Географія. Підручник для осіб з особливими освітніми потребами (F70). 8 клас. Одинченко

В екваторіальному лісі Конго

Ми вступили в таємничий світ екваторіального лісу. Хто не мріяв і не мріє побувати в ньому? Перше враження від нього — це хаос у природі. Майже непрохідна стіна з дерев, чагарників, трав і бамбуків, перевитих трав’янистими й здерев’янілими ліанами різної товщини й довжини. Якась неймовірна рослинна плутанина! Ліани чіпляються за голову, руки й ноги, як щупальці спрута. Де-не-де дерева змикаються над стежкою, ми йдемо ніби вузьким тунелем. Просуваємося повільно. Доводиться пробивати щільну пелену павутиння, по якому бігають величезні павуки; вона застилає очі. На заболочених ділянках, вимощених тонкими й слизькими! від багнюки жердинами, ми йдемо ще повільніше.

Щоб не опинитися в чорній рідині, доводиться обережно пробиратися, спираючись на довгу палицю.

...Стовбури дерев перевиті найрізноманітнішими ліанами. Робітники, які йдуть попереду, щосили орудують мачете, розрубуючи ліани, але ті не здаються: то увіп’ються у куртку шпичаками, загнутими всередину, та так, що важко відірватися, то жалять руки десятками дрібних колючок від необережного дотику. З розчленованих ліан тече то білий клейкий сік, то білий густий сік — каучук (каучоконосна ліана), то червоний, що нагадує кров.

Душно. Гниють великі дерева, що попадали, пріє листя, всюди сирість і напівморок. Сонце не проникає крізь завісу буйної рослинності. Ні щонайменшого подиху вітерцю. Піт ллється струмками. Але варто зупинитися і трохи посидіти, як починає проймати легке тремтіння, можна застудитися. Коли вже майже стемніло, зупинилися на ночівлю. Кожний із нас ліг спати на розкладачку під невеликим навісом із пальмового листя, не забувши натягти марлеву завісу. Вона добре захищає від комах...

За В. Єлісєєвим

  • Чому екваторіальні ліси непрохідні?