Історія України у визначеннях, таблицях і схемах 10—11 клас

ТЕМА 3. Україна в умовах політичної та економічної лібералізації суспільства (середина 1950-х — середина 1960-х рр.)

Внутрішньополітичне становище України у середині 1950-х рр.

• 5 березня 1953 р. — смерть Й. Сталіна.

• 26 червня 1953 р. — арешт Л. Берії за звинуваченням у шпигунстві й підготовці державного перевороту та його таємна страта; згодом арешт і страта міністра внутрішніх справ УРСР П. Мешика та його заступника.

• Червень 1953 р. — звільнення з посади першого секретаря ЦК КП(б)У Л. Мельникова, обрання на цю посаду О. Кириченка (вперше українець за походженням обійняв таку високу посаду).

• Перемога М. Хрущова в боротьбі за владу в Кремлі. Початок десталінізації — процесу ліквідації наслідків сталінізації, що почався після смерті Й. Сталіна.

• Створення комісій щодо перегляду справ засуджених у 1934—1953 рр.

• Початок реабілітації — виправдання, поновлення доброго імені чи репутації несправедливо обвинуваченої або засудженої особи.

• Ліквідація позасудових органів, воєнних трибуналів військ МВС (1953 р.), скасування надзвичайних законів і постанов, спрямованих на боротьбу з «ворогами народу».

• 1955 р. — уведення в УРСР прокурорського нагляду за дотриманням законності.

• Зростання ролі українського чинника в різних сферах суспільного життя (висування місцевих кадрів на керівні посади в регіонах, поява вихідців з України в найближчому оточенні М. Хрущова тощо).

• Розширення прав республік (в Україні із союзного до республіканського підпорядкування було переведено кілька тисяч підприємств та організацій).

• 19 лютого 1954 р. — указ Президії Верховної Ради СРСР на честь 300-річчя возз’єднання України з Росією «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР», «враховуючи спільність економіки, територіальну близькість і тісні господарські зв’язки між Кримською областю і Українською РСР».

• Процес лібералізації суспільства 1953—1964 рр. дістав назву «відлига».

Стан промисловості та сільського господарства

Промисловість

Важливе місце промисловості України в загальносоюзній економіці.

1950-ті рр. — Україна мала значний економічний потенціал:

• республіка перетворилася на один із центрів машинобудування;

• висунення на перший план металургії, енерго- й електромашинобудування;

• збільшення обсягів видобутку вугілля, нафти, газу.

Збереження перекосу в бік важкої промисловості.

Технічне відставання промисловості України, як і всього СРСР, у більшості галузей; повільне впровадження новітніх досягнень науки і техніки.

Кінець 1950-х рр. — уповільнення розвитку промисловості

Сільське господарство

1950 р. — укрупнення колгоспів і перетворення частини їх на радгоспи.

Вересень 1953 р. — пленум ЦК КПРС, який констатував кризовий стан сільського господарства та започаткував низку реформ в аграрному секторі:

• збільшення капіталовкладень у сільське господарство;

• забезпечення кадрами МТС; списання заборгованості колгоспів;

• збільшення заготівельно-закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію; заохочення особистого підсобного господарства (зменшення податків, їх тверда сума та відповідність розмірам господарства);

Лютий-березень 1954 р. — початок освоєння цілинних земель (з України до Казахстану та Сибіру було спрямовано значні людські та матеріальні ресурси)

XX з'їзд КПРС і початок лібералізації. Реабілітація жертв сталінських репресій

Дата

14—25 лютого 1956 р. — XX з’їзд КПРС, на якому М. Хрущов виступив із закритою доповіддю «Про культ особи Й. Сталіна та його наслідки»

Зміст доповіді М. Хрущова

• Критика сталінської політики як хибної та злочинної через організацію масових репресій, депортацію народів під час війни, використання незаконних методів слідства тощо.

• Критика особи, а не системи, яка її породила (причинами появи культу особи Сталіна називали його риси характеру, гостру боротьбу з капіталістичним оточенням тощо).

• Початком злочинної політики визначався 1934 р., тобто не ставилися під сумнів методи проведення колективізації, голодомор 1932—1933 рр. тощо.

• Небажання правлячої верхівки розділити відповідальність за вчинені злочини; незмінність партійних засад

Наслідки

• 30 червня 1956 р. — постанова ЦК КПРС «Про подолання культу особи та його наслідків». Початок офіційної десталінізації.

• Створення комісій щодо перегляду справ засуджених у 1934—1953 рр.

• Розформування ДУТАБу (рос. ГУЛАГ). Чистка органів держбезпеки і значне скорочення їх кількості.

• Припинення ідеологічних кампаній проти інтелігенції, націоналізму тощо.

• Зростання ролі українського чинника в різних сферах суспільного життя (висування місцевих кадрів на керівні посади в регіонах, поява вихідців з України в найближчому оточенні М. Хрущова тощо).

• Розширення прав республік (в Україні із союзного до республіканського підпорядкування переведено декілька тисяч підприємств та організацій)

Загострення боротьби серед вищого партійного керівництва України. Усунення М. Хрущова від влади

• Невдоволення партійним керівництвом, «волюнтаризмом» М. Хрущова, скороченням партійного апарату та втратою привілеїв, поглибленням демократичних процесів.

• Літо 1963 р. — відкликання М. Хрущовим із Києва до Москви М. Підгорного; призначення останнього на посаду секретаря ЦК КПРС.

• 1963 р. — обрання першим секретарем ЦК КПУ П. Шелеста.

• Приєднання М. Підгорного та П. Шелеста до учасників змови, що готувалася керівництвом КДБ та Л. Брежнєвим.

• 12 жовтня 1964 р. — члени Президії ЦК КПРС порушили питання про недовіру М. Хрущову.

• 14 жовтня 1964 р. — звільнення пленумом ЦК КПРС М. Хрущова з усіх посад «у зв’язку з похилим віком і погіршенням стану здоров’я»; обрання першим секретарем ЦК КПРС Л. Брежнєва, а Головою Ради Міністрів СРСР — О. Косигіна.

• У результаті: жовтневий Пленум ЦК КПРС (1964 р.) ознаменував початок нового етапу радянської історії; до влади в державі та партії прийшли представники так званого «третього покоління» радянських керівників; кар’єра цих людей була тісно пов’язана зі сталінською кадровою політикою кінця 1930-х рр.

Спроби здійснення економічних реформ

Мета реформ

• Виведення промисловості та сільського господарства з кризи.

• Розширення прав республік і місцевих органів влади в економічних питаннях.

• Розширення прав трудових колективів із метою зацікавлення їх у результатах своєї праці.

• Прискорення темпів науково-технічного прогресу.

• Скорочення розриву в економічному розвитку із західними країнами.

• Сприяння поліпшенню кооперації та поділу праці в межах економічного регіону

Курс на здійснення реформ

1956 р. — розробка на XX з’їзді КПРС програми створення єдиного народногосподарського комплексу, який мав охопити всі ланки суспільного виробництва, розподілу й обміну в межах усієї країни: безупинний технічний прогрес; швидке зростання продуктивності праці; подальший розвиток усіх галузей промисловості; підвищення матеріального і культурного рівня життя народу.

1959—1965 рр. — семирічний план розвитку СРСР; в Україні головними ділянками семирічки мали стати:

• збільшення видобутку залізних руд, початок видобутку урану, титану й нікелю;

• значне збільшення продукції спеціальних сталей для ракетної, реактивної й електронної техніки;

• освоєння близько 2000 нових видів машин, приладів та інструментів;

• значне збільшення видобутку нафти й газу;

• збільшення обсягів вирощування зерна, і зокрема кукурудзи;

• житлове і комунальне будівництво тощо.

Зміни в управлінні господарством

Децентралізація управління

• Створення раднаргоспів та ліквідація низки галузевих міністерств.

• 1957 р. — створення в УРСР 11 територіальних раднаргоспів, серед яких найбільшими були Київський, Харківський та Львівський, що складалися з декількох областей.

• 1960 р. — формування додатково трьох нових раднаргоспів — Кримського, Полтавського й Черкаського).

• Об’єднання у раднаргоспи 2,8 тис. підприємств України, що виробляли переважну більшість промислової продукції республіки

Визначення

Раднаргоспи (Ради народного господарства) — територіальні органи управління, створені в 1957 р. замість галузевих міністерств, які помітно поліпшили управління економікою регіонів, але призвели до розриву зв’язків між галузями

Позитивні наслідки

• Розширення господарчих прав на місцях

• Наближення управління до виробництва

• Скорочення управлінського апарату

Негативні наслідки

• Ускладнення зв’язків між підприємствами окремих раднаргоспів, так зване «місництво»

• Незацікавленість у комплексному розвитку всієї галузі

Збереження старих важелів адміністративно-командної системи, реформа не була підкріплена введенням госпрозрахунку та наданням самостійності підприємствам, що призвело до повернення старої централізованої схеми управління:

• 1960 р. — створення Української ради народного господарства та зменшення кількості українських раднаргоспів до семи;

• 1963 р. — заснування Вищої ради народного господарства СРСР та низки державних комітетів з окремих галузей промисловості

Розвиток промисловості

• Модернізація та структурну перебудову традиційних галузей промисловості УРСР — металургії, вуглевидобування, важкого машинобудування тощо.

• Нарощування виробництва чорних металів; будівництво нових доменних та мартенівських печей.

• 1955 р. — вихід на проектну потужність Каховської ГЕС, спорудження Кременчуцької, Дніпродзержинської та Київської гідроелектростанцій.

• Від середини 1950-х рр. значна увага приділялась розвитку машинобудування та нових засобів автоматизації.

• Поява нової галузі промисловості — легкового автомобілебудування (Запоріжжя).

• Значні успіхи в галузі авіабудування: налагодження випуску нових типів пасажирських і транспортних літаків високого класу.

• Впровадження у виробництво здобутків науково-технічної революції (НТР).

• Збільшення обсягів випуску товарів народного споживання.

• Підвищення продуктивності праці на 42 % та на 65 % загального приросту промислової продукції УРСР у 1959—1965 рр., а з іншого боку, — помітне відставання від країн із ринковою економікою.

Аграрна політика у другій половині 1950-х — першій половині 1960-х рр.

1953—1964 рр. — значна увага приділялась розвитку аграрного сектору (відбулося 14 пленумів ЦК КПУ з питань сільського господарства); до 1958 р. приріст продукції сільського господарства в УРСР становив 7 % щорічно.

Новий наступ на особисті присадибні господарств:

• 1956 р. — встановлення високого податку на утримання худоби в міській місцевості, обмеження власників худоби в пасовищах і заготівлі кормів;

• 1959 р. — заборона утримувати худобу в містах і робітничих селищах, встановлення ліміту на утримання живності на селі; зменшення продажу продуктів тваринництва, підвищення цін на них.

«Кукурудзяна кампанія» — спроба вирішити проблему з кормами, збільшивши обсяги виробництва кукурудзи; зменшення посівів пшениці та інших цінних культур в Україні.

Надпрограма у тваринництві (за 3—4 роки наздогнати США у виробництві м’яса, молока та масла на одну особу); завищені плани здачі продукції тваринництва, зменшення поголів’я худоби.

1957—1960 рр. — проведення нової кампанії по укрупненню колгоспів, у результаті якої посівні площі одного колгоспу збільшувалися в три рази; скорочення кількості колгоспів до 9,5 тис.

Поширення кампанії по перетворенню колгоспів на радгоспи.

Створення замість сіл «агроміст» із населенням 5 тис. жителів; супроводження цієї кампанії ліквідацією неперспективних сіл (швидка відмова від ідеї «агроміст», продовження кампанії з ліквідації неперспективних сіл у наступні десятиліття).

1958 р. — реорганізація МТС: перетворення МТС на ремонтно-технічні станції з обслуговування колгоспної техніки шляхом примусового викупу колгоспами старої техніки МТС за завищеними цінами; перетворення слушної ідеї про можливість для колгоспів вільно розпоряджатися власною технікою на їх чергове обкрадання (надзвичайно високі ціни на техніку, відсутність достатніх коштів у господарствах для викупу останньої, втрата кваліфікованих кадрів, які працювали в МТС і не хотіли працювати в колгоспах, тощо).

Нові явища в соціальній сфері. Зрушення в повсякденному житті населення

1956 р. — скасування Верховною радою СРСР кримінальної відповідальності робітників і службовців за самовільне залишення підприємств.

Перегляд тарифної системи оплати праці, що забезпечило її відчутне підвищення.

Скорочення робочого тижня (протягом 1958—1960 рр. відбулося переведення всіх робітників і службовців на семигодинний робочий день; для працівників, зайнятих на підземних роботах, та деяких інших категорій встановлювався шестигодинний робочий день).

Помітні зрушення в оплаті праці колгоспників:

• запровадження помісячного, подекуди — поквартального грошового та натурального авансування (замість оплати один раз на рік);

• стабілізація видачі продукції на трудодні;

• зростання грошової оплати більше ніж у 4 рази.

1957 р. — ліквідація практики державних позик, які забирали майже 10 % заробітків трудящих і були прихованою формою додаткового оподат

кування населення; проте виплата державного боргу населенню за придбані облігації відкладалася на 20 років.

1956 р. — закон «Про державні пенсії», який встановлював порядок призначення і виплати пенсій; право на пенсію за віком мали: чоловіки, які досягали 60 років і їхній трудовий стаж становив не менше ніж 25 років; жінки, які досягали 55 років і мали 20 років трудового стажу.

1956 р. — збільшення розміру пенсій.

1960-ті рр. — видача паспортів селянам, які отримали можливість вільно пересуватись у межах держави, виїжджати на навчання або роботу до міст.

Безкоштовне отримання житла.

Високі темпи розвитку житлового будівництва:

• 1951—1958рр. — будівництво у республіці 2 мли квартир площею 85,7 м2.

• 1958—1965 рр. — введення в експлуатацію 60 мли м2 житла.

Науково-технічна революція

Визначення

Науково-технічна революція (НТР) — процес якісного перетворення продуктивних сил на основі досягнень науки і техніки

Досягнення

Створення Державного комітету Ради Міністрів СРСР у справах нової техніки.

Заснування Всесоюзного товариства винахідників і раціоналізаторів; відкриття в УРСР 5 тис. організацій цього товариства.

Впровадження перших кібернетичних машин.

Досягнення у галузі космонавтики:

• 1957 р. — запуск першого штучного супутника Землі;

• 1961 р. — політ Ю. Гагаріна в космос.

Використання атомної енергії з мирною метою.

Заміна паровозів тепловозами й електровозами, пароплавів — теплоходами, використання нових машин та технологій тощо.

Повільні темпи НТР; перекіс у бік оборонної галузі, недостатні асигнування на науку, відсутність конкурентної боротьби виробників на ринку

Здобутки науки

• Створення Обчислювального центру на чолі з В. Глушковим (1957 р.), який працював над створенням електронно-обчислювальних машин для управління виробничим процесом.

• Дослідження проблем атомної енергетики у Харківському фізико-технічному інституті на чолі з І. Курчатовим.

• Розробка Інститутом механіки АН УРСР рекомендацій щодо створення міжконтинентальних ракет, дослідження теорії конструктивної міцності пластмас тощо.

• Створення в 1960 р. в Інституті фізики ядерного реактора, де здійснювалися дослідження атомного ядра.

• Внесок українських учених у розвиток космонавтики (участь у запуску першого супутника Землі в 1957 р. тощо).

• Розробка нових методів хірургічного лікування серцевих захворювань під керівництвом М. Амосова.

• Видання першої багатотомної «Української Радянської Енциклопедії», «Українського історичного журналу» та ін.

Реформи освіти. Посилення русифікації

Шкільна освіта

1959 р. — шкільна реформа (впровадження обов’язкової восьмирічної освіти, перетворення 10-річних шкіл на 11-річні, створення матеріальної бази для того, щоб учні могли отримати робітничі професії)

Вища освіта

• Зростання кількості вузів, технікумів, профтехучилищ.

• Зростання кількості профтехучилищ в 1,5 разу.

• Підготовка в системі профтехосвіти 270—290 тис. спеціалістів за рік.

• Підготовка фахівців нових спеціальностей у галузі виробництва та експлуатації автоматичних та телемеханічних пристроїв, обчислювально-аналітичних машин.

• Значна увага приділялась розвитку заочної та вечірньої форм навчання.

• У 1963 р. в Україні на 10 тис. населення припадало 129 студентів

Русифікація

Русифікація освіти (згідно зі шкільною реформою 1959 р. було затверджено положення про факультативність вивчення української мови в школі; наказ Міністерства освіти УРСР, згідно з яким російська мова стала обов’язковою для вивчення, а українську можна було вивчати за бажанням)

«Відлига» в українській літературі та мистецтві

Література

• Реабілітація українських поетів та письменників: О. Олеся, М. Вороного, В. Еллана-Блакитного, Г. Косинки, В. Чумака, О. Досвітнього та інших.

• Пожвавлення літературного життя (поштовхом стала стаття О. Довженка «Мистецтво живопису і сучасність» (1955 р.).

• Поява нових творів В. Сосюри «Розстріляне безсмертя» та «Мазепа» (не надруковані), Л. Первомайського «Дикий мед», Г. Тютюнника «Вир», М. Стельмаха «Кров людська — не водиця», «Хліб і сіль», О. Гончара «Тронка» та ін.

• Виникнення плеяди молодих літераторів (В. Симоненко, Л. Костенко, М. Руденко, Д. Павличко, М. Вінграновський, Ю. Мушкетик, І. Драч та ін.)

Мистецтво

• Збагачення музичного мистецтва новими творами С. Людкевича, А. Кос-Анатольського, братів Гергія та Платона Майбород, А. Штогаренка та ін.

• Плідна праця композиторів-піснярів О. Білаша, А. Філіпченка, І. Шамо.

• Пошук нових форм творчості українськими художниками (М. Божій, М. Дерегус, В. Касіян, Т. Яблонська, В. Зарецький тощо).

• Зростання інтересу до театрального мистецтва (плідна робота режисерів Г. Юри, М. Крушельницького, В. Скляренка та ін.; талановита гра акторів А. Бучми, В. Добровольського, Ю. Лаврова, Н. Ужвій тощо).

• Створення нових кінофільмів (роботи О. Довженка «Антарктида», «Зачарована Десна», «Поема про море», С. Параджанова «Перший хлопець», «Українська рапсодія», В. Денисенка «Сон» та ін.)

«Шістдесятництво» в українській культурі

Визначення поняття

Шістдесятники — покоління молодих літераторів та митців 1960-х рр., учасників руху за оновлення радянського суспільства, які протестували проти заідеологізованості в зображенні дійсності, боролися за відродження рідної мови, піднесення національної самосвідомості й людської гідності

Представники

Письменники: І. Драч, М. Вінграновський, В. Дрозд, Г. Тютюнник, Б. Олійник, В. Дончик, В. Симоненко, М. Холодний, Л. Костенко, В. Шевчук, Є. Гуцало; художники: А. Горська, В. Зарецький, Б. Чичибабін; літературні критики: І. Дзюба, Є. Сверстюк; режисер Л. Танюк; кінорежисери: С. Параджанов, Ю. Іллєнко; перекладачі: Г. Кочур, М. Лукаш та інші

Діяльність

• Сповідування свободи творчого самовираження, культурного плюралізму, пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими.

• Влаштування неформальних літературних читань та художніх виставок, вечорів пам’яті репресованих митців, постановка замовчуваних театральних п’єс, складання петицій на захист української культури.

• 1960 р. — створення Клубу творчої молоді у Києві — першого осередку «шістдесятників» на чолі з Лесем Танюком (його учасники — І. Драч, М. Вінграновський, І. Світличний, А. Горська та ін.), який займався пропагуванням українських народних традицій, організацією різних мистецьких гуртків, пошуком місць масових поховань жертв

Дії влади

• 1963 р. — перша хвиля ідеологічних звинувачень на адресу шістдесятників, насамперед у націоналізмі.

• Розгортання кампанії цькування шістдесятників у пресі, на засіданнях спілок та різноманітних зібраннях.

• Заборона партійними та карними органами літературно-мистецьких зустрічей та творчих вечорів; закриття клубів творчої молоді.

• Поступове позбавлення більшості шістдесятників можливості видавати свої твори; звільнення з роботи, організація провокацій тощо

Значення

Українські митці-шістдесятники своїми творами й активною громадською діяльністю намагалися відроджувати національну свідомість, боролися за збереження української мови та культури, сприяли демократизації суспільно-політичного життя в республіці

Зародження дисидентського руху в Україні та його особливості

Зародження

Середина 1950-х рр. — зародження дисидентського руху в СРСР

Визначення

Дисидентство — це опозиційний рух проти панівного державного ладу, протистояння офіційній ідеології та політиці

Причини

виникнення

• Поліпшення внутрішньополітичного клімату за часів «відлиги», що призвело до нової хвилі національно-визвольної боротьби.

• Антикомуністичні виступи в країнах Східної Європи (в Угорщині, Польщі, Чехословаччині).

• Активний правозахисний рух, спричинений прийняттям Декларації прав людини (1948 р.)

• Монопольна влада партійно-радянської бюрократичної верхівки.

• Утиски та обмеження національного та культурно-духовного життя. Політика русифікації

Форми

боротьби

• Протести, звернення на адресу керівників країни, «відкриті листи» до ООН («відкритий лист» до ООН українських політв’язнів мордовських концтаборів, у якому узагальнювалися вимоги українського дисидентства, висловлювався рішучий протест проти дискримінації українства).

• Поширення нелегальної літератури (так званий «самвидав»).

• Створення дисидентських організацій

Особливості

• Національно-демократичне забарвлення.

• Мирні, ненасильницькі форми боротьби.

• Охоплення дисидентським рухом різних соціальних прошарків населення — інтелігенції (письменники, журналісти, вчителі, юристи тощо), студентства, робітництва тощо.

Діяльність дисидентської організації УРСС

Визначення

поняття

Українська робітничо-селянська спілка (УРСС) — перша підпільна організація партійного типу в Україні повоєнного періоду, що вдалася до ненасильницьких, правових методів здобуття незалежності

Роки

1959—1961 рр.

Лідери

Л. Лук’яненко, І. Кандиба

Мета

• Ненасильницька боротьба за національні, культурні, економічні, громадянські права в Україні.

• Незалежна Україна з радянським ладом і соціалістичною економікою

Розгром

• 1961 р. — викриття УРСС органами КДБ, арешт Л. Лук’яненка, І. Кандиби, С. Віруна, В. Луцьків, О. Лібовича та ін.

• 20 травня 1961 р. — засудження Львівським обласним судом учасників УРСС до тривалих термінів позбавлення волі, а Л. Лук’яненка до страти, що згодом була замінена 15-ма роками ув’язнення