Історія України у визначеннях, таблицях і схемах 10—11 клас

ТЕМА 5. Українська СРР в умовах нової економічної політики (1921—1928 рр.)

Внутрішнє і міжнародне становище України

Внутрішнє становище

• Перетворення народного господарства країни до початку 1921 р. на руїну (зруйновано машинобудівні підприємства, залізорудна і вугледобувна промисловість, металургія; занепад легкої та харчової промисловості).

• Скорочення удвічі кількості промислових робітників.

• Скрутне становище сільського господарства (скорочення на чверть посівних площ; погіршення обробки землі; позбавлення селян економічних стимулів політикою продрозкладки).

• Ускладнення ситуації у зв’язку з неврожаєм 1920 р.

• Робітничі страйки на підприємствах Харкова, Києва, Одеси та ін. Висунення страйкуючими поряд з економічними політичних вимог («Ради без більшовиків»),

• Протести селян проти вилучення продовольства за продрозкладкою й заборони торгівлі. Повернення селян до збройної боротьби.

• Кваліфікація більшовиками могутньої хвилі антирадянських селянських повстань як «куркульський бандитизм»

• Розгортання боротьби з повстанським рухом, яку очолили X. Раковський і М. Фрунзе; направлення на боротьбу з повстанцями червоноармійських загонів В. Блюхера, П. Дибенка, Г. Котовського

Міжнародне становище

• Встановлення УСРР дипломатичних відносин за іншими державами.

• Утворення зусиллями X. Раковського наркомату зовнішньої торгівлі та забезпечення істотної самостійності його діяльності.

• Робота наприкінці 1921 р. торговельних представництв та місій УСРР в Берліні, Гамбурзі, Варшаві, Данцигу, Празі, Відні, Ризі, Римі та ін.

• Лютий 1921 р. — підписання першої мирної угоди радянської України з Литвою; згодом встановлення дипломатичних відносин з іншими країнами Балтії — Латвією та Естонією.

• 18 березня 1921 р. — укладення Ризького договору між РСФРР і УСРР, з одного боку, та Польщею, — з іншого, згідно з яким державним кордоном визнавалася лінія фактичного розмежування до початку радянсько-польської війни. Включення X. Раковського до складу російської делегації на Генуезькій конференції.

• Кінець 1922 — початок 1923 рр. — участь України разом із Росією та Грузією у складі єдиної делегації в роботі Лозаннської конференції, на якій обговорювалося питання про режим чорноморських проток

Входження УСРР до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР)

Державний статус України в 1921— 1922 рр.

• Грудень 1920 — грудень 1922 р. — формування «договірної федерації»:

• 28 грудня 1920 р. — підписання представниками Росії В. Леніним і Г. Чичеріним, з одного боку, та представником України X. Раковським — з іншого, угоди про воєнний і господарський союз між двома державами. Уряд Росії та України оголосили про об’єднання у сім наркоматів: військових і морських справ, ВРНГ, зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів, а також пошти і телеграфу (за угодою об’єднані наркомати входили до складу РНК РСФРР і мали в РНК УСРР своїх уповноважених).

• Нерівноправність республік у складі договірної федерації: надання державним органам РСФРР загально-федеративних функцій управління, що ставило РСФРР у привілейоване становище порівняно з УСРР

Утворення СРСР. Статус УСРР у складі Радянського Союзу

• 10 грудня 1922 р. — схвалення на VII Всеукраїнському з’їзді рад у Харкові проекту основ Конституції СРСР та Декларації про утворення Союзу РСР.

• 30 грудня 1922 р. — відкриття в Москві І Всесоюзного з’їзду рад, який: ухвалив рішення створити нову державу у складі чотирьох республік (БСРР, УСРР, РСФРР та ЗСФРР) під назвою СРСР; затвердив Декларацію про утворення СРСР; прийняв Союзний договір; створив комісію для розробки Конституції СРСР; створив органи влади нової держави — Всесоюзний ЦВК та Раднарком СРСР.

• 31 січня 1924 р. — ухвалення II Всесоюзним з’їздом рад першої Конституції СРСР, яка остаточно юридично закріпила державні основи Союзу РСР, а Українську СРР — у складі цієї держави.

• Травень 1925 р. — внесення змін до Конституції УСРР IX Всеукраїнським з’їздом рад, якими було остаточно законодавчо закріплено вступ України до СРСР

Результат

• 3 утворенням СРСР відбулося звуження суверенних прав України, однак проголошення СРСР закріпило деякі завоювання українського народу, серед яких — визнання територіальної цілісності України, збереження власного адміністративного апарату тощо

Голод 1921—1923 рр.

Причини

• Післявоєнна розруха.

• Скорочення виробництва сільськогосподарської продукції в результаті продрозкладки, незацікавленості селян у результатах праці. Посуха та неврожай.

• Вивезення хліба до Росії та інших республік.

• Експорт хліба за кордон

Наслідки та масштаби

• Великі жертви (в Україні, за різними даними, від голоду померло від 1,5—2 до 7 млн осіб).

• Придушення селянського повстанського руху в Україні та зміцнення більшовицької влади.

Реакція влади

• Замовчування наявності голоду в Україні тривалий час.

• Продовження збору продподатку та вивезення хліба з України.

• Вилучення церковних цінностей під приводом боротьби 3 голодом.

• Дозвіл міжнародним організаціям надати допомогу голодуючим

Міжнародні організації допомоги голодуючим

• Американська адміністрація допомоги (АРА) — неурядова організація, створена в США для надання допомоги європейським країнам, потерпілим від світової війни.

• Міжнародний комітет допомоги голодуючим радянської Росії

Впровадження непу в Україні

Визначення поняття

Нова економічна політика (неп) — економічна політика більшовиків в Україні в 1921—1928 рр., що змінила політику «воєнного комунізму» та базувалася на впровадженні елементів ринкової економіки

Дата впровадження

Березень 1921 р. — рішення X з’їзду РКП(б) про перехід до непу

Причини

• Глибока економічна криза як наслідок громадянської війни та політики «воєнного комунізму».

• Політична криза (масовий опір політиці більшовиків — селянські повстання, страйки робітників, виступи в армії та на флоті).

• Початок реалізації плану ГОЕЛРО (Державна комісія з електрифікації Росії), який передбачав будівництво електростанцій та заводів в Україні (реалізація цього плану вимагала надмірної витрати матеріальних ресурсів).

• Політична та економічна ізоляція більшовиків на міжнародній арені.

• Намагання утримати владу в будь-який спосіб

Особливості впровадження непу в Україні

• Неп в Україні був запроваджений пізніше, ніж у Росії (у 1922 р.).

• Висока ставка продподатку.

• Застосування репресивних заходів під час вилучення продподатку.

• Уведення непу в умовах голоду 1921—1923 рр., що відсунуло нормалізацію становища в сільській місцевості на рік-півтора.

• Широка підтримка українським населенням заходів непу

Відбудова промисловості та сільського господарства

Сільське господарство

• Затвердження резолюції «Про заміну розкладки натуральним податком», згідно з якою передбачалося скасування продрозкладки і введення продподатку. (Мета продподатку — стимулювати сільськогосподарське виробництво; на відміну від продрозкладки, де встановлювалися тверді норми здачі продовольства і реквізовувалися всі надлишки, продподаток встановлювався у вигляді відсоткового відрахування від виробленої продукції, продподаток був значно менший за продрозкладку — 20 %, у той час як продрозкладка була фактично в середньому вдвічі більшою.)

• Дозвіл на оренду землі на використання найманої праці.

• Розвиток різних форм кооперації

Промисловість

• Продаж у приватну власність дрібних та частини середніх підприємств.

• Дозвіл на оренду та використання найманої праці.

• Об’єднання великих підприємств у трести та переведення їх на госпрозрахунок.

• Скасування загальної трудової повинності.

• Перехід від зрівняльної до відрядної заробітної плати.

• Дозвіл на створення концесій

Грошова реформа 1922—1924 рр.

Мета

Впорядкування грошової системи, яка перебувала на межі колапсу; зупинення інфляції; створення бази для успішного впровадження непу

Зміст

Обмін старих знецінених рублів («радзнаків») шляхом деномінації на нові та впровадження твердої, забезпеченої золотом валюти — червонця

Перебіг

1922 р. — прийняття ВУЦВК декрету «Про заходи щодо впорядкування фінансового господарства». 12 жовтня 1922 р. — заснування Державного банку, який став регулювати грошовий обіг. Створення єдиної грошової системи, яка включала однакові за платіжною силою банківські квитки (червонці), казначейські квитки (рублі) та розмінні монети

Результат

Уведення в країні твердої конвертованої грошової одиниці (червонця) дозволило зупинити інфляційний процес, забезпечити відбудову народного господарства; стабілізація курсу валюти сприяла розвитку кредитування; у 1921—1923 рр. була створена радянська кредитно-банківська система

Початок індустріалізації народного господарства

Початок реалізації

Грудень 1925 р. — проголошення XIV з’їздом ВКП(б) курсу на індустріалізацію країни

Визначення поняття

Індустріалізація — комплекс заходів із прискореного розвитку промисловості, вжитих ВКП(б) у період другої половини 1920-х до кінця 1930-х рр.

Причини

• Забезпечення економічної самостійності й незалежності СРСР.

• Ліквідація техніко-економічної відсталості країни, модернізація промисловості.

• Створення технічної бази для модернізації сільського господарства.

• Розвиток нових галузей промисловості.

• Зміцнення обороноздатності країни, створення військово-промислового комплексу.

• Стимулювання неухильного зростання продуктивності праці та на цій основі підвищення матеріального добробуту і культурного рівня трудящих

Джерела

• Перерозподіл коштів на користь промисловості за рахунок сільського господарства.

• Експорт сировини, продовольства.

• Залучення особистих коштів громадян (державні позики, ощадкаси).

• «Споживчий аскетизм населення» (замороження заробітної плати робітників і службовців, згортання виробництва товарів широкого вжитку, уведення карткової системи).

• Використання безкоштовної примусової праці політичних в’язнів

Українізація (коренізація)

Початок курсу

Квітень 1923 р. — проголошення на XII з’їзді РКП(б) курсу на коренізацію

Визначення поняття

Коренізація — це надання народам СРСР можливості розвивати власну культуру, мову, готувати національні кадри з метою посилити вплив комуністичної партії в національних районах

Мета

• Зміцнення новоутвореної державної структури — Радянського Союзу шляхом надання прав «культурно-національної автономії», що мало принаймі частково компенсувати республікам втрату політичного суверенітету.

• Формування привабливого іміджу СРСР на міжнародній арені

Складові українізації

• В Україні коренізація набула характеру українізації.

• Підготовка та залучення кадрів із представників української національності до партійних і державних органів та установ.

• Запровадження в усіх установах та навчальних закладах української мови.

• Друкування газет, журналів і книжок українською мовою.

• Усебічний розвиток української культури під контролем партійного керівництва.

• Створення умов для розвитку мови та культури всіх національних меншин, які жили в Україні

Політика влади в галузі культури

• Державний контроль над культурою, духовним життям суспільства.

• Боротьба з будь-якими проявами вільнодумства, ухилами від політичної лінії РКП(б), КП(б)У.

• Перебудова культури на ідеологічних засадах марксизму.

• Використання українізації для досягнення цієї мети на початковому етапі

Освіта

Народна освіта

• Відсутність фінансування, нестача освітянських та наукових кадрів, класовий підхід до працівників освіти та науки.

• Насильницька реорганізація «Просвіт» в сільські будинки та хати-читальні.

• Створення розгалуженої системи освітніх закладів.

• Безкоштовне навчання дітей у загальних семирічних школах та професійно-технічних закладах.

• Створення навчально-виховних закладів для сиріт та безпритульних.

• Зростання кількості шкіл з українською мовою викладання

Вища освіта

• «Оробітничення» вищої освіти, «пролетаризація» студентства, які передбачали підготовку фахівців робітничого походження (надання пільг вихідцям із робітного класу при вступі у вищі навчальні заклади).

• Розширення мережі робітфаків, набір до яких здійснювався виключно за рекомендацією партійних, радянських і профспілкових організацій, військових частин.

• 1920 р. — ліквідація університетів, на базі яких були створені інститути народної освіти.

• Впровадження української мови в навчальний процес вищої школи (декрет Раднаркому УСРР про необхідність переведення вузів на українську мову викладання (1923 р.)).

• Розширення мережі вузів, які готували спеціалістів для народного господарства.

• Створення навчальних закладів, покликаних забезпечити більшовицьку партію та державу кадрами кваліфікованих робітників, викладачів, пропагандистів (заснування у 1921 р. в Харкові вищої партійної школи, яку в 1922 р. було перетворено на Комуністичний університет ім. Артема)

Кампанія з ліквідації неписьменності

• Травень 1920 р. — постанови про боротьбу з неписьменністю, згідно з якою все неписьменне населення віком від 8 до 50 років зобов’язувалося навчатися грамоти. Розгортання кампанії з ліквідації неписьменності дорослого населення.

• Забезпечення державою безкоштовного навчання в гуртках лікнепу; надання пільг тим, хто в них навчається (звільнення робітників від праці на дві години зі збереження заробітної плати; отримання селянами 25 % знижки при обов’язковому страхуванні майна тощо)

Розвиток науки

• Центр наукового життя — Всеукраїнська академія наук (ВУАН) на чолі з В. Липським, яка розгорнула роботу в трьох напрямках: історико-філологічному, фізико-математичному, соціально-економічному.

• Плідна діяльність членів ВУАН: В. Вернадського (природознавство), Д. Багалія та М. Груиіееського (історія), Д. Граве, М. Крилова та Г. Прейфа (математика), А. Кримського (філолог), О. Богомольця (медицина), Л. Писаржевського та В. Костяковського (хімія) та інших.

• Процес підпорядкування науково-дослідних закладів України центру (перетворення ВУАН на філію Академії Наук СРСР).

• Заснування Інституту української наукової мови (1921 р.).

• Створення в Харкові фізико-технічного інституту (1928 р.), у якому розпочалися дослідження з ядерної фізики та радіофізики.

• Аграрна наука (виведення фахівцями з генетики та селекції рослин і тварин А. Сапегіним, В. Юр’євим, М. Холодним та інших нових сортів пшениці, ячменю, кукурудзи, вівса; впровадження в сільське господарство науково обґрунтованої сівозміни тощо).

• Медицина (плідна праця М. Гамали, Д. Заболотного, Ф. Яновського, засновника радянської терапевтичної школи М. Стриженка, відомого фізіолога В. Данилевського', зростання плеяди молодої медичної інтелігенції з робітників і селян — П. Баранника, П. Буйка, В. Василенка, М. Коломийченка та інших; всесвітнє визнання здобутків офтальмолога В. Філатова) тощо

Релігійне життя в Україні

Позиція більшовиків щодо релігії

• Відверта антицерковна, войовничо-атеїстична політика радянської влади.

• Арешти, переслідування та розстріли представників духовенства та віруючих.

• Початок масового закриття храмів.

• Вилучення церковних цінностей для закупівлі зерна за кордоном під час голоду 1921 —1923 рр.

• 1928 р. — введення в дію Адміністративного кодексу УСРР, у якому був розділ «Правила про культи», згідно з яким втрачав чинність Декрет «Про свободу совісті, церковні та релігійні товариства».

• Намагання радянської влади внести розкол між різними конфесіями, підтримка різних сект, що підривало єдність церкви

Створення та організаційне оформлення УАПЦ

• 1921 р. — обрання Всеукраїнською Церковною Радою священика В. Липківського митрополитом і оголошення про створення Української автокефальної православної церкви (УАПЦ).

• Зростання авторитету УАПЦ серед населення, збільшення кількості її прибічників.

• Постійний тиск радянського керівництва на УАПЦ при формальному виявленні лояльного ставлення до неї.

• Невизнання УАПЦ Патріархом Московським і Всея Русі.

• Існування багатьох внутрішніх суперечностей, що стосувалися виборних посад.

• 1926 р. — розпуск Всеукраїнської Церковної Ради, початок арештів діячів УАПЦ

Українське національне відродження в літературі

Літературно-художні об'єднання

Створення численних літературно-художніх об’єднань:

• «Гарт» — союз українських пролетарських письменників, організований у 1923 В. Елланом-Блакитним, метою діяльності якого було об’єднання українських пролетарських письменників та прагнення до створення єдиної інтернаціональної комуністичної культури; відомі представники — І. Кулик, В. Сосюра, В. Поліщук, М. Йогансен, П. Тичина, О. Довженко, М. Хвильовий та інші.

• «Плуг» — письменницька організація (голова — С. Пилипенко), яка ставила собі за мету «виховання як своїх членів, так і широких селянських мас у дусі пролетарської революції, притягнення їх до активної творчості в цьому напрямі»; «плужанами» свого часу були А. Головко, Д. Гуменна, Г. Епік, Н. Забіла, П. Панч та інші.

• «Молодняк» — організація комсомольських письменників (1926—1932 рр.), які оголосили себе «бойовим загоном пролетарського фронту»; для їх творчості характерна вульгаризація мистецтва; романтика оголошувалася чужою і ворожою пролетаріату; учасники: у Харкові — П. Усенко, Л. Первомайський, І. Момот, В. Кузьмич, О. Кундзіч, Я. Гримайло та інші; у Києві — Б. Коваленко, О. Корнійчук, М. Шеремет, А. Шиян та інші. «Авангард» — літературна група на чолі з В. Поліщуком, заснована в Харкові в кінці 1925 р. після розпаду «Гарту». Члени групи проголошували «тісний зв’язок мистецтва з добою індустріалізації», обстоювали «конструктивний динамізм», як «стиль епохи», спрямований на боротьбу проти відсталості, міщанства, за дійсний європеїзм у художній техніці; учасники: О. Левада, Л. Чернов (Малошийченко), Р. Троянкер, В. Ярина, художники В. Єрмілов, Г. Цапок.

1926 р. — створення на чолі з М. Хвильовим Вільної академії пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ) (входили П. Тичина, М. Бажай, П. Панч, Ю. Яновський та інші).

Творчість талановитих українських письменників М. Драй-Хмари, М. Зерова, М. Куліша, В. Сосюри, М. Хвильового, В. Ялового та інших

Літературна дискусія 1921-1928 рр.

• Головна проблема дискусії — шляхи подальшого розвитку української літератури. Ініціатор дискусії — ВАПЛІТЕ.

• Позиція М. Хвильового та його прибічників — українська культура повинна розвиватися, спираючись на європейський досвід і досягнення.

• Підсумки дискусії: на пленумі ЦК КП(б)У в 1926 р. діяльність М. Хвильового розглядалася як заклик до відокремлення України від Росії.

• Звинувачення в націоналізмі та сепаратизмі М. Рильського, М. Драй-Хмари, Є. Плужника, Г. Косинки та інші.

• 1927 р. — виключення з ВАПЛІТЕ М. Хвильового

Мистецтво

Образотворче

мистецтво

• Створення Асоціації художників Червоної України, членами якої були видатні українські митці С. Їжакевич, К. Трохименко, Ф. Кричевський та інші.

• Плідна праця засновника оригінальної художньої школи М. Бойчука, послідовників якого пізніше стали називати «бойчукістами»; їхні картини з великим успіхом демонструвалися на міжнародних виставках

Музичне мистецтво

• Збагачення українського музичного мистецтва творами композиторів М. Леонтовича, К. Стеценка, Г. Верьовки, Л. Ревуцького, які надавали перевагу хоровим та оперним жанрам, музиці до театральних вистав та обробкам народних пісень.

• Заснування К. Стеценком першого київського народного хору, двох мандрівних капел, на основі яких згодом виникла хорова капела «ДУМКА»

Театральне мистецтво

• Відкриття в Києві театру «Березіль» під керівництвом Леся Курбаса (1922 р.), на сцені якого виступали видатні майстри сцени А. Бучма, М. Крушельницький, Н. Ужвій, О. Сердюк та інші. Намагання Леся Курбаса вивести театр на європейський рівень; критика театру «Березіль» із боку Комуністичної партії за пропаганду національних ідей в мистецтві.

• Заснування у Харкові українського театру опери та балету (1925 р.)

Кіно

• 1922 р. — початок роботи Одеської кіностудії.

• 1927 р. — початок будівництва Київської кіностудії (на той час найбільшої в Європі).

• Створення мережі кінотеатрів (на середину 1920-х рр. в Україні працювало понад 500 кінотеатрів).

• 1923 р. — постановка В. Гардіном фільму «Остап Бандура» за участю М. Заньковецької.

• 1924—1925 рр. — було створено понад півтора десятка картин

• Початок творчого шляху видатного українського режисера О. Довженка (фільми «Звенигора» (1927 р.), «Арсенал» (1929 р.))