Україна в перші повоєнні роки (1945 — початок 1950-х рр.) - Історія України у визначеннях, таблицях і схемах 10—11 клас

Історія України у визначеннях, таблицях і схемах 10—11 клас

ТЕМА 2. Україна в перші повоєнні роки (1945 — початок 1950-х рр.)

Адміністративно-територіальні зміни

Встановлення кордону з Польщею

• 9 вересня 1944 р. — укладення між урядом УРСР і Польським комітетом національного визволення Люблінської угоди, згідно з якою частина українських земель (Холмщина, Лежківщина, Надсяння, частина Підляшшя) з населенням майже 800 тис. українців передавалася Польщі (таким чином сталінське керівництво намагалося підтримати прорадянський польський уряд та змінити негативне ставлення польського населення до радянської влади, спричинене подіями 1939 р.).

• 16 серпня 1945 р. — укладення договору про радянсько-польський кордон, який встановлювався по «лінії Керзона» з відхиленням на схід (тобто на користь Польщі) на 5—8 км, а в окремих районах навіть на 17—30 км.

• 1951 р. — завершення процесу українсько-польських територіальних домовленостей, коли на прохання Польщі відбувся обмін прикордонними ділянками (до Львівської області відійшли землі в районі м. Кристинополя, а до Польщі відійшла територія довкола м. Нижні Устрики Дрогобицького району)

Встановлення кордону з Чехословаччиною

• 26 листопада 1944 р. — схвалення з’їздом Народних комітетів Закарпаття в м. Мукачевому Маніфесту про возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною.

• 29 червня 1945 р. — договір між ЧСР і СРСР, який юридично закріпив рішення з’їзду в Мукачевому.

• 22 січня 1946 р. — указ Президії Верховної ради СРСР про утворення у складі УРСР Закарпатської області

Встановлення кордону з Румунією

• 10 лютого 1947 р. — підписання радянсько-румунського договору, за яким до УРСР відходили Північна Буковина, Хотинщина, Ізмаїльщина (тобто закріплювалися кордони, встановлені в 1940 р.).

• 23 травня 1948 р. — передача Румунією Радянському Союзу острова Зміїний і частини дельти Дунаю

Наслідки врегулювання територіальних питань

• Остаточне встановлення та юридичне закріплення кордонів республіки.

• Збільшення території УРСР.

• Демографічні зміни у складі населення.

• Об’єднання основної частини українських земель у кордонах однієї держави

Україна в ООН та міжнародних організаціях

Створення Міністерства закордонних справ УРСР

• Прийняття керівництвом СРСР на завершальному етапі війні рішення про відновлення зовнішньополітичного представництва УРСР; це рішення Й. Сталіна було суто пропагандистською акцією.

• 1944 р. — створення Наркомату закордонних справ (НКЗС) на чолі з О. Корнійчуком. Згодом заміщено на Д. Мануїльського.

• НКЗС УРСР не мав прав самостійно встановлювати дипломатичні зв’язки з іншими країнами; відсутність українських посольств у зарубіжних країнах; українські дипломати повинні були погоджувати свої дії з установами відповідних зовнішньополітичних служб Наркомату, а пізніше Міністерства закордонних справ СРСР; питання про вступ України в міжнародні відносини вирішував союзний центр.

• 1946 р. — участь УРСР у роботі Паризької мирної конференції з питань розробки і підписання договорів із колишніми союзниками Німеччини; підпис української делегації під мирними договорами з Болгарією, Італією, Румунією, Угорщиною, Фінляндією

Мета діяльності

• Організація Об’єднаних Націй (ООН) — міжнародна організація, метою діяльності якої є підтримка і зміцнення миру і міжнародної безпеки та розвиток співробітництва між державами світу

Діяльність України в ООН та інших міжнародних організацій

• 1945 р. — включення України до складу 47 країн-засновників ООН разом із Білоруссю та СРСР; участь української делегації в розробці та прийнятті статуту ООН.

• 1946 р. — обрання УРСР до складу Економічної і Соціальної Рад терміном на один рік.

• 1947 р. — УРСР стала членом Економічної комісії ООН у Європі.

• 1948—1949 рр. — Україна — непостійний член Ради Безпеки ООН.

• Україна в перше післявоєнне десятиліття увійшла до складу: Всесвітньої організації охорони здоров’я, Міжнародного союзу електрозв’язку, Всесвітньої метеорологічної організації, Всесвітнього поштового союзу, ЮНЕСКО — організації ООН з питань освіти, науки та культури

Внутрішньополітичне та економічне становище республіки

Внутрішньо-політичне становище

• Відновлення режиму одноосібної влади Й. Сталіна, культ особи якого досяг апогею.

• Відсутність в Україні будь-якої самостійної політики.

• Заміна національних кадрів у радянському та партійному апараті вихідцями з Росії та інших республік СРСР.

• Відсутність демократії та свобод громадян.

• Зловживання владою.

• Відновлення репресій (пік репресій в Україні припав на 1947 р.).

• Підпорядкування політичному центру діяльності перших секретарів ЦК КП(б)У: М. Хрущов (1943—1946 рр. та 1948—1949 рр.); Л. Каганович (1947 р.); А. Мельников (1950—1953 рр.)

Економічне становище

• Початок відбудови народного господарства вже в умовах завершення війни.

• Відновлення інфраструктури: мостів, залізниць, електростанцій, ліній електропередач тощо.

• Серпень 1946 р. — прийняття Верховною Радою СРСР четвертого п’ятирічного плану відбудови і розвитку народного господарства на 1946—1950 рр.

• Першочергова відбудова важкої промисловості, транспорту та енергетики.

• Великі масштаби збитків, завданих війною; значно більші масштаби відбудовчих робіт, ніж у будь-якій іншій країні Європи.

• Проблема капіталовкладень: відмова від плану Маршала, розрахунок лише на внутрішні резерви.

• Нестача робочої сили, особливо кваліфікованої.

• Ускладнення процесу відбудови голодом 1946— 1947 рр.

Відбудовчі процеси в господарстві

Промисловість

• Початок відбудови важкої промисловості.

• Розвиток важкої промисловості за рахунок легкої, сільського господарства, науки і культури; значне відставання у розвитку легкої промисловості.

• Посилення диспропорції в розвитку економіки на користь воєнно-промислового комплексу (ВПК).

• Повільне впровадження досягнень науково-технічного прогресу (підприємства працювали за старими технологіями, висока енерго- та матеріаломісткість виробів тощо).

• Відновлення роботи 22 доменних, 43 мартенівських печей і 46 прокатних станів тощо.

• Початок функціонування реконструйованих металургійних заводів «Азовсталь», «Запоріжсталь», Краматорський, Єнакіївський тощо.

Промисловість

• Поповнення промислового потенціалу республіки низкою нових підприємств.

• Питома вага вироблених в Україні найважливіших видів продукції промисловості в загальносоюзному обсязі.

• Приділення в роки п’ятої п’ятирічки (1951—1955 рр.) особливої уваги розвитку паливно-енергетичної, металургійної, машинобудівної галузей; будівництво Каховської ГЕС; зростання обсягів видобутку вугілля, нафти, газу.

• Важливий чинник, що впливав на успіх відбудови — ентузіазм народу (90 % працюючих охоплені різними формами соцзмагання)

Сільське господарство

• Надзвичайно складні умови відбудови сільського господарства (скорочення посівних площ, поголів’я худоби, нестача робочих рук, техніки).

• Фінансування за залишковим принципом; мізерні капіталовкладення (7 % від загального обсягу асигнувань).

• Покладення на повоєнне село виконання таких завдань: забезпечення потреб промисловості в сировині, вирішення проблеми постачання міст продовольством, вирощування достатньої кількості сільськогосподарської продукції для експорту її до країн Східної Європи.

• Важке становище селян: мізерна оплата праці, високі податки на підсобне господарство, відсутність паспортів у селян, невиплата пенсій тощо.

• Посилення тиску на село, використовуючи традиційні командні методи:

• 1946 р. — кампанія в справі ліквідації порушень колгоспного статуту з метою наведення жорсткого порядку;

• 21 лютого 1948 р. — указ Верховної ради СРСР «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадянський, паразитичний спосіб життя»;

• 1950 р. — початок кампанії укрупнення колгоспів, яка ніяких позитивних результатів не принесла.

• У роки п’ятої п’ятирічки (1951—1955 рр.) значно більше уваги приділялось розвитку сільського господарства.

• Вересень 1953 р. — пленум ЦК КПРС, який констатував кризовий стан сільського господарства та започаткував низку реформ в аграрному секторі: збільшення капіталовкладень у сільське господарство; забезпечення кадрами МТС; списання заборгованості колгоспів; збільшення заготівельно-закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію; створення умов для розвитку особистого підсобного господарства (зменшення податків, їх тверда сума та відповідність розмірам господарства).

• Лютий—березень 1954 р. — початок освоєння цілинних земель (з України до Казахстану та Сибіру була направлена значна кількість людських і матеріальних ресурсів)

Голод 1946—1947 рр.

Причини

• Спустошення країни внаслідок війни.

• Розширення посівних площ.

• Завищення союзним урядом плану хлібозаготівель для України (із 340 на початку року до 362 млн пудів влітку 1946 р.)

• Посуха 1946 р.

• Відбудова промисловості за рахунок сільського господарства.

• Продаж хліба за кордон та безкоштовна передача його іноземним державам у формі «братерської» допомоги

Заходи

влади

• Репресивні заходи щодо селян: 4 червня 1947 р. — Президія Верховної Ради СРСР ухвалила укази «Про кримінальну відповідальність за розкрадання державного і громадського майна» та «Про посилення охорони особистої власності громадян».

• Відновлення дії закону «Про п’ять колосків» від 7 серпня 1932 р.

• Невизнання факту голоду радянським керівництвом.

• Передача державою навесні 1947 р. українським колгоспам 60 тис. т зерна для посівної кампанії (це було запізно, але все ж дало змогу підтримати і врятувати від смерті 3,4 млн селян).

• Створення 4 тис. їдалень з одноразовим харчуванням

Масштаби та наслідки

• Голодом була охоплена більша частина східних і південних областей України.

• Великі людські втрати (1 млн осіб): найбільше загиблих від голоду у Харківській, Запорізькій, Ворошиловградській, Сталінській та Одеській областях

Відновлення політики радянізації в західних областях України

Заходи уряду

• Відновлення радянської влади в західних областях України після закінчення війни.

• Грудень 1945 р. — створення при ЦК КП(б)У спеціального відділу по західних областях.

• Продовження політики радянізації.

• Недовіра більшовицького центру місцевим керівним кадрам; направлення зі східних регіонів України на постійну роботу фахівців, партійних функціонерів.

• Депортація західноукраїнського населення до віддалених районів СРСР

Індустріалізація

Націоналізація промисловості та транспорту.

Проведення індустріалізації:

• відбудова, реконструкція та вдосконалення традиційних галузей — нафтогазової та лісозаготівельної;

• розвиток нових галузей — машинобудівної, металообробної, приладобудівної та ін.;

Індустріалізація

• постачання в Західну Україну із різних районів СРСР та з Німеччини обладнання, технологічних ліній і навіть цілих підприємств;

• великі капіталовкладення та швидкі темпи розвитку промисловості;

• повільний розвиток харчової та легкої промисловості

Колективізація

• Конфіскація великих маєтків, передача цих земель безземельним та малоземельним селянам.

• Проведення суцільної примусової колективізації.

• Організація політвідділів МТС.

• Зростання незадоволення селянства політикою примусової колективізації, антинародною податковою політикою та командними методами хлібозаготівель

Становище церкви. Ліквідація УГКЦ

1 листопада 1944 р.

Смерть митрополита А. Шептицького, обрання його наступником Й. Сліпого

11 квітня 1945 рр.

Арешт значної кількості єпископів УГКЦ на чолі з митрополитом Й. Сліпим

8—10 березня 1946 р.

Відбувся Львівський собор, який скасував Берестейську церковну унію 1596 р. і проголосив об’єднання греко-католицької церкви з російською православною церквою. Ліквідація Української греко-католицької церкви. Репресії щодо священиків, які не приєдналися до нової церкви (заарештовано і засуджено 330 осіб)

1949 р.

Об’єднання Мукачівської єпархії греко-католиків (Закарпаття) з Руською православною церквою. Перехід УГКЦ у підпілля

Партизанські дії УПА

Етапи збройної боротьби ОУН-УПА з радянською владою

І етап (1944— 1946 рр.)

• У західні регіони України були направлені регулярні частини армії та НКВС; із місцевого населення були сформовані підрозділи помічників для боротьби з ОУН-УПА.

• Спроба утримати під своїм контролем великі території і ведення боїв із застосуванням артилерії й мінометів.

• Об’єднання сил радянських військ держбезпеки, прикордонників

II етап (1947 — перша половина 1950-х рр.)

• Зміна тактики: розділення армії на невеликі мобільні групи, ведення боротьби партизанськими методами.

• 5 березня 1950 р. — загибель у с. Білогорща поблизу Львова головнокомандувача УПА Р. Шухевича.

• Спад організованого опору (хоча окремі оунівські групи було викрито лише в 1960-ті рр.)

Операція «Вісла»

Період проведення

28 квітня — 28 серпня 1947 р.

Мета

«Очищення» території Південно-Східної Польщі від автохтонного українського населення, цілковита асиміляція українців-переселенців у польському середовищі, а також знищення баз діяльності ОУН-УПА

Здійснення

• Депортації залишків українського населення Закерзоння на захід і північ Польщі; примусове переселення в ході операції близько 150 тис. українців.

• Узгодження операції з радянським керівництвом.

• Великі втрати УПА

Культурне життя

Освіта

• Продовження відбудови системи народної освіти.

• Гостра потреба в підручниках, зошитах, навчальному обладнанні, нестача приміщень, учителів тощо.

• 1953 р. — перехід до обов’язкової семирічної освіти.

• Створення фонду всеобучу; запровадження мережі вечірніх та професійних заочних шкіл, навчальних курсів для дорослих.

• Відновлення протягом четвертої п’ятирічки роботи всіх вищих навчальних закладів України.

• Викладання переважно російською мовою

Наука

• Провідна наукова установа — Академія наук УРСР на чолі з О. Палладіним.

• Значні успіхи в дослідженнях із фундаментальних наук: запуск першого в республіці атомного реактора (1946 р.); виготовлення у Києві першої в Європі цифрової обчислювальної машини під керівництвом С. Лебедєва (1948—1950 рр.); запровадження нової автоматичної технології зварювання тощо.

• Відновлення роботи науково-дослідних установ.

• Викриття «помилок та перекручувань» у працях українських істориків.

• 29 серпня 1947 р. — постанова ЦК КП(б)У «Про політичні помилки і незадовільну роботу Інституту історії України Академії наук УРСР».

• Виявлення «серйозних перекручень буржуазно-націоналістичного характеру», «відродження в тій чи іншій мірі буржуазно-націоналістичних установок у питаннях історії України» у працях колишнього директора Інституту історії України АН УРСР М. Петровського, присвячених українському національно-визвольному руху; у «Короткому курсі історії України» (за редакцією С. Білоусова, К. Гуслистого, М. Супруненка та ін.), який вийшов у 1940 р.; у першому томі «Історії України», виданому АН УРСР в Уфі в 1943 р. та ін.

Наука

• «Лисенківщина» (назва походить від прізвища президента Всесоюзної академії сільськогосподарських наук Т. Лисенка, який свою позицію аргументував не науковими доказами, а ідеологічними штампами, запозиченими з «Короткого курсу історії ВКП(б)»); розгром генетики та кібернетики (проголошення генетики «продажною донькою імперіалізму», а кібернетики її «рідною сестрою»),

• Звинувачення С. Білоусова, К. Гуслистого, М. Петровського, М. Супруненка, Л. Славіна, Ф. Ястребова та інших у відході від більшовицького принципу партійності, в антинауковості, відродженні основних ідей історичних концепцій В. Антоновича, М. Грушевського, висвітленні історії України ізольовано від історії інших народів СРСР, відмові від акценту на боротьбу класів тощо

Література

• Складні умови розвитку літератури в умовах «ждановщини».

• Прийняття партійних постанов з ідеологічних питань, у яких містилася нищівна критика українських видань.

• Розгортання боротьби проти «безідейності, безпринципності, формалізму, космополітизму й низькопоклонства перед гнилим заходом» із метою посилення культурно-ідеологічної ізоляції радянського суспільства від західного світу.

• Розгортання Л. Кагановичем бурхливої діяльності по боротьбі з «українським буржуазним націоналізмом», жертвами якої стали А. Малишко, П. Панч, М. Рильський, Ю. Яновський, Остап Вишня, В. Сосюра та інші.

• Створення українськими письменниками, незважаючи на надзвичайно важкі умови праці, високохудожніх творів (трилогія О. Гончаря «Прапороносці», роман М. Стельмаха «На нашій землі», «Київські оповідання» Ю. Яновського, гумористичні оповідання Остапа Вишні тощо)

Мистецтво

• Домінування в мистецтві воєнної тематики.

• Основна продукція кінематографа — революційно-патріотичні фільми.

• 1946 р. — постанова ЦК КП(б)У «Про репертуар державних і оперних театрів УРСР і заходи щодо його поліпшення», згідно з якою обов’язковою стає перевага в репертуарах спектаклів на сучасні теми; вимога від театральних діячів оспівувати успіхи в соціалістичному будівництві.

• Засудження опери К. Данькевича «Богдан Хмельницький»; звинувачення О. Корнійчука та його дружини В. Василевської в тому, що в написаному ними лібрето опери недостатньо зображена прогресивна роль у житті українського народу російського царя і бояр.

• Діяльність художників М. Глущенка, М. Дерегуса, О. Шовкуненка та інших

Становище творчої інтелігенції. Ідеологічні кампанії

Визначення поняття

«Ждановщина» — ідеологічна кампанія в СРСР, розгорнута в 1946—1949 рр. у галузі науки, літератури, культури та мистецтва, у ході якої нищівній критиці було піддано діяльність інститутів історії України та історії української літератури, творчих спілок, редакцій газет і журналів, видатних діячів української культури (назва походить від прізвища секретаря ЦК ВКП(б) з питань ідеології А. Жданова)

Мета

Посилення контролю над творчими процесами в галузі культури, придушення національно-визвольного руху та будь-яких проявів української самостійницької ідеї

Дії влади

• Видання постанов ЦК КП(б)У: «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури», «Про журнал сатири і гумору “Перець”», «Про журнал “Вітчизна”», «Про журнал “Дніпро”».

• Заклик драматурга О. Корнійчука до боротьби з «бацилами націоналізму».

• Звинувачення в політичних помилках, відході від радянської ідеології, класових позицій Остапа Вишні.

• Звинувачення в націоналістичних ухилах М. Рильського (за твори «Мандрівка в молодість», «Київські октави»), Ю. Яновського (за роман «Жива вода»), І. Сенченка (за повість «Його покоління»), О. Довженка (за кіносценарій «Україна в огні») та інших.

• Критика в газеті «Правда» В. Сосюри за вірш воєнної доби «Любіть Україну».

• 1948 р. — розгортання боротьби з космополітизмом, у ході якої в поле зору партійних ідеологів потрапили літературні й театральні критики, переважно євреї за національністю; звинувачення діячів єврейської інтелігенції в антипатріотизмі, у «низькопоклонстві» перед реакційною буржуазною культурою Заходу; масове звільнення євреїв з освітніх закладів, наукових установ; репресії щодо видатних єврейських письменників: Г. Полянкера, Й. Бухбіндера, Н. Забари, А. Гонтара та інших

Наслідки

• Придушення паростків відродження української культури після війни.

• Гальмування розвитку науки, літератури і мистецтва в країні.

• Обмеження свободи творчості.

• Перетворення літературної критики на засіб утримання митців у межах офіційної ідеології.

• Ізоляція від надбань західної культури