Історія України у визначеннях, таблицях і схемах 10—11 клас

ТЕМА 3. Український державотворчий процес (1917—1921 рр.)

1 Універсал (10 (23) червня 1917 р.) та утворення Генерального Секретаріату

Причини

проголошення

• Відхилення Тимчасовим урядом вимог делегації УЦР на чолі з В. Винниченком про надання Україні автономії.

• Ініціювання II Військовим з’їздом проголошення автономії України без згоди Тимчасового уряду

Основні

положення

• Проголошення автономії України.

• УЦР — вищий державний орган влади в Україні до скликання Всенародних Українських зборів.

• Заклик до населення створювати підпорядковані УЦР органи влади на місцях.

• Створення української державної скарбниці за рахунок спеціального податку з населення.

• Участь представників усіх національностей у державотворчих процесах в Україні.

• Необхідність розробки закону про землю, за яким право порядкувати землею належало б виключно народові України

Результати та наслідки

• Фактичне перетворення УЦР на законодавчий орган.

• Створення першого українського уряду — Генерального Секретаріату, який складався з восьми секретарств (внутрішніх, продовольчих, військових, земельних, судових, міжнаціональних справ, фінансів, освіти). Голова — В. Винниченко

II Універсал (3 (16) липня 1917 р.)

Причини

проголошення

• Прибуття до Києва делегації Тимчасового уряду у складі міністрів О. Керенського, М. Терещенка та І. Церетелі з метою взяти під контроль процеси, що відбувалися в Україні

Основні

положення

• Визнання УЦР вищим органом влади в Україні.

• Затвердження Тимчасовим урядом складу Генерального Секретаріату.

• Поповнення УЦР представниками національних меншин.

• Відмова від самочинного проголошення автономії до Всеросійських Установчих зборів.

• Формування українських військових частин під контролем російського командування

Результати та наслідки

• Досягнення компромісу між УЦР та Тимчасовим урядом.

• Вихід зі складу Тимчасового уряду кадетів на знак протесту проти визнання УЦР.

• Виступ самостійників, невдоволених відмовою від автономії, на чолі з М. Міхновським 4—9 (17—22) липня 1917 р. (був придушений військами УЦР)

Загострення конфлікту Центральної Ради з Тимчасовим урядом Роси

Причини та передумови конфлікту

• Порушення Тимчасовим урядом попередніх домовленостей з УЦР у зв’язку з вирішенням питання про повноваження Генерального Секретаріату.

• Відхилення Тимчасовим урядом «Статуту Генерального Секретаріату», розробленого УЦР і представленого в Петроград для затвердження.

• Затвердження Тимчасовим урядом «Тимчасової інструкції Генеральному Секретаріатові»

«Статут Генерального Секретаріату», підготовлений УЦР (16 липня 1917 р.)

• Генеральний Секретаріат — найвищий орган управління в Україні, який формується УЦР і відповідає перед нею.

• Коли УЦР висловлює недовіру Генеральному Секретаріату, він подає у відставку.

• Влада Генерального Секретаріату поширюється на дев’ять українських губерній: Київську, Волинську, Полтавську, Подільську, Херсонську, Катеринославську, Харківську, частину Чернігівської та частину Таврійської.

• До складу Генерального Секретаріату входять 14 секретарств: внутрішніх, фінансових, військових, продовольчих, земельних, національних справ; юстиції, освіти, торгівлі, промисловості, пошти та телеграфу, праці, шляхів сполучення

«Тимчасова інструкція Генеральному Секретаріатові Тимчасового уряду»

(4 серпня 1917 р.)

• Генеральний Секретаріат — місцевий орган Тимчасового уряду, який затверджувався ним за поданням Ради.

• Центральна Рада фактично позбавлялась законодавчих прав.

• Влада Генерального Секретаріату поширюється лише на п’ять українських губерній: Київську, Волинську, Подільську, Полтавську, частину Чернігівської.

• Генеральний Секретаріат втрачає секретарства: військових справ; продовольчих справ; судових справ; шляхів сполучення; пошти і телеграфу

III Універсал (7 (20) листопада 1917 р.)

Причини

проголошення

• Загальнонаціональна криза: нездатність Тимчасового уряду вирішувати нагальні проблеми; спроба встановлення військової диктатури (25—30 серпня (7—12 вересня) 1917 р.— заколот, очолений генералом Л. Корніловим); погіршення економічного становища країни; посилення соціальної напруги; загострення політичної боротьби; нехтування російськими демократичними силами українських національних інтересів. Рішення з’їзду народів Росії в Києві (8—15 (21—28) вересня 1917 р.) про майбутній федеративний устрій Росії.

• Збройне повстання більшовиків у Петрограді 25 жовтня (7 листопада) 1917 р.; повалення влади Тимчасового уряду. Спроба встановлення радянської влади в Україні.

• 29—31 жовтня (11—13 листопада) 1917 р. — збройне повстання більшовиків у Києві

Основні

положення

• Проголошення Української Народної Республіки (УНР) у складі федеративної Росії.

• УЦР — вищий законодавчий, а Генеральний Секретаріат — вищий виконавчий органи УНР до скликання Установчих зборів України.

• Включення до УНР земель, де більшість населення становили українці: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму), у майбутньому — приєднання шляхом переговорів інших українських етнічних територій.

• Скасування права власності на поміщицькі, удільні, монастирські, кабінетні, церковні та інші землі нетрудових господарств. Земля — власність трудового народу, що має перейти до нього без викупу.

• Встановлення 8-годинного робочого дня та державного контролю над виробництвом.

• Скасування смертної кари; надання амністії політв’язням. Упорядкування судової системи.

• Розширення прав органів місцевого самоврядування.

• Проголошення демократичних свобод: свободи слова, друку, віросповідань, зібрань, союзів, страйків недоторканності особи й помешкання тощо.

• Визнання права національних меншин на національно-територіальну автономію.

• Визначення дня виборів та скликання Українських Установчих зборів

Результати та наслідки

• Закладено основи демократичного устрою Української держави.

• Положення універсалу викликали неоднозначне ставлення різних політичних сил до проголошених в Універсалі заходів. Утворення суперечливої ситуації: з одного боку, УНР залишалася складовою частиною Росії, з іншого — УЦР не визнавала Раднарком легітимним урядом Росії

Передумови війни Радянської Роси проти УНР

• Невдоволення керівництва Радянської Росії самостійною політикою УЦР та рішучою відсіччю спробам встановлення більшовицької влади.

• Оприлюднення «Маніфесту до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради», підписаного В. Леніним і Л. Троцьким (4 (17) грудня 1917 р.)

«Маніфест до українського народу...»

Положення маніфесту

Вимоги до УЦР

Визнання УНР та її права на самовизначення аж до відокремлення від Росії. Звинувачення УЦР у проведенні «двозначної буржуазної політики». Невизнання УЦР повноважним представником українського народу

Відмовитись від спроб дезорганізувати загальний фронт. Припинити роззброєння більшовицьких частин. Не пропускати на Дон та Урал, де розгорнулося антибільшовицьке повстання, військові частини. Допомагати радянським військам у боротьбі з «контрреволюційними» повстаннями

5 (18) грудня 1917 р. — Генеральний Секретаріат відхилив більшовицький ультиматум

1 Всеукраїнський з’їзд Рад у Києві

Дата

4—6 (17—19) грудня 1917 р.

Мета більшовиків

Об’єднання всіх невдоволених політикою УЦР, передача всієї влади радам шляхом перетворення УЦР на Центральний Виконавчий Комітет рад (ЦВК)

Результат

Висловлення з’їздом довіри УЦР. Переїзд делегатів-більшовиків до Харкова, де проходив обласний з’їзд рад Донецько-Криворізького басейну

Боротьба більшовиків з УЦР. Війна Радянської Роси проти УНР

8 (12) грудня 1917 р.

Захоплення Харкова російськими військами під командуванням В. Антонова-Овсієнка

11 (24) грудня 1917 р.

Початок роботи у Харкові обласного з’їзду рад Донецько-Криворізького басейну, до якого прибули делегати-більшовики, що залишили з’їзд у Києві. Об’єднавшись із делегатами цього з’їзду, вони проголосили себе І Всеукраїнським з’їздом рад

12 (25) грудня 1917 р.

З’їзд рад у Харкові проголосив встановлення радянської влади в Україні та створення нової радянської УНР із власним урядом — Народним Секретаріатом, який звернувся до Раднаркому Росії з проханням про військову допомогу

Грудень 1917 — січень 1918 р.

Більшовики захопили Катеринослав, Олександрівськ, Одесу, Миколаїв, Херсон, Маріуполь, Крим, майже всю Лівобережну Україну; загроза нависла над Києвом

IV Універсал (9 (22) січня 1918 р.). Проголошення незалежності УНР

Причини

проголошення

Втрата надій на створення федеративної демократичної Росії. Загроза захоплення більшовиками України; неспроможності УЦР самостійно дати їм відсіч. Необхідність офіційно відмежуватися від Радянської Росії для проведення мирних переговорів з іншими державами.

Основні

положення

Проголошення УНР самостійною, незалежною, вільною, суверенною Державою. Бажання жити з усіма сусідніми державами в «згоді та приязні», без взаємного втручання у внутрішні справи. Влада в УНР належить народу (до Установчих зборів її вищим органом залишалася УЦР та уряд — Рада народних міністрів). Початок самостійних мирних переговорів. Заклик до відчайдушної боротьби з більшовиками. Проголошення програми соціально-економічних перетворень:

• розпуск постійної армії та створення народної міліції;

• обрання народних рад — органів місцевого самоврядування; підтвердження передачі землі трудовому народу без викупу на основі скасування приватної власності на землю (ліси, води, надра є також надбанням усього народу);

• переведення промисловості на виробництво товарів народного вжитку;

• боротьба з безробіттям;

• допомога інвалідам війни;

• державний контроль над банками;

• установлення державної монополії на зовнішню торгівлю;

• підтвердження демократичних свобод, проголошених III Універсалом

Результати

Створення самостійної української держави — втілення мрій багатьох поколінь. Можливість вирішувати нагальні соціально-економічні питання, не очікуючи на новий демократичний устрій Росії (9—15 січня були прийняті закони про національно-персональну автономію, 8-годинний робочий день, земельний закон тощо). Самостійне ведення переговорів з іншими державами, у тому числі про припинення війни та допомогу в боротьбі з більшовиками

Захоплення Києва більшовиками

16 (29) січня 1918 р.

Повстання більшовиків у Києві за підтримки робітників заводу «Арсенал» було придушене військами УЦР

Бій під Крутами між радянськими військами на чолі з колишнім підполковником царської армії М. Муравйовим (понад 3 тис. осіб) та об’єднаним загоном українських добровольців на чолі із сотником В. Омельченком (близько 5000 осіб)

26 січня (7 лютого) 1918 р.

Захоплення Києва більшовиками; переїзд УЦР та ради народних міністрів до Житомира

Перша спроба радянізації України

• Знищення старого державного апарату й утворення органів радянської влади (до Києва переїхали створені в Харкові ЦВК та Народний Секретаріат, влада на містах перейшла до ради робітничих, солдатських і селянських депутатів, ревкомів, воєнних ревкомів).

• Націоналізація великих підприємств; встановлення робітничого контролю над виробництвом; підпорядкування промисловості України Вищій раді народного господарства Росії (ВРНГ).

• Поширення на Україну Декрету про землю; відновлення постачання хліба з України до Росії.

• Ліквідація української грошової системи.

• Політика розчленування території України на регіональні «республіки»: Донецько-Криворізьку, Одеську, Таврійську. Частина українських земель увійшла до Донської республіки.

• Червоний терор (тільки в Києві на початку 1918 р. було розстріляно без суду та слідства 5 тис. осіб).

• Створення робітничо-селянської армії України — Червоного козацтва

Мирний договір із Центральними державами у Брест-Литовську

Перебіг

переговорів

25 жовтня (7 листопада) 1917 р. — II з’їзд рад у Петрограді проголосив декрет про мир, у якому пропонувалось усім воюючим країнам негайно розпочати мирні переговори й укласти мир без анексій та контрибуцій.

2 (15) грудня 1917 р. — перемир’я між Росією та країнами Четверного блоку.

9 (22) грудня 1917 р. — початок переговорів про мир у Брест-Литовську.

11 (24) грудня 1917 р. — нота Генерального Секретаріату про намір України самостійно вести переговори, оскільки в Росії відсутня легітимна загальнодержавна влада.

13 (26) грудня 1917 р. — згода німецької сторони на участь у переговорах делегації УЦР.

19 грудня 1917 р. (1 січня 1918 р.) — прибуття на переговори української делегації на чолі з В. Голубовичем.

30 грудня 1917 р. (12 січня 1918 р.) — невдала спроба більшовиків замінити делегацію УЦР представниками Радянської України; визнання (після проголошення IV Універсалу) делегації УЦР єдиним самостійним і повноважним представником народу України.

27 січня (9 лютого) 1918 р. — підписання Брестського мирного договору між Україною та державами Четверного союзу

Основні умови

• Завершення стану війни між воюючими сторонами.

• Відмова від взаємних територіальних та матеріальних претензій.

• Налагодження економічних відносин.

• Відновлення довоєнних кордонів між Україною та Австро-Угорщиною (за окремою секретною домовленістю — обіцянка створити зі Східної Галичини й Буковини один «коронний край» із широкою автономією) тощо

Значення

• Визнання України на міжнародній арені.

• Можливість продовжити процес українського державотворення; відновлення влади УЦР.

• Залежність від німецької сторони, яка використала скрутне становище України для вирішення власних продовольчих та політичних проблем в обмін на непевні обіцянки щодо створення умов для возз’єднання українських етнічних територій у складі України.

• Створення передумов для звільнення України від більшовиків шляхом збройного втручання країн Четверного союзу

Вступ військ Німеччини та Австро-Угорщини на територію УНР

18 лютого 1918 р.

Початок наступу 450-тисячної армії Четверного союзу та військ УЦР по всьому фронту від Балтійського моря до Карпат

1 березня 1918 р.

Радянські війська залишають Київ

2 березня 1918 р.

Вступ у столицю армії УНР, а наступного дня — німецьких військ

3 березня 1918 р.

Укладення Брестського миру між РСФРР і Німеччиною та її союзниками, згідно з яким Росія зобов’язувалася визнати мирну угоду між УЦР та Німеччиною, та зі свого боку, визнати незалежність УНР і підписати з нею мирний договір

7 березня 1918 р.

Повернення УЦР до Києва

Квітень 1918 р.

Витіснення радянських військ із Донбасу та Півдня України

Політика УЦР у січні—квітні 1918 р.

• Запровадження нового стилю в літочисленні (заміна Юліанського календаря Григоріанським).

• Уведення в обіг національної валюти — гривні.

• Затвердження державного герба — тризуба.

• Впровадження закону про громадянство.

• Скасування приватної власності на землю та прийняття закону про землю, згідно з яким передбачалися соціалізація землі та встановлення максимуму землеволодіння (31 січня 1918 р.).

• Підтвердження курсу і соціально-економічної політики, проголошених у III та IV Універсалах.

• 29 квітня 1918 р. — прийняття УЦР Конституції УНР; обрання президентом М. Грушевського

Причини падіння Центральної Ради

Внутрішні

чинники

• Складні умови діяльності — господарська розруха, безладдя, анархія.

• Неспроможність запропонувати програму, яка згуртувала б усі верстви українського населення.

• Невдоволення політикою УЦР заможних верств населення (підприємців, поміщиків, заможних селян).

• Ілюзорна віра в демократичну федерацію народів Росії, надія на примирення з більшовиками.

• Нехтування необхідністю створити регулярну боєздатну українську армію

Зовнішні чинники

• Байдужість країн Антанти до долі України.

• Фактична окупація німецькими військами території України, конфлікт УЦР із німецько-австрійською окупаційною адміністрацією.

• Ідеологічний та військовий тиск із боку більшовиків

Гетьманський переворот. П. Скоропадський

29 квітня 1918 р.

Відбувався Всеукраїнський з’їзд хліборобів-землевласників, на якому П. Скоропадського було оголошено гетьманом України

У ніч із 29 на 30 квітня 1918 р.

Здійснення державного перевороту: прихильники гетьмана захопили приміщення генеральних секретарств у військових та внутрішніх справах, а також Державний банк

30 квітня 1918 р.

П. Скоропадський проголосив себе гетьманом усієї України

Внутрішня та зовнішня політика Української держави

Політико-адміністративний

устрій

• Зміна державного устрою: перетворення УНР на Українську Державу монархічного типу на чолі із гетьманом.

• Структура влади: гетьман, Рада Міністрів, губернські та повітові старости, волосні старшини, у великих містах — градоначальники (усі посади призначалися, а не обиралися)

Економічний

розвиток

• Відновлення права приватної власності, у тому числі й на землю.

• Повернення націоналізованих підприємств, землі й майна попереднім власникам (у перспективі — обмеження розмірів земельних ділянок 25 гектарами й наділення землею малоземельних хліборобів).

• Обмеження свобод для робітників: скасування 8-годинного робочого дня, заборона страйків тощо.

• Вдосконалення грошової системи (запровадження гривні, відкриття українських банків).

• Розвиток зовнішнього ринку за рахунок збуту товарів до Німеччини та Австро-Угорщини

Національно-

культурний

розвиток

• Визнання української мови державною.

• Українізації освіти: відкрито український університет у Кам’янці-Подільському; заснування української кафедри в університетах Харкова, Києва, Одеси; відкриття понад 150 гімназій та великої мережі шкіл.

• Створення української Академії наук на чолі з В. Вернадським (27 листопада 1918 р.).

• Заснування Національного архіву, державної бібліотеки, Українського історичного музею, Національної галереї мистецтв, Українського театру драми та опери тощо.

• Утворення української автокефальної церкви на чолі з митрополитом В. Липківським

Військова справа

• Початок створення регулярної української армії (кілька дивізій загальною кількістю 65 тис. воїнів).

• Спроба відновлення українського козацтва

Анулювання Брестського миру і наступ військ РСФРР на Україну

Листопад 1918 р.

Перемога в Німеччині революції; капітуляція Німеччини в Першій світовій війні

13 листопада 1918 р.

Анулювання РСФРР Брестського миру; згодом — постанова Раднаркому про невизнання України самостійною державою; зняття урядом РСФРР із себе зобов’язання не втручатися у внутрішні справи України. Звернення Г. П’ятакова та В. Антонова-Овсієнка до В. Леніна з проханням про наступ російських військ на Україну

17 листопада 1918 р.

Ухвалення РСФРР і ЦК РКП(б) рішення про створення Реввійськради Групи військ Курського напрямку, на яку покладалося завдання керувати воєнними операціями в Україні (цими діями було започатковано створення Українського фронту)

Кінець листопада 1918 р.

Створення маріонеткового Тимчасового робітничо-селянського уряду України, який керівництво більшовицької партії розглядав не як орган влади незалежної держави, а як «обласну» адміністрацію, керовану ЦК РКП(б)

29 листопада 1918 р.

Оприлюднення Тимчасовим робітничо-селянським урядом у Суджі маніфесту про відновлення влади рад в Україні; заклик до боротьби проти «контрреволюції»

Кінець листопада 1918 р.

Початок наступу на Україну більшовицьких військ під командуванням В. Антонова-Овсієнка, які просувалися двома напрямками: на Київ та Харків—Катеринослав. Відновлення в північно-східних районах України під прикриттям маріонеткового Тимчасового робітничо-селянського уряду на чолі з Г. П’ятаковим більшовицької влади

Утворення Директори

Дата створення

13 листопада 1918 р.

Визначення поняття

Директорія УНР — тимчасовий орган державної влади УНР, створений для керівництва повстанням проти гетьмана П. Скоропадського; після перемоги — найвищий орган державної влади Української Народної Республіки

Мета

Організація збройної боротьби проти гетьманського режиму

Склад

В. Винниченко (голова, член УСДРП), С. Петлюра (головний отаман військ УНР, член УСДРП), Ф. Швець (член УПСР), А. Макаренко (керівник профспілки залізничників), П. Андрієвський (член УПСС)

Відновлення УНР в умовах збройного конфлікту з Радянською Росією

15 листопада 1918 р.

Звернення Директорії до населення України, у якому вона закликала до збройної боротьби з гетьманом, пообіцявши при цьому демократичні свободи, 8-годинний робочий день, передачу поміщицьких земель селянам; початок антигетьманського повстання; виступ січових стрільців у Білій Церкві

17 листопада 1918 р.

Підписання угоди між Директорією та представниками окупаційних військ про нейтралітет останніх у подіях в Україні

18 листопада 1918 р.

Вирішальний бій під Мотовилівкою, у якому гетьманські війська зазнали поразки

14 грудня 1918 р.

П. Скоропадський зрікся влади; гетьманський режим припинив існувати

18 грудня 1918 р.

Урочистий вступ Директорії до Києва

26 грудня 1918 р.

Проголошення Декларації з програмою дій Директорії

Основні положення Декларації Директори УНР

• Скасування Гетьманщини, відновлення УНР.

• Передача землі селянам без викупу.

• Влада в УНР належить трудовому народу, а нетрудові, експлуататорські класи позбавляються права голосу.

• Налагодження міжнародних відносин на принципах нейтралітету та мирного співіснування з усіма країнами.

• Директорія — тимчасова верховна влада до скликання Трудового конгресу — вищого тимчасового законодавчого органу УНР.

• Відновлення 8-годинного робочого дня та свобод, скасованих гетьманом

Трудовий конгрес

• Проголошення у Декларації Директорії курсу на скликання Трудового конгресу — вищого тимчасового законодавчого органу УНР. Діяльність Конгресу було тимчасово припинено через наступ російських більшовицьких військ на Київ. (Відбувся 23—28 січня 1919 р.)

• 12—15 січня 1919 р. — вибори до Трудового конгресу, участь у яких мали право брати всі громадяни УНР віком від 21 року, крім позбавлених громадянських прав у судовому порядку і військовиків республіканської армії

Отаманщина

Визначення поняття

Отаманщина — засилля різних збройних формувань в умовах відсутності реальної державної влади; період в історії визвольних змагань, який найчастіше асоціюється із селянським повстанським рухом 1918—1923 рр.

Причини виникнення

Пробудження селянської стихії. Стислі строки формування армії. Наявність незаконних збройних формувань. Самоуправство окремих місцевих політичних та отаманських авторитетів. Слабкість державного апарату і центральної влади. Вплив підривної більшовицької пропаганди. Внутрішні суперечності між українськими політичними силами

Найвідоміші отамани

Зелений, Григор’єв, Махно, Божко, Ангел

Результати на наслідки

Розгортання С. Петлюрою активної діяльності з реформування армії та боротьба з отаманщиною. Отаманщина як деструктивна сила паралізовувала українську визвольну боротьбу, поглиблювала внутрішній фронт, підточувала сили народу, деморалізовувала національні сили й послаблювала можливості протистояти перед зовнішніми фронтами, якими були передусім російські Біла та Червона армії

Друга війна Радянської Росії проти УНР. Поразка УНР

3 січня 1919 р.

Захоплення більшовицькими військами Харкова, куди переїхали ЦК КП(б)У та Тимчасовий робітничо-селянський уряд України; перетворення Харкова на столицю більшовицької України

9 січня 1919 р.

Ультиматум Директорії УНР Раднаркому з вимогою припинити воєнні дії та негайно вивести російські війська з території України. Раднарком відповів, що воєнні дії ведуть між собою війська Директорії та Українського радянського уряду, а російських військ там немає

12 січня 1919 р.

Війська Першої української радянської дивізії вибили частини УНР із Чернігова

16 січня 1919 р.

Директорія оголосила війну Радянській Росії

19 січня 1919 р.

Захоплення більшовицькими військами Полтави, а 27 січня — Катеринослава

2 лютого 1919 р.

Директорія на чолі з С. Петлюрою залишила Київ та переїхала до Вінниці

5 лютого 1919 р.

Радянські війська увійшли до Києва

Лютий—квітень 1919 р.

Розгром головних військових сил Директорії

Причини поразки Директори

• Суперечлива внутрішня політика (у тому числі нерозв’язане аграрне питання).

• Заборона на вживання російської мови, спроможність завадити єврейським погромам.

• Значна частина українських громадян була позбавлена політичних прав.

• Нерозбірливе закриття національних установ, створених за часів гетьмана.

• Розквіт отаманства, анархія.

• Погана підготовка та організація армії.

• Протистояння між лідерами (В. Винниченко та С. Петлюра).

• Складна зовнішньополітична ситуація (територія України стала ареною битви для військ Радянської Росії, білогвардійців, Антанти, поляків)

Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР)

16 жовтня 1918 р.

Маніфест австрійського імператора про перебудову держави на федеративних засадах, де «...кожне плем’я на області, яку воно заселяє, творить свій власний державний організм»

18 жовтня 1918 р.

Утворення у Львові Української Національної Ради — політичного керівництва українського національно-визвольного руху

19 жовтня 1918 р.

Постанова Національної Ради про об’єднання українських земель Австро-Угорщини в єдину Українську державу

1 листопада 1918 р.

Захоплення українськими військовими формуваннями на чолі з Д. Вітовським найважливіших об’єктів та урядових установ у Львові та інших містах Східної Галичини (так званий «листопадовий зрив»), початок україно-польської війни

9 листопада 1918 р.

Утворення першого українського уряду — Державного Секретаріату на чолі з К. Левицьким

13 листопада 1918 р.

Проголошення самостійної Західноукраїнської Народної Республіки, президентом якої згодом став Є. Петрушевич

Внутрішня політика ЗУНР

• Утворення дієвих органів законодавчої і виконавчої влади в центрі та на місцях шляхом проведення демократичних виборів.

• Закон про основи освіти: дозвіл на заснування приватних шкіл, надання прав національним меншинам на школи з рідною мовою викладання.

• Закон про громадянство, проголошення української мови державною.

• Встановлення державної монополії на продаж найважливіших продуктів.

• Введення національної валюти: гривні та карбованця. Закон про запровадження 8-годинного робочого дня.

• Закон про національні меншини гарантував їм 30 % місць у майбутньому парламенті.

• Утворення національних збройних сил Української галицької армії (УГА).

• Земельна реформа, за якою земля відчужувалася від великих власників і передавалася земельним комітетам

Злука УНР і ЗУНР

Визначення поняття

Акт злуки — акт про об’єднання двох українських державних утворень УНР та ЗУНР в єдину незалежну українську державу, який продемонстрував прагнення українського народу до соборності

Ініціатор об’єднання

ЗУНР, яка опинилася в тяжкому становищі перед загрозою польської та румунської агресії

Передумови

1 грудня 1918 р. — підписання у Фастові «Перед-вступного договору» про об’єднання УНР і ЗУНР, у якому було заявлено про непохитний намір у найкоротший строк створити єдину державу

Урочисте

проголошення

22 січня 1919 р. — урочисте оголошення на Софійській площі в Києві універсалу про об’єднання УНР і ЗУНР у соборну Україну

Зміст універсалу

«...Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України — Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна республіка...»

Історичне значення

Акт Злуки став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням становлення політичної нації; об’єднання УНР і ЗУНР стало моделлю цивілізованого, демократичного збирання територій в єдиній суверенній державі

Зовнішня політика ЗУНР

• Укріплення міжнародних позицій (відкрито посольства та дипломатичні представництва в ряді країн).

• Ведення переговорів із країнами Антанти щодо припинення воєнних дій із Польщею.

• Українсько-польська війна

Українсько-польська війна

1 листопада 1918 р.

Початок українсько-польського протистояння, яке переросло у війну; розгортання боротьби за Львів

11 листопада 1918 р.

Захоплення польськими військами Перемишля

21 листопада 1918 р.

Початок відступу українських сил зі Львова; захоплення поляками Хиріва, а через кілька днів — Рави-

Руської

Січень 1919 р.

Переформування УГА в регулярну армію; польсько-українські переговори за посередництвом Англії

Лютий 1919 р.

Місія Антанти на чолі з генералом Ж. Бартельмі, що мала розв’язати питання про перемир’я з Польщею; вимога місії негайно припинити воєнні дії та встановити демаркаційну лінію між Галичиною та Польщею від Кам’янки-Струмилової до Дрогобича та Турки так, щоб Львів і Дрогобицький район (нафта) залишалися за Польщею; відхилення урядом ЗУНР цієї пропозиції

Квітень 1919 р.

Надання Францією військової допомоги Польщі (прибуття до Східної Галичини з Франції 70 тис. солдатів на чолі з генералом Ю. Галлером)

Травень 1919 р.

Початок наступу польської армії по всьому фронту; підтримка польського наступу Румунією, що захопила частину галицького Підкарпаття; невдала спроба УГА зупинити наступ поляків на Золотій Липі; відступ українських військ до річки Збруч

Червень 1919 р.

Чортківська офензива — наступальна операція, у ході якої 25 тис. українських воїнів примусили відступити по всій лінії фронту 100-тисячну польську армію; виснаження армії УГА безперервними боями протягом трьох тижнів

25 червня 1919 р

Визнання представниками Антанти на Паризькій конференції права Польщі на окупацію Східної Галичини

28 червня 1919 р.

Початок контрнаступу польський військ

Липень 1919 р.

Окупація поляками Східної Галичини; відступ УГА до річки Збруч

25 червня 1919 р.

Визнання представниками Антанти на Паризькій мирній конференції права Польщі на окупацію Східної Галичини

21 листопада 1919 р.

Надання Польщі радою Антанти 25-річного мандату на управління Східною Галичиною

Поглинення території ЗУНР іноземними державами

Східна

Галичина

14 березня 1923 р. — рішення Ради Антанти про остаточне включення Східної Галичини до складу Польщі

Північна

Буковина

Листопад 1918 р. — окупація цих земель Румунією. 10 вересня 1919 р. — передача за Сен-Жерменським договором Північної Буковини до складу Румунії

Закарпаття

Травень 1919 р. — окупація Закарпаття військами Румунії та Чехо-Словаччини. 10 вересня 1919 р. — включення за Сен-Жерменським договором Закарпаття до складу Чехо-Словаччини на правах автономії

Запровадження радянської державності та її характер. X. Раковський

29 листопада 1918 р.

Оголошення Тимчасовим робітничо-селянським урядом Маніфесту про повалення влади гетьмана і поновлення радянської влади, скасування всіх законів, наказів і договорів як гетьмана та його уряду, так і Центральної Ради; заклик до боротьби проти Директорії

6 січня 1919 р.

Постанова Тимчасового робітничо-селянського уряду України про зміну назви УНР на Українську Соціалістичну Радянську Республіку (УСРР)

25 січня 1919 р.

Видання Тимчасовим урядом Декларації, у якій було заявлено про розгортання програми соціалістичного будівництва

29 січня 1919 р.

Перейменування Тимчасового робітничо-селянського уряду України в Раду Народних Комісарів (РНК), яку очолив X. Раковський

10 березня 1919 р.

Затвердження першої Конституції УСРР за зразком прийнятої раніше Конституції РСФРР, згідно з якою було закріплено диктатуру пролетаріату, скасовано приватну власність, встановлено владу трудового народу, яку представляли ради, тощо

Політика «воєнного комунізму»

Сільське

господарство

Уведення продрозкладки (вилучення «надлишків» продовольства в селян). Державна монополія на продаж та заготівлю хліба

Промисловість

Прискорена націоналізація підприємств важкої, середньої та дрібної промисловості. Уведення загальної трудової повинності. Мілітаризація праці. Зрівняльний розподіл продуктів харчування серед працюючих

Торгівля та фінанси

Заборона приватної торгівлі, перехід до прямого товарообігу. Встановлення твердих цін на товари. Карткова система забезпечення міського населення. Скасування плати за житло, комунальні послуги, транспорт

Методи впровадження

Терор, жорстка централізація, утворення продзагонів, реквізиції, конфіскації, кругова порука тощо

Наслідки політики «воєнного комунізму»

• Розлад економіки. Погіршення умов життя народу.

• Соціальна напруга.

• Розгортання повстанського руху проти політики більшовиків

«Білий» та «червоний» терор

«Білий» терор

Масовий терор, здійснюваний антибільшовицькими силами в часи Громадянської війни в Росії; репресивні дії й акти відносно більшовиків і прихильного до них населення

«Червоний» терор

Терористичні заходи, які здійснювали більшовики проти широких соціальних груп, що були оголошені «класовими ворогами» або звинувачувалися в «контрреволюційній» діяльності

Повстанський рух. Н. Махно

Причини

• Невдоволення більшості населення більшовицькими експериментами в економічному та політичному житті, які призвели до економічного колапсу, погіршення умов життя народу, зростання соціальної напруги.

• Протест проти політики «воєнного комунізму»

Розгортання

• Розгортання повстанського руху під проводом отамана Зеленого, Струка, Соколовського; розгром найбільших повстанських загонів у результаті рішучих і жорстких дій із боку радянської влади.

• Квітень 1919 р. — 98 антибільшовицьких виступів в Україні.

• 9 травня 1919 р. — спалах в районі Олександрії, Єлизаветграда, Знам’янки одного з найбільших антибільшовицьких повстань на чолі з М. Григор’євим; захоплення повстанцями Катеринослава, Черкас, Олександрівська, Кременчука, Миколаєва, Одеси; придушення повстання наприкінці травня 1919 р.

• Розгортання махновського руху; боротьба махновців проти радянської влади.

• Червень—липень 1919 р. — майже вся територія України (328 виступів) була охоплена повстанським антикомуністичним рухом

Падіння радянської влади в 1919 р.

Весна 1919 р.

Початок наступу армії генерала Денікіна; до кінця червня більшовики залишають Донбас, Харків, Катеринослав, Миколаїв, Одесу

15—17 липня 1919 р.

Перехід УГА та уряду ЗУНР за р. Збруч та об’єднання УГА з армією УНР

30 серпня 1919 р.

Здобуття Києва українськими військами

31 серпня 1919 р.

Вступ до Києва частин Добровольчої армії Денікіна, встановлення денікінського режиму в Україні

Розклад армії УНР

Причини

• Відсутність підтримки з боку населення, зневіреного у спроможності Директорії навести лад у країні.

• Оточення України ворожими або байдужими до її інтересів арміями Радянської Росії, Денікіна, Антанти.

• Нестача зброї, медикаментів, продовольства

Результат

• Приєднання УГА до армії Денікіна (6 листопада 1919 р.).

• Рішення керівництва УНР про припинення регулярної війни й перехід до партизанської боротьби (4 грудня 1919 р.).

• Перший Зимовий похід українських військ по тилах Добровольчої та Червоної армій (6 грудня 1919 — 6 травня 1920 р.)

Денікінський окупаційний режим в Україні

• Невизнання УНР; розподіл території України на області (Харківську, Київську, Новоросійську), очолювані російськими генералами з необмеженими повноваженнями.

• Створення спеціальних каральних загонів для повернення землі та майна поміщикам; сплата селянами великих контрибуцій (якщо земля вже була засіяна, селянин мав віддати значну частину врожаю поміщику і також сплатити податок на армію).

• Поновлення приватної власності та її недоторканності, повернення націоналізованих підприємств власникам.

• Національне гноблення (державна мова — російська; закриття українських шкіл та видань; припинення роботи Академії наук України тощо).

• Скасування 8-годинного робочого дня.

• Розпалювання національної ворожнечі (єврейські погроми).

• Відновлення вільної торгівлі.

• «Білий» терор

Падіння Денікінського режиму

Причини

Опір майже всіх верств українського населення: селянські та робітничі повстання; петлюрівські рейди по тилах; загони Махна, Зеленого та інших; підпільні та партизанські групи; наступ Червоної армії

Результат

Захоплення Києва 16 грудня 1919 р. більшовиками, приєднання УГА до Червоної армії (денікінці відступили до Криму)

Організація влади в Україні після приходу радянських військ восени 1912 р.

• Утворення 11 грудня 1919 р. Всеукрревкому — тимчасового вищого законодавчого та виконавчого органу влади на чолі з Г. Петровським.

• Утворення комітетів незаможних селян (комнезамів), які стали опорою радянської влади на селі.

• Відновлення діяльності ВУЦВК та РНК України (лютий 1920 р.).

• Формальне визнання незалежності УСРР.

• Відмова від політики русифікації.

• Відновлення політики «воєнного комунізму»

Варшавська угода (була укладена 21—24 квітня 1920 р. між представниками УНР та Польщі)

• Визнання Польщею незалежності УНР на чолі з Директорією.

• Відмова Ю. Пілсудського від ідеї поновлення Речі Посполитої в межах кордонів 1772 р. та згода УНР на передачу Польщі західноукраїнських земель.

• Домовленість про спільні воєнні дії проти більшовиків на території України.

• Підпорядкування збройних сил УНР польському командуванню

Радянсько-польська війна та Україна (1920—1921 рр.)

25 квітня 1920 р.

Початок наступу польсько-українських військ

6 травня 1920 р.

Вступ польської армії і частин УНР до Києва

14—26 травня 1920 р.

Початок наступу Червоної армії

12 червня 1920 р.

Захоплення Києва більшовицькими військами

Липень 1920 р.

Відступ польсько-українського війська з території Наддніпрянської України та Білорусії; перенесення військових дій на територію Польщі та Галичини. На загарбаних територіях радянське командування створювало радянські органи влади, які втілювали в життя програму більшовиків

Серпень— вересень 1920 р.

Наступ польських військ, у результаті якого Червона армія залишила територію Польщі та Західної України. Початок переговорів про укладення перемир’я між Польщею та Росією

12 жовтня 1920 р.

Підписання радянсько-польського перемир’я, що означало розрив Варшавського договору Польщі з УНР. Українські війська продовжували вести відчайдушну боротьбу з більшовиками самостійно

Польський окупаційний режим в Україні

Дії польської влади

Утворення польського адміністративного апарату. Відновлення влади поміщиків на землю. Репресії щодо українського населення. Вивезення до Польщі промислового обладнання, товарів, сировини тощо

Причини поразки

Вороже ставлення українського населення до окупаційної влади: партизанський та підпільний рухи; підтримка контрнаступу Червоної армії

Ризький договір (від 18 березня 1921 р. між Польщею, РСФРР та УСРР)

• Варшавський договір між Польщею та урядом УНР був анульований.

• Визнання Польщею УСРР.

• Передача Польщі західноукраїнських та західнобілоруських земель.

• Забезпечення умов національно-культурного розвитку для росіян, українців і білорусів на території Польщі

Другий Зимовий похід військ УНР

Дата

Листопад 1921 р.

Мета

Об’єднання дій розрізнених повстанських загонів, повалення радянської влади на Україні

Учасники

Добровольці, колишні вояки армії УНР, що перебували на території Польщі, на чолі з отаманом Ю. Тютюнником (близько 1500 осіб)

Результат

Учасники рейду були оточені кінною бригадою червоноармійців, очолюваною Г. Котовським під м. Базар на Житомирщині. Майже 450 повстанців потрапили в полон, більшість із них були розстріляні 23 листопада 1921 р. Невелика група разом з Ю. Тютюнником вирвалася з оточення і втекла до Польщі. Це була остання спроба військ УНР відновити незалежність України

Розгром військ Врангеля

3 квітня 1920 р.

Головнокомандувачем Добровольчої армії став П. Врангель, який із метою забезпечення підтримки населення в боротьбі з більшовиками запропонував ряд заходів: розробка «Закону про землю» (частина поміщицьких земель передавалася селянам за викуп); видання «Закону про Волосні земства та сільські общини» (такі органи селянського самоврядування повинні були замінити сільські ради); надання обласної автономії козацьким землям; розробка нового фабричного законодавства, яке б дійсно захищало права робітників

10 вересня 1920 р.

Зустріч делегації УНР із П. Врангелем із метою визнання незалежності України та координації дій проти більшовиків. Отримання від Врангеля обіцянки «політично порозумітися з Україною», яка не була реалізована у зв’язку з наступом Червоної армії

7—12 листопада 1920 р.

Форсування Червоною армією Сиваша; узяття Перекопських і Чонгарських укріплень

17 листопада 1920 р.

Остаточне звільнення Криму від військ П. Врангеля

Основні події махновського руху

Літо—осінь 1918 р.

Селянські повстання проти гетьманата П. Скоропадського. Організація повстанських загонів Н. Махна

Початок 1919 р.

Боротьба махновців проти Директорії. Перехід Н. Махна на бік радянської влади. Переформування його повстанських загонів у 3-тю бригаду Задніпровської дивізії

Весна—осінь 1919 р.

Запеклі бої проти білогвардійців на ділянці фронту від Азовського моря до Волновахи. Розрив із більшовиками. Організація повстанських загонів у тилу денікінців. Ці загони стали називати себе Революційною повстанською армією України (махновців). Махновська армія, яка, за різними даними, налічувала 40—100 тис. бійців, завдала величезної шкоди військам Денікіна, руйнуючи їхні тили і відтягуючи на себе значні сили

Вересень— листопад 1920 р.

Підписання угоди у Старобільську, згідно з якою Н. Махно обіцяв припинити збройну боротьбу проти радянської влади, а його загони переходили в оперативне підпорядкування командуванню Червоної армії і виступали проти армії Врангеля. Спільна боротьба з Червоною армією проти П. Врангеля

Листопад— грудень 1920 р.

Боротьба радянської влади проти махновців. Остаточний розгром махновського руху

Причини поразки українського визвольного руху

• Відсутність в Україні політичних сил, здатних втілювати ідеологію порозуміння та об’єднання національних сил.

• Неспроможність української демократії здійснити нагальні соціально-економічні перетворення (зокрема аграрну реформу), гармонійно поєднати національні та соціальні вимоги народних мас.

• Згубний вплив панівної на той час соціалістичної ідеології на національно-демократичну свідомість широких верств населення.

• Істотні розбіжності та суперництво між партіями, серед українських лідерів, відсутність чіткої революційної програми, відсутність підготовлених для державної розбудови кадрів.

• Громадянська війна.

• Згубний вплив зовнішнього чинника, вороже оточення УНР, перманентні військові втручання

Уроки та наслідки державотворчих процесів

• Започаткували процес формування модерної політичної нації.

• Відродили традиції української державності.

• Було здійснено першої спроби об’єднання українства