Трудове навчання (обслуговуючі види праці). 9 клас. Терещук

§ 18. Вироби, оздоблені вишивкою

Пригадайте...

  • Які вироби традиційно оздоблюють вишивкою?
  • Які ви знаєте матеріали для вишивання?
  • Яке призначення мають вишиті рушники?
  • Які бувають види орнаментів?
  • Які ви знаєте техніки вишивання?

Народна вишивка яскраво та всебічно відображає характер національного мистецтва. У різних народів вона вирізняється своєрідністю, багатством технічних прийомів, колірними рішеннями.

Як і всі інші види творчості, вишивка замінювалася у процесі розвитку культури. У давні часи вишивка була привілеєм заможних людей. Нею прикрашали білизну й одяг, пошитий з дорогих тканин. Візерунки виконували шовковими або золотими та срібними нитками. Поступово вишивання стало поширюватися серед різних верств населення. Народні вишивки виконували на полотні лляними або конопляними нитками, які фарбували рослинними барвниками в основні кольори - червоний, чорний, жовтий і синій. Дослідники розповідають, що процес вишивання можна було назвати ритуалом. За нього бралися у визначені дні, із чистими думками, закладаючи позитивну енергію у свою працю. Роботи вирізнялись індивідуальністю. Жінка володіла «мовою» орнаментального письма: за допомогою кольорів, ліній, візерунків створювала абсолютно унікальну річ, закодовану на добру долю для себе чи рідної людини.

Сучасна вишиванка, у якій зібрані орнаменти Київської Русі

З покоління в покоління вдосконалювали традиційні прийоми цього декоративно-ужиткового мистецтва, створювали зразки вишивок з характерними національними ознаками. Зокрема, українська національна вишивка досягла свого розквіту в ХІХ ст. Загалом налічувалося близько 100 видів та прийомів вишивання - хрестик, низь, гладь, мереження і т. д. Окрім сорочок і рушників, вишивкою прикрашали скатертини, завіси, верхній одяг, хустки. Вишиванки виготовляли із саморобного конопляного чи лляного полотна.

Інтенсивна модернізація текстильного виробництва, стрімкий темп життя у ХХ ст. зменшили інтерес до вишивки. Народний костюм поступився більш практичному та дешевому одягу, а вишивання перетворилося на заняття у вільний час.

Однак останніми роками ми стаємо свідками відродження народної вишивки. До невичерпних джерел народного вбрання постійно звертаються та знаходять у ньому наснагу модельєри, конструктори, художники. Вивчаючи традиції народного костюма, вони створюють сучасні моделі одягу, в яких виявляються риси індивідуального стилю. Вишивка сьогодні живе, прикрашає сучасний інтер'єр, одяг, надаючи їм своєрідності й неповторності.

Вишивки різних народів світу

Сучжоуська вишивка (рис. а) - унікальні твори китайських майстрів ручної вишивки шовком по шовку, які не мають аналогів у світі, відомі понад дві тисячі років. Вишивку виконують на напівпрозорому шовку. Вузлики ховають так, щоб обидва боки вишивки здавалися лицьовими. Найскладнішою є двостороння вишивка, в якій поєднується виконання двох різних сюжетів на різних боках одного полотна.

Барджелло (рис. б) - старовинна флорентійська вишивка, яку можна впізнати за характерним малюнком, що нагадує язики полум'я (факельна вишивка). Це лічильна техніка, що виконується повторюваними в певній послідовності вертикальними щільно прилеглими один до одного плоскими стібками, довжина та колір яких змінюються залежно від геометричного візерунка. Застосовують для створення об'ємних барвистих візерунків і орнаментів, що поєднують різні відтінки кольорів.

Шиша (рис. в) - різновид індійської вишивки. Його особливість - невеликі шматочки дзеркала, обшиті вишивкою, які блищать під сонячними променями. Сьогодні вишивка шиша досить популярна - зокрема, нею часто прикрашають сумки.

Чорна вишивка (блекворк) (рис. г) існує з античних часів. Її зразки були знайдені по всій Європі і донині дійшли у вигляді традиційної вишивки селян слов'янських країн. Незважаючи на різноманітність візерунків, вишивати в цій техніці досить просто, тому що використовуються два стібки: «назад голку» і стібок Гольбейна (подвійний наметувальний). Також інколи можуть використовувати й інші стібки, такі як простий і болгарський хрестик тощо. Зазвичай в одній роботі використовують тільки два-три види стібків.

Техніки вишивання

Хардангер (рис. а) - мереживна вишивка, перші зразки якої у Північній Європі датуються XVII ст. Такою вишивкою прикрашали скатертини, постільну білизну, фіранки, а також предмети одягу, наприклад фартух - обов'язкову деталь одягу норвезького національного костюма. Лічильна вишивка потребує особливого терпіння й уважності, проте освоїти її може кожний.

Вишивка рококо (рис. б) виникла у Франції у XVIII ст. Ця техніка вишивки полягає в умінні виконувати стібок рококо, що нагадує мушлю або завиток. Витончені кручені шви рококо створюють на полотні вишукані візерунки, якими можна прикрасити трикотажні, в'язані, джинсові речі, скатертини і серветки.

Вишивка асизі (рис. в) - це старовинний італійський спосіб вишивання, при якому замість малюнка зашивається тло, таким чином візерунок складається з незаповнених ділянок. Найбільш ранні відомі зразки датуються серединою XVI ст., коли вишивка асизі стала популярна не тільки на території сучасної Італії, а й в інших європейських країнах. Найчастіше її використовували як прикрасу домашнього текстилю.

Техніка вишивки рішельє, або ажурна гладь (рис. г), виникла в добу Відродження в XIV ст. в Італії. Поширення отримала в Центральній і Західній Європі в XVI-XVII ст. Вироби, виконані по вільному контуру ажурною вишивкою, в якій окремі елементи візерунка з'єднувалися перемичками (бридами), були привілеєм знаті. Особливо любив цей вид вишивки кардинал Рішельє, від якого вона й отримала свою назву. Ажурну вишивку використовували в основному для прикрашання скатертин і постільної білизни, комірів, жабо та носових хустинок з тонких тканин.

Вузликова гладь (рис. д) найчастіше зустрічається в китайських і японських вишивках. Контури вишивки обшивають ниткою обраного кольору (контрастного щодо кольору ниток, якими буде заповнений контур), потім заповнюють фігуру вузликами. Усі вузлики робляться в один бік. Там, де зливаються два відтінки, вишивають поперемінно один світлий вузлик, інший темний. Вишивка, виконана в техніці вузликової гладі, найкраще виглядає натягнутою на жорстку основу (щільний картон, дерево тощо).

Техніки вишивання

Техніки вишивання

За способом виконання шви вишивки поділяють на вільні та лічильні. Вільні виконують за заздалегідь наміченими контурами візерунків. Для такого способу вишивання підійде будь-яка тканина. Лічильні потребують точного підрахунку ниток. Для таких вишивок потрібна спеціальна тканина (канва) або тканина з рівномірним переплетенням ниток.

Вишивка лічильними швами

Лічильна вишивка відома ще здавна. У різних місцевостях з плином часу сформувалися характерні візерунки та колірна гама. У роботах італійських, іспанських, грецьких майстрів періоду XV-XVII ст. трапляється в основному одноколірна вишивка червоними нитками. Старовинні італійські роботи виконані на дуже тонкому полотні з частим переплетенням. Слов'янські народи, угорці та шведи для лічильних швів використовували в основному жовтий, синій і червоний кольори. Східні зразки вирізняються багатою колірною гамою з додаванням золотих і срібних ниток. Пізніше для вишивки у лічильній техніці стали випускати особливі тканини: для дрібного (полотно алжирське, сілезьке) і для великого (полотна Цейлон, Батавія) швів.

Китайська вишивка хрестом

Наприкінці XIX ст. з'явилося кольорове полотно для лічильного вишивання. Такою технікою часто оздоблювали одяг та його деталі: коміри, рукави, манжети, подоли. Лічильними швами прикрашали білизну і текстиль: фіранки, рушники, скатертини, серветки, подушки.

Мережка - ажурна (прозора) вишивка на смужці тканини, з якої висмикнуті нитки основи або піткання. Невисмикнуті (вертикальні) нитки обкручують робочою ниткою різними способами, створюючи орнаменти. Мережка належить до прозорих лічильних технік і дуже різноманітна - від вузьких смужок до мережок завширшки до одного метра. Різні народи світу використовують і донині мережки для оздоблення одягу, рушників, постільної білизни, фіранок та інших ужиткових речей.

За технікою вишивання шви поділяють на поверхнево-нашивні (глухі) та наскрізні (ажурні). Глухі шви виконують на цільній поверхні тканини, а наскрізні розміщують у самій тканині (на основі прорідження або прорізання тканини).

До поверхнево-нашивних лічильних технік вишивання належать: лічильна гладь (пряма, коса, качалочки), занизування, низь, штапівка, верхоплут, ретязь, хрестик, солов'їні вічка, зерновий вивід, курячий брід та інші.

До поверхнево-нашивних вільних технік вишивання належать: гладь (художня, декоративна, біла тощо), рушникові шви та ін.

Наскрізні вільні (прорізна гладь, рішельє) техніки виконують на місцях прорізей вільної форми, з'єднаних бридами (перемичками), павуками, ажурною сіткою.

Качалочки - вид лічильної двосторонньої гладі, поширений на Поділлі, де її ще називають качалочкова лиштва, шатранка, колодочки.

Прорізна гладь

Наскрізні лічильні техніки вишивання виконують на місці висмикнутих із тканини ниток. До цієї групи вишивок належать різні види мережок, вирізування, хардангер.

Пряма гладь - це прадавній шов української вишивки, поширений в усіх областях України. Цей шов у Полтавській, Черкаській та Київській областях називають лиштвою, в Яворівському районі на Львівщині - кладенням, у селищі Короп (Чернігівщина) - гладкою, гладинкою.

Залежно від вигляду орнаменту з лицьового та виворітного боків виробу шви вишивки поділяють на однобічні (лицьовий і виворітний боки мають неоднаковий вигляд) та двобічні (лицьовий та виворітний боки мають однаковий вигляд).

Техніка вишивання півхрестом та хрестом (хрестиком) - одна з найвідоміших і найулюбленіших у народних вишивках. Ними оздоблюють переважно одяг і рушники, дитячі й чоловічі сорочки, жіночі блузки та сукні, скатертини, серветки, вишивають килими й панно, сумки, диванні подушки та інші ужиткові речі.

Одним із різновидів хрестика, який часто з'являється на українських (зокрема, гуцульських та закарпатських) вишивках, є техніка, відома в Україні під назвою «ретязь». Наприклад, закарпатські угорці таку техніку називають «вишивка з плетенням». Ця техніка асоціювалася в народній уяві із заплетеною косою дівчини, що спричинило виникнення її назви.

Однобічні техніки вишивання утворюють візерунок лише з лицьового боку виробу (хрестик, «назад голку», колодки (гобеленовий шов), курячий брід, полтавська гладь, художня гладь тощо), а з виворітного - тільки окремі стібки й переходи ниток.

Двобічні техніки вишивання утворюють візерунок вишивки, однаковий з лицьового і виворітного боків (качалочки, кривулька, верхоплут, пряма гладь (лиштва), штапівка, солов'їні вічка, двобічна гладь, прорізна гладь тощо).

Початкові шви. До початкових швів належать контурні - «уперед голку», стебловий, тамбурний та інші, а також петельний і «козлик», петлі з прикріпами та «вузлики». Ці шви зазвичай виконують у багатьох вишивках як допоміжні, наприклад: у вишивці стебел і гілочок - стебловий шов, у вишивці серцевин квітів - «вузлики», «козлик», тамбурний тощо.

Серветка, вишита початковими швами

Тамбурний шов прийшов до нас із країн Близького Сходу, Давньої Греції та Риму, де майстри створювали свої шедеври ще 2 тисячі років тому. Таку назву шов отримав від круглих п'ялець, схожих на великий барабан - «тамбур». За допомогою п'ялець вишивали шовкові килими. Згодом мистецтво тамбурної вишивки поширилося в багатьох країнах Європи й Азії.

Які матеріали вам знадобляться

Тканина. Народні майстри вишивають на натуральних тканинах - полотні (часто домашнього виготовлення), маркізеті, крепдешині, батисті та ін. Вибір тканини залежить від виду виробу та техніки вишивання. Для скатертин підійде щільна, але тонка лляна тканина - вибілена або сіра, для серветок - бавовняна, лляна, шовкова, вовняна. Жіночі вишиванки краще виготовляти з тонких тканин: батисту, маркізету, крепдешину. Для чоловічих і дитячих сорочок можна взяти біле чи сіре лляне полотно; для панно, килимків, диванних подушок - льон з лавсаном, рогожку, мішковину, вовну, шовк, сукно.

Полотно з рівномірним переплетенням ниток

Тканини з полотняним переплетенням використовують для лічильної вишивки. До них належить полотно, рогожка, канва. Лляне (або бавовняне) полотно з рівномірним переплетенням ниток також використовують для вишивання хрестом, якщо розріджена структура тканини дає змогу лічити нитки. Існують спеціальні тканини для вишивання хрестом.

Канва. У такій тканині переплетення складається з однакової кількості ниток по вертикалі й горизонталі, що дозволяє отримати квадратний хрестик. Існує кілька видів канви: накладна, водорозчинна, пластикова, канва з малюнком, страмін, Aida тощо.

Накладна канва - таку канву нашивають на тканину, на якій хочуть зробити вишивку, а після закінчення роботи нитки канви видаляють.

Пластикова канва виконана з вінілу. Вона досить жорстка, тому не обсипається і не рветься.

Страмін - щільна жорстка канва (схожа на сітку) для вишивання гобеленів вовняними нитками та килимової техніки. Тканина має велику сітку і застосовується для вишивання доріжок, подушок, сумок.

Види канви: а - накладна; б - пластикова; в - страмін

Нитки для вишивання добирають за кольором, якістю та товщиною. Для вишивання найчастіше використовують муліне. Виробники пропонують велике розмаїття кольорів і відтінків. Найвідоміші світові марки: DMC, Anchor, Madeira, May Flouwer, Ariadna. Вони гарантують якість товару (кажуть, що нитки марки DMC можна навіть кип'ятити). Також часто застосовують лляні, шовкові, вовняні та синтетичні нитки. Іноді вишивають нитками, витягнутими з тканини або кольорової тасьми, люрексом, а в накладному шитті застосовують вузеньку шовкову тасьму, шнур, сутаж, шовкові стрічки тощо.

Голки для вишивання добирають різної товщини і довжини (бажано мати 6-7 шт.) відповідно до щільності та товщини тканини. Залежно від товщини випускають голки 12 номерів. Найтонша голка - № 1, найтовща - № 12. Тонкими голками вишивають на маркізеті, батисті й тонкому полотні; голками середньої товщини і довжини - на лляних та бавовняних тканинах; товстими - на грубій тканині.

Голки надзвичайно цінували та зберігали, вважали недобрим знаком, коли вони губилися. Голки купували в понеділок, щоб вони допомагали вишиванню. Якщо вишивали кількома голками, то закінчували тією, якою починали.

Ножиці - бажано мати три види: великі - для розкроювання тканини; середніх розмірів - для обрізування кінців ниток; маленькі із загнутими кінцями - для підрізування ниток та вирізування тканини.

Наперсток - одне з важливих пристосувань для захисту пальців від уколів голкою. Наперсток добирають відповідно до розміру середнього пальця правої або лівої руки так, щоб він і не був великим, і не стискував палець.

П'яльця використовують для натягування тканини. Виготовляють їх з деревини або пластмаси круглої, овальної та квадратної форм. П'яльця бувають настільними та підлоговими, що дає змогу звільнити одну руку під час вишивання. Прямокутні п'яльця із затискачами для фіксації тканини дозволяють не м'яти і не деформувати тканину. Для вишивання великих робіт краще використовувати прямокутну раму або верстат.

Круглі п'яльця

Маркерами позначають місце на вишивці. Вони або зникають за деякий час, або змиваються. Змивним маркером для темної або світлої канви креслять клітинки, щоб зручніше було порівнювати вишивку зі схемою. Сліди від маркера для світлої канви необхідно змивати тільки холодною водою. Сліди від маркера для темної канви можна обробляти гарячою праскою.

Магнітні та збільшувальні дошки. Магнітна дошка фіксує фрагмент схеми, а за допомогою вбудованої лупи можна збільшити його розмір.

Магнітна дошка

Лупи і лампи. Для гарного освітлення робочого місця вишивальниці можна також придбати підлогову або настільну лампу. Існують лампи з лупою, а лупи також продаються окремо і можуть кріпитися затиском на п'яльця.

Які ще інструменти та пристосування необхідні для вишивання?

Перш ніж розпочинати роботу, пригадайте основні правила вишивання.

1. Визначте розміри тканини, необхідні для вишивки. На сучасних схемах розміри зазвичай указані. Якщо їх немає, зробіть розрахунок самостійно. Для цього визначте лінійкою, яка кількість клітинок канви припадає на 1 см (найчастіше в 1 см їх 4; 5,5; 6 і більше). Полічіть кількість клітинок на схемі по вертикалі; розділіть цю кількість на кількість клітинок в 1 см канви - і ви отримаєте розмір тканини в сантиметрах по вертикалі. Так само визначте розмір тканини по горизонталі. Не забудьте додати припуски з кожного боку не менші ніж 3 см.

2. Вишивати починайте від центра. Однак іноді можна починати роботу з нижнього краю тканини або від кута (якщо у верхній частині схеми багато вільного місця або схема розташовується від кута). Щоб знайти центр, досить скласти підготовлену канву навпіл по горизонталі, а потім по вертикалі. Центр краще позначити крейдою, маркером або прошити ниткою. На виробах з орнаментом слід починати вишивати з середини рапорту.

3. Обробіть краї тканини, щоб запобігти обсипанню ниток. Це можна зробити вручну, на машинці або закріпити скотчем.

4. Організуйте робоче місце. Приготуйте необхідні матеріали й інструменти.

5. Починайте з простого. Потренуйтеся, прошивши кілька рядів на чорновому шматочку канви. Якщо ви новачок, зробіть вишивку нитками одного кольору.

6. Вишивати починайте зі світлих ниток, а потім переходьте до темних, тоді ворс з темних ниток не забруднить роботу.

7. У жодному разі не робіть вузли з вивороту, бо ваша робота стане горбкуватою. Існує кілька способів закріплення нитки, з якими ви вже знайомі.

8. Не використовуйте довгу нитку. Довжина бавовняної нитки має бути не більшою за 60 см, металізованої (люрексу) - 40 см, тому що вона часто плутається.

9. Стежте за напрямком стібків. На якісній красивій вишивці хрестиком верхні стібки повинні бути спрямовані в один бік, за винятком випадків, коли напрямок спеціально зазначено в схемі.

10. Ідеальний виворіт. В ідеальній вишивці досконалі обидва боки: і лицьовий, і виворітний. У цьому вам допоможуть такі рекомендації:

• закріплюйте нитку на полотні без вузликів;

• розташовуйте стібки на вивороті горизонтально або вертикально;

• уникайте переходів нитки по діагоналі;

• закріплюйте кінець нитки під вишитими хрестиками.

Цей виворіт значно економить нитки, робота не стягується через довгі переходи нитки і не перетворюється на «ворсистий килим».

Напрямок стібків на вишивці хрестиком

Вироби, оздоблені вишивкою

За допомогою вишивки можна створити незвичайні красиві речі: від серветок до одягу й аксесуарів. Різноманітні скатерки, штори, диванні подушки та інші предмети побуту, вишиті народними орнаментами, доповнюють і прикрашають інтер'єр сучасної оселі.

Особливо популярний одяг, прикрашений вишивкою. Розмаїття моделей, кольорів та оздоблення задовольнить найвибагливіших модниць.

Вишиті сорочки чудово пасують і до брюк, і до спідниць та створюють святковий, урочистий настрій. Сарафани і сукні, оздоблені різнокольоровою вишивкою по рукавах, коміру, низу, вражають розмаїттям та жіночністю. Поєднання різних видів мережок і білої вишивки надає фактурності та легкості, які особливо доречні на випускних і весільних сукнях. Використання народних мотивів у літніх сарафанах створює ніжний і тендітний образ. Виконані зі шкіри або тканини пояси з густою вишивкою пасують до сорочок та суконь. Дуже модним є прикрашання вишивками джинсового одягу. Поєднання різних технік вишивання та вирізування, створення цілих сюжетів (найчастіше на задній частині курток) роблять звичайний верхній одяг неповторним.

Сучасний одяг, оздоблений вишивкою

Трендом останніх років стала українська вишиванка. Багато орнаментів, що прикрашають вишиванки, сягають своїм корінням язичницьких часів. Автентична українська сорочка - пишна, рясна, об'ємна, що спадає від горловини до низу, підкреслюючи щедре багатопроменеве коло - символ Сонця.

Сорочка завжди була одним із основних елементів як чоловічого, так і жіночого українського народного костюма. Ще за часів Київської Русі вона слугувала як натільним, так і верхнім одягом. Її шили з полотна чи сукна. Характерною рисою сорочки була вишивка, яка, власне, і стала безпосереднім символом та візитівкою українського одягу.

Автентична українська сорочка. Кіровоградська область

Кожен із регіонів України відрізнявся автентичною методикою та технікою вишивання різноманітних візерунків. Спостерігалися відмінності не лише в переважанні певних орнаментів, як, наприклад, геометричних, рослинних або тваринних, а і в палітрі кольорів, притаманних регіону.

Таким чином, можна розрізняти вишиванки не лише за технікою їх виготовлення, а й за кольоровими поєднаннями та смисловими навантаженнями.

Всесвітній день вишиванки - міжнародне свято, покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння вишитого українського одягу. Його святкують щороку у третій четвер травня. Цього дня кожен, хто бажає долучитись до свята, одягає вишиванку і йде у ній на роботу, в університет, школу чи дитсадок.

Орнаменти вишиванок з Волинської, Полтавської та Львівської областей

Орнаменти і візерунки не лише відтворювали багатий світ природи та природних явищ. Усі вони слугували оберегом для людини. Вишивали сорочку люблячі жінки своїм чоловікам, коли ті від'їжджали в далекі краї, або ж наречена готувала весільну вишиванку своєму нареченому тощо. Особлива роль належала вишиванці, яку вдягали хворій людині. Така сорочка вирізнялася певними особливостями і згідно з віруваннями наших пращурів мала цілющі властивості.

Найважливішим явищем сучасного вишивального мистецтва є безперервний процес появи нових талановитих майстрів з яскравою манерою та індивідуальністю.

Найчастіше сучасні жінки носять вишиванки зі спідницями різного фасону. Строгий офісний образ із вишиванкою можна доповнити діловою спідницею- «олівцем» із завищеною талією чи стандартного крою. Урізноманітнити такий повсякденний вигляд можна стильним кулончиком, сережками, перснем чи браслетом. Доволі неординарно виглядає подовжена вишита сорочка з поясом у комплекті з джинсами. Так, на перший погляд, несумісні речі створюють дуже гармонійний ансамбль, який за бажання можна зробити як діловим, так і святковим. Похід у театр або на концерт, прогулянка містом чи взагалі будь-який захід - вишиванка завжди буде сприйматися витончено й дуже яскраво. Довершити образ допоможе стилізований вінок зі штучних квітів або невелика вишивана сумка (клатч).

Ексклюзивна вишиванка Оксани Полонець

Український стиль складно уявити без традиційних аксесуарів. Створити в квартирі домашній затишок допоможуть яскраві текстильні вироби, на яких вишиті етнічні візерунки. Це можуть бути скатертини, фіранки, серветки, подушки, прихватки або рушники.

Модельєр Оксана Караванська пропонує носити вишиванку з джинсами.

Запропонуйте свої варіанти поєднання вишиванки з іншим одягом.

Вишитий рушник в Україні посідає особливе місце. Рушники є неодмінними атрибутами народного побуту, весільної обрядовості, вони застосовуються як традиційна окраса житла. Важливі події в житті народу ніколи не обходилися без рушників. Вишитий рушник вважали старовинним оберегом для родини та дому. Мабуть, у всьому декоративному мистецтві немає іншої такої речі, яка концентрувала б у собі стільки різноманітних символічних значень. У вишивці рушників знайшли відображення орнаменти, пов'язані з образами добра, краси, захисту від усього злого на землі. Орнаменти вишивки рушників - це народна віра у життєдайні сили Землі та Сонця.

Орнамент скатертини. Черкаська область

Скатертини споконвіку були характерною рисою українського побуту. Наявність скатертини на обідньому столі - ознака хорошого тону, вияв поваги до гостей. Часом скатертини йменують обрусом - це вишукана та сильно, аж до хрускоту, накрохмалена скатертина. Її використовували лише для святкових сервірувань. Вона була дуже дорогою та могла передаватися від покоління до покоління. Зроблені в колоритному українському стилі скатертини неодмінно стануть символом добробуту і хазяйновитості у вашій оселі. Використання традиційних технік вишивання - хрестиком та гладдю, їхнє поєднання з мереживом, різноманітність кольорів і розмірів вражають уяву та породжують бажання виготовити скатертину або ж комплект зі скатерки та серветок.

Рушник з традиційним рослинним візерунком

Вишиті аксесуари ручної роботи нададуть вашому образу неповторності.

Невеличкі сумки, розшиті візерунками, додають національного колориту в одязі.

Пригадайте правила розробки композиції вишивки. Розгляньте варіанти застосування одного візерунка на різних видах одягу. Створіть ескіз моделі сучасного одягу та застосуйте подану схему вишивки для оздоблення різних його частин.

Оригінальними є жіночі аксесуари, декоровані вишивкою. Легкі у виконанні кулони, брошки та сережки, які можна вишити й оформити в оправу, куплену в магазині або виготовлену власноруч.

Сумки, оздоблені вишивкою в етнічному стилі

Ще один цікавий спосіб застосування вишивки - оформлення нею обкладинки для книжки, блокнота, обгортки на паспорт. Вишивку хрестиком часто використовують як елемент декору у виготовленні вітальних листівок.

Цікавими виробами для оформлення інтер'єру є різноманітні речі чудернацьких форм - біскорню та зігугу, які можуть виконувати роль гольниці, підвіски, брелока, ялинкової прикраси, іграшки, саше тощо.

Аксесуари, прикрашені вишивкою

Як бачите, ваша фантазія може проявити себе сповна, тому не бійтеся експериментувати. Вигадуйте, пробуйте і творіть чудові вишиті вироби - одним словом, прикрашайте своє життя власноруч, і хай вам усе вдається!

Догляд за вишитими виробами

Остаточна обробка вишитого виробу має такі етапи:

1) видалення зайвих ниток;

2) перевірка якості виконання вишивки: належного нанесення стібків вишивки на тканину, заповнення усього візерунка вишивкою, правильного добору кольорів і поєднання ниток, відсутності вузликів з лицьового й виворітного боків, належної обробки країв виробу;

3) прання в теплій воді (не більше ніж 40 °С) вручну, дуже обережно; не викручувати; не використовувати пральні засоби із вмістом речовин для вибілювання; випрані вироби полоскати в холодній воді з додаванням оцту (1 столова ложка на 1 л води) для всіх тканин;

4) накрохмалювання: рекомендовано крохмалити блузи, сорочки, сукні, серветки з бавовняної тканини, батисту, шифону, маркізету, штапелю;

5) сушіння: випраний виріб загорнути в рушник та сушити на горизонтальній поверхні в розправленому вигляді;

6) прасування: починати прасування виробу від його центра; праску рухати вздовж нитки основи; прасувати вишитий виріб тільки з виворітного боку на м'якій підстилці; залишити виріб у розправленому вигляді до повного охолодження.

Виготовлення виробу, оздобленого вишивкою, в етнічному стилі

ВИШИТІ ТОРБИНКИ В СТИЛІ КАНТРІ

Добір матеріалів та інструментів

Для вишитих елементів торбинки: тканина для вишивки Aida № 16 світло-сірого кольору, схема для вишивки, нитки муліне зазначених у схемі кольорів, голка.

Для пошиття торбинки: тканина біла та червона в білий горох, мішковина, червона тасьма, голка, шпильки, швейна машина.

Послідовність виготовлення

1. Підготуйте тканину для вишивки розміром 15x20 см, обробіть її краї, визначте центр.

2. Схеми вишивки знайдіть в інформаційних джерелах. Виконайте вишивку, використовуючи шви «хрестик», «назад голку» та «французький вузлик».

3. Проведіть остаточну обробку вишитих елементів: виперіть у ледь теплій воді і відпрасуйте з виворітного боку вишивки.

4. Виконайте розкрій деталей торбинок, враховуючи припуски на шви 1 см.

Торбинка № 1:

- тканина в горох: бічні частини 7x20 см - 2 деталі, верхня частина 5x46 см - 1 деталь, нижня частина 30x24 см - 1 деталь;

- біла тканина: куліски 8x23 см - 2 деталі;

- мішковина: 50x24 см - 1 деталь.

Торбинка № 2:

- тканина в горох: бічні частини 4x14 см - 2 деталі, верхня частина 10x24 см - 1 деталь, нижня частина 30x24 см - 1 деталь;

- біла тканина: куліски 8x23 см - 2 деталі;

- мішковина: 50x24 - 1 деталь.

5. Зшийте деталі торбинок у такій послідовності:

1) з'єднайте деталі вишивки та бічні частини торбинок;

Порада. Після кожної операції проводьте волого-теплову обробку швів, розпрасовуючи їх.

2) у торбинки № 1 з'єднайте деталь із вишивкою з нижньою частиною торбинки;

3) у торбинки № 2 деталь із вишивкою з'єднайте з верхньою та нижньою частинами торбинки;

4) складіть кожну торбинку удвоє лицем до лиця та виконайте бічні шви;

5) з'єднайте короткі зрізи верхньої частини торбинки № 1 між собою;

6) з'єднайте торбинку № 1 з верхньою частиною, склавши лицем до лиця й сумістивши верхні зрізи та бічний шов;

7) зшийте підкладки торбинок з мішковини, склавши їх по ширині лицем до лиця та виконавши бічні шви; залиште посередині одного з них незшиту ділянку завдовжки 4 см;

8) у нижній частині кожної торбинки та підкладки прострочіть кути, сумістивши бічний шов з нижнім згином, як показано на фото;

9) зріжте тканину трикутників, залишивши припуск 0,5 см;

10) виверніть верхні частини торбинок на лицьовий бік;

11) виконайте заготовки під куліски; обробіть короткі краї швом «упідгин із закритим зрізом» завширшки 0,6 см, складіть навпіл по довжині й запрасуйте;

12) з'єднайте (за допомогою шпильок) заготовки під куліски та верхні деталі торбинок по верхніх зрізах, відступивши від бічних швів однакову відстань, та приметайте;

13) одягніть на лицьові частини торбинок підшивку лицем до лиця, сумістивши верхні зрізи та бічні шви, зметайте та зшийте по колу верхніх зрізів;

14) виверніть торбинки через отвір у підшивці та зашийте отвір потайними стібками;

15) відстрочіть куліски на відстані 1 см від краю торбинки, вставте за допомогою шпильки тасьму в куліски торбинок.

Практична робота

ВИГОТОВЛЕННЯ ВИШИТИХ ВИРОБІВ В ЕТНІЧНОМУ СТИЛІ

Матеріали та інструменти: ножиці, голки, тканина для вишивки, нитки, матеріали для оздоблення.

Послідовність виконання роботи

1. Розгляньте техніки вишивання та види вишитих виробів (матеріал параграфа).

2. Оберіть виріб для виготовлення.

3. Доберіть інструменти та матеріали.

4. Виготовте виріб.

5. Оцініть власну роботу.

6. Роботу виконуйте, дотримуючись правил безпечної праці.

Запитання та завдання для повторення

  • 1. Які вироби можна оздобити вишивкою?
  • 2. Які є техніки вишивання?
  • 3. Які матеріали та інструменти використовують для вишивання?
  • 4. Які основні правила вишивки?

Творче завдання на вибір

1. Створіть свою вишиванку.

  • Крок 1. Доберіть крій сорочки чи сукні. Виготовте викрійку, скориставшись матеріалами з Інтернету.
  • Крок 2. Визначте вишивальні шви, якими ви хочете оздобити виріб (хрестик, двостороння гладь, рушникові заповнення, мережки тощо).
  • Крок 3. Розробіть ескіз чи схему орнаменту відповідно до викрійки.
  • Крок 4. Розкрійте виріб та вишийте окремі його частини.
  • Крок 5. Зшийте виріб та оздобте китицями.

2. Користуючись інформаційними джерелами, доберіть вироби в етнічному стилі, оздоблені вишивкою, які можна використати:

  • 1) для декору інтер'єру дитячої кімнати, вітальні, кухні;
  • 2) для свят: Нового року, Різдва, Великодня, дня народження та ін.;
  • 3) для власного гардеробу.

Доберіть схеми вишивок. Обґрунтуйте вибір. Створіть презентацію.