Підручник з Технології. 10 клас. Туташинський - Нова програма

IV. НАВЧАЛЬНИЙ МОДУЛЬ «КРЕСЛЕННЯ»

Опанувавши цей модуль, ви засвоїте «мову техніки».

Ви станете компетентнішими у читанні креслеників та інших графічних документів.

Ви зможете виконувати графічні зображення виробів, які плануєте виготовити у процесі реалізації власних проектів.

МЕТОДИ ПРОЕЦІЮВАННЯ

Якщо ви вже визначили тему і завдання вашого проекту, то наступне, що вам необхідне — це графічне зображення майбутнього виробу.

З уроків трудового навчання вам уже відомо, що для того, щоб скласти повне уявлення про форму і розміри майбутнього виробу та мати іншу інформацію, необхідну для виготовлення і контролю його якості, треба виконати кресленик.

В основу побудови графічних зображень на креслениках покладено метод проеціювання, сутність якого в тому, що зображення предмета на площині одержують за допомогою проеціюючих променів.

Коли проеціюючі промені виходять з однієї точки (з одного центру), такий метод проеціювання називають центральним.

Зображення предмета, утворене на площині за допомогою проеціюючих променів, називають проекцією.

При центральному проеціюванні зображення дає досить наочне уявлення про предмет, але утворюється зі зміненими розмірами. Тому центральне проеціювання застосовується для зображення зовнішньої форми об’єктів та інтер’єрів, але його не зручно використовувати для виконання креслеників.

Кресленики виконують за допомогою іншого методу — паралельного проекціювання. Для цього проеціюючі промені спрямовуються на площину проекцій паралельно між собою.

У разі, коли проеціюючі промені паралельні й перетинають площину проекцій під прямим кутом, проеціювання називається паралельним прямокутним.

Утворена за допомогою паралельного прямокутного проеціювання проекція, дає уявлення про форму плоского предмета без спотворення.

На кресленику проекцію предмета доповнюють розмірами та іншими даними, необхідними для його виготовлення та контролю якості.

Мал. 4.1. Центральне проеціювання

Мал. 4.2. Паралельне проеціювання

Мал. 4.3. Паралельне прямокутне проеціювання

Мал. 4.4. Утворення проекції за допомогою паралельного прямокутного проеціювання

Мал. 4.5. Кресленик плоскої деталі

Однак, проекція на одну площину не завжди однозначно визначає форму об’ємних предметів. Тому, щоб одержати правильне уявлення про форму об’ємного предмета, проеціювання виконують на дві, три, або й більше площин проекцій.

Площини проекцій у просторі розміщені під прямим кутом одна до одної.

Мал. 4.6. Проеціювання на дві площини проекцій

Мал. 4.7. Зображення предмета на двох площинах проекцій

Мал. 4.8. Однакові проекції двох різних предметів

Проекцію предмета на горизонтальну площину проекцій (позначається — Н) називають горизонтальною проекцією, а на фронтальну (вертикальну) площину (позначається — V) — фронтальною проекцією.

Щоб утворити проекцію предмета на площинах проекцій, їх суміщають в одну. Для цього горизонтальну площину повертають так, щоб вона збігалася з фронтальною площиною.

Дві проекції предмета — горизонтальна і фронтальна досить повно та однозначно визначають на креслениках форму багатьох предметів, але не всіх. Нижче показано дві проекції, які відповідають одночасно декільком предметам.

Отже, за двома проекціями не завжди можна точно уявити форму предмета. Щоб побудувати кресленик, за яким можна правильно уявити зображений вище предмет, треба скористатися трьома площинами проекцій. Третя площина проекцій має назву профільна і позначається W.

Для отримання трьох проекцій деталь розміщують всередині куба і, розглядаючи її з трьох боків, за допомогою проеціюючих променів утворюють проекції на площини V, Н, W.

Всі три площини проекцій утворюють тригранний кут, який нагадує частину куба. Перетин площин утворює осі проеціювання: х, у, z.

Мал. 4.9. Проеціювання на три площини проекцій

Мал. 4.10. Тригранний кут з осями проеціювання: х, у, z.

Проекції, утворені після суміщення трьох площин в одну виглядають так:

ТЕХНІЧНИЙ РИСУНОК

Щоб отримати аксонометричне зображення предмета, його розміри відкладають уздовж осей або паралельно їм. У випадках, коли таке зображення предмета, або виробу, який необхідно виготовити, виконується від руки, з додержанням його пропорцій в розмірах на око, то його називають технічним рисунком.

Мал. 4.11. Проеціювання на три площини проекцій

Мал. 4.12. Проеціювання точки на три площини проекцій

Мал. 4.13. Технічний рисунок виробу

Мал. 4.14. Побудова аксонометричних осей на папері в клітинку

Технічними рисунками користуються тоді, коли потрібно швидко і зрозуміло показати на папері форму предмета. Під час виконання технічних рисунків дотримуються тих самих правил, що й під час побудови аксонометричних проекцій. Вибір виду аксонометричної проекції, на основі якої буде виконуватись технічний рисунок, залежить від форми зображуваного предмета. Насамперед при цьому враховують простоту побудов на рисунку і можливість якнайповніше передати форму предмета.

Технічний рисунок зручно виконувати на папері в клітинку. Це полегшує проведення ліній і виконання побудов. На рисунку 4.14 показано побудову аксонометричних осей на папері в клітинку.

Щоб дістати кут 450, осі проводять по діагоналі клітинок (рис. 14, а). Відношення відрізків завдовжки З і 5 клітинок дає нахил осі під кутом 300 (рис. 4.14, б).

На рисунку нижче показано побудову кола та еліпса від руки по клітинках. Спочатку на осьових лініях на відстані від центра, що дорівнює радіусу кола, наносять чотири штрихи. Між ними наносять ще чотири штрихи. Потім штрихи сполучають і проводять коло.

Для ліпшого виявлення об’ємності предмета на технічних рисунках наносять штриховку. При цьому передбачається, що світло падає на предмет зліва зверху. Освітлені поверхні залишаються світлими, а затінені заштриховують, причому штриховка тим густіша, чим темніша поверхня.

ВИГЛЯДИ НА КРЕСЛЕНИКАХ

Вигляд — це зображення повернутої до спостерігача частини предмета.

Вигляди розмішують за такими правилами:

• на фронтальній площині розміщується вигляд спереду;

• на горизонтальній — вигляд зверху;

• на профільній — вигляд зліва.

Розгляньте розміщення зазначених та інших виглядів (справа, ззаду, зверху) на мал. 4.15.

Коли необхідно виготовити виріб, який складається з кількох частин, виконують кресленик кожної його деталі. Процес виконання робочих креслеників за складальним креслеником чи креслеником загального виду називають деталюванням.

Кресленики деталей виконуються на окремому аркуші креслярського формату з дотриманням загальних правил виконання креслеників.

Кресленик деталі повинен містити:

• необхідні зображення — вичерпні відомості про форму деталі: види, розрізи, перерізи, виносні елементи;

• всі необхідні розміри: габаритні, приєднувальні, розміри окремих елементів деталі, розміри для довідок;

• допуски розмірів;

• відомості про шорсткості поверхонь деталі;

• допуски на форму і взаємне розташування поверхонь;

• технічні вимоги, що слід забезпечити при виготовленні деталі (термічна обробка, покриття та ін.);

• додаткові дані, необхідні для виготовлення і контролю деталі (наприклад, таблиці з параметрами на креслениках зубчастих коліс);

Мал. 4.15. Розміщення виглядів на креслениках

• особливі вимоги до спільно оброблюваних деталей;

• марку матеріалу деталі та Державний стандарт на нього;

• основний напис за формою.

Зображення на кресленику виконуються за методом паралельного прямокутного проеціювання. Кількість виглядів та інших зображень повинна бути:

• мінімальною, але забезпечувати повне уявлення про внутрішні і зовнішні форми деталі;

• достатньою для нанесення всіх необхідних для виготовлення деталі розмірів.

Як головний вибирають вигляд, що дає найповніше уявлення про форму і розміри предмета. Головний вигляд деталі вибирається незалежно від її розташування на складальному кресленику. Зазвичай зображення головного вигляду деталі типу «корпус» відповідає її робочому стану, а для деталей у вигляді тіл обертання (вали, осі, втулки тощо), головний вигляд розташовують так, щоб їх поздовжні осі були горизонтальними. Лінії невидимого контуру на кресленику показувати не рекомендується — доцільно частини деталі, що мають внутрішні отвори і порожнини, розсікати січними площинами і показувати їх у вигляді розтинів (розрізів) або перерізів.

Для графічного зображення будь-якої частини деталі, що має дрібні конструктивні особливості, її слід додатково показати у вигляді виносного елемента і у більшому масштабі.

На частині зображення деталі, що розсічена січною площиною, наноситься штрихування. Штрихування деталей, виготовлених з металів і твердих сплавів, виконується суцільними тонкими лініями під кутом 45 ° або до лінії контуру зображення чи до його осі.

Написи, що наносяться на креслениках, ескізах та іншій технічній документації, виконуються креслярським шрифтом. На креслениках, виконаних олівцем, розмір шрифту повинен бути не меншим за 3,5. Рекомендований розмір шрифту при нанесенні розмірів — 5, технічних умов — 7. Рекомендується використовувати похилий шрифт (типу Б), що має кут нахилу близько 75 ° до основи рядка (розмір шрифта в цьому випадку вимірюється по перпендикуляру до основи рядка).

Мал. 4.16. Ланцюжковий (зліва) та координатний (справа) способи проставляння розмірів

Лінійні розміри (довжина, ширина, висота, товщина, діаметри і радіуси деталі) зазначають вказують в міліметрах в десятковій системі числення без позначення одиниці вимірювання. Виняток становить позначення різі, де розміри можуть проставлятися у вигляді простих дробів з умовним позначенням дюйма (наприклад: К 3/4).

Кутові розміри зазначають у позасистемних одиницях вимірювання плоского кута, а саме, в градусах, мінутах, секундах, завжди з позначенням одиниці вимірювання (наприклад: 7 ° 14 ‘ 30 “).

Всі числові значення розмірів, проставлені на кресленику, відповідають їх натуральній величині незалежно від того, в якому масштабі зображений сам предмет. При вирішенні питання про те, які саме розміри необхідно проставити на кресленику, треба враховувати технологію виготовлення деталі та її положення відносно сполучених з нею деталей.

Повторення розмірів на різних зображеннях не допускається. Самі розміри можна наносити одним з наступних способів:

ПРИКЛАДИ ВИКОРИСТАННЯ УМОВНИХ ЗНАКІВ НА КРЕСЛЕНИКАХ

Під час розроблення нових проектів та коли необхідно виготовити якусь деталь для ремонту виробу, буває простіше виконати не кресленик, а ескіз — графічний документ тимчасового користування, що виконується від руки без використання креслярських інструментів, у окомірному масштабі зі збереженням приблизної пропорційності елементів зображуваного предмета і дотриманням правил виконання і оформлення креслеників. Так, наприклад, якщо ви хочете виготовити кухонну дошку, то для власного проекту вам буде достатньо виконати лише її ескіз.

На ескізах, як і на креслениках, проставляють усі розміри, умовні знаки та інші дані, необхідні для виготовлення виробу та контролю його якості — шорсткість поверхні, поля допусків на розміри та ін.

Мал. 4.17. Умовні знаки на креслениках

Мал. 4.18. Зображення з’єднань деталей

ЗАЗНАЧЕННЯ ДОПУСКІВ НА РОЗМІРИ

Умовне позначення поля допуску проставляється після номінального розміру одним з наступних способів: умовними позначками полів допусків; числовими значеннями граничних відхилень; комбінованим способом. Якщо граничні відхилення розмірів не зазначено безпосередньо після розміру, то вони обумовлюються в технічних вимогах над основним написом, наприклад: «Не вказані граничні відхили розмірів Н14, h14, ± IТ14/2».

Мал. 4.19. Графічні зображення: а - кресленик кухонної дошки; б - ескіз кухонної дошки

Мал. 4.20. Приклади позначень шорсткості поверхонь

На робочому кресленику для всіх поверхонь, що підлягають обробці повинна вказуватись величина шорсткості, яка визначається як середнє арифметичне відхилення профілю (Ra) або висота нерівностей профілю по 10 точках (Rz) в мікронах. Шорсткість поверхонь вказують спеціальними знаками, які розмішують на лініях контуру або виносних лініях. Позначається шорсткість поверхонь так:

Якщо більшість поверхонь має однакову шорсткість, її позначення поміщають у правому верхньому куті кресленика і в дужках поруч з ним наносять знак шорсткості без позначення шорсткості. Розміри знака шорсткості в дужках і на зображенні повинні бути однаковими, а розмір знака переддужками — у 1,5 рази більший.

Перед тим, як розпочати виконувати креслених майбутнього виробу пригадайте вже відоме вам про графічну грамоту з уроків трудового навчання:

СХЕМИ

Якщо виріб є складним, вивчити взаємодію деталей у ньому і визначити, які при цьому відбуваються процеси, за складальним кресленням важко, а іноді й неможливо. Тому застосовуються спрощення багатьох складних виробів у вигляді схем. Схеми дають змогу визначити принцип дії виробів, і ними користуються тоді, коли на кресленику не треба показувати конструкцію з’єднань та окремих деталей.

Схема являє собою графічне зображення, на якому за допомогою умовних позначень показано складові частини виробу і зв’язки між ними. Дійсне просторове розміщення деталей у виробі схема не передає. Завдяки своїм особливостям, схеми простіші від складальних креслеників і за ними легше зрозуміти, як працює виріб.

На відміну від складального кресленика, на схемі показують не всі деталі, які входять до складу виробу, а лише ті, що потрібні для пояснення принципу його дії.

Залежно від зображених виробів схеми поділяються на кінематичні, гідравлічні, пневматичні, електричні, оптичні та інші.

Кінематична схема — це зображення, яке пояснює принцип дії механізму, що передає рух (коробки зміни швидкостей металорізального верстата чи автомобіля, механізму повороту крана, редуктора лебідки тощо). За кінематичною схемою можна визначити послідовність передавання руху від його джерела (найчастіше це двигун) до робочого органу (шпиндель верстата, барабан лебідки).

На рисунку наведено наочне зображення й кінематичну схему коробки зміни швидкостей токарного верстата. Усі елементи коробки зміни швидкостей на схемі показано умовними графічними позначеннями. В загальних рисах вони нагадують деталі, які ними зображені. Розміри зображень елементів на схемі можуть бути довільними, але пропорційними розмірам цих елементів в натурі.

Найуживаніші умовні позначення для кінематичних схем наведено в таблицях.

На кінематичних схемах зображують тільки ті елементи механізму, які беруть участь у передаванні руху (вали, зубчасті колеса, муфти та інші). Схему вписують у спрощений контур зображення виробу, всередині якого знаходиться показаний на схемі механізм.

Умовні позначення на кінематичних схемах виконують суцільнії ми товстими основними лініями. Контур виробу, в який вписують схему, обводять суцільною тонкою лінією.

Всім елементам кінематичних схем надають порядкові номери, починаючи від джерела руху. Вали і осі нумерують римськими цифрами, решту елементів — арабськими. Порядкові номери елементів проставляють на поличках ліній-виносок. Під поличкою вказують деякі параметри елемента механізму (потужність і частоту обертання вала двигуна, діаметри шківів, кількість зубів зубчастих коліс).

Механізм коробки зміни швидкостей складається з трьох валів I, II, III, зубчастих коліс, фрикційної 2 і кулачкової 12 муфт і рукояток.

Зубчасті колеса 4,6,7 виготовлені у вигляді блока зубчастих коліс. Вони можуть переміщатися вздовж вала І по напрямній шпонці.

Зубчасті колеса 3,8,9,10 нерухомо насаджені на вал II. Зубчасті колеса 11 і 14 вільно обертаються на валу III, який є шпинделем верстата. Двостороння кулачкова муфта 12 розміщена між зубчастими колесами 11 і 14.

Рукоятка 5 призначена для пересування зубчастих коліс 4, 6, 7, а рукоятка 13 — для переключання кулачкової муфти 12.

Коробка зміни швидкостей дістає рух від електродвигуна І. Він з’єднаний з механізмом коробки зміни швидкостей за допомогою пасової передачі і фрикційної муфти 2. Валу І передасться тільки одна швидкість обертання, бо шківи пасової передачі одноступінчасті.

Разом з валом І обертаються зубчасті колеса 4, 6, 7, які, перемішуючись рукояткою 5 по напрямній шпонці, можуть входити в зачеплення з зубчастими колесами вала II. Це забезпечує утворення трьох пар передач із зубчастих коліс: 3—4, 6—8, 7—9. Таким чином, проміжному валу можна надати трьох різних швидкостей обертання.

Зубчасті колеса 3 і 10 перебувають у постійному зачепленні з колесами 11 і 14, які вільно насаджені на вал III. Коли кулачкова муфта 12 перебуває у нейтральному положенні, шпиндель верстата не обертається. Якщо пересуванням вліво чи вправо вздовж напрямної шпонки включити муфту, шпинделеві буде надано обертання від зубчастого колеса 14 або 11.

Таку послідовність вивчення будови механізму і передавання ним руху називають читанням кінематичної схеми.

Ключові поняття: методи проектування, кресленик, ескіз, схема

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Ескіз - графічний документ тимчасового користування, виконаний від руки без використання креслярських інструментів, у окомірному масштабі зі збереженням приблизної пропорційності елементів зображуваного предмета і дотриманням правил виконання і оформлення креслеників.

Кресленик - технічний документ, що містить графічні зображення та символи і призначений для точного відображення суттєвих просторових ознак об'єкта (зовнішнього вигляду, будови, розмірів тощо).

Схема - графічне зображення, на якому за допомогою умовних позначень показано складові частини виробу і зв’язки між ними.

Деталювання - процес виконання робочих креслеників за складальним креслеником чи креслеником загального виду називають деталюванням.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Чим відрізняється центральне проектування від паралельного?

2. Яке проектування використовується для виконання креслеників?

3. Чим технічний рисунок відрізняється від аксонометричної проекції?

4. Як полегшують виконання побудов на технічному рисунку?

5. Яким чином підсилюють враження про об’ємність предмета на технічному рисунку?

6. Чим схема відрізняється від складального креслення?

7. Яка роль умовних позначень на схемах?

8. Про що можна дізнатися з кінематичної схеми виробу?

9. Чому креслення називають мовою техніки.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

1. Виконайте технічний рисунок предмета, який ви хочете виготовити у процесі реалізації вашого проекту.

2. За технічним рисунком виконайте ескіз предмета.

3. Визначте, у якому масштабі доцільно виконати кресленик.

Будівельні кресленики

4. Визначте, який розмір матиме необхідний вам формат.

5. Виконайте кресленик майбутнього виробу.

Графічні зображення будівель мають багато особливостей. Різноманітні будівлі та споруди зводять за будівельними креслениками. їх поділяють на архітектурно-будівельні (кресленики житлових, громадських і виробничих будівель) та інженерно-будівельні (кресленики інженерних споруд: мостів, шляхопроводів, залізниць, гідротехнічних споруд тощо).

За призначенням будівельні кресленики поділяють на кресленики будівельних виробів і на будівельно-монтажні кресленики. За креслениками будівельних виробів на підприємствах будівельної індустрії виготовляють окремі частини та деталі будівель і споруд. За будівельно-монтажними креслениками на будівельних майданчиках здійснюють складання та зведення будівель і споруд.

Виконують будівельні кресленики за правилами прямокутного проеціювання на основні площини проекцій (фронтальну, горизонтальну і профільну) із застосуванням розрізів. Але, зважаючи на специфіку зображуваних предметів, будівельні кресленики мають деякі особливості.

Основні зображення на будівельних кресленнях називають фасад, план і розріз.

Фасад - це зображення зовнішнього боку будинку. Вигляд будинку спереду - головний фасад, вигляд зліва чи справа - бічний фасад. На фасадах показують розміщення дверей, вікон, архітектурні деталі будинку. Фасад дає загальне уявлення про розмір будинку і пропорції його окремих частин. Розміри будинку на фасадах не наносять.

План будинку (чи його поверху) - це розріз горизонтальною площиною на рівні, трохи вищому від підвіконня. Для багатоповерхового будинку плани виконують для кожного поверху. За планом можна визначити форму і розміри будинку, взаємне розташування приміщень у ньому (так само і для поверху), розміщення вікон і дверей, товщину стін і перегородок тощо. На планах наносять умовні зображення санітарно-технічного обладнання, систем опалення, водопостачання.

Перерізи стін, виконані з матеріалу, який є для будинку основним, не штрихують. Окремі ділянки з іншого матеріалу штрихують. Для кожного приміщення на плані зазначають площу (у квадратних метрах). Площу вказують цифрою без позначення одиниці та підкреслюють лінією.

На плані показують розбивочні осі - лінії, які проходять вздовж зовнішніх і внутрішніх капітальних стін. З проведення цих осей починають побудову плану будинку. Вертикальні осі на плані позначають арабськими цифрами, взятими в кружечки, а горизонтальні - великими літерами (теж у кружечках).

Розрізи виконують, щоб показати внутрішню будову будинку, його висоту (чи висоти поверхів). Одержують вертикальні розрізи за допомогою вертикальних січних площин, котрі, як правило, проходять по віконних і дверних прорізах. Позначення розрізів виконують як звичайно, але замість великих літер проставляють римські цифри.

Зверніть увагу нате, що контури стін і перекриттів між поверхами на планах та в розрізах показують суцільною товстою основною лінією.

Над зображеннями будівельних креслеників роблять написи за типом: «Фасад», «План другого поверху», «Розріз II—II».

Розміри на будівельних креслениках вказують у міліметрах без позначення одиниці вимірювання.

Розмірні лінії обмежують короткими штрихами під кутом 45» до цих ліній.

На фасадах розмірів не наносять. На планах розміри наносять із зовнішнього боку забражень у кілька рядів. У першому рядку (ближчому до зображення) наносять розміри віконних і дверних прорізів і простінків замкнутим ланцюжком. У другому рядку - розміри між кожною парою суміжних осей (теж замкнутим ланцюжком). Третій рядок містить розміри між крайніми осями на плані. Крім того, на плані наносять внутрішні розміри приміщень: довжину, ширину, ширину дверних прорізів та інші.

На розрізах наносять розміри між осями, висоту приміщень, віконних і дверних прорізів.

Крім розмірів на розрізі, а іноді й на фасаді, наносять висотні позначки. Позначкою називають число, яке показує висоту точки над нульовою площиною. За нульову позначку найчастіше обирають рівень підлоги будинку (чи першого поверху).

Позначки наносять в метрах, а числа записують на поличці знака. Число на позначці показує, наскільки вище або нижче (зі знаком мінус) від нульової позначки знаходиться рівень, вказаний даною позначкою. Нульову позначку записують числом 0,000.

Мал. 4.21. Умовні позначення матеріалів на будівельних креслениках

Мал. 4.22. Умовні графічні позначення на будівельних креслениках

Наведені на рисунку позначки 2,500 і 4,870 свідчать про те, що висота приміщень у будинку 2,5 м, а найвища точка будинку має висоту 4,87 м. Позначка -2,000 означає, що поверхня підлоги у підвалі нижча від підлоги В.

Оскільки будівлі і споруди мають великі розміри, на будівельних креслениках застосовують масштаби зменшення 1:100,1:200,1:400. Для невеликих будинків і для фасадів застосовують масштаб 1:50. Це дає змогу краще виявити на фасаді архітектурні деталі. Масштаби різних зображень можуть бути різними, тому масштаб зображень на будівельному кресленику вказують біля кожного зображення.

Для спрощення зображень і полегшення їх читання на будівельних креслениках застосовують такі умовні позначення:

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Для чого призначені кресленики будівельних виробів і будівельно-монтажні кресленики?

2. Як називаються основні зображення на будівельних кресленнях?

3. Що являє собою план будинку?

5. Для чого на будівельному кресленику застосовують розріз будинку?

6. Що таке висотна позначка?

7. Що вважають нульовою позначкою на будівельному кресленику?

ТЕСТИ

1. За допомогою якого виду проектування виконують кресленики деталей виробу?

а) центральне;

б) паралельне косокутне;

в) паралельне прямокутне;

г) усі зазначені види проектування.

2. Який вид проектування надає можливість отримувати проекцію без спотворення?

а) центральне;

б) паралельне прямокутне;

в) паралельне косокутне;

г) усі відповіді правильні.

3. У яких одиницях проставляються розміри деталей на технічних креслениках?

а) у мм; б) у см; в) у дм; г) у м.

4. Що означає на кресленику деталі умовне позначення М 14?

а) товщина деталі;

б) діаметр у метрах;

в) діаметр метричної різі;

г) діаметр у міліметрах.

5. Зображення зовнішнього боку будинку - це:

а) інтер’єр;

б) фасад;

в) план;

г) розріз.

6. У яких одиницях проставляються розміри на будівельному кресленику?

а) у мм; б) у см; в) у дм; г) у м.

7. Якою лінією показують контури стін і перекриттів між поверхами на планах та в розрізах?

а) штриховою;

б) осьовою;

в) суцільною тонкою;

г) суцільною товстою основною лінією.

8. Що позначають умовні знаки, зображені нижче?

9. Які масштаби використовуються на будівельних креслениках?

а) 1:1,1:2,1:4; б) 1:10,1:20,1:40; в) 1:100,1:200,1:400; г) 4:1, 2:1.

10. Як називається проекція предмета на площину V?

а) профільна;

б) горизонтальна;

в) фронтальна;

г) розріз.

11. Зображення повернутої до спостерігача частини предмета - це:

а) переріз; б) розріз; в) вигляд; г) план.

12. Скільки проекцій на кресленні необхідно для виготовлення плоского предмета?

а) одна; б) дві; в) три; г) шість.