Історія України у визначеннях, таблицях і схемах 10—11 клас

ТЕМА 5. Розпад Радянського Союзу і проголошення незалежності України (1985—1991 рр.)

Причини та початок «перебудови»

Визначення поняття

Перебудова — політичний курс КПРС, розпочатий 1985 р. і спрямований на оздоровлення суспільно-політичної, економічної та ідеологічної сфер життя в СРСР

Причини

• Відставання СРСР за темпами економічного розвитку, рівнем ефективності виробництва, продуктивність праці від провідних країн світу. Політична криза, яка проявилася в нездатності керівництва забезпечити економічний прогрес.

• Провали в соціальній сфері.

• Застійні тенденції в духовній сфері суспільства.

• Прихід до керівництва країни молодих політиків (М. Горбачов, М. Рижков, О. Яковлєв, Е. Шеварднадзе), які не тільки прагнули до зміцнення своєї влади, а й виступали за оновлення держави та суспільства

Мета

Збереження радянської системи шляхом її модернізації

Передумови та початок

• 1982—1985 рр. — «парад генсеків» — період короткочасного перебування при владі Ю. Андропова та К. Черненка.

• Березень 1985 р. — прихід до влади М. Горбачова.

• Перебудова мала охопити основні сфери життя суспільства: економіку (перехід від екстенсивних методів господарювання до інтенсивних); внутрішню політику (демократизація суспільного життя); зовнішню політику (припинення «холодної війни»); соціальну сферу (поліпшення матеріального добробуту людей); ідеологію (ліквідація цензури, гласність).

• Перебудовчі процеси в Україні перебували під контролем радянської номенклатури (при владі залишався консерватор В. Щербицький, оточення якого надавало перевагу адміністративно-командним методам керівництва; курс не змінився і за його наступника В. Івашка)

Чорнобильська катастрофа

Дата

26 квітня 1986 р. — аварія на Чорнобильській АЕС — найбільша техногенна катастрофа планетарного масштабу у XX ст.

Причини

Недосконалість реактора; проектні помилки. Непроінформованість персоналу про небезпеку. Допущення персоналом ряду помилок, неумисне порушення існуючих інструкцій, частково через відсутність інформації про небезпеку реактора. Відключення системи захисту

Масштаби

Поширення радіоактивної хмари над територією північно-західної частини Росії, Білорусі, Румунії, Польщі, Болгарії, Югославії, скандинавських країн

Дії влади

Намагання радянського керівництва приховати інформацію від народу

Наслідки

• Загинуло 7 тис. ліквідаторів наслідків аварії, понад 60 тис. стали інвалідами.

• Радіоактивне забруднення території України, що призвело до погіршення здоров’я населення.

• Створення 30-кілометрової «зони відчуження» — території, яка найбільше постраждала від радіації і була заборонена для проживання.

• Економічні збитки.

• Пожвавлення суспільно-політичного руху в республіці (мітинг протесту в Києві в листопаді 1988 р., присвячений екологічним проблемам)

Серпень 1990 р. — постанова Верховної Ради УРСР «Про невідкладні заходи по захисту України від наслідків Чорнобильської катастрофи»; Україну було оголошено зоною екологічного лиха, було прийнято рішення припинити експлуатацію ЧАЕС, уряду доручено звернутися до міжнародних організацій із закликом про надання допомоги в ліквідації наслідків аварії; будівництво саркофага (об’єкт «Укриття»)

Політика «прискорення» та її наслідки в Україні

Визначення поняття

Політика «прискорення» — політика, яка передбачала розробку довгострокових заходів, спрямованих на соціально-економічний розвиток країни, широке впровадження досягнень НТП, реорганізацію управлінської структури, пріоритетний розвиток машинобудування, спробу розв’язати традиційні соціальні проблеми — житлову, продовольчу, забезпечення населення товарами повсякденного вжитку тощо

Здійснення

• Квітень 1985 р. — пленум ЦК КПРС, на якому М. Горбачов повідомив про плани перетворень, спрямовані на прискорення соціально-економічного розвитку країни за рахунок широкого впровадження наукових досягнень у промисловість і випереджального розвитку машинобудування, не змінюючи економічних відносин (мова не йшла про зміну економічних основ соціалізму і політичного ладу, не піддавалися сумніву і соціалістичні орієнтири радянського суспільства).

• Заява про необхідність прискорити темпи просування соціалістичним шляхом на основі ефективного використання досягнень науково-технічного прогресу, активізації «людського фактора» та зміни порядку планування.

• Лютий 1986 р. — підтвердження XXVII з’їздом КПРС курсу на прискорення, який за три п’ятирічки мав створити економічний потенціал, що дорівнював би вже існуючому, подвоїти національний дохід, розв’язати низку соціальних проблем

Наслідки

Відсутність чіткого плану втілення політики прискорення, у результаті чого новаторські починання не доводилися до кінця, а окремі правильні й сміливі рішення потопали в трясовині старих підходів до розв’язання проблем

Рівень життя населення

• Падіння життєвого рівня населення (за даними ООН, до середини 1991 р. СРСР за цим показником посідав 82-ге місце у світі).

• Дефіцит товарів широкого вжитку.

• Масове приховане безробіття (людей відправляли у відпустку без грошового утримання).

• Інфляція, яка загрожувала перерости в гіперінфляцію.

• Низький рівень споживання.

• Формування в умовах переходу до ринкової економіки прошарку підприємців, які почали створювати перші в країні легальні приватнопідприємницькі фірми, торгові й товарні біржі

Стан економіки

Створення умов для подальшого реформування

• 19 листопада 1986 р. — прийняття «Закону про індивідуальну трудову діяльність», який допускав індивідуальну трудову діяльність у сфері: кустарно-ремісничих промислів, побутового обслуговування населення, інших видів діяльності, заснованих виключно на особистій праці громадян і членів їх сімей.

• Розробка пакета документів, що засвідчували право громадян займатися індивідуальною трудовою діяльністю — реєстраційні посвідчення або патенти, видані на певний термін.

• 1 травня 1987 р. — запровадження «Закону про індивідуальну трудову діяльність».

Програма реформ 1987 р.

• Липень 1987 р. — курс на проведення радикальної економічної реформи, яка передбачала створити економіко-правові засади для забезпечення співіснування державного та незалежного секторів господарства.

• Спроба переходу до ринкових методів регулювання виробництва

Автори

• Економісти Л. Абалкін, А. Аганбегян, П. Буніч, Т. Заславська та інші

Суть програми

• Розширення самостійності підприємств на принципах госпрозрахунку та самофінансування.

• Запровадження принципу трьох «С»: самостійність, самоврядування, самофінансування.

• Поступове відродження приватного сектору економіки.

• Відмова від монополії зовнішньої торгівлі; більш глибока інтеграція у світовий ринок.

• Скорочення кількості галузевих міністерств та відомств.

• Розвиток орендних відносин на селі.

• Ухвалення «Закону про державне підприємство (об’єднання)», «Закону про кооперацію» тощо

Результат

Запропоновані економічні реформи були непослідовними, проводилися невпевнено і зазнали провалу; замість очікуваного прискорення темпів економічного розвитку розпочалося їх падіння, загострювалися соціальні проблеми, відбувся сплеск інфляції; радянські товари не могли конкурувати на зовнішньому ринку, а сама економіка стала ще більш залежна від експорту енергоносіїв, ціна на які в другій половині 1980-х рр. мала тенденцію до зниження

Розгортання страйкового руху

Причини страйків

• Невдале реформування економіки.

• Нерозв’язаність багатьох економічних і соціальних питань: низька технічна оснащеність копалень, тяжкі умови праці, значна частка ручної праці, низька заробітна плата.

• Непослідовність у лібералізації суспільно-політичного життя

Вимоги страйкуючих

• Покращення соціальних умов. Покращення умов праці.

• Націоналізація майна КПРС.

• Відставка уряду.

• Підвищення зарплати.

• Деполітизація правоохоронних органів.

• Ліквідація парткомів на підприємствах

Особливість

• Поєднання соціально-економічних і політичних вимог

Найбільші страйки

• 15 липня 1989 р. — початок страйку на шахті «Ясинуватська-Глибока»; через кілька днів страйкували вже 193 шахти і 400 тис. гірників.

• Листопад 1989 р. — робітничий страйк у Донбасі.

• 1 жовтня 1990 р. — початок політичного страйку, у якому взяло участь близько 1 млн осіб (найбільші — у Львові, Івано-Франківську, Тернополі, Києві).

• 11 жовтня 1990 р. — початок масового студентського страйку в Києві (близько 100 тис. осіб) — так звана «революція на граніті»

Значення

• Масові виступи шахтарів завдали могутнього удару тоталітарній системі.

• Відкриті демонстрування робітниками того, що їхні інтереси не збігаються з інтересами партії та держави.

• Започаткування нового етапу робітничого руху

Активізація національного руху у другій половині 1980-х рр. Пожвавлення громадської активності. Формування національних громадських об’єднань

• Виникнення неформальних організацій — Товариство Лева, Український культурологічний клуб тощо.

• Лютий 1989 р. — створення на Установчій конференції в Києві Товариства української мови ім. Т. Шевченка, основним завданням якого було надання українській мові статусу державної; обрання головою Д. Павличка.

• Жовтень 1989 р. — прийняття Верховною радою УРСР закону «Про мови в Українській РСР», згідно з яким: українська мова проголошувалася державною; забезпечення українській мові всебічного розвитку і функціонування в усіх сферах суспільного життя; створення необхідних умов для розвитку і використання мов інших національностей; вільний вибір мови навчання дітей як невід’ємного права громадян; надання російській мові та мовам інших етнічних меншин, що проживають компактно, права паралельного вживання і функціонування поряд з українською мовою.

• Виникнення громадських організацій об’єднань: історико-просвітницьке товариство «Меморіал», студентське об’єднання «Громада», клуб «Спадщина», асоціація «Зелений світ» тощо

Гласність та лібералізація

Визначення

Гласність — політика максимальної відвертості та правди в діяльності державних і громадських організацій, дієва й активна форма участі громадської думки в демократичному розв’язанні найважливіших проблем країни

Прояви гласності

• Критика існуючого ладу; припинення переслідування інакомислячих. Ліквідація цензури.

• Розгортання на сторінках періодичних видань дискусій про вибір шляху суспільного розвитку.

• Видання перших неформальних газет та журналів («Новый мир», «Огонек», «Знамя», «Молода гвардія», «Вибір», «Вільна Україна», «Український вісник», «Літературна газета» та ін.).

• Дозвіл раніше заборонених книг (М. Булгаков «Собаче серце», А. Платонов «Котлован», А. Ахматова «Реквієм», Б. Пастернак «Доктор Живаго», В. Гроссман «Життя і доля» та ін.).

• Показ раніше заборонених фільмів («Покаяння», режисер Т. Абуладзе).

• Поява опозиційних літературних творів: (Ч. Ашпматов, «Плаха»; В. Дудинцев, «Білий одяг»; Д. Гранін, «Зубр»),

• Поява політичних передач («Погляд», «П’яте Колесо», «12-й поверх»),

• 1987 р. — створення комісії Політбюро ЦК КПРС по реабілітації жертв репресій (були реабілітовані не тільки майже всі репресовані діячі ВКП(б), але і багато хто з так званих «класових ворогів»; у 1988—1989 рр. було переглянуто справи на 856 582 людини, із них реабілітовано 844 740 осіб)

Зрушення в політичному житті України

Відновлення діяльності УГГ

• Відновлення діяльності Української Гельсінської групи (УГГ).

• 1988 р. — заснування Української Гельсінської спілки (УГС) — громадсько-політичної і правозахисної організація. Головою УГС обрано Л. Лук’яненка.

• Стала першою в Радянській Україні масовою опозиційною організацією і мала свою політичну програму під назвою «Декларація принципів УГС»

Утворення Народного руху України

Вересень 1989 р. — утворення Народного руху України. Голова — І. Драч.

Мета: перетворення України на демократичну правову державу, радикальна перебудова її економіки, створення умов для розвитку і самозбереження українського народу.

Утворення Народного руху України

• Основні вимоги: демократизація суспільного й державного життя; наповнення суверенітету України реальним змістом; пріоритет українських законів над союзними; економічна самостійність; надання українській мові в УРСР статусу державної; відродження національної символіки; із 1990 р. — більш радикальні вимоги про вихід України із СРСР, усунення КПРС від влади, проведення виборів до рад на багатопартійній основі тощо.

• Діяльність: організація масових заходів, метою яких була боротьба за державну незалежність, відродження української нації, відтворення історії українського народу і державності

Формування багатопартійної системи

Передумови

• Демократизація суспільно-політичного життя.

• Діяльність опозиційних організацій.

• Перехід до політичного плюралізму, суть якого полягала у вільній діяльності політичних партій та створенні багатопартійності у країні.

• Вилучення із Конституції СРСР та УРСР статті 6 про керівну і спрямовуючу роль КПРС.

• Прийняття Верховною Радою України постанови «Про порядок реєстрації громадських об’єднань».

• Квітень 1990 р. — створення на базі УГС першої політичної партії — Української республіканської партії (УРП). Лідер — Л. Лук’яненко.

• 1990—1991 рр. — виникнення понад 20 опозиційних партій, переважна більшість яких були нечисленними, не мали чітко визначеної ідеології та соціальної бази

Політичні партії

Програмні засади

Праві

Українська національна партія (УНП), Українська народно-демократична партія (УНДП), Українська християнсько-демократична партія (УХДП)

Незалежність України.

Ринкова економіка. Затвердження демократичних принципів

Соціал-демократичні

Соціал-демократична партія України (СДПУ), Соціал-демократична партія України (об’єднана) (СДПУ(о))

Розширення повноважень УРСР у межах СРСР. Ринкові реформи, що мають соціальне спрямування

Центристські

Українська республіканська партія (УРП), Демократична партія України (ДПУ)

Незалежність України.

Ринкові реформи

Ліві

Комуністична партія України (КПУ), Партія демократичного відродження України (ПДВУ)

Збереження СРСР. Збереження соціалістичної економіки

Результати виборів до Верховної Ради УРСР 1990 р.

Дата

4 березня 1990 р. — вибори до Верховної Ради УРСР

Особливості

• Вибори були прямими, таємними, на альтернативній основі.

• Опір КПУ діяльності Демократичного блоку, відсторонення його представників від засобів масової інформації

Результати

• Значний успіх на виборах Демократичного блоку:

• Демблок отримав 111 мандатів із 442.

• Утворення у Верховній Раді більшості із комуністів і консерваторів («група 239») та парламентської опозиції — Народної ради (125 осіб), яку очолив депутат, академік І. Юхновський.

• Помітна роль у роботі Верховної Ради опозиції, представники якої (І. Юхновський, О. Ємець, Д. Павличко, Л. Танюк, В. Яворівський та ін.) очолили сім із 23 постійних комісій парламенту

Значення

Історична заслуга Верховної Ради України, обраної в березні 1990 р., полягала в прийнятті нею Декларації про державний суверенітет України та Акта про незалежність України

Декларація про державний суверенітет України

Визначення поняття

Декларація про державний суверенітет України — законодавчий документ, ухвалений Верховною Радою УРСР, що проголошував державний суверенітет республіки в складі СРСР

Дата ухвалення

16 липня 1990 р.

Зміст

• Право української нації на самовизначення.

• Принцип народовладдя.

• Розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову.

• Гарантія прав і свобод громадян, передбачених Конституцією.

• Територіальна недоторканність України, самостійне визначення адміністративно-територіального устрою.

• Економічна самостійність.

• Екологічна безпека України.

• Право на власні збройні сили, внутрішні війська й органи держбезпеки.

• Захист усіх форм власності.

• УРСР — самостійний суб’єкт міжнародного права

Історичне значення

Декларація про державний суверенітет України заклала основні принципи державотворчих процесів, стала основою нового законодавства України, кроком на шляху просування до незалежності

Україна в загальносоюзних суспільно-політичних процесах у першій половині 1991 р.

Референдум щодо збереження СРСР

17 березня 1991 р. — проведення референдуму щодо збереження СРСР.

Особливості березневого референдуму 1990 р. в Україні:

• у першому питанні, йшлося про необхідність збереження СРСР як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, у якій повною мірою гарантуватимуться права і свободи людини будь-якої національності (схвалили 70,5 % виборців);

• у другому питання йшлося про згоду бути в Союзі на засадах Декларації про державний суверенітет України (схвалили 80,2 % виборців)

Переговори в Ново-Огарьово

19 травня 1991 р. — зустріч у Ново-Огарьово М. Горбачова з Є. Примаковим, О. Яковлєвим, А. Черняєвим, Г. Шахназаровим, В. Болдіним, М. Петраковим та ін., які обговорювали концепцію договору.

17 червня 1991 р. — підписання переробленого проекту союзного договору М. Горбачовим; розсилка його Верховним Радам дев’яти союзних республік.

Визнання згідно з документом суверенітету та незалежності кожної окремої республіки, які повинні були делегувати центральному уряду низку повноважень у сфері оборони, зовнішньої політики та координації дій в економічній сфері

Спроба державного перевороту в СРСР

Дата

19—21 серпня 1991 р.

Перебіг подій

• 19 серпня 1991 р. — утворення консервативними силами Державного комітету з надзвичайного стану (ДКНС) на чолі з віце-президентом СРСР Г. Янаєвим, до складу якого увійшли прем’єр-міністр СРСР В. Павлов, міністр внутрішніх справ СРСР Б. Пуго, міністр оборони СРСР Д. Язов та інші.

• Заява про хворобу чинного президента СРСР М. Горбачова, перехід влади в країні до рук керівництва ДКНС.

• Уведення на півроку надзвичайного стану в окремих регіонах СРСР.

• Призупинення діяльності всіх партій (окрім КПРС), опозиційних громадських організацій і рухів.

• Заборона мітингів, демонстрацій, страйків.

• Жорсткий контроль засобів масової інформації, припинення виходу газет, нелояльних до ДКНС.

• Уведення комендантської години в Москві, стягування в столицю СРСР військ і бронетехніки.

• Прибуття до Києва генерала В. Варенникова з ультимативною вимогою до керівництва УРСР приєднатися до путчистів.

Перебіг подій

• Підтримка ДКНС керівництвом КПУ, Кримської автономної республіки та представниками владних структур.

• Заява 20 серпня 1991 р. Президії Верховної Ради УРСР про те, що постанови ДКНС не мають юридичної сили в Україні, доки вони не затверджені Верховною Радою республіки.

• Рішучий виступ проти заколоту ДКНС українських демократичних сил (Народний рух, Народна рада, СДПУ, представники інших партій і громадських організацій).

• Вичікувальна позиція Президії Верховної Ради УРСР на чолі з її головою Л. Кравчуком.

• Захист народом демократичних завоювань біля Білого дому (будинок російського парламенту) в Москві, очолюваний президентом Російської Федерації Б. Єльциним; поразка путчу

Результат

Серпневі події продемонстрували високий рівень свідомості народу й перемогу демократичного курсу та створили сприятливі умови для виходу України з СРСР

Проголошення незалежності України

Дата

24 серпня 1991 р. — прийняття Акта проголошення незалежності України

Передумови

• Спроба державного перевороту в серпні 1991 р.

• Право на самовизначення, передбачене Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами.

• Декларація про державний суверенітет України

Зміст Акта

• Проголошення незалежності України та створення самостійної української держави — України.

• Неподільність і недоторканність території України.

• Чинність на території України виключно Конституції та законів України

Результат

Україна стала незалежною суверенною державою

Референдум 1 грудня 1991 р.

Дата

1 грудня 1991 р. — проведення в Україні референдуму на підтримку Акта проголошення незалежності України

Причини та передумови

• Потреба нейтралізувати політичні спекуляції противників незалежності.

• Продовження активної агітації проросійських сил щодо укладення нового союзного договору.

• Вичікувальна позиція міжнародної спільноти

Результати

• Акт проголошення незалежності України підтримали 90,31 % виборців.

• У Криму за незалежність України проголосували понад 50 % виборців

Обрання президента України

Заснування посади президента України

• Запровадження в Україні Законом України «Про створення посади Президента Української РСР і внесення змін і доповнень в Конституцію Української РСР» від 5 липня 1991 р. посади президента.

• Доповнення Конституції главою «Президент Української РСР», за якою президента було визнано найвищою посадовою особою Української держави і главою виконавчої влади.

• Уведення конституційного інституту президентства було пов’язане з необхідністю зміцнення системи центральних органів влади у період здобуття незалежності

Президентські вибори 1991 р.

• 1 грудня 1991 р. — проведення одночасно з референдумом виборів президента, які були прямими, таємними, альтернативними.

• Висунення на посаду президента семи кандидатів: Л. Кравчук; В. Гриньов; В. Чорновіл; Л. Лук’яненко; І. Юхновський; Л. Табурянський; О. Ткаченко.

• Перемогу здобув Л. Кравчук, який отримав 61,59 % голосів виборців.

• 5 грудня 1991 р. — присяга Л. Кравчука на вірність українському народу на урочистому засіданні Верховної Ради України та офіційний вступ на посаду президента України

Розпад СРСР. Утворення СНД

7 грудня 1991 р.

Зустріч лідерів Білорусії (С. Шушкевич), Росії (Б. Єльцин), України (Л. Кравчук) на урядовій дачі в Біловезькій пущі)

8 грудня 1991 р.

Офіційна констатація розпаду СРСР, підписання угоди про утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД)

20 грудня 1991 р.

Спеціальна заява Верховної Ради з уточненням, що СНД є об’єднанням незалежних держав і ні в якому разі не може передбачати будь-яких наддержавних владних структур

21 грудня 1991 р.

Підписання в Алма-Аті Декларації про утворення СНД, до якого увійшли Росія, Україна, Білорусія, Азербайджан, Вірменія, Молдова, Казахстан, Киргизстан, Туркменія, Узбекистан, Таджикистан

Наслідки розпаду СРСР для України

Активізація національно-визвольного руху, зростання відцентрових настроїв у суспільстві. Заборона Компартії України. Підтримка більшістю колишніх комуністів ідеї незалежності України. Здобуття незалежності без кровопролиття в ході антикомуністичної демократичної революції. Визнання незалежності України державами світу