Підручник з Технології. 10 клас. Туташинський - Нова програма

V. НАВЧАЛЬНИЙ МОДУЛЬ «КОМП’ЮТЕРНЕ ПРОЕКТУВАННЯ»

Вивчаючи цей модуль, ви дізнаєтеся про можливості та застосування автоматичного проектування різноманітних об’єктів.

Ви зможете здійснити добір комп’ютерних програм, що допоможуть вам у розробленні власного проекту та виконанні графічних зображень виробів.

Ви станете компетентнішими у використанні комп’ютерної техніки для проектування нових виробів.

МОЖЛИВОСТІ ТА ЗАСТОСУВАННЯ СИСТЕМИ АВТОМАТИЧНОГО ПРОЕКТУВАННЯ

Процес проектування різноманітних об’єктів можна значно прискорити та спростити, якщо його автоматизувати.

З метою автоматизації процесу проектування, результатом якого є комплект проектно-конструкторської документації, достатньої для виготовлення та подальшої експлуатації виробів та інших об’єктів проектування створено систему автоматизованого проектування (САПР). Вона реалізується на базі спеціального програмного забезпечення, автоматизованих банків даних, широкого набору периферійних пристроїв.

САПР може виконувати розробку повного комплекту конструкторської документації, розрахунок і проектування технологічних схем, технологічного оснащення, конструкцій, санітарно-технічних та електротехнічних систем, складання кошторисів, відомостей матеріалів, специфікацій та ін.

САПР включає такі технології:

• CAD (англ. Computer-aided design) — технологія автоматизованого проектування;

• САМ (англ. Computer-aided manufacturing) — технологія автоматизованого виробництва;

• САЕ (англ. Computer-aided engineering) — технологія автоматизованої розробки;

• CALS (англ. Continuous Acquisition and Life cycle Support) — постійна інформаційна підтримка поставок і життєвого циклу виробу.

У залежності від завдань, які потрібно вирішувати застосовуються різні САПР — AutoCad, bCad, Компас 3D LT, Patterns CAD, OptiTex тa ін.

AutoCAD — дво- і тривимірна система автоматизованого проектування і креслення. Перша версія цієї системи була випущена компанією Autodesk ще в 1982 році. AutoCAD і спеціалізовані додатки знайшли широке застосування в архітектурі, будівництві, машинобудуванні та інших галузях виробництва.

AutoCAD і AutoCAD LT підтримують англійську, німецьку, французьку, іспанську, китайську, російську, японську та багато інших мов світу. Рівень локалізації варіюється від повної адаптації, до перекладу тільки довідкової документації.

Ранні версії AutoCAD оперували невеликим числом елементарних об’єктів, такими як кола, лінії дуги і текст, з яких складалися складніші. У цій якості AutoCAD заслужив репутацію «електронного кульмана». Однак, на сучасному етапі можливості AutoCAD дуже широкі.

В області двовимірного проектування AutoCAD як і раніше дозволяє використовувати елементарні графічні примітиви для отримання складніших об’єктів. Крім того, програма надає широкі можливості для роботи з розмірами, текстом, позначеннями. Використання механізму зовнішніх посилань (XRef) дозволяє розбивати процес креслення на складові файли, за які відповідальні різні розробники, а динамічні блоки розширюють можливості автоматизації 20-проектування звичайним користувачем без використання програмування.

Версія програми AutoCAD 2012 містить повний набір інструментів для комплексного тривимірного моделювання. AutoCAD дозволяє отримати високоякісну візуалізацію моделей. Також в програмі реалізовано управління тривимірним друком (результат моделювання можна відправити на 3D-принтер) і підтримка хмар точок (дозволяє працювати з результатами 3D-сканування). Тим не менш, слід зазначити, що відсутність тривимірної параметризації не дозволяє AutoCAD безпосередньо конкурувати з машинобудівними САПР середнього класу, такими як Inventor, SolidWorks та іншими. До складу AutoCAD 2012 також включена програма Inventor Fusion, яка реалізує технологію прямого моделювання.

AutoCAD має версії, призначені для освітніх цілей, доступні для безкоштовного завантаження з сайту освітньої спільноти Autodesk. Освітня версія AutoCAD ункціонально нічим не відрізняється від повної, за одним винятком: DWG-файли, створені або відредаговані в ній, мають спеціальну позначку (так званий освітній прапор), яка буде розміщена на всіх видах, при друку файлу (незалежно від того з якої версії — студентської або професійної — виконується друк). Об’єкти, створені в освітній версії не можуть бути використані для комерційного використання. Ці об’єкти «заражують» DWG файли, створені в комерційній версії, якщо імпортуються. Autodesk надає зареєстрованим користувачам безкоштовний доступ до різних програм Autodesk.

bCAD — 2-х та 3-х вимірна система автоматизованого проектування, розроблена російською компанією «ПроПро Группа». bCAD є інтегрованим пакетом для двохвимірного креслення, об'ємного моделювання і реалістичної візуалізації. Система расповсюджена у меблевому виробництві, дизайні інтер'єрів. Система bCAD просувалась як недорога альтернатива САПР середнього і початкового рівнів для інженерного і архітектурно-будівельного проектування, однак, в інших галузях промисловості система не поширена. В Україні застосування цієї та деяких інших систем російського виробництва не заборонено, але її поширення є небажаним у зв’язку з російською агресією.

Системи автоматизованого проектування сімейства «Компас» (розробляються також російською компанією) призначені для автоматизації проектно-конструкторських робіт у різних галузях проектної діяльності. Система КОМПАС-3D LT містить:

1. Параметричну креслярсько-конструкторську систему КОМПАС-ГРАФІК.

2. Систему тривимірного проектування КОМПАС-3D

3. Додаткові програми — модулі (бібліотеки) для виконання спеціалізованих завдань (розрахунок і креслення зубчастих, різьбових та інших з’єднань, схем тощо).

Мал. 5.1 Графічні примітиви

Мал. 5.2. Приклади значень властивостей лінії

В текстовому документі різноманітні графічні примітиви - лінії та фігури можна створити за допомогою програмного забезпечення вашого компютера.

Об’єкт лінія характеризується такими властивостями: форма, товщина, тип, шаблон, колір. Можливі значення цих властивостей наведено в таблиці.

Фігури утворюються замкненими лініями. Ці замкнені лінії — контур фігури, а частина площини, яку вони обмежують, — внутрішня область фігури При цьому можна використати один з 5 способів (ефектів) заливки: однорідну, градієнтну, заливку візерунком, текстурою, рисунком.

Для побудови викрійок одягу в багатьох країнах світу застосовується програма PatternsCAD.

PatternsCAD надає можливість побудувати викрійки одягу в їх натуральну величину, або в іншому масштабі, якщо це необхідно, і за індивідуальними мірками. Для створення викрійок стандартних розмірів необхідно ввести відповідну інформацію для кожного розміру та виробу. Програма Patterns CAD 1.2 призначена для домашнього використання, а також для роботи з нею в ательє з пошиття одягу. Поточна версія дозволяє створювати викрійки основ сукні, прямої спідниці, блузки. Робота програми тестувалася на конкретних реальних виробах. У тому випадку, якщо форма не поміщається на один лист, потрібно здійснити розбивку на листи. Розміри листів можна задавати за бажанням користувача, така можливість дозволяє використовувати всі існуючі типи принтерів. Програма дає можливість швидко створити індивідуальну викрійку по користувальницьких розмірами. Поля для введення параметрів містить малюнки та фотографії, які пояснюють, як правильно зняти мірку. Безкоштовна версія Patterns CAD 1.2 дозволяє відправити на друк кілька викрійок. Інші можливості стають доступними після реєстрації.

Створювати викрійки майбутнього одягу, приміряти вироби на віртуальних моделях, проводити різні розрахунки, з урахуванням властивостей різних тканин, оптимізувати розміщення викроєних фрагментів на рулоні тканини і навіть імітувати віртуальний подіум, на якому віртуальна модель продемонструє одяг у русі надає можливість програма OptiTex.

Ця програма виконує такі завдання:

1. Дігіталізація. Введення лекал у вигляді контурних зображень, в комп’ютер.

2. Конструювання шаблонів. Модельєр розробляє деталі джинсів безпосередньо в комп’ютері.

3. Градація. Програма розмножує шаблон по розмірами і зростання.

4. Runway Designer — 3D-модуль, максимально наближений до реальності, забезпечує можливість моделювання одягу на манекенах різних форм і розмірів. Модуль Optitex Runway може одягати на віртуальний манекен одночасно кілька виробів. При цьому будуть враховані взаємодії дотичних частин виробів. У наступній версії система буде в динаміці одягати виріб на рухому фігуру манекена.

5. Розкладка лекал. Програма розмішує лекала так, щоб загальна довжина розкладки максимально зменшилася.

Системні вимоги: Процесор: Pentium 4 і вище (або сумісний процесор). ОЗУ: 1024 MB RAM. Відеокарта: 64 MB RAM. ОС: All Windows

Інформація про файли: Назва: Optitex. Версія: 10.Інтерфейс англійською.

Автоматичну побудову викрійок одягу і подальше їх редагування надає можливість редактор одягу RedCafe. Програма дозволяє працювати з креслеником на рівні ліній, крапок, об’єктів, відкриваючи широкі можливості моделювання, редагування викрійок. Великий вибір інструментів для роботи з кресленнями в змозі вирішити будь-які ваші завдання. У програму включені редактор розмірних баз, редактор скриптів, що дозволяє створити власні методики побудови одягу з урахуванням всіх необхідних вимог. Для знайомства з функціями, можливостями програми, дивіться відео-огляд «Введення в програму».

Програма розповсюджується безкоштовно, права на видання, копіювання і розповсюдження належать команді розробників RedCafeStore.com. Останню версію програми можна скачати на сайті www.RedCafeStore.com.

Мінімальні системні вимоги: операційна система Windows 2000 /ХР/Vista/Seven. Відеокарта з обсягом пам’яті від 64 Мб. Процесор Pentium 3 з частотою 1000 МГц або Athlon 800 Мгц і вище. 128 Мб ОЗУ. 25 Мб вільного місця на жорсткому диску. DirectX/OpenGL.

З метою задоволення зростаючих потреб людей у підвищенні рівня комфорту, ринок програмного забезпечення пропонує нові засоби автоматизованого проектування. Дизайнерам, працівникам фірм, що займаються ремонтом приміщень, працівникам меблевих салонів стала доступною побудова креслеників, прорахунок вартості і візуалізація проекту в присутності клієнта. Простота деяких програм дозволяє оперативно вносити конструктивні зміни в креслення, що сприяє підвищенню інтересу клієнтів до роботи дизайнера і їх активному залученню в творчий процес. Використання програм також полегшує процес виготовлення виробів, забезпечує раціональне використання витратних матеріалів, забезпечує втілення авторських розробок у нові вироби. За допомогою 3-D проектуванням можна візуально представити проект.

Набравши в рядку пошуку «програми для віртуального проектування інтер’єру» ви отримаєте від Google багато посилань, що ведуть на сторінки скачування софту. Але яку саме програму вибрати?

• Безкоштовну, оскільки навіть в дорогих програмах, призначених для фахівців, є демо-версії, розраховані на один проект або певну кількість годин.

• 3 великою бібліотекою готових об’єктів.

• 3 хорошою візуалізацією.

У останній час спостерігається тенденція розширення значення терміну САПР. Тепер це набір різних програмних засобів, де графічні системи застосовуються нарівні з іншими. Тому вводиться термін «середовище автоматизованого проектування», яким позначається комплекс програмних засобів, що взаємодіють в процесі автоматизованого проектування.

Застосування автоматизованого проектування дозволить зменшити час на створення креслеників та іншої конструкторської і технологічної документації, а також підвищити якість виконання проектів.

Ключові поняття: система автоматизованого проектування, середовище автоматизованого проектування, операційна система, 3D-моделювання, візуалізація.

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

САПР - система автоматизованого проектування.

3D-моделювання - процес розробки математичного представлення будь-якої тривимірної поверхні об’єкта за допомогою спеціалізованого ПЗ.

ВИКОНАННЯ КРЕСЛЕНИКІВ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ВЛАСНИХ ПРОЕКТІВ У СЕРЕДОВИЩІ АВТОМАТИЗОВАНОГО ПРОЕКТУВАННЯ

РОЗРОБЛЕННЯ ПРОЕКТУ

Процес проектування завжди є надбудовою певних дій над заздалегідь визначеними параметрами із заданими граничними умовами. Причому це твердження правильне, як на початковому, так і на кінцевому етапі проектування.

Будь-який процес проектування починається з визначення мети проекту, проектного завдання, на параметрах якого базуються наступні етапи створення об’єкта.

Розглянемо процес створення проекту.

Завдання на проектування може бути представлено у вигляді наступних складових:

• у вигляді таблиці задані дані проекту, які є початковими параметрами, і дані є граничними умовами;

• креслениками та схемами задаються графічний опис місце програми або застосування проекту;

• текстовим описом задаються суб’єктивні та логічні характеристики проекту.

У процесі проектування проводиться обробка проектного завдання. Проектувальник вибирає пріоритетний спосіб опису проекту (графічний, текстовий, табличний або розрахунково-аналітичний). Зазвичай пріоритетним вибирається графічний спосіб опису проекту. Це означає, що в процесі проектування перші дії на кожному етапі проектування будуть проводитися над графічними даними проекту. Далі в залежності від поставленого завдання виробляються дії надданими інших аспекті в уявлення.

Наступним етапом проектування є безпосереднє зміна проектних даних. Виробляється зміна графічного зображення проекту. Наприклад, додається один об’єкт. Тепер необхідно уточнити правильність установки нового об’єкта. Наприклад, якщо цей об’єкт є стандартним, то необхідно уточнити його типорозміри в довідковій таблиці і провести відповідні зміни на кресленні.

Далі необхідно зробити запис про встановлення нового об’єкта в пояснювальній записці до проекту і вказати його характеристики.

Тепер потрібно прив’язати новий об’єкт до існуючих об’єктів і проектним завданням. Для цього потрібно виконати деякі розрахунки в залежності від складності і призначення об’єкта, що змінюють форму і властивості самого об’єкта або місце його встановлення.

Виконані розрахунки записуються в пояснювальну записку. Далі виробляється адаптація зміненого об’єкта до умов проекту.

Застосування графічного редактора AutoCAD

1. Початок роботи. Діалогове вікно «Start Up». Швидке настроювання.

AutoCAD завантажується запуском файлу acad.exe або ярликом, що на нього посилається. Втім, як і всякий об’єктно-орієнтований продукт, він може бути викликаний запуском будь-якого файла-кресленика (із розширенням *.dwg).

При першому завантаженні редактора AutoCAD або при створенні нового файлу з’являється вікно «Create New Drawing», у якому є 4 кнопки:

• Open a drawing - відкриття існуючого кресленика;

• Start from scratch - вибір одиниці виміру;

• Use a template - вибір шаблону (файл *.dwt);

• Use a wizard - використання майстра встановлення.

Остання кнопка дає можливість використовувати майстра встановлення основних параметрів кресленика. При цьому можна вибрати одного з двох майстрів: Quick Setup (швидке настроювання) - який дає змогу задати лише одиниці виміру та розмір кресленика; і AdvancedSetup (розширене настроювання), що охоплює такі команди:

• Units - «одиниці» - за допомогою перемикача можна вибрати вигляд лінійних одиниць виміру кресленика, а також за допомогою списку, що розкривається - точність обчислення обраних одиниць.

• Angle - «кути» - аналогічно до попереднього пункту, тільки стосовно кутових одиниць виміру кресленика.

• Angle Measure - «вимір кута» - вказується точка відліку кутів.

• Angle Direction - «напрямок кута» - дає змогу вибрати напрямок відліку кутів.

• Area - «область» - цією командою задається ширина і довжина майбутньої області кресленика.

Визначивши всі ці параметри, ви потрапляєте в робочу область кресленика і можете самостійно створювати його.

2. Ручна установка настроювань (одиниці виміру, границі кресленика).

Якщо ж необхідно змінити задані настроювання або якщо вікно «Створити новий кресленик» не з’являється, перші чотири розділи настроювань можна змінити, використовуючи команду Format ® Units.

Задания області кресленика виконує команда Format» Drawing limits. Задавши команду, необхідно вказати:

а) лівий нижній кут робочої області;

б) правий верхній кут.

Після цього команда автоматично завершується.

3. Прив’язка і сітка. Відображення сітки.

Прив’язка курсору й екранна сітка є додатковими допоміжними засобами креслення. Прив’язкою називається встановлення дискретності пересування курсору при управлінні ним за допомогою мишки. Сітка - це видимі на екрані крапки, у межах заданої області (Limits), що не виводяться на друк.

Безпосередні параметри прив’язки і сітки задаються у вікні, що з’являється після виконання команди Tools» Drafting settings. На першій вкладці «Snap and Grid» можна задати: кроки прив’язки курсору по осях X і Y, кут орієнтування сітки, а також відстані між крапками екранної сітки. Включення прив’язки курсору й екранної сітки можливо:

• Установкою відповідних прапорців у вікні «Drafting settings».

• Натисканням функціональних клавіш F9 і F7.

• Натисканням кнопки в рядку стану: SNAP та GRID.

При цьому сітка екрана відображається в прямокутній області, заданій командою Drawing limits, а прив’язка курсору діє по всьому кресленику.

4. Границі кресленика. Ключі ON, OFF, розміри робочої області.

Окрім задания робочої області кресленика, у команди Drawing limits є ще два ключі: ON і OFF. Ключ ON - «включає» межі кресленика, тобто за межами вказаної області не можна нічого накреслити, а при спробі проставити там точку, у вікні командних рядків з’являється надпис «Outside limits» (вихід за межі області). Відбувається, так би мовити, додатковий контроль. Ключ OFF - скасовує дію ключа ON.

Отже, команда Drawing Limits має три призначення: а) тільки в межах зазначеної області прорисовується екранна сітка; б) встановлення додаткового контролю за креслеником тільки у робочій зоні; в) область, вказану в Limits, можна вивести на друк, не задаючи це вікно вдруге.

5. Кнопки, що розкриваються. Настроювання панелі інструментів.

Кнопки панелі інструментів, що мають у правому нижньому куті значок трикутника, розкриваються. Для розкриття такої кнопки необхідно натиснути на неї ЯК мишки й потримати 2 секунди. Після цього, тримаючи клавішу мишки натиснутою, перемістити значок мишки на одну з додаткових кнопок, що з’явилися і відпустити. Згодом обрана кнопка стане зовнішньою і нею можна користуватися як звичайною кнопкою панелі інструментів. Для вибору іншої кнопки зі списку потрібно повторити процедуру вибору.

Проте, часто використовувати дві і більше кнопок із такого списку незручно. Краще винести такі кнопки окремо на панель інструментів. Це можна зробити двома шляхами:

• меню View » Toolbars » Customize;

• клацання ПК мишки на будь-якій кнопці панелі інструментів » Customize.

Після чого «витягти» необхідну (або «прибрати» непотрібну) кнопку на панель інструментів.

Система координат. Керування ярликом СК.

1. Створення власних СК.

Системою координат (СК) називається взаємозв’язок таких елементів: точка початку координат, трійка осей (X, Y та Z). Відображенням напрямку осей і точки початку координат «займається» іконка системи координат, що знаходиться в лівому нижньому куту робочої області екрана або безпосередньо в точці початку відліку. Вмиканням і розміщенням іконки можна управляти командами з меню View » Display » UCS icon:

• On - Вмикання значка СК.

• Origin - Розміщення значка в “0”. При цьому, якщо точка «0» знаходиться поза екраном, то іконка СК відображається в лівому нижньому куті робочої області екрана.

• Properties - Властивості іконки СК (2D чи 3D, розмір і колір).

При незаданості включається так звана «світова» система координат (літера W на іконці). Проте, можна створювати власні, користувальницькі системи координат (UCS - users coordinate system). Вся робота зі створення, зберігання і переключення користувальницьких систем координат проводиться за допомогою двох команд: Tools » Named UCS (UCSMAN) та Tools » New UCS (UCS). Перша дозволяє здійснити перегляд, вибір, перейменування і знищення ПСК, тобто здійснює керування ними. Друга команда створює нові системи координат.

2. Точка. Стиль точки.

Точка в AutoCad’i є окремим об’єктом, який має вигляд і розмір. Засіб відображення точки задається в меню: Format ® Point Style. Точка при цьому є комбінацією: « », «•», «+», «х», «‘» в обрамленні: без обрамлення, j, ". Тут же задається розмір точки у відсотках до розміру екрану або в абсолютних одиницях.

Для побудови точки в меню Draw ® Point існує дві команди:

• Single point - побудова однієї точки, після чого команда автоматично завершується;

• Multiple point - побудова безлічі точок, вихід з режиму - «Esc».

3. Методи введення координат.

Координати точки відображаються зліва в рядку стану. Існує два види координат: Декартові і полярні, а також два способи відліку координат: абсолютний та відносний.

Відповідно можна виділити чотири основні методи введення координат:

Спосіб відліку

Вид координат

Декортові

Полярні

Абсолютні

Вводяться три координати через кому. ”+” можна не вказувати;

- обов’язково: X,Y

Вводиться довжина (R) і кут нахилу відносно базової точки (а); між ними знак “<”: R<a

Відносні

Для переходу до відносних координат перед числовим значенням ставиться знак

@Х,У

@R<a

Окрім цих методів введення координат е ще один, який називається: безпосереднє введення відстані. Для задання координати точки таким способом вказується тільки одне число, яке є відстанню від попередньої точки. Кут у цьому випадку приймається рівним поточному, який встановлюється мишкою.

4. Лінія. Пряма. Промінь. Лінія «від руки».

Для побудови прямолінійних відрізків існує команда Line, яка вимагає задати координати кінців відрізків. Команда має два ключі: Undo (з’являється після задания мінімум двох точок) - відміна побудови останнього відрізка; Close (з’являється після задания мінімум трьох точок) - з’єднати останній кінець відрізка з початком першого відрізка.

Команда Draw ® Construction line дозволяє побудувати безкінечну допоміжну пряму, що проходить через дві задані точки. Окрім цього зазначені прямі можна будувати і іншими способами, використовуючи ключі: Hor - побудова горизонтальної прямої через вказану точку; Ver- побудова вертикальної прямої через задану точку; Ang - побудова прямої за точкою і кутом; Bisect - за точкою і половиною кута, заданого трьома точками; Offset - паралельно вказаній лінії на заданій відстані.

Щоб побудувати «половину» прямої - безкінечну лінію, що має початок, слід скористатись командою Ray (промінь).

Команда Sketch дозволяє створити криву довільну лінію, яка відтворює шлях руху мишки. Натиснення лівої клавіші мишки в цьому випадку виконує роль пера олівця - піднімає його над креслеником або опускає.

5. Команди управління зображенням екрана.

Для зміни розміру і місця розташування видимої на екрані частини кресленика в AutoCAD’i використовуються команди: Zoom - масштабування зображення на екрані, не змінюючи реальних розмірів об’єктів та Pan - панорамування, тобто «пересування» екрана монітора без зміни масштабу. Дія команди Zoom визначається вибором відповідного ключа:

All - відображення всієї області кресленика;

Center - задания вікна через центр і висоту вікна;

Dynamic - динамічна зміна розмірів вікна перегляду;

Extents - відображення всіх об’єктів, які знаходяться на кресленику (автомасштаб);

Previous - попередній вигляд;

Window - визначення вікна перегляду через дві діагональні точки;

Scale - вибір масштабного коефіцієнта збільшення, де 1 - це повний малюнок, а якщо після цифри стоїть X - то щодо поточного вигляду;

Realtime - режим реального часу: із натиснутою ЛК переміщення мишки вгору - збільшення, вниз - зменшення.

Об’єктні прив’язки

Об’єктні прив’язки - це засіб досягнення точності кресленика. Дозволяє автоматично переміщувати курсор у потрібну точку уже існуючого об’єкта. Види і позначення об’єктних прив’язок подані в нижченаведеній таблиці:

Включення режиму об’єктних прив’язок можливе наступними способами:

а) функціональна клавіша F3;

б) клавіша OSNAP в рядку стану;

в) команда Tools » Drafting settings (вкладка Object Snap);

г) відповідна кнопка панелі інструментів «Object Snap»;

ґ) вибором команди із контекстного меню, яке викликається мишкою в режимі створення або редагування об’єктів (Shift + ПК).

Перші два способи використовуються тільки для включення/виключення всього режиму об’єктних прив’язок, тоді як три наступних дозволяють крім того ще і задати новий вид прив’язки. Використовуючи кнопки панелі інструментів або контекстне меню прив’язок можна знайти ще два види прив’язок: From - завдання базової точки, від якої буде відраховуватись прив’язка; None - відмова в даний момент від режиму об’єктної прив’язки.

Команди побудови елементарних об’єктів: коло, дуга, кільце, еліпс, еліптична дуга

Команди побудови елементарних об’єктів, типу коло, дуга, кільце, еліпс та ін. знаходяться в розділі основного меню Draw, а способи їх побудови визначаються відповідними ключами цих команд.

Circle - команда побудови кола, що має ключі, які визначають спосіб побудови кола:

• Center point, Radius - завдання кола через центр і радіус;

• Center point, Diameter - завдання кола через центр і діаметр;

• 2Р - через дві діаметральні точки;

• ЗР - через три точки на колі;

• Tan, Tan, Radius - зазначити два дотичні об’єкти і радіус;

• Tan, Tan, Tan - за трьома дотичними об’єктами.

Arc - команда побудови дуги кола. Практично всі способи побудови дуг базуються на заданні трійки з нижче перерахованих ключів:

• Start - початкова точка;

• End - кінцева точка;

• Center - центр;

• Angle - кут;

• Length - довжина хорди;

• Radius - радіус;

• Direction - напрямок (кут нахилу дотичної з початкової точки).

Окрім того існує ще два способи (ключі) побудови дуги: 3Point - через три задані точки та Continue - через дві задані точки, де першою є кінець останнього побудованого об’єкту.

Кільце має вигляд кола, виконаного товстою суцільною лінією, і будується за внутрішнім і зовнішнім діаметрами та центром командою Donut.

Ellipse - команда побудови еліпсів, має три ключі: Axis endpoint - завдання головної осі еліпса і другої півосі; Center - завдання центру і двох півосей еліпса; Arc - побудова еліптичних дуг одним із вищенаведених способів з заданиям початкової та кінцевої точок дуги на еліпсі.

Команда побудови прямокутника та її ключі

Прямокутник будується командою Rectangle шляхом задания точок, що утворюють діагональ прямокутника. Побудова прямокутника цією командою полегшує його подальше редагування, а також дозволяє одразу здійснювати над ним деякі операції, що визначаються ключами команди:

• Chamfer - довжина фаски (будується прямокутник зі скошеними кутами);

• Fillet - радіус спряження (будується прямокутник зі округленими кутами);

• Elevation - рівень (координата Z)

• Thickness - товщина (будується паралелепіпед)

• Width - ширина ліній прямокутника.

Команда побудови багатокутника та її ключі

Правильний багатокутник в AutoCAD’i можна побудувати за допомогою команди Polygon. Після задания кількості сторін необхідно обрати спосіб побудови багатокутника, яких існує два: Center of polygon - шляхом задания центра вписаного/ описаного кола та його радіуса; Edge - шляхом задания відрізка, що буде стороною багатокутника.

Мультилінія. Стиль мультилінії

Мультилінією називається сукупність паралельних (до 16-ти) ламаних ліній, об’єднаних в один об’єкт. При побудові мультилінії будується тільки одна ламана, а паралельна їм сукупність ліній проставляється автоматично із спряженими кутами.

Команда має три ключі:

• Justification - управління початковою точкою мультилінії: Top/Zero/Bottom (Верх/Центр/Низ);

• Scale - масштабний коефіцієнт, що регулює відстань між лініями;

• Style - вибір стилю мультилінії.

Для задания виду мультилінії (кількість ліній, відстань між ними та ін.) необхідно створити стиль мультилінії: Format » Multiline Style. Для кожного стилю можна задати:

а) Element Properties - властивості окремого елемента (кількість елементів, колір, тип лінії, відстань між ними);

б) Miltiline Properties - властивості мультилінії в цілому (з’єднання кутів, відображення країв, заливання мультилінії).

Стиль мультилінії має ту особливість, що його не можна змінювати. При потребі задати нові параметри їх потрібно зберігати в новому стилі.

Створення складних об’єктів

1. Полілінія, як складний об’єкт. Ключі команди.

Полілінією називається послідовність прямолінійних і дугових сегментів із можливим вказанням їх ширини. Щоб побудувати полілнію, в основному меню слід вибрати команду Polyline. Дії, які можна виконувати при побудові полілінії визначаються її ключами:

• Arc - переключення в режим дуг;

• Endpoint of Arc - кінцева точка дуги;

• Angle - завдання центрального рогу;

• Center - центр дуги;

• Close - замкнути дугою;

• Direction - напрямок (див. ARC);

• Radius - завдання радіуса дуги;

• Second pt - друга точка (за трьома точками).

• Line - перехід у режим відрізків;

• Close - замкнути відрізком;

• Length - довжина сегмента, як продовження або дотична до попереднього сегменту;

• Undo - скасування останнього відрізка.

• Halfwidth - задання півширина наступного сегменту (початкової та кінцевої).

• Width - задання ширина наступного сегменту (початкової та кінцевої).

2. Сплайн.

Сплайном називається гладка крива, що проходить через задані точки. Для побудови сплайну використовується команда Spline, яка має ключі:

• Close - замкнути - початок і кінець сплайна збігаються;

• Fit Tolerance - близькість сплайна до точок (якщо FT = 0, то сплайн проходить по точках, чим FT більший, тим більше відхилення сплайну від вказаних точок).

Наприкінці побудови сплайну задається його стартовий і кінцевий вигин (Enter - без вигину).

3. Регіон. Булеві операції.

Регіон можна створити двома командами: Region та Boundary. Команда Region створює регіони з вказаних об’єктів, що утворюють замкнену область і не мають самоперетинів. За допомогою команди Boundary можна створити як регіон, так і полілінію на базі об’єктів, що обмежують замкнену область.

Над регіоном можливі три булеві операції, команди яких знаходяться в Modify » Solids Editing:

Приклад регіонів

Операція

Результат

Union (об’єднання)

Subtract (віднімання)

Intersect (перетин)

4. Штрихування.

Штрихуванням називається спеціальний об’єкт, що заповнює обмежену контурами замкнуту область. Побудова штрихування здійснюється (після того, як створено границі штрихування) командою Hatch. Вибір типу штрихування здійснюється у списку Pattern, а коефіцієнтами Angle та Scale можна змінити відповідно кут орієнтування та масштаб штрихування. Існує два способи задания області для штрихування:

• Pick points - автоматична побудова штрихування навколо зазначеної точки для замкнутої області;

• Select objects - вибір об’єктів як контурів штрихування.

5. Текст. Стиль тексту. Однорядковий текст і параграф.

У AutoCAD’i текст це - єдиний об’єкт, який включає в себе набір символів. Параметри тексту об’єднуються під одним ім’ям і називаються стилем тексту. Для створення та редагування стилів тексту існує команда Format » Text Style. Під визначеним ім’ям (Style Name) можна зберегти такі настроювання:

• Font - ім’я шрифту;

• Height - висота тексту (якщо в Стилі вона = 0, то цей запит з’явиться при проставлянні тексту);

• Effects - ефекти тексту.

У AutoCAD’i є два типи тексту, що відображено в меню Draw I Text:

І. Single line text - однорядковий текст, для побудови незв’язаних рядків тексту.

Дана команда має ключі:

• Start point - завдання початкової точки (введення) тексту.

• Justify - вирівнювання рядка тексту щодо заданої точки (є 11 видів вирівнювання);

Вирівнювання відбувається відносно точки введення за двома параметрами:

вертикальний:

• Тор - Верхній

• Middle - Середній

Точки вирівнювання тексту

• Bottom - Нижній

• та горизонтальний:

• Left - Лівий

• Center - Центральний

• Right - Правий

Комбінуючи взаємозв’язком цих параметрів можна отримати 9 ключів вирівнювання відносно точки вводу. Крім цих, існують також ключі:

• Align - задаються початкова і кінцева точка тексту. Висота і ширина тексту при цьому автоматично вираховуються;

• Fit - те саме, що і Align, тільки задається ще й висота символів, тобто підганяється лише ширина.

• Style - вибір стилю тексту;

• Height - завдання висоти символів (якщо в Стилі встановлений 0).

• Rotation Angle - кут повороту рядка тексту.

Рядки тексту вводяться послідовно, після натискання Enter. Для виходу з режиму - двічі натиснути «Enter». «Esc» з режиму введення тексту без збереження.

II. Multiline text - текстовий блок - запуск внутрішнього текстового редактора AutoCAD’y.

При цьому параметри, що задаються в стилі тексту, а також ключами попереднього типу тексту задаються безпосередньо в цьому редакторі.

«Команди вибору та редагування об’єктів

1. Способи вибору об’єктів для редагування.

Після запуску команди редагування у вікні командних рядків з’являється запит Select Objects (Вибір об’єктів), а значок мишки набуває вигляду квадратика, яким і можна здійснювати вибір. При незаданості вибір об’єктів відбувається в двох режимах:

вибір значком мишки окремого об’єкта;

1) окреслення мишкою вікна вибору.

Проте, команда Select Objects має свої ключі. Для їхнього відображення потрібно ввести команду? (знак питання). Кожний ключ передбачає певний спосіб вибору:

• Window - вибір вікном (всі об’єкти, що попали усередину - вибрані);

• Crossing - вибір січною рамкою (всі об’єкти що попали усередину і ті, що перетинають рамку - вибрані);

• Box - виділення об’єктів зліва праворуч - режим Window виділення об’єктів справа ліворуч - режим Crossing

• Fence - вибір відрізком;

• Previous - повторення попереднього вибору;

• Last - виділення останнього створеного об’єкта;

• CPpolygon - виокремлення січним багатокутником;

• WPolygon - вибір несічним багатокутником (аналог режиму Window);

• Group - вибір заданої групи об’єктів;

• Add - додати об’єкт до вибраних (ввімкнений при незаданості);

Remove - повторне виділення вибраних об’єктів для зняття їх з вибірки (аналог цього ключа - повторний вибір об’єкта з нажатою клавішею Shift);

Single - вибір лише одного об’єкту;

Multiple - вибір множини об’єктів по одному;

All - вибір всіх об’єктів, що є на кресленні;

Undo - відмова від попереднього вибору.

2. Команда фільтрації вибору.

Filter - команда фільтрації вибору. Задається в «прозорому» режимі команди Select Objects: ’filter. Прозорість означає, що дія попередньої команди не переривається, а лише зупиняється на час виконання «прозорої» команди. Для задания команди у прозорому режимі потрібно перед назвою команди ввести знак апострофа.

Після задания команди Filter, необхідно зазначити, які об’єкти будуть «відфільтровані» при наступному виборі. Якщо в заданий діапазон потрапить об’єкт, не внесений у список Filter, то він не вважатиметься вибраним.

3. Редагування за допомогою «ручок».

Ручками називаються вузли об’єкта, що з’являються у вигляді квадратів у характерних місцях об’єкта при його виборі до задания якоїсь команди. Якщо режим ручок включений, то при виборі об’єкта вони з’являються у його вузлах, після чого одну з ручок можна вибрати. Після натискання ПК мишки на вибраній ручці, з’являється контекстне меню зі списком найпростіших команд модифікації (Move, Mirror, Rotate, Scale, Stretch, Copy, Properties), базовою точкою для яких є обрана ручка.

4. Команди редагування об’єктів.

Команди модифікації працюють у декілька етапів (мінімум 2): по-перше - це вибір об’єктів, над якими буде відбуватися модифікація, а по-друге - безпосереднє задания параметрів модифікації, що властиві конкретній команді. Завершення кожного етапу - ПК або «Enter».

Робота з блоками. Властивості об’єктів

1. Створення блоку. «Переведення» блоку у файл.

Блок - це будь-яка кількість примітивів, що об’єднані в один об’єкт і мають спільну назву. Створюється блок командою Draw ® Block ® Make, після чого потрібно вказати: ім’я блоку (поле Name); вибрати об’єкти, що будуть входити до складу блоку (кнопка Select objects); задати базову точку блоку (розділ Base point); визначити, що робити з об’єктами, які об’єднуються в блок (перемикач Objects).

Блоки доступні тільки в поточному кресленику. Для одержання доступу до блоку в інших креслениках необхідно “перевести” його у файл командою WBLOCK (<ім’я>. dwg).

2. Вставка блоку, файлу, зовнішнього посилання.

Для вставки блоку (або файлу AutoCAD’y) У кресленик необхідно виконати команду Insert ® Block. Після чого можна задати: а) координати точки вставки для базової точки (Insertion point); б) масштабні коефіцієнти по осям (Scale); в) кут повороту щодо базової точки (Rotation). Всі ці параметри можна задавати з клавіатури, вводячи необхідні значення, або на екрані, за допомогою мишки (поставивши прапорець «Specify On-screen» на відповідному параметрі). Також є можливість розчленувати блок (Explode) - розбивка блока на окремі примітиви. Інакше блок вставляється як єдиний об’єкт.

Зовнішні посилання - це файл AutoCAD’y, вставлений в кресленик особливим чином. Зовнішні посилання подібні до блоків, проте на відміну від останніх вміст файлу-джерела не записується в базу даних кресленика, а завантажується безпосередньо з диска щоразу. Тобто у кресленику відображається тільки копія вставленого файлу, і якщо внесено зміни у вставлений файл, то ці зміни відіб’ються й у кресленику. Створення зовнішнього посилання здійснюється після вибору команди Insert » Xref manager. Опції зовнішніх посилань:

Attach - вставка зовнішнього посилання;

Detach - видалення зовнішнього посилання;

Reload - обновлення зовнішнього посилання;

Unload - вивантаження зовнішнього посилання з кресленика (заморожування);

Bind - створення з зовнішнього посилання блока.

Xref found at - редагування повного імені посилання.

3. Атрибути як окремий об’єкт. Робота з ними.

Атрибутами називаються текстові об’єкти, призначені для зберігання в складі блоків і отримання з них неграфічної інформації. Для створення атрибута необхідно виконати команду: Draw ® Block ® Define attributes, після чого необхідно задати: базову точку (Insertion point); опції тексту (Text options); параметри атрибута (Attribute): Tag - ім’я атрибута; Prompt - текст підказування при вставці; Value - значення атрибута при незаданості. Після цього атрибут додається до блоку як звичайний текст. Але при вставці блока з атрибутом з’явиться додатковий запит (Prompt) із запропонованим значенням при незаданості (Value).

4. Властивості об’єктів. Прошарок та його параметри.

Практично всі об’єкти в AutoCAD’i мають чотири властивості: колір, тип лінії, товщину і прошарок. Поточні властивості об’єктів відображаються на панелі інструментів «Object Properties» («Властивості об’єктів»). Властивості об’єктів установлюються перед створенням об’єктів.

Колір об’єктів задається з меню Format » Color.

Тип лінії об’єктів задається з меню Format » Linetype. У вікні, що з’являється, можна вибрати тип лінії зі списку вже завантажених у кресленику (Continuous - безперервний), а також завантажити нові типи, виконавши команду Load.

Товщина лінії об’єктів задається з меню Format » Lineweight, де зі стандартного ряду товщин можна вибрати необхідну. Товщина при незаданості = 0,25 мм. У рядку стану знаходиться кнопка «LWT», що управляє видимістю відносної товщини об’єктів на екрані.

Використання прошарків дозволяє створити креслення частинами, у яких об’єднані взаємозалежні елементи його опису. Прошарки малюнка можна порівняти з листами прозорої кальки. Використання прошарків значно спрощує редагування і управління малюнком. Створення об’єктів виконується в поточному прошарку. Створити прошарок або змінити його параметри можна виконавши команду Format » Layer. Над прошарком можна виконувати такі дії:

Встановивши властивості об’єктів у параметрах прошарку, для поточних настроювань властивостей можна встановити значення «By Layer» або «By Block». Це означає, що:

а) By Layer (По прошарку) - властивості всіх елементів даного прошарку будуть такими, як їх задано в атрибутах прошарку;

б) By Block (По блоку) - примітиви будуть зображуватися суцільними лініями (Continuous) і білим кольором, а при об’єднанні їх у блок, ці об’єкти набуватимуть типу лінії і кольору, установлених для прошарку, до якого належить точка вставки.

Розміри. Виведення на друк.

Основи роботи в тривимірному просторі

1. Розміри: стиль розміру, види розмірів, способи проставляння, редагування розмірів.

Розміром називається складний об’єкт, який складається з ліній, стрілок та тексту і застосовується при постановці розмірних ліній і чисел. При цьому відстань чи кут між точками об’єкту-розміру обчислюється автоматично. Сукупність різноманітних елементів розміру та їх властивості становлять стиль розміру. Для задания і редагування стилів розміру використовується команда: Format » Dimension style (або Dimension ® Style). Для створення або редагування стилю розміру можна задати параметри, що згруповані за функціональною ознакою і розміщені на шести вкладках.

Види розмірів:

QDIM (Швидкий розмір) - створення розмірів шляхом вибору довільної ділянки набору примітивів. Ця команда дуже зручна для створення розмірних ланцюжків і груп базованих розмірів.

Linear (Лінійні) - вертикальні або горизонтальні розміри (залежно від напрямку руху мишки).

Aligned (Вирівняні) - розмір ставиться паралельно заданим точкам.

Angular (Кутові) - проставляння розміру значення кута між двома лініями або за трьома точками.

Ordinate (Координатні) - ордината або абсциса зазначеної точки (залежно від напрямку руху мишки).

Radius (Радіус) - проставляння радіуса кола або дуги.

Diameter (Діаметр) - проставляння діаметра кола або дуги.

Leader (Винесення) - стрілка-винесення з можливим введенням тексту.

Tolerance (Допуски) - проставляння спеціальних символів із числовим значенням.

Center Mark (Маркер центру) - встановлення маркера центру дугових об’єктів.

Способи проставляння розмірів:

• За двома точками (при незаданості) - окремо для кожного нового розміру.

• Baseline (з основною лінією) - перша точка для всіх встановлюваних розмірів є однаковою.

• Continue (продовження) - перша точка наступного розміру дорівнює другій точці попереднього.

Редагування розмірів

а) Редагування за допомогою ручок;

б) Редагування розмірного тексту: Modify » Text; при цьому текст розміру завжди приймається як текстовий блок, а автоматично обчислене значення відображається у вигляді дужок о.

в) Редагування стилю розміру:

- Dimension ® Style або Format ® Dimension Style;

- Dimension ® Update (Обновити);

- Зазначити розмір, вигляд якого варто обновити відповідно до змін, прийнятими в стилі.

г) Редагування властивостей розміру: Modify » Properties.

ґ) Нахилити розмір: Dimension ® Oblique;

д) Горизонтальне вирівнювання тексту розміру: Dimension ® Align text.

2. Простір листа.

AutoCAD дозволяє працювати в двох просторах: просторі моделі і просторі листа. Простір моделі - це необмежений тривимірний простір, у якому створюється будь-яка модель (включається при незаданості). Простір листа - це засіб системи AutoCAD, що дає змогу виводити на друк малюнок простору моделі, не заповнюючи цей малюнок об’єктами, необхідними тільки для упорядкованого компонування креслення: рамки креслярських листів і титульні блоки (штампи). AutoCAD використовує простір листа для реальних розмірів паперу, а простір моделі - для реальних розмірів моделі.

Щоб створити новий лист необхідно виконати команду Insert ® Layout. На листі можна створювати екрани: View ® Viewports (команда mview), а також виконувати кресленик.

Для зміни масштабу відображення моделі необхідно, знаходячись у просторі листа, виконати переключення: подвійне клацання мишки в будь-якому місці листа або натиснення на кнопку в рядку стану PAPER®MODEL. Після чого можна користуватися стандартними командами зміни масштабу перегляду (zoom, pan).

3. Виведення на друк.

Перед роздрукуванням кресленика необхідно чітко уявляти: яку ділянку кресленика, із яким масштабом потрібно вивести на друк і як цю ділянку розмістити на аркуші паперу. Для полегшення відповідей на ці та інші запитання в AutoCAD’2000 використовується команда: File » Plot. У вікні Plot (кресленик) є дві вкладки: Plot Device (друкувальний пристрій) та Plot Settings (параметри креслення). Перша вкладка практично стандартна для всіх додатків Windows (вибір принтера/плотера, задания його параметрів, вказівка що друкувати і в якій кількості, а також можливість друку у файл).

У другій вкладці вказуються параметри аркуша, на який буде здійснено друк, а також задається:

§ Plot area - область, що друкуватиметься: Layout (лист), Limits (межі), Extents (розширення), Display (екран), View (вид), Window (вікно);

§ Plot scale - масштаб області, що друкуватиметься;

§ Plot offset - зсуви цієї області від лівого нижнього кута листа.

4. Перегляд об’єктів у тривимірному просторі.

Для перегляду об’єктів із довільної точки тривимірного простору в AutoCAD’i існує декілька команд, що мають великий набір параметрів.

Основною командою вибору видів є команда: View й 3D View. Ця команда дозволяє вибирати різноманітні ортогональні Top, Bottom, Right, Left, Front, Back (Зверху, Знизу, Справа, Зліва, Спереду, Позаду) або ізометричні (Isometric) види моделі.

5. Основні тривимірні поверхні та тіла.

Поверхні являють собою тривимірні «порожні» тіла, які можна побудувати за допомогою команд в меню Draw » Surfaces:

а) 3D Face - тривимірна грань;

б) 3D Surface - тривимірні поверхні;

в) 3D Mesh - сіть;

г) Surface - побудова поверхонь.

Тіло - це «цільний» тривимірний об’єкт, який створюється командами в меню Draw » Solids:

а) прості (сфера, конус,...); б) складові (булеві); в) видавлені (Extrude); г) тіла обертання (Revolve).

ПРАКТИЧНА РОБОТА №1

Основи роботи з графічним редактором AutoCAD

Мета роботи: навчитися запускати AutoCAD і встановлювати його основні параметри.

Завдання:

1. Пройти всі кроки Майстра розширеного настроювання зі створення нового креслення.

2. Змінити настроювання задані в п. 1 «вручну», використовуючи відповідні команди.

3. Встановити відображення сітки екрану та прив’язки курсору до сітки. Змінити їх параметри.

4. Змінити розміри робочої області. Визначити зміст дії ключів ON, OFF команди limits.

5. Навчитись користуватись кнопками, що розкриваються, а також настроювати панель інструментів.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №2

Система координат. Найпростіші об’єкти. Управління зображенням екрану

Мета роботи: опанувати методи введення координат та командами управління системами координат.

Завдання:

1. «Поставити» ярлик СК в точку початку відліку. «Прибрати» ярлик СК з екрану.

2. Створити власну СК. Повернутися до «світової» СК.

3. Побудувати точками вершини нижченаведеної фігури, вводячи координати точок з клавіатури.

Прямокутний трикутник

Правильний трикутник

Рівнобедрений трикутник

Квадрат

катети = 30 і 50

сторона = 55

основа = 30,

висота = 50

сторона = 55

4. Змінити зовнішній вигляд точок на х.

5. Побудувати за допомогою команди Line нижченаведені фігури:

6. Побудувати бісектрису половини тупого кута ромба, використовуючи команду Xline.

7. Створити свій підпис в електронному вигляді.

8. Змінити зображення, використавши всі ключі команди Zoom і Pan.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 3

Створення елементарних об’єктів

Мета роботи: оволодіти командами побудови елементарних об’єктів та навичками задания об’єктних прив’язок.

Завдання:

1. Побудувати нижченаведені фігури, включивши «потрібні» прив’язки:

2. Побудувати прямокутники, з нижченаведеними параметрами:

3. Побудувати правильні багатокутники, з нижченаведеними параметрами:

ПРАКТИЧНА РОБОТА №4

Створення складних об’єктів

Мета роботи: навчитися задавати параметри та будувати складні об’єкти AutoCAD’y.

Завдання:

1. За допомогою полілінії побудувати об’єкти:

2. Побудувати два замкнені об’єкти і створити з них регіони. Виконати над ними булеві операції:

3. Побудувати фігуру і заштрихувати її так як показано нижче:

ПРАКТИЧНА РОБОТА №6

Робота з блоками. Властивості об’єктів

Мета роботи: навчитися працювати з блоками та окремими файлами, задавати і редагувати основні властивості об’єктів.

Завдання: Створити блоки, наведені на малюнку, де написи є атрибутами:

1. Вставити створений блок декілька разів з іншими написами в новий файл і зберегти його.

2. Вставити збережений файл як зовнішнє посилання.

3. Створити фрагмент креслення, наведений нижче, використавши 5 прошарків, на кожному з яких розмістити: основні лінії, осьові лінії, тонкі лінії, штрихування та текст з необхідними параметрами:

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 7

Розміри. Виведення на друк. Основи роботи в тривимірному просторі

Мета роботи: опанувати параметри та способи проставляння розмірів; навчитись правильно виводити креслення на друк та ознайомитись з основними командами тривимірного простору.

Завдання: Проставити розміри на фрагмент з попередньої роботи:

1. Створити макет аркуша, використавши попереднє завдання:

2. Налаштувати екран на 4 вікна з ортогональними видами та ізометрією.

3. Побудувати прості тривимірні поверхні та тіла.

ДЛЯ НАЙДОПИТЛИВІШИХ

Як ви вважаєте, які САПР можна застосувати у процесі реалізації вашого проекту? Побудуйте креслених виробу, який ви будете виготовляти у процесі реалізації власного проекту.