Дніпро

Багато різних річок є в Україні. Та найбільша, найповноводніша й найвеличніша з них — Дніпро. Про Дніпро, який іще шанобливо називають у нас Славутичем, складено безліч чарівних легенд, переказів і пісень.

Без нього наше життя навіть важко уявити.

Витікаючи з маленького джерельця, тисячі літ котить Дніпро свої хвилі через Україну аж до Чорного моря. А дорогою вбирає воду сотень великих і малих річок.

Стоїть на Дніпрі Київ — наша славна столиця, що сяє золотими куполами старовинних храмів і зеленіє кучерявими парками й садами. На дніпровських берегах побудовано багато інших міст, містечок та сіл. І всі, хто живе в них, п’ють життєдайну дніпрову воду. А ще Дніпро — прадавній шлях. Ним мандрують і легкі суденця, і великі білі теплоходи, і швидкокрилі ракети, і баржі з різними вантажами. Ще більш як тисячу років тому Дніпром припливали до нас із далекої півночі люди, яких називали варягами. Вони зупинялися біля київської пристані й торгували різними товарами. А потім, накупивши виробів місцевих майстрів, пливли далі, аж до Греції. Цей відомий торговельний шлях так і називали — із варяг у греки.

Славний Дніпро ще й тим, що київський князь Володимир охрестив у його водах свій народ. Та й перші Божі храми в нас було зведено на берегах Дніпра.

Кілька століть тому на острові Хортиця, що лежить посеред Дніпра, мужні воїни-козаки, які боронили нашу землю від ворогів, збудували грізну фортецю — Запорозьку Січ.

Найсвятіше для кожного українця місце також пов’язане з Дніпром — це Чернеча гора, її ще називають Тарасовою. Тут, біля міста Канів, похований Великий Кобзар — Тарас Шевченко. День і ніч невтомно трудиться наш Славутич: напуває водою, годує рибою, виробляє на електростанціях енергію. А ще — милує око невимовною красою.