Підручник з Біології і екології (профільний рівень). 10 клас. Царик

Тема XI. Заповідна справа і природокористування

§ 46. Природозаповідання як одна з найефективніших форм природокористування

• Сутність заповідного природокористування. Заповідне природокористування є специфічною та ефективною формою інтегрального природокористування, оскільки забезпечує збереження і відновлення природних ресурсів і природних умов. Використання природних ресурсів і умов передбачається в наукових, навчально-просвітницьких, рекреаційних, естетичних цілях, що забезпечує їх невиснажливе використання. Заповідне природокористування репрезентує особливу галузь господарства, якою охоплено десятки тисяч суб’єктів господарювання і зайнято до 6 % території країни. Послугами цієї галузі користуються мільйони громадян, у ній зайнято сотні тисяч працівників. Вона є ефективною з економічної точки зору, гуманною щодо способу використання ресурсу, екологічно вивіреною і, що найважливіше, спрямованою на відновлення втраченого здоров’я працівників інших сфер господарської діяльності (мал. 73).

Мал. 73. Структура видатків Державного бюджету України на охорону навколишнього природного середовища, 2007 р.

• Функції заповідних об’єктів. У природних регіонах заповідні об’єкти виконують певні функції, а саме:

• є ядром «екологічних каркасів»;

• є своєрідним «екологічним барометром» природних систем;

• є банками гено- і ценофондів;

• є центрами рекреаційних послуг;

• є ареалами сприятливих природних умов життєдіяльності людей;

• є центрами ресурсозбереження і ресурсовідновлення тощо.

• Законодавча база. Заповідне природокористування має своє правове поле. Зокрема, це Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991), «Про природно-заповідний фонд» (1992), «Про тваринний світ» (1993, 2001), «Про рослинний світ» (1999), Земельний кодекс (1992, 2001), Лісовий кодекс (1994), Водний кодекс (1995), Кодекс України про надра (1994), «Про загальнодержавну програму формування національної екомережі України на 2000-2015 роки» (2000) тощо.

Законодавчо в Україні виділено 11 категорій заповідання та для кожної категорії заповідних територій встановлено певний правовий режим, а також земельні правовідносини. Так, при створенні природних заповідників, національних природних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків і зоологічних парків ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються цим юридичним особам у постійне користування.

З метою наступного заповідання резервуються цінні природні території та об’єкти і використовуються за цільовим призначенням. На цих територіях забороняється будь-яке будівництво, проведення меліоративних робіт, розорювання, заліснення та інша діяльність, яка може призвести до руйнування цінних природних комплексів та об’єктів.

Наявні заповідні території і об’єкти та зарезервовані для заповідання природні системи формують заповідну мережу. Землі заповідної мережі нині охоплюють 6 % території України, а на перспективу до 2015 року частка їх становитиме 10,5 %.

• Принципи і підходи до формування заповідної мережі України. Існує система принципів і підходів до формування мережі природно-заповідних територій. Серед них: група наукових підходів і принципів і група соціальних принципів. Наукові підходи зумовлюють реалізацію географічних, генетичних, еволюційних, екологічних аспектів побудови заповідної мережі. Соціальні підходи розглядають можливість реалізації заповідною мережею культурно-освітнього, естетичного, рекреаційного та ресурсно-господарського аспектів.

Мережа природно-заповідних територій мас трансформуватись у національну екомережу як цілісну природоохоронну систему. До її складу ввійдуть усі землі під природною рослинністю, що сприятиме встановленню певних природоохоронних режимів орієнтовно на 30 % території України. Функціонування екомережі зумовлюватиме збалансоване екологічно безпечне природокористування, створить належні природні умови продуктивної життєдіяльності населення у гармонії з природою. Подальший розвиток заповідного природокористування сприятиме реалізації засад збалансованого природокористування, яке є основним завданням сталого еколого-соціально-економічного зростання України.

Аргументи і факти

Структура міжгалузевих зв’язків природно-заповідної справи

з/п

Предмет зв’язків

Галузі використання біоресурсів природно-заповідного фонду

лісове господарство

мисливське господарство

садово-паркове господарство

1.

Віхи історії галузей

+

+

+

2.

Категорії природно-заповідного фонду

+

+

+

3.

Категорії земель природоохоронного призначення

+

+

+

4.

Служби охорони природи

+

+

5.

Управління природно-заповідним фондом

+

+

6.

Державні та регіональні програми

+

+

-

7.

Проектні документи

+

=

8.

Наукові школи

Умовні позначення: + - прямі зв’язки, = - опосередковані зв’язки

Ключові категорії і поняття

• заповідне природокористування

• екологічне право

• категорії заповідання

• резервування заповідних територій

• мережа заповідних територій

• екомережа

ВИСНОВКИ

1. Заповідне природокористування є одним з найефективніших видів інтегрального природокористування. Має сформовану правову базу, відповідні функціональну і територіальну структури.

2. Перспективи його розвитку базуються на процесі формування заповідної мережі, яка з часом трансформуватиметься у національну екомережу з розгалуженими основними структурними елементами. Серед стратегічних завдань заповідного природокористування є створення екологічно безпечних форм використання природних ресурсів на принципах невиснажливості, збалансованості, вивіреності.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що розуміють під заповідним природокористуванням?

2. У чому проявляються специфічні особливості заповідного природокористування?

3. Яку роль у природних регіонах виконують заповідні території та об’єкти?

4. Які ви знаєте принципи і підходи до формування заповідної мережі України?

5. *У чому полягають суттєві відмінності заповідної мережі від екомережі?