Лівобережної та Південної України планувалося створити дві держави — наполеоніди, які б підпорядковувалися Франції

Етапи національного відродження в Україні

Фольклорно-етнографічний: збирання та публікація народних пісень, вивчення історії, звичаїв, мови свого народу, на підставі чого формується аргументація існування окремої нації

Культурно-літературний: відродження мови, боротьба за розширення сфери її використання; поширення літературних, драматичних, наукових творів, написаних рідною мовою; зростання національної самосвідомості

Політичний: боротьба нації за звільнення, зародження масового національного руху, що може привести до незалежності нації; виникнення політичних організацій, програми яких містять вимоги автономії та незалежності

Основні напрямки визвольного руху в Україні першої половини XIX ст.

Польський

Об’єднував польських патріотів, що боролися за відновлення незалежності Речі Посполитої. Прояви: польське повстання 1830—1831 рр. на чолі з Й. Лелевелем, яке почалося у Варшаві: польський сейм звернувся до населення Правобережної України із закликом до повстання, проте українські селяни повстання не підтримали, оскільки вороже ставилися до поляків-поміщиків, а самі поміщики боялися повторення гайдамаччини; цим протиріччям скористався російський уряд, пообіцявши селянам свободу за затримку повстанців; у вересні 1831 р. повстання було придушене

Російський

Представники російського дворянства домагалися лібералізації імперських порядків. Прояви: повстання декабристів 1825 р.

Український

Об’єднував прибічників боротьби за звільнення України від імперського панування

Декабристський рух в Україні

Декабристи — представники дворянства Росії, які боролися за повалення царату й скасування кріпацтва; у 1825 р. підняли антицарське повстання, яке закінчилося поразкою

Причини

Розуміння, що кріпацтво й самодержавство є головними причинами відсталості Росії.

Вплив війни з Наполеоном 1812 р., яка виховала патріотизм майбутніх декабристів і зблизила їх із народом, і закордонних походів російської армії 1813—1814 рр., що познайомили Україну із західними революційними вченнями.

Розчарування в Олександрі І, який спочатку сприяв розробці реформаторських проектів, а після наполеонівських війн установив реакційний режим.

Вплив міжнародних подій: зростання національно-визвольного руху в Італії, Греції, Іспанії

Передумови

Діяльність масонських лож, які об’єднували представників привілейованої верхівки суспільства. Найвідоміші — полтавська «Любов до істини» (1818 р.), київська «Ложа об’єднаних слов’ян» (1818 р.), які були своєрідною підготовкою до вступу в таємні декабристські товариства.

Створення В. Лукашевичем Малоросійського таємного товариства (1819 р.), що діяло нелегально й мало на меті здобуття незалежності України

Діяльність

Перші декабристські організації — «Союз порятунку» й «Союз благоденства». Однак унаслідок реорганізації в 1821 р. виникло два осередки — Північне товариство з центром у Петербурзі та Південне з центром у Тульчині (Україна). Крім того, у 1823 р. засноване Товариство об’єднаних слов’ян у Новограді-Волинському (фундатори — брати Борисови). Між організаціями існували суттєві відмінності, що проявилося в програмних документах

Програмні вимоги

Південне товариство («Руська правда» П. Пестеля):

• повалення самодержавства шляхом перевороту;

• проголошення республіки;

• відразу після перевороту має бути встановлена революційна диктатура для здійснення перетворень;

• виборче право для чоловіків від 20 років без обмежень;

• верховна законодавча влада належить Народному вічу, виконавча — Державній думі, нагляд за виконанням законів — Верховному суду;

• скасування кріпацтва та наділення селян землею без викупу;

• обмеження поміщицького землеволодіння;

• ліквідація станових привілеїв, рівність громадян перед законом;

• свобода слова, друку, віросповідання;

• ліквідація військових поселень і зменшення терміну служби в армії;

• збереження єдиної неподільної Росії, у якій жодний народ не має права на відокремлення, крім Польщі. Україна мала стати однією з десяти областей Росії.

Програмні вимоги

«Північне товариство» («Конституція» М. Муравйова):

• конституційна монархія, цар наділений виконавчою владою та є головним державним службовцем;

• законодавча влада належить парламенту — Народному вічу;

• виборче право — від 21 року зі збереженням майнового цензу;

• скасування кріпацтва, наділення селян двома десятинами землі та садибою; збереження поміщицького землеволодіння; Росія — федерація із 14 держав і двох областей із самостійним управлінням, але без урахування етнічних кордонів. Україна мала бути поділена на Чорноморську державу з центром у Києві та Українську державу з центром у Харкові.

Товариство об’єднаних слов’ян:

• об’єднання слов’янських народів у федеративну республіку;

• парламент республіки, що складається представниками всіх народів, приймає тільки основні закони федерації, кожний народ має право на широке самоврядування

Повстання

1825 р. — помер імператор Росії Олександр І.

14 грудня 1825 р. — повстання декабристів у Петербурзі, яке було придушене; ця поразка змусила Південне товариство терміново підготувати виступ.

28 грудня 1825 р. — повстання Чернігівського полку, організоване С. Муравйовим-Апостолом (урядові війська змогли ізолювати повсталих; солдати здалися фактично без бою).

Жорстока розправа над керівниками й учасниками повстання (п’ятеро осіб стратили, багатьох заслали на каторжні роботи до Сибіру або на військову службу на Кавказ)

Результати й наслідки

Декабристи зазнали поразки, оскільки їхні мета й ідеї були незрозумілими народові, вони мали вузьку соціальну базу (дворянство), керівники не проявили рішучості, а перевага урядових військ була безсумнівною.

Це було перше в історії Росії та України організоване збройне повстання проти самодержавства та кріпацтва, що дало поштовх революційному руху в наступні роки (польське повстання 1830—1831 рр., діяльність Кирило-Мефодіївського братства).

Поразка декабристів знаменувала смугу реакції в Росії, репресій проти вільнодумства. Була створена таємна поліція, посилився нагляд за вищими навчальними закладами

Початок українського національного руху

Передумови

Лівобережна козацька старшина мала пред’явити історичні документи, що підтверджували її походження, для набуття російського дворянства.

Діяльність в Україні масонських організацій, які пропагували ідеї свободи, братерства, рівності.

Поширення західноєвропейської ідеї про визнання народу як вищого джерела влади, що має право на власну державу, та ідей романтизму, який тяжів до народної культури

Прояви

Рух дворян-автономістів, метою яких є відновлення втраченої автономії Гетьманщини (В. Полетика, Р. Маркович тощо). Прагнули зберегти місцеву правову систему (Литовські статути) і відновити козацьку армію.

Відновлення історії українського народу на основі історичного документа «Історія Малої Росії...» Д. Бантиш-Каменського. Він стверджував, що українці є відгалуженням російського народу, а возз’єднання України з Росією — найвизначніша подія в їхній історії. Натомість М. Маркевич в «Історії Малоросії» обстоює самобутність українців і їхнє право на самостійність. Обгрунтування ідеї незалежності України в «Історії Русів» — анонімному історичному творі початку XIX ст. (авторство приписують Г. Кониському та Г. Полетиці). Головний зміст — боротьба українців проти польського та московського поневолення, порушення Москвою Березневих статей 1654 р.

Збирання та публікація українського фольклору. М. Цертелєв надрукував першу збірку українських історичних дум (1819 р.); перше видання ліричних українських пісень здійснене майбутнім ректором Київського університету М. Максимовичем (1827 р.).

Розвиток української мови. Публікація «Енеїди» І. Котляревського (1798 р.) — першого художнього твору розмовною українською мовою, «Малоросійських оповідань» Г. Квітки-Основ’яненка (1834 р.). У 1818 р. О. Павловський написав «Граматику малоросійського наречія», у якій уперше розроблено граматичну будову української мови, принципи її літературного та розмовного вжитку.

Відкриття в 1805 р. Харківського університету, що став центром українського духовного відродження. Гурток «харківських романтиків» під проводом І. Срезнєвського вивчав українську історію та культуру, запроваджував українську мову в літературу. Випущені популярний журнал «Український вісник», фольклорно-етнографічні збірки «Запорозька старовина» (1833— 1838 рр.).

Від 1830-х рр. українські літературні гуртки з’являються в Петербурзі та Москві; у 1841 р. у Петербурзі вийшов альманах «Ластівка», у якому всі твори були написані українською мовою.

Заснування в 1834 р. Київського університету спричинило переміщення українського інтелектуального центру з Харкова до Києва (осередок археологічних, історичних, етнографічних, філологічних досліджень)

Значення

Видані перші етнографічні, історичні та літературні твори, які «відкрили» Україну та обгрунтували уяву про те, що українці є окремим народом із власного культурою та традиціями.

Початок формування літературної української мови.

Обгрунтована мета українського відродження — самостійність України

Кирило-Мефодіївське братство

Передумови

створення

Організація на початку 1840-х рр. студентами й викладачами Київського університету таємного гуртка «Київська молодь», учасники якого вивчали праці французьких філософів-утопістів, цікавилися національно-визвольною боротьбою поляків, чехів, хорватів та інших слов’янських народів; поступове оформлення гуртка в нелегальне товариство — Кирило-Мефодіївське братство (1846 р.)

Організатори

Професор Київського університету М. Костомаров; студент (згодом учитель Полтавського кадетського корпусу) В. Білозерський; чиновник М. Гулак; викладач гімназії, письменник П. Куліш; поет Т. Шевченко

Учасники

Молоді люди віком 19—30 років, більшість із яких походила з дрібномаєткових дворян

Мета діяльності

Утвердження національної української державності з демократичним ладом у конфедеративному союзі слов’янських держав

Програмні документи

«Статут Слов’янського товариства Св. Кирила і Мефодія» В. Білозерського, «Закон Божий, або Книга буття українського народу» М. Костомарова

Програмні засади

Ліквідація кріпосного права.

Національне визволення українського народу. Створення конфедерації вільних слов’янських держав із демократичним ладом зі столицею в Києві.

Рівні політичні права для всіх слов’янських народів. Повалення самодержавства та встановлення республіки.

Рівність громадян перед законом, скасування станів. Ідеалізація козацького минулого України

Течії

Поміркована, або ліберальна, на чолі з М. Костомаровим і П. Кулішем; уважали Кирило-Мефодіївське братство легальною просвітницько-науковою організацією, в основі діяльності якої були християнські цінності та ідея слов’янської єдності; виступали проти революційної боротьби; уважали, що поширення ідей Кирило-Мефодіївського братства сприятиме наближенню реформ

Радикальна на чолі з М. Гулаком і Т. Шевченком; відстоювали ідею всенародного повстання, під час якого буде встановлено справедливий суспільний лад; намагалися перетворити Кирило-Мефодіївське братство на бойову організацію

Практична діяльність

Поширення програмних документів.

Пропаганда своїх ідей в університеті, військових училищах, інших навчальних закладах Києва.

 

Поширення творів Т. Шевченка.

Розробка проекту створення в Україні широкої мережі початкових навчальних закладів для всіх верств населення.

Збирання коштів на видання української книги.

Створення П. Кулішем першої української абетки — «кулішівки».

Установлення контактів із литовськими, польськими, чеськими революціонерами, російськими петрашевцями

Ліквідація Кирило-Мефодіївського братства

Березень 1847 р. — припинення діяльності Кирило-Мефодіївського братства за доносом О. Петрова; його учасники заарештовані та відправлені до Петербурга; братчики отримали різні покарання: Т. Шевченка віддали в солдати й заслали на десять років без права писати й малювати; В. Білозерського заслали в Олонецьку губернію під нагляд поліції; М. Гулак три роки перебував у Шліссельбурзькій фортеці, після чого був засланий до Пермі; були амністовані в 1855 р. (крім Т. Шевченка) після смерті Миколи І

Значення діяльності

Перша спроба інтелігенції перейти від культурницького до політичного етапу визвольної боротьби.

Уперше здійснено спробу об’єднати українську національну ідею із загальнолюдськими християнськими цінностями та ідеєю слов’янської єдності.

Національне звільнення українців розглядалося в контексті загальноєвропейської боротьби поневолених народів.

За своїми світоглядними принципами братство було схожим на такі європейські організації, як «Молода Італія», «Молода Ірландія», проте відкидало насильство для досягнення мети