Історія України у визначеннях, таблицях і схемах 10—11 клас

ТЕМА 1. Україна в роки Другої світової війни (1939—1945 рр.). Велика Вітчизняна війна (1941—1945 рр.)

Україна в міжнародній політиці напередодні Другої світової війни

Друга половина 30-х рр. XX ст.

Загострення міжнародних відносин і наростання загрози війни. Українські етнічні території напередодні Другої світової війни належали чотирьом державам: СРСР, Польщі, Румунії та Чехо-Словаччині. Це робило українське питання клубком серйозних суперечностей

Вересень 1938 р.

Поступки Англії та Франції А. Гітлеру при підписанні Мюнхенської угоди поклали початок Чехо-Словацької держави, у складі якої перебувало Закарпаття. За рішенням Віденського арбітражу значна частина Закарпаття була передана Угорщині

Весна 1939 р.

Анулювання Німеччиною німецько-польського пакту про ненапад, що створювало передумови для війни з Польщею, у складі якої перебували Східна Галичина та інші західноукраїнські землі

Березень 1939 р.

Англо-франко-радянські переговори з метою укладення договору про взаємодопомогу та стримування нацистської агресії; курс А. Гітлера на зближення з СРСР, який декларував СРСР значні територіальні поступки, у тому числі й за рахунок українських етнічних земель

Німеччина вбачала в Україні вигідний плацдарм для проведення агресивної східно-азіатської політики

Радянсько-німецькі договори 1939 р.

Пакт про ненапад та таємний протокол до нього (Пакт Молотова— Ріббентропа). 23 серпня 1939 р.

• Зобов’язання сторін утримуватися від агресивних дій стосовно одна одної або будь-яких інших дій спільно з третіми державами, які б загрожували інтересам однієї зі сторін, що домовлялися.

• Розмежування в таємному протоколі сфер інтересів обох держав у Східній Європі по лінії річок Нарев—Вісла—Сян.

• У сфері впливу СРСР опинялася переважна частина західноукраїнських земель

Договір про дружбу і кордон та таємний протокол до нього. 28 вересня 1939 р.

• Зникнення Польщі як держави на карті світу.

• Встановлення кордону між сторонами по «лінії Керзона»: Східна Галичина й Західна Волинь відійшли до СРСР; Лемківщина, Посяння, Холмщина, Підляшшя опинилися в зоні німецької окупації.

• Згода Німеччини на приєднання Радянським Союзом Західної Білорусі, Литви, Латвії та Естонії.

• Згода Радянського Союзу на «повну свободу» дій Німеччини в Європі

Початок Другої світової війни.

Вступ Червоної армії на територію Західної України

1 вересня 1939 р.

Вторгнення нацистських військ у межі Польщі; початок німецько-польської війни

3 вересня 1939 р.

Оголошення Великою Британією та Францією війни Німеччині. Переростання німецько-польської війни у Другу світову

17 вересня 1939 р.

Вступ Червоної армії на територію Польщі згідно з попередніми домовленостями з Німеччиною; наступ на Галичину та Волинь військ Українського фронту під командуванням С. Тимошенка

22 вересня 1939 р.

Вступ радянських військ у Львів. Протягом 12 днів радянські війська майже без боїв захопили Західну Україну. Ідеологічне оформлення радянського вторгнення в Польщу як кроку до споконвічного прагнення західних українців до єднання зі своїми східноукраїнськими братами

22 жовтня 1939 р.

Вибори до Народних Зборів Західної України (під контролем радянських військових та політпрацівників), які наприкінці жовтня ухвалили Декларацію про входження Західної України до складу УРСР

Листопад 1939 р.

Затвердження сесіями союзної та української Верховних рад законів про возз’єднання Західної України з УРСР у складі СРСР. Встановлення німецького контролю над Лемківщиною, Холмщиною та Підляиіиіям, які увійшли до складу Польського генерал-губернаторства; дія на цих територіях окупаційної адміністрації

Возз’єднання Хотинщини, Південної Бессарабії і Північної Буковини з УРСР

26 червня 1940 р.

Нота Раднаркому СРСР до уряду Румунії з вимогою повернути Бессарабію та передати Північну Буковину на підставі того, що в листопаді 1918 р. Народне віче Буковини прийняло рішення про возз’єднання з Радянською Україною. Звернення Румунії до Німеччини з проханням про допомогу; запевнення Німеччиною Румунії щодо тимчасовості територіальних поступок СРСР

28 червня 1939 р.

Прийняття рішення коронною радою Румунії про поступки вимогам Радянського Союзу

28 червня — 3 липня 1940 р.

Військова операція, здійснена Червоною армією з метою примусової передачі Румунією Бессарабії та Північної Буковини до складу СРСР, яка отримала назву «визвольний похід»

2 серпня 1940 р.

Рішення Верховної Ради СРСР про прийняття Бессарабії та Північної Буковини до складу СРСР; Північна Буковина, Хотинський, Аккерманський та Ізмаїльський повіти увійшли до УРСР

Радянізація приєднаних територій

Визначення поняття

Радянізація — система заходів, спрямованих на встановлення радянської влади, побудову соціалістичного суспільства за економічною та політичною моделлю СРСР у західноукраїнських землях

Основні заходи

• Поширення радянського законодавства.

• Заміна чиновників-поляків новоприбулими службовцями (направлення зі східних районів великої кількості кадрів, часто російськомовних).

• Заборона всіх політичних партій, громадських, культурно-освітніх товариств; дозволено діяльність лише КП(б)У, комсомолу, радянських профспілок.

• Розширення мережі навчальних закладів усіх рівнів; заснування бібліотек, клубів тощо. Українізація освіти, преси.

• Уведення безкоштовного навчання та медичного обслуговування.

• Суворий контроль партійно-радянського керівництва над усіма сферами життя.

• Утиски церкви, особливо греко-католицької

Становище в УРСР у 1939 — у першій половині 1941 р.

• Концентрація зусиль на військовій промисловості. Збільшення обсягів видобутку вугілля, нарощування потужностей машинобудівної промисловості, хімічних підприємств, електроенергетики.

• Уведення в дію в УРСР 600 нових промислових підприємств (1938 — червень 1941 р.).

• Значне місце України в загальносоюзному виробництві (видобуток та виготовлення 50,5 % вугілля, 67 % залізної руди, 64,7 % чавуну, 48,8 % сталі, 49,7 % прокату).

• Відставання підприємств легкої та харчової промисловості; загострення дефіциту продуктів харчування та товарів масового споживання.

• Використання села як донора для промисловості.

• 26 червня 1940 р. Указ Президії Верховної Ради СРСР про встановлення 8-годинного робочого дня, 7-денного робочого тижня тощо.

• Заходи щодо посилення трудової дисципліни:

• 26 червня 1940 р. — Указ Президії Верховної Ради СРСР, за яким самовільне залишення робочого місця каралося ув’язненням від 2-х до 4-х місяців, прогул без поважної причини карався засудженням до виправно-трудових робіт на строк до 6 місяців з утриманням 25 % зарплати.

• Для кожного працездатного колгоспника встановлювався обов’язковий мінімум трудоднів на рік, невиконання якого було підставою для репресій аж до арештів.

• Посилення потенціалу військових округів на території України (з 1939 по 1941 р. лише в Київському особливому військовому окрузі додатково було сформовано 18 стрілецьких та авіаційних дивізій, вісім механізованих корпусів)

Україна в роки Другої світової війни. Велика Вітчизняна війна (1939—1942 рр.)

Початок Великої Вітчизняної війни

18 грудня 1940 р.

Затвердження Гітлером плану «Барбаросса» — плану нападу на Радянський Союз, що передбачав «бліцкриг» («блискавична війна»)

22 червня 1941 р.

Початок Великої Вітчизняної війни

Мобілізаційні заходи та евакуація

Визначення понять

Мобілізація — комплекс заходів, здійснюваних із метою переведення економіки, діяльності органів державної влади, установ і організацій, збройних сил на функціонування в умовах воєнного часу.

Евакуація — виведення з місцевості, що перебувала під загрозою нападу ворога, у тил населення, поранених, а також матеріальних засобів.

Основні заходи

• 26 червня 1941 р. — створення в Україні спеціальної комісії по евакуації на чолі з Д. Жилою; евакуація підприємств, колгоспів, наукових та культурно-освітніх установ, людей, цінностей.

• 7 липня 1941 р. — звернення керівництва УРСР до українського народу із закликом дати рішучу відсіч фашистській навалі.

• Створення загонів народного ополчення із числа добровольців.

• Спорудження оборонних укріплень.

• Швидке налагодження виробництва в тилу.

• Знищення об’єктів, що не підлягали евакуації.

• Перебудова народного господарства на воєнний лад (збільшення обсягів випуску воєнної продукції).

• Подовження робочого дня до 11 годин, скасування відпусток, жорстка трудова дисципліна тощо

Результати

3 України було евакуйовано понад 3,8 млн осіб, понад 550 великих підприємств 30 галузей промисловості, що становило одну третину всіх заводів і фабрик із районів СРСР, охоплених війною; у східні райони СРСР було вивезено 30 тис. тракторів, понад 6 млн голів худоби, 125 млн пудів зерна та іншого продовольства

Військові події 1941—1942 рр. Окупація України

22 червня 1941 р.

Бомбардування німецькою авіацією українських міст (Рівне, Львів, Житомир, Київ, Севастополь та ін.)

23—29 червня 1941 р.

Найбільша танкова битва початкового періоду війни в районі Луцьк—Броди—Рівне, у якій взяли участь з обох сторін близько 2 тис. танків (на тиждень затримала просування ворога)

30 червня — 11 липня 1941 р.

Відступ Червоної армії на обох фронтах: на Півдні німецько-румунські війська захопили Північну Буковину й Бессарабію та підійшли до Дністра; на Заході України захопили Дрогобич, Львів, Луцьк, Рівне, Житомир і наблизилися до Києва

11 липня — 22 вересня 1941 р.

Київська оборонна операція, яка закінчилася катастрофою для Південно-Західного фронту. Не дозволивши вчасно відвести війська з київського виступу й зайняти більш вдалу позицію для оборони, Ставка Верховного головнокомандування прирекла на загибель і полон понад 600 тис. осіб, які опинилися в оточенні. У «котлі» загинули командуючий фронтом М. Кирпонос, член військової ради М. Бурмистренко, начальник штабу фронту В. Тупиков

19 вересня 1941 р.

Гітлерівці зайняли Київ. Оборона Києва тривала 71 день, вона надовго затримала німців і дала змогу провести евакуацію на схід людей і великі підприємства Лівобережжя та Донбасу

5 серпня — 16 жовтня 1941 р.

Оборона Одеси (протягом 73 днів захисники міста відтягували на себе 300-тисячну ворожу армію, завдаючи їй великих втрат; за наказом Ставки для посилення оборони Криму радянські війська організовано й непомітно для ворога евакуювалися з-під Одеси

25 жовтня 1941 р.

Гітлерівці зайняли Харків (до кінця жовтня була окупована також значна частина Донбасу)

30 жовтня 1941— 4 липня

1942 р.

Героїчна оборона Севастополя, яка тривала 250 днів

16 листопада 1941 р.

Радянські війська залишили Крим (крім невеликого клаптика із Севастополем)

Кінець 1941 р.

Війська Південно-Західного фронту закріпилися на лінії Вовчанськ—Балаклія—Красний Лиман, а Південного — на лінії Артемівськ—Шахтарське—Большекрєпінська

12—29 травня 1942 р.

Наступальна операція радянських військ під Харковом, наслідки якої були трагічними (у районі Барвенківського виступу в оточення потрапили три радянські армії; втрати склали близько 240 тис. осіб)

22 липня 1942 р.

Остаточна окупація території України німецько-фашистськими військами після захоплення міста Свердловська Ворошиловградської області (нині — Луганської). Ціною величезних жертв, героїчного опору народу німецький план «блискавичної війни» був зірваний

Нацистський «новий порядок». Життя населення України в умовах окупації

«Новий порядок» — жорстокий режим, встановлений німецько-фашистськими загарбниками на окупованій території, що супроводжувався масовими розстрілами і депортацією місцевого населення

Румунська провінція «Транс ністрія»

Чернівецька та Ізмаїльська області УРСР, а також землі між Бугом і Дністром, які за німецько-румунським договором від 19 серпня 1941 р. передавались Румунії. Центр: Тирасполь, згодом — Одеса

Дистрикт «Галичина»

Львівська, Дрогобицька, Станіславська й Тернопільська області УРСР. Центр: Львів

Рейхскомісаріат «Україна»

Більша частина українських земель (окрім прифронтових), Крим, Орловська область Росії, деякі райони Білорусії. Центр: Рівне

Прифронтові райони

Донбас, Чернігівська, Сумська, Харківська області

Заходи

• Скасування чинності радянського законодавства.

• Введення німецького кримінального права і судів.

• Запровадження комендантської години.

• Дискримінація українського населення.

Заходи

• Економічний визиск України.

• Використання примусової праці місцевого населення тощо.

• Терор голодом у містах; обмеження постачання міст продовольством; жертви організованого окупантами голоду — сотні тисяч жителів великих українських міст

Розгортання радянського партизанського руху

Визначення поняття

Радянський партизанський рух — партизанський рух проти німецьких окупантів та їх союзників на території України в 1941—1944 рр.

Форми боротьби

Збір розвідувальних даних.

Рейди в тил ворога.

Диверсії на комунікаціях ворога, знищення ліній зв’язку, доріг, мостів.

Розповсюдження листівок, газет із закликами до боротьби проти окупантів.

Визволення військовополонених та порятунок людей від вивезення на роботи до Німеччини

Діяльність

• Кінець 1941 р. — виникнення перших великих радянських загонів партизанів під Черніговом, Сумами та Брянськом під керівництвом М. Попудренка та С. Ковпака.

• Приєднання до них групи радянських військ, які прорвались з оточення на схід від Києва у вересні 1941 р.

• Червень-грудень 1941 р. — діяльність на території України 2,5 тис. партизанських загонів і диверсійних груп.

• 30 травня 1942 р. — створення постановою Ставки Верховного Головнокомандування СРСР Українського штабу партизанського руху (УШПР) на чолі з Т. Строкачем.

• Від кінця 1942 р. — набуття партизанським рухом у УРСР масового характеру.

• Зміцнення зв’язків між керівним центром та окремими загонами (забезпечення партизанів зброєю, продовольством, медикаментами з центру).

• Узгодження дій партизанів із військовими операціями Червоної армії.

• Червень-жовтень 1943 р. — карпатський рейд С. Ковпака (із Путивля через Волинь у Карпати) з метою виведення з ладу нафтопромислів та поширення політичного впливу радянської влади в Західній Україні.

• 1943 р. — рейди загонів радянських партизанів: М. Наумова (на півдні України), Н. Мельника та О. Федорова (Правобережжя й Волинь) та ін.

• 1943 р. — розгортання рейкової війни — операцій радянських партизанів у тилу німецьких військ на території Росії, Білорусії та України з метою одночасного масового зруйнування залізничного полотна.

• Загальна кількість партизанів на території України: в 1941 —1943 рр. — від 5—30 тис. бійців, у 1944 р. — 30—50 тис. осіб

Колабораціонізм

Визначення

поняття

Колабораціонізм — співробітництво з нацистською Німеччиною та її союзниками в роки Другої світової війни

Прояви

• Створення на підтримку окупаційній владі допоміжної адміністрації з представників місцевого населення, які виявили бажання співпрацювати з окупантами: бургомістри в містах, голови в районах, старости в селах, допоміжна поліція, добровольчі військові з’єднання.

• 1941 р. — із числа українців були сформовані батальйони «Нахтігаль» і «Роланд» у складі вермахту.

• 28 квітня 1943 р. — була сформована дивізія Ваффен-СС «Галичина» (Перша українська), яка проіснувала до закінчення війни в 1945 р. (11 тис. осіб).

• Використання німцями українських військових формувань як «гарматне м’ясо»

Рух Опору та його течи

Визначення

поняття

Рух Опору — антифашистський національно-визвольний рух у роки Другої світової війни проти німецьких, італійських і японських окупантів та їхніх союзників

Причини

Невдоволення населення німецьким «новим порядком»

Течії

Радянська: розгортання радянської партизансько-підпільної боротьби на території України.

Національна: розгортання боротьби ОУН-УПА в умовах німецької окупації

Національна течія. Утворення УПА

Проголошення у Львові Акта відновлення Української держави

• 1940 р. — розкол оунівського руху на ОУН-М на чолі з А. Мельником та ОУН-Б на чолі з С. Бандерою; члени ОУН не зійшлися в поглядах на методи досягнення мети — створення незалежної України: бандерівці робили ставку на власні сили й активні методи боротьби, а мельниківці покладали великі надії на Німеччину.

• Спроба оунівців налагодити співробітництво з німецькою окупаційною адміністрацією.

• 30 червня 1941 р. — скликання у Львові керівниками ОУН-Б Українських національних зборів, які проголосили «Акт відновлення Української держави».

• Формування національного уряду на чолі з Я. Стецьком, який невдовзі розігнали німці.

• 7 липня 1941 р. — спроба мельниківців налагодити співпрацю з окупаційною адміністрацією: лист А. Мельника до А. Гітлера з проханням дозволити створити власний уряд, на який він навіть не отримав відповідь.

• 5—9 липня 1941 р. — арешт гестапівцями С. Бандери, Я. Отецька, а також близько 300 членів ОУН

Утворення УПА

• Червень—липень 1941 р. — створення з ініціативи ОУН Української народної революційної армії (УНРА), яка налічувала близько 4 тис. осіб; згодом під тиском німців більшість бійців УНРА перейшли до відділів Народної міліції.

• Серпень 1941 р. — організація Т. Бульбою-Боровцем загонів «Поліська Січ», які діяли на території Полісся й Волині.

• 14 жовтня 1942 р. — створення Української повстанської армії (УПА) — військово-політичного формування, що діяло в Україні в 1942—1950-х рр. Командир УПА — Р. Шухевич. У ході війни вела боротьбу проти німців, проти польської Армії Крайової та радянської влади.

• Весна 1943 р. — розгортання масового повстанського руху на Західній Україні: організація повстанських загонів ОУН-М, які незабаром були приєднані до УПА; до УПА також приєдналися загони «Поліської Січі»

Діяльність

• Прагнення ОУН витіснити партизанські загони та розвідувально-диверсійні групи, підконтрольні Москві, із району своєї дислокації.

• Спроба командування УПА налагодити контакти з радянськими партизанами: у жовтні 1943 р. вони звернулися до радянських партизанів із закликом приєднатися до спільної боротьби пригнічених народів за створення незалежних держав, а не відновлення СРСР.

• Розгортання у відповідь антиоунівської пропагандистської кампанії.

• Конфлікт із польською адміністрацією, який вилився у взаємні «етнічні чистки».

• Трагедія Волині — етнічні чистки українського і польського населення, що здійснювалися УПА та польською Армією Крайовою.

• Розгортання систематичних бойових дій проти німецької армії.

• Розгром німецьких таборів для військовополонених, теракти проти гітлерівського командування.

• Диверсії на німецьких комунікаціях.

• Розгром німецьких господарств «лігеншафтів».

• Визволення значної території Полісся, Волині, Галичини, створення тут української адміністрації («українських республік»).

• Спроби німців знищити УПА масовими акціями (найвідоміша з них — наступ генерала фон дем Баха)

Визволення території України від фашистських загарбників

19 листопада 1942 — 2 лютого 1943 р.

Сталінградська битва, яка поклала початок корінному перелому у війні на користь СРСР

18 грудня 1942 р.

Звільнення першого населеного пункту УРСР — с. Півнівки Ворошиловградської області

Січень — початок березня 1943 р.

Наступальні операції радянських військ, у ході яких було звільнено значну частину Донбасу, 16 лютого перший раз звільнено Харків

19 лютого — 25 березня 1943 р.

Контрнаступ німецько-фашистських військ із району Краснограда та Красноармійська Харківської області, знову втративши Харків та Бєлгород радянські війська героїчними зусиллями зупинили ворога

5 липня — 23 серпня 1943 р.

Курська битва, у ході якої було визволено Лівобережну Україну та Донбас (23 серпня 1943 р. остаточно звільнено Харків)

Вересень— листопад 1943 р.

Героїчна битва за Дніпро (за успішне форсування Дніпра та небачений героїзм 2438 радянським воїнам було присвоєно звання Героя Радянського Союзу)

6 листопада 1943 р.

Визволення Києва

24 грудня

1943 — 29 лютого

1944 р.

Житомирсько-Бердичівська, Кіровоградська, Корсунь-Шевченківська (найбільша, в оточенні опинились 11 ворожих дивізій загальною кількістю 80 тис. осіб), Рівненсько-Луцька, Нікопольсько-Криворізька операції

4 березня — середина квітня 1944 р.

Проскурово-Чернівецька, Умансько-Ботошанська, Березнегувато-Снігірівська, Одеська операції. У результаті цих наступальних операцій було звільнено Правобережну й Південну Україну. 26 березня 1944 р. радянські війська вийшли на кордон із Румунією, 8 квітня 1944 р. — на кордон із Чехословаччиною

8 квітня — 12 травня 1944 р.

Кримська наступальна операція, яка завершилася визволенням Криму

13—29 липня 1944 р.

Львівсько-Сандомирська операція (27 липня звільнено Львів, Перемишль; форсуванням р. Вісли закінчився розгром німецької групи армій «Північна Україна»)

20—29 серпня 1944 р.

Яссько-Кишинівська операція, в ході якої визволено Молдавську РСР та Ізраїльську область України, розгромлено групу армій «Південна Україна»

8 жовтня 1944 р.

Визволення останнього окупованого фашистами населеного пункту УРСР - с. Лавочне Дрогобицької області

28 жовтня 1944 р.

Повне визволення Закарпаття, остаточне вигнання фашистських окупантів з українських земель

Україна в роки Другої світової війни. Велика Вітчизняна війна (1943—1944 рр.)

Завершення Великої Вітчизняної війни

Квітень—травень 1945 р.

Берлінська операція, яка завершила розгром гітлерівської Німеччини

2 травня 1945 р.

Капітуляція Берлінського гарнізону

У ніч із 8 на 9 травня 1945 р.

У Карлсхорсті (поблизу Берліна) представники поваленої Німеччини, з одного боку, і військовими керівниками СРСР, США, Великої Британії й Франції — з іншого, підписали Акт про беззастережну капітуляцію німецьких військ

Примусове виселення з Криму в східні регіони СРСР татар, греків, вірмен

Визначення поняття

Депортація — вигнання, висилка з постійного місця проживання або держави окремих осіб або народів

Основні заходи

• 18 травня 1944 р. — примусове виселення кримсько-татарського населення Кримської АРСР, проведене НКВС.

• Офіційна причина депортації — співпраця деяких кримських татар із нацистською Німеччиною під час війни.

• До Середньої Азії було виселено 238,5 тис. осіб, із яких 86 % становили жінки і діти.

• Ліквідація Кримської АРСР і перетворення її на область.

• Депортація з Криму грецького, вірменського, а згодом і болгарського населення.

• Скорочення кількості населення Криму з 1196 до 351 тис. осіб.

• 1989 р. — визнання Верховною Радою СРСР депортації незаконною і злочинною

Культура України в роки війни

Освіта

• Було зруйновано значну частину шкіл та знищено їх матеріальну базу.

• Освітня політика фашистів на окупованій території була спрямована на онімечення населення (дозвіл лише початкової та професійної освіти, обов’язкове вивчення німецької мови, навчання за програмами, розробленими німецькими чиновниками).

• Створення для дітей-сиріт у східних районах СРСР дитячих будинків та інтернатів (сюди було переміщено з України 500 дитячих садків та інтернатів, 257 дитячих будинків).

• Налагодження роботи вузів України в евакуації (близько 70 вузів).

• Початок відбудови системи освіти в 1943—1944 рр. на території України, що була звільнена від фашистських загарбників

Наука

Евакуація наукових закладів України на схід, у тому числі й Академії наук УРСР.

Плідна робота українських учених у різних галузях:

• розробка технології виплавки броньованих сталей (академік М. Доброхотов);

• метод автоматичного дугового зварювання під флюсом під час збирання танків Т-34 (Інститут електрозварювання АН УРСР на чолі з Є. Патоном);

• наукові досягнення в галузі медицини (винайдення сироватки для лікування ран — колектив Інституту клінічної фізіології на чолі з О. Богомольцем, створення препарату для згортання крові — Інститут біохімії АН УРСР під керівництвом О. Палладіна, інтенсивна робота з вивчення ранової інфекції — Український інститут клінічної медицини на чолі з М. Стражеску та ін.);

 

• створення фахівцями гуманітарних наук бригад лекторів, які виступали з доповідями на військово-історичну тематику на передовій, у гарнізонах міст, винищувальних батальйонах тощо

Література

• Участь українських літераторів у захисті Вітчизни (добровольцями на фронт пішли А. Головко, М. Бажай, С. Скляренко О. Гончар та ін.; 109 із 200 членів Спілки письменників перебували на фронті).

• Створення з ініціативи Спілки радянських письменників трьох агітаційних бригад для роботи у військових частинах, госпіталях, на оборонних підприємствах, які своїми виступами зміцнювали бойовий дух радянських воїнів.

• Робота українських письменників воєнними кореспондентами, редакторами дивізійних видань (газети Південно-Західного фронту «Красная Армия», газети «За Радянську Україну», у редакціях яких працювали М. Бажай, А. Малишко, С. Головінський, Л. Первомайський, О. Корнійчук та ін.).

• Широка публіцистична діяльність українських письменників (твори О. Довженка «Перед боєм», «Україна в огні», патріотичних віршів П. Тичини, М. Рильського, М. Бажана, В. Сосюри та ін.).

• Контроль сталінського керівництва за діяльністю українських письменників.

• Робота українських радіостанцій (ім. Т. Шевченка в Саратові, «Радянська Україна» в Москві та ін.)

Мистецтво

• Евакуація на схід майже 50-ти театрів.

• Комплектування з евакуйованих українських театрів фронтових бригад за участю найкращих акторів (Київський театр опери та балету ім. Т. Шевченка створив 22 бригади, які працювали на 4-х фронтах і дали 920 концертів).

• Виступи майстрів сцени перед фронтовиками на передовій (З. Гайдай, І. Паторжинський, М. Гришко та ін.)

• Розвиток кінодокументалістики (перший кінорепортаж — «Із фронтів Вітчизняної війни» (вересень 1941 р.), за період війни українськими операторами було відзнято близько 300 документальних фільмів і кіносюжетів, серед яких — фільми О. Довженка «Битва за нашу Радянську Україну» (1943 р.), «Перемога на Правобережній Україні» (1945 р.) та ін.).

• Діяльність в евакуації Київської та Одеської кіностудій (випуск фільмів, сповнених патріотизму «Олександр Пархоменко», «Як гартувалася сталь»; «Партизани в степах України»; було організовано їх показ у кінотеатрах країни і на фронті).

• Основною темою творчості українських художників був захист Вітчизни (випуск плакатів, листівок, карикатур тощо). Найвідомішими творами українських художників воєнного періоду були: «Гнів Шевченка — зброя перемоги» В. Касіяна, «Розчавимо фашистську гадину» О. Олександрова, «Україна вільна» В. Корецького та ін.